Іменем України
14 листопада 2025 року м. Кропивницький
справа № 384/22/25
провадження № 22-ц/4809/1282/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2025 року у складі головуючого судді Галицького В. В.
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов, заперечень на відзив і рішення суду першої інстанції.
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути із відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №5398531 від 29 листопада 2023 року в сумі 50 895, 51 грн, а також стягнути із відповідачки на користь позивача витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 422, 40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір №5398531, згідно з умовами якого відповідачка отримала 14 400 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено.
Позивач вказує, що ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму. Відповідачка зі свого боку не виконала умов кредитного договору.
26 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №5398531 від 29 листопада 2023 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Оскільки відповідачка не виконала взятих на себе зобов'язань, сума її заборгованості за кредитним договором №5398531 від 29 листопада 2023 року становить 50 895,51 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 14 399,64 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 35 487,87 грн; прострочена заборгованість за комісією - 1008 грн.
ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому частково визнала позовні вимоги та просила стягнути із неї наступну суму коштів: тіло кредиту в розмірі 14 400 грн; комісію за надання кредитних коштів 1008 грн; відсотки - 2052 грн, а всього - 17 460 грн.
Відповідачка зазначила, що за 2 дні до настання оплати за кредитним договором, а саме 12 грудня 2023 року відбулась масштабна хакерська атака на мобільного оператора «Київстар», що безсумнівно є подією, що має ознаки форс-мажору. У зв'язку зі збоєм у роботі мобільного оператора «Київстар» вона була позбавлена можливості вчасно здійснити оплату за кредитним договором, оскільки особистий кабінет у ТОВ «Мілоан» був прив'язаний до мобільного номеру мобільного оператора «Київстар», в касах банків також був хаос, платежі не приймалися. Про вказане вона сповістила кредитора, однак останній і далі продовжував нараховувати відсотки, застосовуючи штрафні санкції за прострочення платежу.
З посиланням на Закон №2120 та Закон №1734 відповідачка зазначає, що з 24 лютого 2022 року та у період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за відповідним договором, до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення. Відтак вважає, що нарахування первісним кредитором відсотків за користування кредитними коштами з 24 лютого 2022 року є незаконним (а.с.68-72).
Представник позивача подав відповідь на відзив та заперечив щодо доводів відповідачки. Зазначив, що пунктом 4.6 кредитного договору №5398531 від 29 листопада 2023 року визначено, що сторона договору, що порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталось внаслідок випадку або форс-мажорних обставин, що засвідчуються Торгово-промисловою палатою України та/або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами. Враховуючи доводи відповідачки звернув увагу на наступне. Так, у скріншоті з інтернет статті, який надала ОСОБА_1 , у розділі «Відновлення» зазначено, що відновлення роботи мобільного оператора «Київстар» розпочалось вже о 20.00 12 грудня 2023 року, тобто в той самий день, що і відбулась кібератака. Також у цій статті вказується, що 14 грудня 2023 року «Київстар» увімкнув голосовий зв'язок та відновив роботу домашнього інтернету на 93 %. Таким чином, доводи відповідачки, про те що вона хотіла здійснити оплату заборгованості до закінчення пільгового періоду, не відповідають дійсності. Крім того, скріншот за 14 грудня 2023 року про онлайн листування підтверджує відновлення зв'язку мобільного оператора «Київстар» та можливість оплати заборгованості до настання поточного періоду з 15 грудня 2023 року.
Щодо тверджень відповідачки про заборону застосування штрафних санкцій зазначив, що позивач не має наміру стягнути із відповідачки штраф, санкції чи пеню, а лише тіло кредиту, прострочену заборгованість за сумою відсотків та прострочену заборгованість за комісією. Всі ставки щодо нарахуванні відсотків за користування кредитом зазначені в договорі. До того ж, у матеріалах справи наявна копія про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №5398531 від 29 листопада 2023 року, де зазначені суми нарахування відсотків з посиланням на відповідні пункти договору (а.с.77-81).
Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2025 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №5398531 від 29 листопада 2023 року у розмірі 50895 грн 51 коп, з яких: 14399,64 грн - заборгованість за сумою кредиту, 35487,87 грн - заборгованість за сумою відсотків, 1008 грн - заборгованість за комісією.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався тим, що відповідачка не виконує у добровільному порядку взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення із неї на користь позивача заборгованості у розмірі 50895 грн 51 коп, з яких: 14399,64 грн - заборгованість за сумою кредиту, 35487,87 грн - заборгованість за сумою відсотків, 1008 грн - заборгованість за комісією.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги та стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 14 400, 00 грн, комісію за надання кредиту в розмірі 1008,00 грн, відсотки за користування кредитом в розмірі 2052,00 грн, а всього - 17 460 грн.
В обґрунтування зазначила, що під час ухвалення оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки та не врахував обставини непереборної сили (форс-мажору), які об'єктивно унеможливили своєчасне виконання нею зобов'язань за кредитним договором. Зокрема того, що 12 грудня 2023 року відбулась масштабна кібератака, яка спричинила тривале порушення роботи мобільного зв'язку, інтернету та банківської системи. Зазначила, що пунктом 4.6 кредитного договору № 5398531 укладеного між нею та первісним кредитором «Мілоан» передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо це стало наслідком обставин непереборної сили.
Звернула увагу, що суд першої інстанції не оцінив належним чином недобросовісну поведінку кредитора, яка перешкодила мирному врегулюванню спору та призвела до необґрунтованого стягнення заборгованості. Так, після виникнення складнощів з оплатою, відповідачка неодноразово намагалася врегулювати ситуацію у позасудовому порядку, про що свідчить її листування з кредитором. Під час цього листування їй було обіцяно надіслати гарантійний лист щодо оплати заборгованості. Вона добросовісно очікувала на тримання цього листа та була готова до співпраці та виконання зобов'язань на нових умовах. Проте, незважаючи на обіцянки, кредитор так і не надіслав зазначений лист. Замість цього, кредитор, не повідомивши її про це залежним чином, здійснив продаж кредиту, а новий кредитор ініціював судовий процес.
Щодо клопотання відповідачки про долучення нових доказів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила відкласти розгляд скарги до отримання нею офіційних відповідей та доказів (листів від оператора зв'язку Київстар, банку, Ощадбанк, Торгово-промислової палати України), що підтверджують факт та наслідки кібератаки 12 грудня 2023 року, як обставини непереборної сили. Долучила до апеляційної скарги копії офіційних звернень до ТОВ «Київстар», АТ «Ощадбанк», Голови Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати України, вказані звернення датовані 02 червня 2025 року.
Ознайомившись зі змістом заявленого клопотання, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18 (провадження № 61-5330 св 24) констатовано: «Верховний Суд зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.
Отже, тлумачення положень частини четвертої статті 365, 367 ЦПК України дає можливість виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов'язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 1-5 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особа, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Відповідно до частини 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Вищенаведеними нормами закону передбачено строки подання письмових доказів до суду першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення принципу правової визначеності (постанова Верховного Суду від 21 серпня 2023 року у справі № 552/7368/21, провадження № 61-455св23).
З урахуванням зазначеного відсутні підстави для задоволення заявленого клопотання, а тому в його задоволенні слід відмовити.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
29 листопада 2023 року ОСОБА_1 підписала заяву на отримання кредиту №5398531, якою ТОВ «Мілоан» було погоджено відповідачці умови кредитування: сума кредиту 14 400 грн, загальний строк кредитування: 105 днів. З них пільговий період: 15 днів, поточний період: 90 днів. Комісія за надання кредиту 7,00% від суми кредиту. Денна процентна ставка: протягом пільгового періоду: 0,95%, протягом поточного періоду: 3,50 % (а.с. 25, 28-29).
29 листопада 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №5398531, який підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «847035».
Відповідно до п. 1.1. договору, кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом згідно п.1.4. Договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 14 400 грн (п. 1.2. договору).
Кредит надається загальним строком на 105 днів з 29 листопада 2023 року і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 14 грудня 2023 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 13 березня 2024 року (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.3. - 1.3.2. договору).
Комісія за надання кредиту: 1008 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.п. 1.5.1. договору).
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2052 грн, які нараховуються за ставкою 0,95 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п.п. 1.5.2. договору).
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 45 360 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п.п. 1.5.3. договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 6.1. та п. 6.2. договору, кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту)
Згідно п. 7.1. договору, цей договір (з додатками №1, №2, №3 та Правилами), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору (а.с. 12-23).
Додатком №1 до договору про споживчий кредит від 29 листопада 2023 року є графік платежів за договором про споживчий кредит від 29 листопада, у якому визначена реальна процентна ставка та загальна вартість кредиту (а.с.24).
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 14 400 грн, що підтверджується копією платіжного доручення 116455015 від 29 листопада 2023 року (а.с. 30).
26 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі, за договором про споживчий кредит №5398531 від 29 листопада 2023 pоку, що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с. 36-45).
Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників від 26 березня 2023 року до Договору відступлення прав вимоги №104-МЛ від 26 березня 2023 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 50 895,51 грн, з яких: залишок по тілу кредиту - 14 399,64 грн, залишок по відсотках - 35 487,87 грн, залишок по комісії - 1008 грн. (а.с. 48).
Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором №5398531 від 29 листопада 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом на 09 січня 2025 року становить 50 895,51 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 14399,64 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 35487,87 грн; прострочена заборгованість за комісією - 1008 грн (а.с. 35).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст.10511 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та не заперечується відповідачкою, що 29 листопада 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №5398531, який підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «847035». Відповідно до п. 1.1. договору, кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом згідно п.1.4. договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Сума (загальний розмір) кредиту становить 14 400 грн (п. 1.2. договору). Кредит надається загальним строком на 105 днів з 29 листопада 2023 року і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 14 грудня 2023 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 13 березня 2024 року (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.3. - 1.3.2. договору). Комісія за надання кредиту: 1008 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.п. 1.5.1. договору). Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2052 грн, які нараховуються за ставкою 0,95 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п.п. 1.5.2. договору). Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 45 360 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п.п. 1.5.3. договору).
На виконання умов вказаного договору первісний кредитор перерахував на картковий рахунок відповідачки 14 400 грн.
Оскільки відповідачка не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №5398531 від 29 листопада 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом на 09 січня 2025 року становить 50 895,51 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 14399,64 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 35487,87 грн; прострочена заборгованість за комісією - 1008 грн (а.с. 35).
Разом з тим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується із розміром заборгованості за відсотками, і зазначає, що така сума заборгованості повинна бути зменшена з 35 487, 87 грн до 2 052 грн. В обґрунтування зазначає, що 12 грудня 2023 року відбулась масштабна кібератака, яка спричинила тривале порушення роботи мобільного зв'язку, інтернету та банківської системи, що позбавило її можливості здійснити платіж на погашення кредитної заборгованості. Вказала, що пунктом 4.6 кредитного договору № 5398531 укладеного між нею та первісним кредитором «Мілоан» передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо це стало наслідком обставин непереборної сили.
Колегія суддів не погоджується із такими твердженнями відповідачки з огляду на таке.
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).
Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 ЦК України).
За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов'язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не за виконання договірного зобов'язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов'язання (див. Постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 757/58385/16-ц (провадження № 61-17601свп18)).
Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
Варто зазначити, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.
Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі договору.
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 вказано, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21».
Пунктом 4.6 кредитного договору № 5398531 від 29 листопада 2023 року укладеного між первісним кредитором «Мілоан» та відповідачкою передбачено, що сторона договору, яка порушила зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що засвідчуються Торгово-промисловою палатою України та/або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
На підтвердження існування форс-мажорних обставин, які унеможливили вчасне виконання відповідачкою зобов'язань за кредитним договором, остання надала до суду витяг зі статті з інтернет мережі «Кібератака на Київстар» (2023), де зазначено, що 12 грудня 2023 року у роботі найбільшого в Україні оператора зв'язку «Київстар» стався масштабний збій. По всій країні у абонентів «Київстар» зник мобільний зв'язок та інтернет, при цьому користувачі не могли приєднатися до мереж інших операторів (а.с.75).
Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів того, що зазначені відповідачкою порушення сталися внаслідок випадку або форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що засвідчуються Торгово-промисловою палатою України та/або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, як це передбачено умовами договору.
Згідно відомостей, наявних у мережі інтернет, на офіційному вебсайті Вікіпедії (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%96%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%C2%AB%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%C2%BB_(2023)) наявна інформація, що 12 грудня 2023 року до 20:00 «Київстар» почав відновлювати доступ абонентів до послуг фіксованого зв'язку. 13 грудня 2023 року «Київстар» почав поступово відновлювати мобільний зв'язок. З 18.00 почалося включення голосових дзвінків з мобільного зв'язку в окремих регіонах України, SMS та мобільний інтернет залишалися недоступними. 14 грудня 2023 року «Київстар» увімкнув голосовий зв'язок та відновив роботу домашнього інтернету на 93 %. 15 грудня 2023 року «Київстар» увімкнув мобільний інтернет по всій підконтрольній Україні території, включаючи стандарт 4G.
Оскільки кібератака, на яку посилається відповідачка тривала з 12 грудня по 15 грудня 2023 року, ОСОБА_1 не була позбавлена можливості внести платежі за кредитним договором негайно після відновлення зв'язку, або ж альтернативним способом, зокрема через касу банку.
Умовами кредитного договору від 29 листопада 2023 року передбачено, що кредит надається загальним строком на 105 днів з 29 листопада 2023 року і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 14 грудня 2023 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 13 березня 2024 року (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.3. - 1.3.2. договору).
Відповідачка не надала суду доказів, що здійснювала погашення заборгованості протягом усього періоду дії договору, до 13 березня 2024 року включно. Відтак посилання ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до власного тлумачення відповідачкою умов договору, однак не спростовують наявності у неї заборгованості за кредитним договором, зокрема наявності заборгованості за відсотками, нарахування та розмір яких були погоджені умовами кредитного договору.
Щодо доводів відповідачки про те, що кредитор не повідомивши її належним чином здійснив продаж її кредиту, а новий кредитор ініціював судовий спір, колегія суддів зазначає, що згідно усталених правових висновків Верховного Суду, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про зміну кредитора за умови невиконання боржником грошового зобов'язання, не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань, які на користь первісного кредитора боржник не виконав також.
Відповідачка не надала доказів виконання зобов'язання перед первісним кредитором, а тому відступлення права вимоги первісного кредитора до нового кредитора не порушує її прав.
Щодо тверджень відповідачки, що суд не оцінив належним чином недобросовісну поведінку кредитора, яка перешкодила мирному врегулюванню спору та призвела до необґрунтованого стягнення заборгованості, колегія суддів зазначає, що вказані твердження не заслуговують на увагу, оскільки відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання, а тому несе ризик наслідків у зв'язку з цим. Позивач правомірно звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться лише до помилкового тлумачення відповідачкою норм законодавства, що не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК - відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повна постанова складена 14.11.2025.
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко
С. І. Мурашко