Справа №333/5774/25
Провадження №2/333/3783/25
Іменем України
14 листопада 2025 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справи №333/5774/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «Іннова Фінанс» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат. В обґрунтування позову зазначено, що 03.01.2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у позику №2605130124, відповідно до умов якого Товариство строком на 30 днів, надало відповідачу позику у розмірі 2000 грн шляхом їх безготівкового перерахунку на рахунок позичальника, зі сплатою зниженою процентної ставки 1,99 % на день (базової процентної ставки в розмірі 2,99 % на день від суми позики за кожен день користування позикою з першого дня дії такого договору, а відповідач зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування у розмірі та в строки, передбачені договором. Кредитний договір було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Дата повернення позики - 02.02.2024 року. ТОВ «Іннова Фінанс» свої зобов'язання виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 2000 грн. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. У зв'язку з невиконанням позичальником умов договору утворилась заборгованість в сумі 17260,00 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 2000,00 грн., заборгованості за процентами - 15260,00 грн. У зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором у розмірі 17260,00 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Представник позивача, будучи своєчасно і належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив суд розглядати справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач, будучи повідомленим судом належним чином про час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини неявки, відзиву чи будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надав.
Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.223, ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов таких висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
03.01.2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у позику №2605130124, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов вказаного договору, Товариство строком на 30 днів, надало відповідачу позику у розмірі 2000 грн шляхом їх безготівкового перерахунку на рахунок позичальника, зі сплатою зниженою процентної ставки 1,99 % на день (базової процентної ставки в розмірі 2,99 % на день від суми позики за кожен день користування позикою з першого дня дії такого договору, а відповідач зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування у розмірі та в строки, передбачені договором.
Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документу, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Додатком № 1 до договору про надання грошових коштів у позику №2605130124 від 03.01.2024 року є таблиця обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику.
16 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» та ТОВ «Іннова Фінанс» уклали договір № 160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів, відповідно до умов якого ТОВ «Іннова Фінанс» доручає ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» здійснювати перекази коштів на користь отримувачів для сервісів Visa Direct/Master Card Money Send.
Згідно пунктів 3.2 та 3.2.1 зазначеного договору ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» зобов'язаний протягом одного банківського дня після отримання від клієнта реєстру виплат та наявності достатнього розміру забезпечувального платежу переказувати кошти (платежі) на користь отримувачів.
Факт перерахування позивачем грошових коштів у сумі 2000,00 грн на картковий рахунок відповідача підтверджено квитанцією до платіжної інструкції № 19725-1354-79897700 від 03.01.2024 року, а також інформацією, наданою АТ «Універсал Банк» на запит суду.
Таким чином, ТОВ «Іннова Фінанс» свої зобов'язання виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 2000 грн, а відповідач, у свою чергу, не виконав належним чином умови договору позики.
Згідно з наданого розрахунку, заборгованість за кредитним договором становить 17260,00 грн і складається із: заборгованості за тілом кредиту - 2000,00 грн., заборгованості за процентами - 15260,00 грн.
За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
На підставі ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року (далі - Закон №675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі - пункт 12 статті 11 Закону №675-VIII.
Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч.4, 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч.8 ст.11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення Закону №675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону №675-VIII.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Приписами ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов за кредитним договором, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону № 675-VIII, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону №675-VIII).
За таких обставин, враховуючи, що факти викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, наявні у матеріалах справи є допустимими доказами, які підтверджують наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Щодо нарахування відсотків, суд зауважує таке.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаний висновок підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, згідно з якою уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто, позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
У пункті 140 постанови від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
При цьому у пункті 146 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за користування кредитом, сформульованого у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та підтвердженого у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).
У договорі про надання грошових коштів у позику №2605130124 від 03.01.2024 року вказана дата повернення позики - 02.02.2024 року. Можливість пролонгації строку позики передбачена розділом 4 Договору, проте вона не була застосована.
Таким чином, за змістом вищевказаних вимог закону та умов кредитного договору строк повернення всієї суми кредиту настав 02.02.2024 року й саме в межах цього строку товариство мало право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, який було долучено до позовної заяви, сума нарахованих процентів в період з 03.01.2024 року по 23.06.2025 року складає 15260,00 грн.
Таким чином, твердження позивача про необхідність нарахування процентів за користування кредитом в період з 02.02.2024 року до 23.06.2025 року, тобто після закінчення строку дії кредитного договору, не ґрунтуються на нормі закону. У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги про стягнення суми відсотків, яка нарахована після закінчення строку дії кредитного договору, слід відмовити.
Нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами за відсотковою ставкою 2,5 % (у період з 03.01.2024 року по 21.04.2024 року) і 1,5 % (з 22.04.2024 року по 19.08.2024 року), а не - 1 % згідно з вимог чинного Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
Договором від 03.01.2024 року сторони погодили строк надання кредиту на 30 днів. Відповідно до пункту 1.1.4 договору, дисконтна (знижена) процентна ставка 1,99 % на день, згідно з пунктом 1.1.5, процентна ставка позаакційна (базова) - 2,99 % на день.
Разом із тим, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року.
Закон України від 22 листопада 2023року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Згідно з ч. 5 ст.94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Враховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 03.01.2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, то суд дійшов висновку про нарахування процентної ставки у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», на який в обґрунтування своїх позовних вимог щодо нарахування відсотків, передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
У той же час, перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір був укладений 03.01.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», відповідно, денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1 %.
Таким чином, суд вважає за необхідне провести свій розрахунок заборгованості за процентами. Беручи до уваги суму кредиту 2000,00 грн. та те, що денна відсоткова ставка не може перевищувати 1% день, розмір відсотків складає 20 грн. в день, та за 30 календарних днів становить 600,00 грн.
У зв'язку з викладеним, оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач отримав кредитні кошти, але свої зобов'язання по їх поверненню та сплати відсотків належним чином не виконував, а отже зобов'язаний повернути позивачу борг в загальному розмірі 2600,00 грн, який складається з: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 600,00 грн - заборгованість за процентами, у зв'язку з чим позов слід частково задовольнити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, беручи до уваги задоволення позовних вимог на 15,06 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 364,81 грн, сплаченого при подачі позову з врахуванням пониженого коефіцієнта 0,8.
Керуючись ст.ст. 512, 526, 530, 610, 612, 626, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст..ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (місцезнаходження: 01104, м.Київ, вул.Болсуновська, буд.8, поверх 9, код ЄДРПОУ 44127243) заборгованість за кредитним договором №2605130124 від 03.01.2024 року у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок, що складається з: 2000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 600,00 грн. - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (місцезнаходження: 01104, м.Київ, вул.Болсуновська, буд.8, поверх 9, код ЄДРПОУ 44127243) витрати на оплату судового збору у розмірі 364 (триста шістдесят чотири) гривні 81 копійку.
В іншій частині позову - відмовити.
Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 14 листопада 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя С.С. Тучков