Справа № 332/1094/25
Пр. 2/336/2640/2025
14.11.25
14 листопада 2025 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Безкровної Є.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №332/1094/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
без повідомлення (виклику) сторін (учасників справи, -
Представник позивача адвокат Столітній М.М. в інтересах позивача через систему «Електронний суд» 28.02.2025 звернувся до Заводського районного суду м.Запоріжжя з зазначеною позовною заявою, за змістом якої просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №6271721 від 14.01.2023 у загальній сумі 35 932,68 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.01.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір №6271721 про надання споживчого кредиту.
Згідно з умовами кредитного договору, сума кредиту складає 9 800,00 гривень, строк кредиту 360 днів, тобто, до 09.01.2024, строк сплати - кожні 30 днів. ТОВ «Авентус Україна» на виконання своїх зобов?язань перерахувало кредитні кошти у вказаній сумі шляхом зарахування на платіжну картку відповідача (довідка ТОВ «Пейтек Україна»).
Так, відповідно до тверджень сторони позивача, укладаючи кредитний договір, що є електронним правочином, сторони передбачили нарахування процентів на таких умовах:
Згідно з п. 1.5.1.Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.
Відповідно до п. 1.5.2. знижена процентна ставка 01,493 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 13.02.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
У вказану дату відповідач не здійснив оплату процентів згідно з графіком. 4 387,95 гривень, сплачені позичальником в період з 14.01.2023 по 26.11.2023, зараховані в рахунок сплати процентів.
Позивачем нараховано відсотки за 44 календарних дні з 27.11.2023 по 09.01.2024 в межах строку дії договору, по 195,02 гривень на день, виходячи із процентної ставки 1,99%, тобто, у сумі 8 580,88 гривень, тобто, після відступлення права вимоги первісним кредитором.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором, 27.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу № 27.11/23-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», правонаступником якого є позивач, права грошової вимоги за кредитним договором № 6271721.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором склала 35 932,68 гривень, з яких: сума кредиту - 9 800,00 гривень, сума процентів за користування кредитом - 17 551,80 гривень, нараховані позивачем проценти за 44 календарних дні - 8 580,88 гривень.
Також, позивач стверджує на аркуші 5 позовної заяви, що відповідно до зазначеного вище договору факторингу до нього перейшло право вимоги до відповідача у загальній сумі 27 351,80 гривень.
З урахуванням наведеного, враховуючи приписи ст. 514, 516, 525, 526, 530, 553, 554, 1046, 1048, 1049 ЦК України, оскільки відповідач протиправно, всупереч умовам надання кредиту, не здійснює погашення заборгованості за кредитним договором, право вимоги щодо якого набуло ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 09.04.2025 постановлено справу передати на розгляд Шевченківському районному суду м. Запоріжжя відповідно до положень ч.9 ст.28, ст.31 ЦПК України. Справа надійшла до суду 08.05.2025.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Приходько В.А. від 09.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. Розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін без їх виклику, визначено дату судового засідання.
Ухвалою суду від 30.05.2025 постановлено продовжити Мусійченку Денису Романовичу строк для подання відзиву по цивільній справі за позовом ТОВ «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та для подання відзиву на позовну заяву.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 25.08.2025 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, замінено головуючого суддю Приходько В.А. та матеріали цивільної справи 26.08.2025 передано визначеному головуючому судді Вайнраух Л.А. на підставі протокола повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025.
Ухвалою судді від 23.09.2025 прийнято позовну заяву до провадження судді та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. В порядку витребування доказів зобов'язано АТ «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, надати до суду: 1) інформації щодо належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; 2) докази на підтвердження факту зарахування коштів 14.01.2023 на платіжну картку НОМЕР_1 банком-емітентом якої є Акціонерне товариство «Універсал Банк» у сумі 9 800,00 гривень, за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», код ЄДРПОУ 41078230, через платіжного провайдера (платіжну систему) Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна».
За нормою ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідних клопотань до матеріалів справи не надходило.
30.06.2025, а також 30.09.2025 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі. Дані письмові пояснення за формою та змістом не відповідають положенням ст. 178 ЦПК України, відповідно, судом до розгляду не приймаються. Таким чином, відповідач відзиву на позовну заяву, клопотань та заяв до справи не скеровував, не скориставшись відповідним процесуальним правом. Копія позовної заяви із додатками скерована позивачем відповідачеві одночасно із зверненням до суду, що підтверджено належними та допустимими доказами.
10.09.2025 до справи за допомогою системи «Електронний суд» представником позивача скеровані додаткові пояснення. Разом з цим, суд не приймає дані письмові пояснення представника позивача, враховуючи таке.
Види заяв по суті справи чітко визначені нормою ч.2 ст.174 ЦПК України. Крім того, за приписами ч.2, 4, 5 ст.174 ЦПК України підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд може зобов'язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви). Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне. Відповідних ухвал судом не постановлено. Зазначене обумовлює висновок суду про неможливість прийняття додаткових пояснень, відповідно, суд не бере їх до уваги при розгляді справи.
Інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань, зустрічної позовної заяви у даній справі не подано.
Підстав для оголошення перерви та / або відкладення судового засідання відповідно до положень ст.223, 240 ЦПК України судом не встановлено.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із тим, що розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч.1,8 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків..
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.
Судом встановлено, що 14.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №6271721 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до договору Товариство на умовах, встановлених договором, надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п.1.2).
Відповідно до п.1.1 Договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до особистого кабінету.
В договорі погоджені такі умови: сума кредиту - 9 800 гривень, строк кредиту 360 днів без права пролонгації, тип процентної ставки - фіксована, стандартна процентна ставка - 1,99 % в день, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 29 653,85 % річних, за зниженою ставкою 19652,26% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою 80 007,20 гривень, за зниженою ставкою 78554,55 гривень.
Суд наголошує, що відповідно до умов договору (п.2.1) кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 . Додаткова угода про зміну платіжних реквізитів (в разі неуспішності операції) може бути укладена лише протягом 24 годин з моменту прийняття Товариством рішення про надання кредиту Споживачу. Дата надання кредиту - 14.01.2023 або 15.01.2023.
Застосування зниженої процентної ставки обумовлено п. 1.5.2 договору (1,493% в день).
Окрім вказаного вище договору, відповідачем за допомогою електронного підпису підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту, який містить умови, тотожні Договору.
Суд звертає увагу, що згідно з паспортом споживчого кредиту зазначена в ньому інформація зберігає чинність та є актуальною лише до 15.01.2023 відповідно.
На підтвердження перерахування коштів позивач надає повідомлення від ТОВ «ФК «Пейтек Україна» від 12.06.2023, як електронний доказ, за даними якого товариством повідомлено про успішність низки платіжних операцій, а саме: 14.01.2023 у сумі 9 800,00 гривень, призначення платежу зарахування на картку, проте здійснення перерахування цих грошових коштів саме кредитором (як визначено за умовами договору) у сумі 9 800,00 гривень та саме на виконання умов кредитного договору стороною позивача на рахунок відповідача не доведено, зокрема, повні платіжні реквізити, за якими спрямовано платіж не відображені, як і дані отримувача грошових коштів.
Наявність правовідносин щодо надання послуг з переказу платежів між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Пейтек Україна», з урахуванням умов кредитного договору, не змінює висновків суду.
Суд наголошує, що листом АТ «Універсал Банк» від 09.10.2025 за підписом операційного директора Т.Примаченко (на виконання ухвали суду про витребування доказів) надані дані про емітовану на ім?я ОСОБА_1 картку, а також про проведення операції по переказу коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 14.01.2023 у сумі 9 800,00 гривень.
Додатково у листі наголошено, що кошти зараховувались не по реквізитах, а через платіжну систему, тому у банку відсутня інформація, щодо призначення, рахунків відправників, відповідно, підтвердити або спростувати факт того, що платежі надходили від ТОВ «Авентус Україна» або через платіжного провайдера ТОВ «Пейтек Україна» банк не може.
Відповідно, отримана внаслідок витребування доказів інформація не свідчить на користь доводів позивача про підтвердження факту надання грошових коштів позичальнику кредитодавцем у спосіб, визначений договором.
Судом встановлено, що 27.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», правонаступником якого є позивач, укладено договір факторингу №27.11/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем.
За змістом договору (розділ визначення термінів, що використовуються у даному договорі) заборгованість - це грошові зобов'язання боржників перед клієнтом, що містяться у реєстрі боржників, які належать до сплати клієнту боржниками у зв'язку із наданими кредитами. До заборгованості включається сума основного зобов?язання (повернення кредиту), плата за кредитом (плата за процентною ставкою), відповідальність за порушення грошових зобов?язань та інші платежі згідно кредитних договорів.
Даним положенням не включено до суми заборгованості інші платежі, які можуть бути нараховані після відступлення права вимоги, як і п.1.1 договору (предмет договору), на чому окремо звертає увагу суд.
Таким чином, прав Фактора самостійно нараховувати проценти та інші платежі відповідно до умов кредитного договору умовами вказаного вище правочину не передбачено.
Згідно з п.1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку N2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 27.11.2023, який має відповідно до умов договору підтверджувати факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості та набуття Фактором відповідних прав вимоги, а також акт прийому-передачі інформації від 27.11.2023, досліджені під час розгляду справи.
У додатках до позовної заяви також містяться платіжні доручення щодо сплати за відступлення права вимоги від 01.12.2023.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 27.11.2023 до Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 27 351,80 гривень, з яких: 9 800,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17 551,80 гривень. - сума заборгованості за відсотками, тобто сума відмінна від розміру заборгованості, що заявлена до стягнення та видно з наявного розрахунка, адже частина відсотків нарахована вже після відступлення права вимоги первісним кредитором, про що зазначено у позовній заяві. Витяг з розрахунка, а також розрахунок процентів, нарахованих за період з 27.11.2023 по 09.01.2024 засвідчений підписом представника позивача та печаткою ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та досліджений судом.
Рішенням N251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Реєстраційні дії щодо зміни найменування Товариства проведені державним реєстратором Солом?янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник I.В.: 10.12.2024, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань N?1000681070010062201 від 10.12.2024.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з таких норм цивільного законодавства.
За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов'язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, ст. 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України).
Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд під час розгляду справи виходить з того, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Крім того, договір, що за своєю правовою природою є двостороннім правочином, є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626, 628 ЦК України).
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається за загальним правилом - шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У відповідності до положень 12 Закону України «Про електрону комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Разом з цим, позивач, посилаючись на укладення між первісним кредитором ТОВ «Авентус України» і ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту, не надає будь-належних доказів підписання такого договору відповідачкою.
Так, відсутні докази про ідентифікацію клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус України» з наданням позичальником персональних даних, необхідних для укладення договору та формування одноразового ідентифікатора. Не надано позивачем й візуальної форми послідовних дій клієнта, яка б містила детальну інформацію щодо процесу оформлення та розгляду заявки відповідача на видачу кредиту, підписання електронним підписом договору.
У додатках до позовної заяви відсутні й копії документів (наприклад, паспорта громадянина України, довідки про присвоєння РНОКПП), що посвідчують особу відповідача, на користь доводів сторони позивача про звернення ОСОБА_2 до ТОВ «Авентус України» з метою отримання кредиту та підтвердження особистих даних для його ідентифікації, виключення шахрайських дій.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.
Крім того, як встановлено судом, надання кредиту власне товариством (первісним кредитором) у визначений договором спосіб на користь відповідача, у відповідності до умов договору (із відповідним призначенням платежу та визначену договором дату) матеріалами справи не доведено в порушення процесуального обов?язку позивача.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами ч.1,2 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Наявним витягом з реєстру боржників підтверджено включення вимоги до відповідача, як позичальника за кредитним договором, до переліку вимог, які передані.
Разом з цим, набуття права вимоги до відповідача (за непідтвердженості факту укладення договору й надання кредиту) стороною позивача не доведено, як і підстав для нарахування відсотків після відступлення права вимоги, що суперечить умовам договору від 27.11.2023.
Суд наголошує, що одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Визначення факторингу міститься у ст.49 Закону України від 07.12.2000 № 2121-111 «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Главою 73 розділу І книги 5 ЦК України врегульовує положення, що стосуються договору факторингу. Так, згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу (як визначено ст.1078 ЦК України) може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Статтею 1079 ЦК України врегульовано, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Разом з цим, згідно з п.11 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є саме фінансовою послугою, тобто, це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 вказаного Закону). Поряд з цим у статті 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що факторинг є кредитною операцією.
Відповідно, договір факторингу як договір фінансової послуги спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. Тому, оскільки правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов'язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 910/7038/17.
Беручи до уваги зміст норми ст. 516 ЦК України, дійсно, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Разом з цим, не відповідає вимогам достовірності й письмове повідомлення, сформоване та долучене до справи щодо відступлення права вимоги, оскільки відсутні докази його відправлення та отримання, що, втім, не змінює висновків суду за результатами розгляду справи.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19), від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 (провадження номер 61-12049св23) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Проте, належної виписки, як первинного документа, яка сформована первісним кредитором, як володільцем даної інформації, матеріали справи не містять, що не дозволяє встановити, чи виконував позичальник свої зобов'язання за кредитним договором (частково або в повному обсязі).
Реквізити (підпис та печатка) на розрахунку заборгованості розміщені на окремому аркуші, що викликає у суду об?єктивні сумніви щодо надання стороною позивача цілісного документа та його достовірності.
На переконання суду, є визначальним те, що кредитний договір вважається укладеним не з моменту підписання, а з моменту отримання коштів.
Відправник платежа, який зарахований на картку АТ «Універсал Банк», емітовану на ім?я відповідача, за результатами виконання ухвали суду про витребування доказів також не встановлений.
Видача кредиту може бути підтверджена рядом документів і найпростішим з них є виписка по рахунку клієнта. Якщо такого документу не має, то суд не має правових підстав задовольняти позовні вимоги. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 191/3566/17 від 13.08.2020 року; № 703/3063/18 від 27.03.2020 року; № 205/7263/18 від 20.03.2020 року; № 755/18920/18 від 29.01.2020 року.
Так, позивач не надав суду належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів саме ТОВ «Авентус Україна» (як передбачено в п.2.1 кредитного договору: кошти перераховуються товариством, а не іншою юридичною особою.)
У п.2.1 кредитного договору сторонами правочину також чітко врегульовано, що кошти кредиту перераховуються «шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки», повний номер якої не відображено.
Ч.1 ст.229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Тобто, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду за змістом постанови від 14 березня 2019 року в цивільній справі № 757/55244/17-ц зауважив, що, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Отже, при вирішенні спору суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду за змістом постанови від 23 липня 2018 року в цивільній справі №760/8892/17 сформулював висновок про те, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
В даному випадку, позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах, оскільки не доведено факт існування договірних правовідносин з приводу надання кредиту відповідачеві, факт надання кредитних коштів, як і виникнення заборгованості у позичальника перед первісним кредитором, її актуальний розмір, розмір внесених позичальником коштів, набуття позивачем права вимоги за даним кредитним договором.
Слід зауважити, що процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді справи роз'яснювати необхідність вчинення певних процесуальних дій учасникам (заявлення певних клопотань), оскільки це може призвести до порушення встановленого у статті 6 ЦПК України принципу рівності перед законом і судом. Такий правовий висновок висловлений в постанові Верховного Суду від 30 травня 2023 року у справі № 443/1012/18 (провадження № 61-6304св22).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).
Слід наголосити, що статтею 83 ЦПК України врегульований порядок подання доказів. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Враховуючи наведені у рішенні суду вимоги процесуального законодавства позивач зобов'язаний подати усі докази по справі саме разом із позовною заявою. Процесуальним законодавством встановлено чіткі межі подачі доказів до суду, після чого суд не вправі приймати подані докази, оскільки буде порушено вимоги принципу змагальності.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
За приписами ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. За змістом ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Тому, враховуючи висновки суду за результатами розгляду справи, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду у сумі 2 422,40 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 гривень залишаються за позивачем.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 128, 133, 137, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви, а також витрати на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.
Реквізити сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, юридична адреса: вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ, адреса електронної пошти: fintrust@ukr.net
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду складено та підписано 14.11.2025.
Суддя Л. А. Вайнраух