ЄУН: 336/3900/25
Провадження №: 1-кп/336/1595/2025
14 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , за участі прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріалами кримінального провадження № 12024082080001556 від 12.10.2024, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новогупалівка Вільнянського району Запорізької області, українця, неодруженого, утриманців немає, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ), раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор подав до суду письмове клопотання про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу, вказуючи на те, що на даний час ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли та продовжують існувати.
Обвинувачений та його захисник заперечили проти задоволення клопотання, захисник клопотав про обрання запобіжного заходу у вигляд цілодобового домашнього арешту, зазначивши, що ризики, на які посилається прокурор, є необґрунтованими. Обвинувачений підтримав позицію захисника, зазначив, що потерпілому віддав свій транспортний засіб та наполягав на його участі в судовому засіданні.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, викликався до суду належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Учасники судового засідання не заперечували щодо проведення підготовчого судового засідання без потерпілого.
Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є доцільним, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути арештований або утримуватися під вартою інакше як за мотивованим рішенням суду і лише на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
За змістом обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, вчинених в умовах воєнного стану (злочини, передбачені ст. 113, ст. 114-1 КК України, внесені до особливої частини КК України 03.03.2022, тобто після повномасштабного вторгнення російської федерації).
Прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може:
- переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки ОСОБА_6 розуміє, що за вчинений ним злочин за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, за ч.1 ст. 113 КК України - покарання у виді п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна і у разі доведеності його винуватості під час судового розгляду до нього, з достатньою долею вірогідності буде застосовано покарання у виді реального позбавлення волі, без звільнення від його відбування.
Обвинувачений, перебуваючи на волі зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Стримуючі фактори, які б свідчили, що підозрюваним не будуть вживатися перешкоди у відправленню правосуддя в спосіб неявки до органу досудового розслідування та суду - відсутні.
-незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), підтверджується тим, що останні в судовому засіданні не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати покази в вигідному для обвинуваченого аспекті є реальним. Так, згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу підозрюваного, обвинуваченого особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу. При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків, колегія суддів враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та свідків та дослідження їх судом. Станом на 14.1.2025 триває стадія підготовчого провадження, потерпілий та свідки судом не допитані;
- продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), підтверджується тим, що ОСОБА_6 , перебуваючи на більш м'якому запобіжному заході, може продовжити вчиняти аналогічні злочини, підпалювати транспортні засоби підрозділів ЗСУ, задіяних в протидії військовій агресії з боку збройних формувань держави-агресора російської федерації проти України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Отже, ризик полягає не в настанні певних негативних для кримінального провадження обставин, а в можливості підозрюваного чи обвинуваченого вчинити спроби на досягнення такого результату. Тому суд має оцінювати існування такої можливості саме на теоретичному рівні відповідно до наявних в провадженні відомостей, передбачених в статті 178 КПК України.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України), то колегія суддів відкидає вказаний ризик, оскільки жодних доказів цьому суду надано не було, а тому це є лише припущенням прокурора.
При вирішенні зазначеного клопотання, суд бере до уваги в сукупності обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання його під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Щодо обставин, що враховуються при продовженні запобіжного заходу відповідно до вимог ст. 178 КПК України:
- ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за якими передбачено покарання у вигляді п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, яка наразі підтверджується відповідними доказами, зібраними під час досудового розслідування у відповідності до вимог ст. 84 КПК України;
- вік та стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджають перебувати йому під вартою;
- обвинувачений неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей або інших осіб не має, тобто не має сталих соціальних зв'язків;
- враховуючи суспільно-політичну обстановку, а також той факт, що м. Запоріжжя на теперішній час знаходиться в безпосередній близькості до території ведення активних бойових дій та тимчасово окупованих територій російською федерацією Запорізької області, куди обвинувачений може безперешкодно та/або за сприянням представникам держави, що здійснює збройну агресію проти України, де органи Національної поліції в Запорізькій області не здатні на даний час забезпечити виконання підозрюваним будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, що дасть обвинуваченому можливість уникнути від виконання покладених на нього обов'язків і унеможливить запобігання скоєння інших злочинів.
Щодо посилання обвинуваченого на той факт, що він буде дотримуватися всіх вимог під час виконання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , за якою він проживав до затримання, то колегія суддів зазначає, що зі слів самого обвинуваченого вказану квартиру останній орендував, договір оренди у нього відсутній, останній раз обвинувачений перебував за вказаною адресою рік потому, а тому, враховуючи вказане та наявність ризиків, колегія суддів не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Доводи сторони захисту не спростовують обґрунтованості необхідності та виправданості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не містять відомостей про обставини, які не були враховані під час вирішення питання про продовження строку його дії.
Суд вважає, що ступені ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді взяття під варту без визначення розміру застави, на даному етапі провадження не зменшились.
Враховуючи, що 24.02.2022 указом Президента України N°64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією рф проти України, постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та який наразі діє, колегія суддів вважає, що у вказаних умовах превалює суспільний інтерес, що проявляться у забезпеченні державної безпеки та територіальної цілісності над принципом свободи особистості, перебування ОСОБА_6 , який під час дії воєнного стану, вчинив дії на шкоду державній безпеці та територіальній цілісності, під вартою виправдано наявністю суспільного інтересу: приймаючи до уваги вищевикладене, тяжкість вчиненого ОСОБА_6 , в сфері основ національної безпеки України злочину, керуючись п. 1 ст. 5 Конвенцій про захист прав і основоположних свобод людини, з метою захисту високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів та враховуючи що менш суворі міри запобіжних заходив не здатні запобігти ризикам вказаним в п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Обраний обвинуваченому запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України (зі змінами № 2198-IX від 14.04.2022) під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 є доведеним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає задоволенню, а клопотання захисника та обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - задоволенню не підлягає.
Окрім того, у підготовчому судовому засіданні колегією суддів на обговорення поставлено питання щодо призначання кримінального провадження до судового розгляду, чи відповідає обвинувальний акт вимогам ст. 291 КПК України, чи є підстави для повернення обвинувального акта прокурору.
Прокурор просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду, зазначивши, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.
Захисник та обвинувачений не заперечували щодо призначення справи до судового розгляду.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як передбачено статтею 315 Кримінального процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду і з цією метою визначає дату та місце проведення судового розгляду, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд, з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчиняє інші дії, необхідні для підготовки судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні суд не встановив підстав, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, для прийняття рішення повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування, закриття провадження у справі, повернення обвинувального акта прокурору, направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності.
Обставини справи не вимагають її судового розгляду у закритому судовому засіданні.
Ґрунтуючись на матеріалах кримінального провадження, необхідним є виклик учасників кримінального провадження, а саме прокурора, потерпілого, обвинуваченого та захисника.
Підстав для виклику в судове засідання свідків обвинувачення на даній стадії судового провадження у справі суд не вбачає.
Керуючись ст. ст.177, 178, 183, 194, 314-317, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 12 січня 2026 року включно.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 263 КК України, на 14 листопада 2025 року на 11 годину 30 хвилин, який відбудеться у залі судових засідань № 24 Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 117-а.
Дати розпорядження секретарю судового засідання про виклик учасників судового провадження в судове засідання в порядку, передбаченому статтями 135-139 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню, її оскарження не зупиняє виконання ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3