Справа № 148/1800/24
Провадження №2/148/837/25
04 листопада 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: судді Штифурко Л.А.
секретаря Лиженко Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
В вересні 2024 позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13.04.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200502884 щодо кредитування. Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 8150 грн. зі встановленим строком користування з 13.04.2016 по 20.05.2017, а Відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором з ОСОБА_1 . Додатком до договору є реєстр кредитних договорів.
23.05.2016 згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов'язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Вимогами чинного законодавства України та умовами договору факторингу не передбачена передача програмного забезпечення, що здійснює нарахування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахуванню відсотків та пені, а також його детального розрахунку з формулою її формування. Це пов'язано з тим, що в разі відступлення права вимоги вже за існуючою заборгованістю Фактор, відповідно до умов договору факторингу, не має право нарахувати відсотки, комісію, неустойку що передбачені умовами кредитного договору.
Таким чином, Банк, правонаступником якого є Позивач, виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином.
В той же час Відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.
Станом на 05.08.2024 загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором становить 24309,64 грн., з яких: 7914,52 грн. заборгованість за кредитом; 16395,12 заборгованість за відсотками.
Заборгованість розрахована станом на дату укладання договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс», та зафіксована у додатку до договору, реєстрі кредитних договорів.
Господарські операції на підставі договору № 200502884 від 13.04.2016, в тому числі розрахунок заборгованості, проводились ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до вимог НБУ та умов договору на основі зарахованих на розрахунковий рахунок сум та за допомогою ліцензованого програмного забезпечення, як визначено чинним законодавством України (ст. 534 ЦК України).
23.05.2016 згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладання такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов'язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Надані виписки з особових рахунків сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства.
Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200502884 від 13.04.2016 становить 24309,64 грн., 3% річних від простроченої суми - 2186,85 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 9819,11 грн. Разом заборгованість становить 36315,60 грн.
Враховуючи наведене, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 200502884 від 13.04.2016 в розмірі 36315,60 грн., а також судові витрати.
28.10.2024 Тульчинським районним судом Вінницької області в даній справі ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено.
05.03.2025 представником відповідача, адвокатом Кугутюком О.В. подано заяву про перегляд заочного рішення від 28.10.2025.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області 10.03.2025 ОСОБА_1 відмовлено у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 28.10.2024.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 24.04.2025 вказану вище ухвалу скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Тульчинського районного суду Вінницької області.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області 20.05.2025 заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 28.10.2024 скасовано, справу призначено до розгляду.
В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. В своїй заяві від 04.08.2025 (а.с. 158) просив розглянути справу без його участі. В даній заяві також зазначив, що витяг з додатку до договору про відступленням прав вимоги містить частину з заголовку документу та відомості щодо окремої особи. Витяг сформований в електронному вигляді, що пов'язано з тим, що відповідно до умов договору було відступлено право вимоги по 109642 кредитному договору та реєстр до договору містить персональні дані фізичних осіб, надання інформації щодо яких суперечить ЗУ «Про інформацію». Договором факторингу не було передбачено обов'язкову форму такого додатку. Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача, адвокат Кугутюк О.В., в судовому засіданні заперечив проти позову в повному обсязі. Зазначив, що позивачем не доведено факту переходу до нього права вимоги до відповідача від первісного кредитора, оскільки не надано Реєстру до Договору №7_БМ про відступленням прав вимоги від 20.07.2020, а надано лише витяг. ОСОБА_1 погасив борг за договором ТОВ "ФК Фагор". Участі у розгляді справи у Північному апеляційному господарському суді, постановою якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» визнано єдиним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», ОСОБА_1 не брав, до справи залучений не був, не міг надати свої заперечення, Тому рішення господарського суду не має для відповідача жодних наслідків, в тому числі не породжує вимоги позивача до нього. Крім того, вважає, що первісний кредитор передав права вимоги до відповідача поза межами строку позовної давності, що в свою чергу свідчить про пропуск строку позовної давності позивачем, оскільки кредитний договір було укладено лише на рік. А тому просив в задоволенні позову відмовити з усіх цих підстав.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, суд установив, що ОСОБА_1 13.04.2016 звернувся до ПАТ «Банк Михайлівський» з метою отримання кредиту в сумі 8150 грн., заповнивши та підписавши власноручним підписом анкету № 2640874, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні та копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 8, 161), в якій надав свої персональні дані: адресу реєстрації та проживання, дату і місце народження, паспортні дані, номер картки платника податків, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, місце роботи.
13.04.2016 між ПАТ «БанкМихайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200502884 щодо кредитування. Вказане підтверджується копією заяви (оферти) №200502884 від 13.04.2016 (а.с. 7 зв. бік, 159), оригінал якої оглянуто в судовому засіданні, копією Договору добровільного страхування життя та здоров'я від 13.04.2016 (а.с. 10 зв.бік - 11), копією довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 13.04.2016 (а.с. 10, 160), оригінал якої оглянуто в судовому засіданні, копією тарифів по продукту Platinum CashBack/зарплатна (а.с. 11 зв. бік-12), копією розписки про отримання платіжної картки та/або пін-коду (а.с.12 зв. бік), копією згоди суб'єкта персональних даних (а.с.), копією реквізитів для зарахування заробітної плати, соціальних та інших виплат (а.с. 13 зв. бік), які підписані власноручним підписом ОСОБА_1 .
Згідно вказаної заяви (оферти) № 200502884 від 13.04.2016 максимальний кредитний ліміт 50000 грн., кредитний ліміт 8150 грн., максимальна ставка по ліміту: 58.8% річних, реальна процентна ставка по кредиту (в процентному виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватись в повному обсязі максимального кредитного Ліміту протягом всього строку його дії) 90.02 %.
ОСОБА_1 запропонував (зробив оферту) ПАТ «БанкМихайлівський» на умовах, викладених в Заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку, зазначених в ОП Заяви (далі - Умови по картках) та Тарифах по картках Банку (далі - Тарифи по Картках), укласти з ним Договір про надання та використання платіжної картки (далі - Договір про Картку), в рамках якого: 1.1. відкрити на його ім'я поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (валюта рахунку - гривня), що призначений для зарахування заробітної плати, соціальних та інших виплат, але не виключно та буде використовуватись в рамках Договору про Картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням Картки, з дебетно-кредитним порядком обслуговування рахунку (далі - Рахунок); 1.2 випустити на його ім'я платіжну картку (далі - Картка), тип якої вказаний в ОП Заяви; 1.3 для здійснення операцій за Рахунком Картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на Рахунку Картки, встановити йому кредитний ліміт (далі - Ліміт), в межах якого він має право здійснювати операції з використанням Картки за рахунок наданого Банком кредиту під операції з Карткою; 1.5 погодився з тим, що: 1.5.1 складовою та невід'ємною частиною Договору про Картку будуть являтися Умови по картках та Тарифи по Картках, з якими він ознайомлений, повністю згоден, їх зміст розуміє, та положень яких зобов'язався неухильно дотримуватись, які розміщені Банком в місці, в якому було оформлено дану Заяву, та/або в мережі Інтернет на сайті Банку www.mbank.kiev.ua та/або у відділеннях Банку; 1.5.2 прийняттям (акцептом) Банком його Заяви (оферти) про укладення Договору про Картку будуть дії Банку по відкриттю йому Рахунку Картки; 1.5.4 строк дії Ліміту під операції з Карткою буде відповідати строку дії Договору про Картку (якщо інше не буде обумовлено в Умовах по картках).
Відповідно до довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового Продукту «МС Platinum CashBack (неіменна/зарплатна) від 13.04.2016: сума кредиту до 50000 грн., строк кредиту 12 місяців, орієнтовна сукупна вартість кредиту в рамках карткового продукту "МС Platinum CashBack (неіменна) / Зарплатна" складається з наступних складників: строк 3 роки, обсяг щомісячного платежу - 3% від факчтино використаного кредиту в розрахуноковому періоді; пільговий період - до 60 днів; орієнтовна сукупна вартість кредиту до 24815,08 грн. (а.с. 10)
20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір №7_БМ про відступленням прав вимоги, про що свідчить його копія (а.с. 15 зв.бік-17), який укладено за результатами відкритих торгів (аукціону), оформленого протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020, Пунктом першим вказаного договору зазначено, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.
Згідно п. 2. Договору за цим Договором Новий кредитор в день настання Відкладальної обставини відповідно до пункту 16-1 цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до нового кредитора у порному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Банку відповідно до умов Основних договорів.
Згідно п. 2. Договору сторони домовились, що цей Договір укладається з відкладальною обставиною (в розумінні частини першої статті 212 Цивільного кодексу України) та набуває чинності (є укладеним) та породжує права й обов'язки у Сторін виключно після настання сукупності наступних обставин: підписання цього Договору Сторонами та укладення Новим кредитором договорів купівлі-продажу (договорів відступлення прав вимоги) щодо усього майна та майнових прав/прав вимоги, які входять до складу пулу відповідно до протоколу електронного аукціону, переможцем якого став Новий кредитор, № UA-EA-2020-06-09-000032-b, сформованого 15.06.2020. При цьому, датою набуття чинності (моментом укладення) цим (цього) Договором (Договору) буде вважатися дата укладення Новим кредитором останнього з договорів купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) майна/майнових прав/прав вимоги, які входять до складу пулу відповідно до протоколу електронного аукціону, переможцем якого став Новий кредитор, № UA-EA-2020-06-09-000032-b, сформованого 15.06.2020. Сторони домовились, що у випадку не настання Відкладальної обставини до «12» серпня 2020 року (включно), цей-Доґовір вважається неукладеним та не створює для Сторін жодних прав та обов'язків, та Права вимоги на підставі цього Договору до Нового кредитора не переходять.
Згідно копії платіжного доручення № 25 від 09.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» сплачено ПАТ «Банк Михайлівський» 5307308,39 грн. Призначення платежу вказано: 04; GL16N618071; Протокол №UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020, ТОВ «Діджи Фінанс» ЄДРПОУ 42649746, без ПДВ (а.с. 34 зв. бік).
Згідно витягу з Додатку №1 до Договору №7_БМ про відступленням прав вимоги від 20.07.2020 до нового кредитора ТОВ "Діджи Фінанс" перейшло право вимоги за кредитним договором №200502884, укладеним 13.04.2016 з ОСОБА_1 на строк до 20.05.2017 на суму 24309,64 грн., з яких: 7914,52 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 16395,12 грн. - заборгованість за доходами (а.с. 15).
В копії постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 зазначено, що згідно з п. 2 договору №7_БМ 20.07.2020 новий кредитор у день настання відкладальної обставини відповідно до п. 16 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами.
Отже, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за усіма правами кредитора за основними договорами, що існували на момент переходу цих прав в порядку, передбаченому ст. 514 Цивільного кодексу України та п. 2 договору №7_БМ 20.07.2020. Відповідно, у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» виник не тільки інтерес щодо прав вимоги, а й цілком реальне правомірне очікування на стягнення заборгованості за переданими договорами. Тобто у особи виникло право на стягнення відповідної заборгованості. Даною постановою апеляційну скаргу ТОВ "Діджи Фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 задоволено.
Застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2.
Визнати недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» (а.с. 22-33).
Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 17.01.2023 про закінчення виконавчого провадження №66491947 зобов'язано ТОВ «ФК Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отриманні ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно договору факторингу від 19.05.2016 №1905 та актів-прийому передачі від 20.05.2016 №1 і №2, про що свідчить її копія (а.с. 20).
Згідно копії постанови приватного виконавця Телявського А.М. від 29.12.2022 про закінчення виконавчого провадження №66483131 зобов'язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отриманні ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 №1905 та актів-прийому передачі від 20.05.2016 №1 і №2 (а.с. 21).
Згідно з наданим позивачем розрахунком сума заборгованості відповідача за період з 07.07.2021 до 05.07.2024 становить 24309,64 грн., сума інфляційних - 9819,11 грн., 3% річних 2186,85 грн., а всього загальна заборгованість 36315,60 грн. (а.с. 36).
Правовідносини, що склалися між сторонами, підлягають врегулюванню наступними законодавчими нормами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.
За таких обставин зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.
Згідно вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.
Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦПК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Кредитний договір № 200502884 від 13.04.2016 був підписаний ОСОБА_1 та представником ПАТ «Банк Михайлівський» особисто, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Даний факт відповідачем не спростовано.
Вказаний Кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, його паспортні дані, ідентифікаційний код, номер мобільного телефону, місце проживання. Також в даному кредитному договорі визначено предмет, порядок, умови надання та повернення кредитних коштів.
Однак відповідач ОСОБА_1 не здійснював повну оплату згідно умов договору №200502884 від 13.04.2016, в зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за період користування кредитом в розмірі 24309,64 грн., з яких: 7914,52 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 16395,12 грн. - заборгованість за доходами, право вимоги на стягнення якої перейшло від ПАТ «Банк Михайлівський» до ТОВ «Діджи Фінанс» згідно Договору №7_БМ про відступленням прав вимоги від 20.07.2020.
Розмір даної заборгованості за кредитним договором відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано. Жодних інших розрахунків розміру заборгованості відповідачем суду не надано.
Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 повністю погасив заборгованість за договором сплативши її на рахунки ТОВ «ФК «Фагор» в 2017 році жодними доказами не підтверджено.
Доданий ним до заяви про перегляд заочного рішення лист директора ТОВ «ФК «Фагор» (а.с. 81), в якому ОСОБА_1 повідомлено, що його зобов'язання перед фінансовою установою за кредитним договором виконані в повному обсязі стосуються кредитного договору № 200304024 від 13.07.2015 (а.с. 80), право за яким було відступлено від ПАТ «Банк Михайлівський» до ТОВ «Діджи Фінанс» згідно договору факторингу №1905 від 19.05.2016, а не договору № 200502884 від 13.04.2016, про стягнення заборгованості за яким позивач звернувся до суду з даним позовом.
Отже, встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 200502884 від 13.04.2016, оскільки не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями відповідно до умов договору.
Що стосується доводів представника відповідача про недоведеність позивачем факту переходу до нього права вимоги до відповідача від первісного кредитора, оскільки позивачем не надано Реєстру до Договору №7_БМ про відступленням прав вимоги від 20.07.2020, а надано лише витяг, то їх суд відхиляє як необгрунтовані.
Судом встановлено, що згідно п. 1. договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс», за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.
Також судом встановлено, що витяг з Додатку №1 до Договору №7_БМ про відступленням прав вимоги від 20.07.2020, який наявний в матеріалах справи, стосується саме заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 200502884 від 13.04.2016. Вказаний витяг згенеровано із використанням програмного забезпечення, він відповідає змісту частини оригінального документу згідно з Правилами затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5.
Згідно копії Додатку №1 до Договору №7_БМ про відступленням прав вимоги від 20.07.2020 Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржгиків за такими договорами, наданої позивачем на виконання ухвали суду від 10.07.2025, до ТОВ "Діджи Фінанс" перейшло право вимоги за кредитним договором №200502884, укладеним 13.04.2016 з ОСОБА_1 , на суму 24309,64 грн., з яких: 7914,52 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 16395,12 грн. - заборгованість за доходами (а.с. 162-163).
Факт переходу до позивача права вимоги підтверджено копією постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16.
Отже, наявні у справі докази свідчать, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 200502884 від 13.04.2016.
Тому суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині основної суми боргу в розмірі 24309,64 грн. за кредитним договором №200502884 від 13.04.2016.
Що стосується стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, то суд зважає на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, нарахування позивачем втрат від інфляційних процесів та трьох відсотків річних за прострочення сплати боргу слід обмежити по 23 лютого 2022 року включно.
Так, за підрахунками суду, за період з 07 липня 2021 року по 23 лютого 2022 року розмір інфляційних втрат становить 1416,80 грн., а 3% річних - 409,60 грн., які підлягають до стягнення.
Тому позовні вимоги в цій частині, підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України: 1416,80 грн. -інфляційних втрат, 409,60 грн. -3% річних.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися а припущеннях.
Виходячи зі змісту вказаних вище законодавчих норм, обовязок доведення своїх вимог лежить не лише на позивачеві, такий обов'язок лежить і на відповідачеві щодо доведеності заперечень проти позову.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи з викладеного вище, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" заборованості за кредитним договором № 200502884 від 13.04.2016 в розмірі 26136,00 грн., з яких: 24309,64,00 грн. - сума заборгованості; 1416,80 грн. - сума інфляційних втрат, 409,60 грн. - сума 3% річних.
Щодо усної заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19)).
Судом встановлено, що кредитний договір № 200502884 було укладено 13.04.2016. Представник відповідача в своїй усній заяві про застосування строку позовної давності пов'язує сплив позовної давності із 14.05.2017, оскільки строк кредиту згідно договору становить 12 місяців, а договір був укладений 13.04.2016.
Однак, з такими доводами суд погодитися не може, з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 1.5.1., 1.5.4 договору № 200502884 (Договір про надання та використання платіжної картки) ОСОБА_1 погодився з тим, що: складовою та невід'ємною частиною Договору про Картку будуть являтися Умови по картках та Тарифи по Картках, з якими він ознайомлений, повністю згоден, їх зміст розуміє, та положень яких зобов'язався неухильно дотримуватись; строк дії Ліміту під операції з Карткою буде відповідати строку дії Договору про Картку (якщо інше не буде обумовлено в Умовах по картках).
З довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 13.04.2016 та копії тарифів по продукту Platinum CashBack/зарплатна, які підписані власноручним підписом ОСОБА_1 , встановлено, що строк дії картки 3 роки.
Таким чином, суд доходить висновку, що строк кредиту (строк, в межах якого відповідач міг користуватися кредитними коштами) за умовами договору становить 12 місяців (що відображено в загальних умовах надання кредиту - а.с 10), однак строк дії самого договору про картку, в рамках якого кредит був наданий, становить три роки, саме в цей строк відповідач мав виконати зобовязання щодо погашення кредиту, відсотків та інших платежів.
Отже, на переконання суду, перебіг строку позовної давності почався з 14.05.2019.
Позивач звернувся в суду з цим позовом 05.08.2024. Водночас, при зверненні в суд з позовом просив поновити строк позовної давності, мотивувавши своє клопотання тим, що лише 01.07.2021 року вирішено спір між ним та ФК "Фагор" щодо належності права вимоги, відступленими ПАТ "Банк Михайлівський", в тому числі і до ОСОБА_1 , лише на початку 2023 року ним отримано оригінали документів (кредитних договорів, щодо яких було відступлено йому право вимоги ТОВ "банк Михайлівський", дією карантину, введеного у звязку з поширенням коронавірусної хвороби та введенням і дією в Україні з 24.02.2022 воєнного стану.
Такі доводи позивача суд вважає обгрунтованими з огляду на таке.
Законом №540-IX від 30 березня 2020 року розділ Прикінцеві та Перехідні положення ЦК доповнено п.12 такого змісту: під час дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.
Дія карантину, встановленого зазначеною Постановою, неодноразово продовжувалась. Востаннє дію карантину було продовжено до 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2023 № 383.
Таким чином, в період з 02.04.2020 по 01.07.2023 було зупинено всі строки позовної давності на підставі п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Крім того, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 727/4133/22 вказав, що загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
14 травня 2025 року Верховна Рада України прийняла в цілому Закон України №4434 «Про внесення змін до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».
Закон №4434 передбачає виключення з Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану.
Вказаний Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108, тобто Закон набрав чинності з 04.09.2025. Саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем не пропущено строку позовної давності для зверненя до суду, оскільки він звернувся в суд у період дії воєнного стану та дії законодавчої норми (п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦКУкраїни), якою строки позовної давності продовжувались і на момент звернення позивача до суду не закінчились.
Отже, позивачем при зверненні до суду з позовом строк позовної давності не пропущено, а тому відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог з цих підстав.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1743,37 грн.
Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.
У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача разом з позовної заявою подано до суду: копію договору про надання правової допомоги № 26 від 15 лютого 2024 року, підписаного між адвокатом Міньковською А.В. та директором ТОВ «Діджи Фінанс» Романенком М.Е. (18-20), копію додаткової угоди від 15 лютого 2024 року до Договору про надання правової допомоги №26 від 15 лютого 2024 року (а.с. 7), копію Детального опису робіт (наданих послуг) (а.с. 17), відповідно до якого вбачається, що адвокатом надано наступні послуги: складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, підготовка додатків до позовної заяви; направлення позовної заяви з додатками через підсистему «Електронний суд» на загальну суму 7500 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Судом встановлено, що у зв'язку з представництвом позивача, адвокатом Міньковською А.В. складено позовну заяву про стягнення кредитної заборгованості, підготовлено додатки до позовної заяви, направлено позовну заяву з додатками через систему «Електронний суд».
Однак, зазначена адвокатом Міньковською А.В. сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7500 гривень, на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні, зважаючи на те, що справа є незначної складності та є типовою для фактора. Оцінка дій, що полягали в складанні позовної заяви, підготуванні додатків до неї та направлення їх до суду через систему «Електронний суд, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними. Участі в судових засіданнях адвокат Міньковська А.В. не брала.
Складання позовної заяви не потребувало значних зусиль, оскільки позовна заява в своїй більшості містить посилання на норми закону, з урахуванням обставин справи, та є шаблонною. Судом також враховується, що адвокат Міньковська А.В. надає свої послуги позивачу на регулярній основі, що вбачається із договору про надання правової допомоги від 15.02.2024.
З огляду на викладене, оскільки позов ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 задоволено частково, з урахуванням складності справи, часу, витраченого на виконання робіт з надання правничої допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, ціну позову і значення справи для сторін, суд до ходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 5398 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 599, 610-612,625, 626, 628, 629, 633, 634, 639, 1046-1050, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247, 263- 265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", місцезнаходження якого: вул. Авіакоструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за кредитним договором № 200502884 від 13.04.2016 в розмірі 26136,00 грн. (двадцять шість тисяч сто тридцять шість гривень), з яких: 24309,64,00 грн. - сума заборгованості; 1416,80 грн. - сума інфляційних втрат, 409,60 грн. - сума 3% річних.
В решті позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" судовий збір в сумі 1743,37 грн. та 5398 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 13.11.2025.
Суддя Л.А. Штифурко