14 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 645/1460/24
провадження № 22-ц/818/4934/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Пилипчук Н.П., Курила О.М.
сторони справи:
позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 29 липня 2025 року ухвалене у складі судді Ульяніч І.В., -
В березні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 01.08.2018 станом на 15.01.2024 у розмірі 18273,14 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 01.08.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 01.08.2018 року. На підставі укладеного Договору Відповідач отримала кредит у розмірі 15000 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . У зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання за Кредитним договором від 01.08.2018 року, просить стягнути з відповідача заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), яка станом на 15.01.2024 року складає 18273,14 грн. та відшкодувати судові витрати.
Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 29 липня 2025 року у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» - відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що із наданих позивачем доказів тільки Анкета-заява містить підпис відповідача. Водночас, анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту та інших істотних умов. З матеріалів справи вбачається, відповідачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні, максимальний кредитний ліміт по поточному рахунку становить 15 000, 00 грн.. Відомостей про збільшення кредитного ліміту матеріали справи не містять. Відповідач не оспорювала отримання кредиту в розмірі 15000 гривень, що також підтверджується наданими позивачем доказами, а саме довідкою про розмір кредитного ліміту, який на 01.08.2018 року був 15000 гривень, на 12.09.2020 року - 14700 гривень, інформація про отриману банківську картку, випискою по картковому рахунку, з якої вбачається використання відповідачем кредитних коштів. З аналізу розрахунку заборгованості відповідача, та виписки із карткового рахунку, які надані позивачем, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості, а саме списував з рахунку відповідача необумовлені умовами договору відсотки за використання кредитного ліміту, та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту. Отже, оскільки позовні вимоги АТ «Універсал Банк» обґрунтовані наявними договірними зобов'язаннями ОСОБА_1 , а до позовної заяви не долучено належних та допустимих доказів погодження з нею всіх істотних умов договору, а заявлена до стягнення заборгованість в розмірі 18273,14 грн, про стягнення якої просить представник банку, була сформована з урахуванням списання нарахованих відсотків за користування кредитом, відтак, суд вважає про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості у повному обсязі, враховуючи, з дослідженого судом розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідачем періодично відбувалось погашення суми заборгованості різними сумами, крім того, на погашення заборгованості за відсотками - 25516,58 грн, проте вказана сума банком зараховувалась, не як погашення тіла кредиту, а як погашення відсотків за користування кредитом. Приймаючи до уваги, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом і їх погашення відбувалося за рахунок тіла кредиту, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Керуючись положеннями статті 633, 634, 641 Цивільного кодексу України, АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" пропонує необмеженому колу фізичних осіб - резидентів України скористатися банківськими послугами щодо продуктів monobank | UniversalBank, для чого пропонує приєднатись до опублікованих на сайті Банку Умов і правці обслуговування в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | UniversalBank (далі - Умови і правила). Приєднання до Умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання Анкети заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається Банком.
Скаржник зазначив, що клієнт, підписанням Договору підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку. Також підтвердив, що вищевказані документи йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Клієнт беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. (п. 3 Анкети-заяви). Крім цього, підписуючи Анкету-заяву, Клієнт погодився що Анкета-заява разом з Умовами та правилами банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг (пункт 2 Анкети-заяви). Клієнт підтвердив, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису (пункт 9 Анкети-заяви). У Анкеті-заяві зазначено, що Клієнт просить відкрити поточний рахунок у гривні на його ім?я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Апелянт також зазначив, що у підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях (п. 6 Анкети-заяви). Вищенаведене свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб Договору, в тому числі погодження сторонами Умов і правил разом з додатками, які є невід?ємною складовою Договору. Поміж цього, Клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов?язаний ознайомлюватися із чинною редакцією Умов і Правил, що розміщені на сайті та/або в Мобільному додатку, з метою виконання умов Договору з урахуванням можливих змін до нього (п. 4 Розділу І Умов і Правил). Апелянт зазначив, що згоду клієнта із змінами, доповненнями Умов і правил, може бути підтверджено, зокрема та не виключно шляхом: проведення клієнтом банківських операцій, отриманням банківських послуг, яке супроводжується оформленням касових документів; введенням ПІН-коду, паролів доступу до додатку, використання біометричних даних Клієнта. Таким чином, враховуючи те, що клієнтом неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки, відповідач надав свою згоду із змінами, доповненнями до Договору про надання банківських послуг від 01.08.2018 року.
Також апелянт вважає що суд безпідставно не перевірив, що Умови та правила на які посилається позивач знаходяться у публічному доступі за посиланням https://www.monobank.ua/terms ,що міститься у кожній Анкеті-заяві підписаній Клієнтами (а це понад 8 млн.), в тому числі і у анкеті - заяві що була підписана відповідачем.
25.09.2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Посилається на те що судом правильно зроблено висновок про те що між Банком та Клієнтом не були узгоджені проценти за користування кредитом, та позивачем протиправно нараховувались відсотки та автоматично списувались кошти на їх погашення, що і призводило до збільшення заборгованості. Вказує що відповідачем повністю повернуті Банку кошти що підтверджується матеріалами справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2018 ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 01.08.2018, в якій просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку monobank. (п.2) Погодилась, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. (п.3). Відповідач засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладання має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Надала право та доручила банку здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у банку, без додаткових її розпоряджень, для погашення будь-яких інших грошових зобов'язань перед банком (а.с.10).
Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором від 01.08.2018 вбачається, що станом на 15.01.2024 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за наданим кредитом у розмірі 18273,14 грн, що складається з тіла кредиту (а.с. 6-9).
До позовної заяви Банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank / Universal Bank, затверджені Протоколом Правління № 46 від 24.11.2021, що набувають чинності з 27.11.2021 (надалі Умови (а.с.11-23)), Тарифи банку Чорної картки monobank (надалі Тарифи (а.с. 24 - 25), Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank ( надалі Паспорт ( а.с. 26 - 28), Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 28 зворот).
Також позивачем на підтвердження своїх позовних вимог долучено виписку про рух коштів по картковому рахунку в період з 01.08.2018 по 15.01.2024 (а.с. 83-87зворот) з якої вбачається, що відповідачу були видані кредитні кошти, якими вона користувалась, вбачається рух грошових коштів. Крім того долучено довідку про наявність рахунку (а.с.88), довідку про розмір встановленого кредитного ліміту (а.с.89)
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.
У постанові Великої палати ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг: « З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником » .
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Із наданих позивачем доказів тільки Анкета-заява містить підпис відповідача. Проте зазначена анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, та інших істотних умов.
Зі змісту довідки про наявність рахунку вбачається, що ОСОБА_1 було відкрито рахунок НОМЕР_1 , строком дії до вересня місяця 2024 року, натомість довідка не містить інформації коли саме було відкрито рахунок та видано картку відповідачу (а.с.88).
Крім того, Банком долучено довідку про розмір встановленого кредитного ліміту зі змісту якої вбачається, що з 01.08.2018 року по 12.09.2020 року було встановлено наступні кредитні ліміти: 01.08.2018 року 15:55 встановлено кредитний ліміт 15000 грн., з 08.09.2020 року 14:31 кредитний ліміт збільшено до 14800 грн., з 12.09.2020 року 12:17 кредитний ліміт зменшено до 14 700 грн., (а.с.89)
У матеріалах справи також у формі додатків до Умов наявні копія тарифів, в яких викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов'язань, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які мають бути підписані споживачем у вигляді його електронного цифрового підпису. (а.с . 11 - 28 зворот).
У зазначених документах викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов'язань, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та відомості про необхідність їх підписання споживачем у електронному вигляді до підписання договору кредиту.
Однак всупереч визначеного у ст. ст. 12, 81 ЦПК України процесуального обов'язку позивач не надав до суду належних і допустимих доказів про те, що вказані документи були підписані електронним цифровим підписом відповідача, а наведені з цього приводу доводи скарги належними і допустимими доказами також не підтверджені.
Отже відсутні підстави вважати, що наданий позивачем витяг з Умов за відсутності доказів, що відповідач з ними ознайомився при підписанні Анкети-заяви є достатнім доказом укладення договору кредиту на тих умовах, які там зазначені. Доводи скарги щодо нерелевантності цієї правової позиції є безпідставними виходячи з наведених вище мотивів.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості без його узгодження з іншою стороною є одностороннім документом, у справі відсутні докази, що цей розрахунок ґрунтується на реальних банківських операціях відповідачки, тому є безпідставним посилання апелянта на відсутність заперечень відповідачки проти цього розрахунку, як доказ його належності та допустимості. Такий стандарт доказування є доречним лише у разі доведеності бухгалтерських даних про отримання відповідачкою кредитних коштів, які позивач використовував у своєму розрахунку, а таких доказів позивач всупереч свого процесуального обов'язку вчасно до суду не надав.
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).
На підтвердження заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості Банком було долучено Виписку рух коштів по рахунку відповідача у період з 01.08.2018 по 15.01.2024, за змістом якої відповідачка систематично користувалась кредитними коштами, загальна сума витрат становить 105824,68 грн., загальна сума надходжень по картці становить 87551,54 грн., залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) становить 18273,14 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом та на їх погашення списано 25516,58 грн., які суд обґрунтовано зарахував в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та дійшов правильного висновку, що відповідач виконав свої зобов'язання перед Банком, повернувши у повному розмір надані Банком кредитні кошти.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк» - залишити без задоволення.
Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 29 липня 2025 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2025 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді Н.П.Пилипчук
О.М. Курило