Справа № 521/19157/25
Номер провадження № 2/521/8504/25
12 листопада 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Поліщук І.О.
за участі секретаря судового засідання - Коржеван В.А.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
До Хаджибейського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 03 квітня 2009 року. Шлюб був зареєстрований у Першому Малиновському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 189, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.04.2009 року. У шлюбі народилися двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти на даний час проживають з нею, спору з приводу проживання дітей з матір'ю немає. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе, сторони проживають окремо, не ведуть спільне господарство та не підтримують шлюбні відносини. На думку позивачки, сім'я розпалася, в зв'язку з чим вона змушена була звернутися до суду з відповідним позовом.
У порядку авторозподілу від 04.11.2025 року головуючим суддею було визначено Поліщук І.О. та передано на розгляд матеріали позову .
Судом направлявся запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації відповідача, відповідь № 1978510, з якого отримана 06.11.2025 р.
Ухвалою суду від 06.11.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
12.11.2025 року позивачка на адресу суду надала заяву, в якій просила розглядати справу без її присутності, позов просила задовольнити.
Від відповідача ОСОБА_2 10.11.2025 року надійшла до суду заява про проведення судового засідання без участі відповідача, проти ухвалення рішення про задоволення позову не заперечує. Відповідач проти задоволення позову не заперечує, не заперечує проти визначення місця проживання дітей разом з матір'ю.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне .
03 квітня 2009 року сторони зареєстрували шлюб у Першому Малиновському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 189, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.04.2009 року.
Від спільного шлюбу подружжя мають двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сторони припинили подружні стосунки, проживають окремо. Шлюб існує формально. Діти сторін, за взаємною згодою батьків, залишилися проживати з матір'ю.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Сторони спільне господарство не ведуть, не підтримують шлюбних відносин. Подружнє життя сторін не склалося, про що зазначено у позовній заяві. На час розгляду справи майнові вимоги будь - кого з сторін суду не пред'явлені.
Відповідно до вищезазначеного суд вважає, що майнового спору між сторонами не має, примирення між сторонами неможливе.
Враховуючи те, що однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, суд вважає, що у зв'язку з відсутністю вільної згоди позивача на продовження шлюбу, подальше збереження шлюбу суперечить його інтересам, а також принципу добровільності шлюбу, у зв'язку з чим, є неможливим.
Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
З урахуванням викладеного, оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін, суд вважає, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім'ї неможливо, позивач наполягає на розірванні шлюбу, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б її інтересам, як це передбачено ст. 112 Сімейного Кодексу України, тому шлюб між сторонами носить формальний характер і підлягає розірванню.
Щодо визначення постійне місце проживання дітей.
Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч.4 ст.19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно до частин другої, третьої, четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Сторони не просили про залучення до участі у справі органу опіки та піклування.
Також не заявлено про спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, перебування дитини на утриманні виключно одного з батьків.
Суд звертає увагу, що питання щодо судових рішень про участь одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, перебування дитини на утриманні виключно одного з батьків. Законом встановлено інший порядок розгляду даних спорів.
У відповідності до ст.141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Проаналізувавши вищенаведені норми, той факт, що між батьками відсутній спір щодо визначення місця проживання дітей, суд вважає за доцільне дані позовні вимоги залишити без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 1-12, 13, 76-80, 81, 89, 210, 223, 247, 258, 263-265, 268, 273, 275, 354 ЦПК України; ст. ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.
Шлюб, зареєстрований 03 квітня 2009 року між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у Першому Малиновському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 189, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.04.2009 року - розірвати.
В іншій частині позовні вимоги - залишити без розгляду.
Відповідно ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ірина Поліщук