ЄУН: 336/10635/25
Провадження №: 3/336/6083/2025
14 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна,
розглянувши справу про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , громадянина України, який не працює, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП, -
встановив:
21 жовтня 2025 року о 15 год. 42 хв. в Запорізькій області с-ще Зарічне вул..Молодіжна, 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 110207 державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками нароктичного сп'яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду у лікаря-нарколога у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Також, 21 жовтня 2025 року о 15 год. 42 хв. в Запорізькій області с-ще Зарічне вул..Молодіжна, 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 110207 державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи позбавлений права керування усіма видами транспортними засобами, правопорушення вчинено повторно протягом року згідно постанови ЕНА №4384849 від 30.03.2025 року був притягнутий до відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.1 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Постановою суду від 14 листопада 2025 вищезазначені матеріали об'єднано в одне провадження, визначено єдиний номер справи № 336/10635/25 пр.3/336/6083/25.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, шляхом направлення судової повістки за адресою проживання зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення та смс-повідомлення. Жодних клопотань чи заяв на адресу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя не надходило. Про причини неявки не повідомив.
ОСОБА_1 відомо про складення протоколів про адміністративні правопорушення за ч.3 ст.130 та ч.5 ст.126 КУпАП, а також про місце розгляду справи, докази, які спростовують обставини викладені в протоколі до суду не надав, клопотань про відкладення судового засідання від останнього не надходило, що в свою чергу свідчить про затягування розгляду справи по суті.
Статтею 277 КУпАП встановлено строки розгляду справи про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов'язковою.
Так, з огляду на положення ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.ст.126,130 КУпАП, не є обов'язковою.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невипрадане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально, використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 р. «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 р. «Мороз та інші проти України» та інші).
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» в п.41 наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
До того ж у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України» Суд наголосив, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя насамперед покладається на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка сторони. Сторони самостійно повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З метою уникнення затягування розгляду справи, вважаю, що в матеріалах справи є достатньо даних для її розгляду по суті за відсутності ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова судді згідно зі ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).
На час вчинення адміністративних правопорушень 21.10.2025 року, як зазначено в протоколі діяла наступна редакція ч. 1 ст. 130 КУпАП «Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чиіншого сп'ягніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніннячи підвпливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'ягніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Диспозицією ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, частина 5 ст.126 КУпАП встановлює відповідальність особи за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, якими є: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (частина 2 ст.126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (частина 3 ст.126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (частина 4 ст.126 КУпАП).
До події, факту, суд, застосовує той закон під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 21.10.2025 року серії ЕПР1 №489858, в якому зафіксовано, що 21 жовтня 2025 року о 15 год. 42 хв. в Запорізькій області с-ще Зарічне вул..Молодіжна, 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 110207 державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками нароктичного сп'яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду у лікаря-нарколога у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.10.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння;
- відеозаписом з місця скоєння правопорушення, який підтверджує обставини викладені в протоколі;
- протоколом про адміністративне правопорушення від 21.10.2025 року серії ЕПР1 №489866, в якому зафіксовано, що 21 жовтня 2025 року о 15 год. 42 хв. в Запорізькій області с-ще Зарічне вул..Молодіжна, 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 110207 державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи позбавлений права керування усіма видами транспортними засобами, правопорушення вчинено повторно протягом року згідно постанови ЕНА №4384849 від 30.03.2025 року був притягнутий до відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.1 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП;
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4384849 від 30.03.2025 року;
- відеозаписом з місця скоєння правопорушення, який підтверджує обставини викладені в протоколі.
Відповідно до довідки інспектора САП Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, згідно бази даних підсистем «Адмінпрактика», а саме інформаційно телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_1 має повторність за ст..130, 126 КУпАП, винесена постанова ЕНА №4384849 від 30.03.2025 за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Згідно бази даних посвідчення водія останній отримував.
Відповідно до постанови судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 10.02.2025 року, по справі № 336/12191/24, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки, без отплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до постанови судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 10.02.2025 року, по справі № 336/12187/25, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки, без отплатного вилучення транспортного засобу.
Транспортний засіб ЗАЗ 110207 державний номерний знак НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 , про що зазначено в протоколі та реєстраційній картці ТЗ.
Протоколи про адміністративні правопорушення за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства.
Вказані протоколи складені з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП, містять всі необхідні для розгляду справи відомості, передбачені вищевказаною статтею, та суттєвих недоліків не має. Достовірність відомостей, зазначених у протоколах, сумнівів не викликають.
Порушень з боку поліцейських при оформленні вищевказаних протоколів про адміністративні правопорушення та інших матеріалів не вбачається.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді. При цьому, будь-які дані, які б спростовували чи ставили під сумнів досліджені докази, під час провадження у справі відсутні і не встановлені.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
В даному випадку ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, що підтверджується відеозаписом з місця правопорушення та місця складення протоколів, на якому зафіксовано факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст. 130 КУпАП.
Диспозицією ч.3 ст. 130 КУпАП, окрім іншого, передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння підтверджений наявними і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Вказані докази є належними і допустимими та на їх основі у визначеному законом порядку в повній мірі встановлено наявність адміністративного правопорушення за ч. 3 ст.130 КУпАП та винність ОСОБА_1 у його вчиненні.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується матеріалами справи.
Положеннями пункту 2.1 а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» 30 червня 1993 року N 3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.
Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Суддя вважає, що надані суду докази є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і в своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення, та винуватість у ньому ОСОБА_1 . Підстав сумніватися в достовірності вказаних доказів у судді немає.
Обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі доказів, судом не встановлено, в свою чергу, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, правом подати письмові пояснення (заперечення) не скористалась.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченогоч.5 ст. 126 КУпАП повністю підтверджується матеріалами справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розглядаючи такі справи і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на вказані випадки, необхідно звернути увагу, що виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).
Зокрема, в даному випадку можна врахувати, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.
Адміністративне правопорушення передбачене статтею 130 КУпАП може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Вчинення дій передбачених ч. 3 ст. 130 КУпАП тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами строком на десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Санкція ч.5 ст.126 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Відповідно до статті 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
ОСОБА_1 протягом року притягався до адміністративної відповідальності за ст.130 та ст.126 КУпАП, не працює, посвідчення водія отримував, однак постановами Шевченківського районного суду м.Запоріжжя був позбавлений правом керуванням транспортними засобами на 3 роки. Обставини, які пом'якшують чи обтяжують його відповідальність не встановлені.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.
Оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч.6 ст. 121, ч.2 та 3 ст. 130 КУпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Згідно зі ст.29 КУпАП конфіскований може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника.
Згідно ст. 41 Конституції України (норми прямої дії) кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Транспортний засіб ЗАЗ 110207 державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 не належить, що унеможливлює застосування до останнього стягнення у вигляді оплатного вилученням транспортного засобу.
З врахуванням наведеного вище, та з метою невідворотності відповідальності за керування транспортним засобом особою у стані наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 , відповідно до протоколу не працює, що в подальшому унеможливить оплату штрафу, посвідчення водія за відомостями РСЦ МВС України отримував, однак постановами Шевченківського районного суду м.Запоріжжя неодноразово був позбавлений правом керування транспортними засобами. Протягом року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130,126 КУпАП, а також ОСОБА_1 скоїв правопорушення, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою, є одним із найнебезпечніших правопорушень на транспорті, при керуванні джерелом підвищеної небезпеки, а тому вважаю за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
В даному випадку особа на яку накладено адміністративне стягнення повинна сплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 23, 33, 36, 40-1, ч.5 ст.126, ч. 3 ст. 130, 245, 280, 283-285 КУпАП, суддя,-
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , громадянина України, який не працює, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч.5 ст.126, ч.3 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 (п'ятнадцять) діб з позбавленням права керування транспортними засобами строком на десять років та без конфіскації транспортного засобу.
Строк відбування накладеного адміністративного стягнення ОСОБА_1 відраховувати з моменту приведення постанови до виконання.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , громадянина України, який не працює, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок в дохід держави.
Судовий збір сплачується за наступними реквізитами: (Отримувач коштів: ГУКу м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення - судовий збір).
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанову може бути оскаржено протягом 10 днів з моменту її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя Л.В. Петренко
Строк пред'явлення виконавчого документа "___"_____________ 20___рік
Постанова набрала законної сили "___"_____________ 20___рік
Дата видачі постанови "___"_____________ 20___рік