04 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 632/598/24
провадження № 22-ц/818/3590/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Тичкової О. Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н. П.,
за участю секретаря - Волобуєва О.О.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фермер Агро»,
третя особа: виконавчий комітет Златопільської міської ради Харківської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер Агро» на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 14 квітня 2025 року у складі судді Библіва С.В.,-
У квітні 2024 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив розірвати укладений між нею та відповідачем договір оренди належної позивачу земельної ділянки з кадастровим номером 6324584200:09:000:0016, площею 6,7787 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 18.01.2021 року, що був укладений строком на 15 років, через несплату орендної плати за 2022-2023 роки, стягнути з відповідача орендну плату за два роки у розмірі 20000,00 грн (по 10000,00 грн. за кожний рік); 359,00 - пеню, передбачена п.13 договорів; 648,62 грн - інфляційні витрати на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та 445,90 грн - 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. Крім цього, заявив про компенсування судових витрат у вигляді судового збору у сумі 1937,92 грн за дві вимоги з понижуючим коефіцієнтом та 10000,00 грн - витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є орендодавцем за укладеним між сторнами у справі договорм оренди землі сільськогосподарського призначення від 18.01.2021. Своїх обов'язків зі сплати орендної плати належним чином не виконує. Тому позивач звернулась до нього з проханням розірвати догвоір оренди достроково. Наявність систематичної (два рази) несплати орендної плати без поважних причин з боку відповідача, впливає на право власності позивача та порушує умови, укладених між сторонами договорів та той факт, що відповідач заперечує проти розірвання вказаних договорів у позасудовому порядку.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 14 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки без номеру, укладений 18.01.2021 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро», відносно земельної ділянки площею 6,7787 га, кадастровий номер 6324584200:09:000:0016.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро» на користь ОСОБА_3 заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 6,7787 га, кадастровий номер 6324584200:09:000:0016 та нарахування не неї у розмірі 21453,52 грн, з яких 20000,00 грн - невиплачена орендна плата за 2022-2023 роки; 359,00 грн. - пеня, передбачена п.13 розірваного договору; 648,62 грн - інфляційні витрати на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та 445,90 грн - 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро» на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи у суді у розмірі 1937,92 грн.
У стягненні судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_3 станом на час проголошення судового рішення відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивач надав належні докази на підтвердження того, що відповідач допустив по відношенню до позивача систематичну невиплату орендної плати (два рази у 2022 та 2023 роках, до 30 грудня включно) у зв'язку з чим укладений між сторонами договір оренди належить розірвати та стягнути на користь позивача невиплачену орендна плата разом з встановленою умовами договорів пенею, трьома відсотками річних та інфляційними втратами.
Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «Фермер Агро» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно не застосував положення п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України та не залишив позовну заяву без розгляду; дійшов висновків що не відповідають дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Матеріали справи не містять доказів порушення прав позивача. Орендна плата за укладеними між сторонами у справі договорами оренди землі була сплачена відповідачем за наступні роки про що суду надані належні та допустимі докази. Суд вірно встановив факт отримання позивачем орендної плати від відповідача, у сумах значно більших, ніж зазначено у відповідних договорах оренди. Однак, незважаючи на це, суд зробив помилковий висновок про те, що відповідач не довів, що він здійснював авансування орендної плати позивачам під час виплат у більших, ніж це встановлено відповідними договорами оренди землі розмірах, оскільки головним є ті дані, що він використовував при поданні податкової звітності. Суд першої інстанції встановив факт отримання позивачем орендної плати від відповідача у 2021 року, втім не врахував, що з суми орендної плати, встановленої у договорі оренди утримується податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Отже, сума орендної плати, що вказана в договорі оренди землі, не є «чистою» сумою «до виплати», а тому заявлення вимог про стягнення такої суми без вирахування з неї податків та зборів не відповідає умовам договору та нормам законодавства. Враховуючи зазначене, навіть у разі наявності систематичної несплати орендної плати, суд не вірно розрахував суму «заборгованості».Така оцінка доказів суду є суперечливою. Крім цього суд не звернув уваги на те, що ТОВ «ФЕРМЕР-АГРО» не посилалося на справу №632/2381/20, у зв'язку з чим у судовому рішенні наявні істотні розбіжності між фактичним розвитком справи та обставинами, викладеними у самому рішенні, зокрема щодо тверджень відповідача.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду в частині задоволених позовних вимог про розірвання договру скасувати та ухвалити нове рішення, а в іншій частині - змінити.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.01.2021 року був укладений договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермер-агро», відносно земельної ділянки, належної позивачці, з кадастровим номером 6324584200:09:000:0016 площею 6,7787 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років (а.с.12-13).
Орендна плата згідно даного договору складає 10000,00 грн за один повний рік. Орендну плату за 2021 рік в сумі 17000,00 грн. позивачка отримала згідно платіжного доручення № 431 від 24.12.2021 року (а.с.54).
Згідно платіжного доручення № 431 від 24.12.2021 року позивачка отримала орендну плату за 2021 рік в сумі 17000,00 грн. (а.с.54).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Зміст прав та обов'язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов'язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов'язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).
Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця, зокрема передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Відповідно до вимог статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
За загальним правилом частини першої статті 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини другої статті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другій статті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.
З огляду на наведені правила абзацу першого частини другої статті 651 ЦК України як цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих - для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів (зокрема, окремі правила статті 141 ЗК України, застосовні до догорів оренди землі), як це буде проілюстровано далі.
Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі єприписи статті 32 Закону України «Про оренду землі», а також статті 141 ЗК України, пункт «д» частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17.
Згідно вимог ч. 2 статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18) зроблено висновок, що «…застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.
Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби.
У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України.
Тобто якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати.
Погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди як на підставі частини другої статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).
У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 387/193/19 (провадження № 61-15879св19) зроблено висновок про те, що «чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою».
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17 (провадження № 61-32303св18).
Відповідно до вимог ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи свідчать про те, що за умовами договору оренди землі від 18 січня 2018 року ТОВ «Фермер - Агро» прийняло в строкове платне користування належну ОСОБА_1 земельні ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля) строком на 15 років, з орендною платою 10000,00 грн за один повний рік користування земельною ділянкою. У разі невнесення оерндної плати у строки визаначені договром справляється пеня у розмір 0,1% несплаченої суми за кожен деньпросторочення( а.с. 12 - 13).
Згідно платіжного доручення № 431 від 24.12.2021 року орендну плату за 2021 рік позивачка отримала в сумі 17000,00 грн. (а.с.54), хоча орендна плата за рік становить 10000,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що у позивача був наявний примірник договору оренди землі, а відтак їй достеменно було відомо про зазначені в них істотні умови про розмір орендної плати, отримуючи суми набагато більші ніж визначені умовами у позивачка не оспорювала вказаний договір оренди землі в частині визначення розміру орендної плати, не просила визнати недійсним такий договір у судовому порядку, а отже була з такими умовами згодна.
Оскільки чинне законодавство та умови укладеного між сторонами у справі договору оренди не містили заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою, матеріали справи містять докази виплати позивачам орендної плати у розмірі більшому, ніж це передбачено договором, тобто наперед, тому суд дійшов помилкового висновку, що ТОВ «Фермер - Агро» систематично порушувались умови договорів оренди щодо сплати орендної плати позивачам за 2022, 2023 роки.
Таким чином, ТОВ «Фермер - Агро» не допустило систематичну несплату орендної плати, а тому підстави для задоволення позовних вимог про розірвання спірного договору оренди відсутні.
Тому судова колегія доходить висновку, що рішення суду у частині задоволених позовних вимог про розірвання догвору оренди підлягає скасуванню та у задоволенні позову в цій частині належить відмовити.
Разом з тим, оскільки ТОВ «Фермкер Агро» має заборгованість за договором оренди в сумі 13000,00 грн, цю заборгованість належить стягнути разом із штрафними санкціями.
Тому окрім стягнення заборгованості орендної плати стягненню з відповідача на користь ОСОБА_4 підлягають пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних.
Так, сума заборгованості перед ОСОБА_4 становить 13000,00 грн, тому у період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року індексація на суму 13000,00 грн складає [Сукупний індекс інфляції] = 100,80% ? 100,70% ? 101,50% ? 100,20% ? 100,50% ? 100,80% ? 99,40% ? 98,60% ? 100,50% ? 100,80% ? 100,50% ? 100,70% = 105,084% (за період Січень 2023 - Грудень 2023)[Інфляційні нарахування] = 13 000,00 грн (сума боргу) ? 105,084% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 13 000,00 грн (сума боргу) = 660,89 грн
3% річних у період розрахунку з 01.01.2023 року по 01.12.2023 року - 335 днів
[Проценти] = 13 000,00 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 335 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 357,95 грн.
Таким чином, судова колегія доходить висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро» на користь ОСОБА_4 недоплачену орендну плату за 2023 рік за договором оренди від 12.01.2021 у розмірі 13000,00 грн, три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 75,00 грн, індекс інфляції у розмірі 127,10 грн та 13,32 грн пені встановленої п.13 договору.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову про розірвання договорів оренди та часткове задоволення позову про стягнення заборгованості з орендної плати за 2022 - 2023 рік, з урахуванням індексу інфляції, пені та трьох відсотків річних.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.2, ч.13 ст. 141 ЦПК України, з ТОВ «Фермер Агро» на користь Позивачки підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 1211,20 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги, за подання апеляційної скарги у розмірі з позивача на користь ТОВ підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1816,80 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, колегія суддів стягує з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 605,60 грн, звільнивши сторони від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро» - задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 14 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро» (ЄДРПОУ 41519373) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену орендну плату за 2023 рік в сумі 13000 (тринадцять тисяч) грн 00 коп, три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 357,95 грн, індекс інфляції у розмірі 660,89 грн та 13,32 грн пені встановленої п.13 договору.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро» (ЄДРПОУ 41519373) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 605,60 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Повний текст судового рішення складено 13.11.2025
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук