04 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 632/597/24
провадження № 22-ц/818/3589/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Тичкової О. Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н. П.,
за участю секретаря - Волобуєва О.О.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фермер Агро»,
третя особа: виконавчий комітет Златопільської міської ради Харківської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер Агро» на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 14 квітня 2025 року у складі судді Библіва С.В.,-
У квітні 2024 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив розірвати укладені між ним та відповідачем договори оренди належних йому земельних ділянок з кадастровими номерами 6324584200:09:000:0004, площею 12,3648 га та 6324584200:09:000:0003, площею 6,393 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладені 12.01.2018 року строком на 7 років, через несплату орендної плати за 2022-2023 роки. Просив стягнути з відповідача вказану орендну плату за два роки у розмірі 38000,00 грн (14000,00 грн. за одну ділянку та 24000,00 грн за другу ділянку); 714,40 грн (263,20 грн за першу ділянку та 451,20 грн за другу відповідно) - пеня, передбачена п.13 договорів; 1232,39 грн (454,04 грн. за першу ділянку та 778,35 грн відповідно за другу) - інфляційні витрати на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та 872,13 грн (321,31 грн за першу ділянку та 550,82 грн за другу) - 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. Крім цього, заявив про компенсування судових витрат у вигляді судового збору у сумі 3633,60 грн за три вимоги та 10000,00 грн - витрат на правничу допомогу ( а.с.1-6).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наявність систематичної (два рази) несплати орендної плати без поважних причин з боку відповідача, впливає на право власності позивача та порушує умови, укладених між сторонами договорів та той факт, що відповідач заперечує проти розірвання вказаних договорів у позасудовому порядку.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 14 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки без номеру, укладений 12.01.2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермер-агро», відносно земельної ділянки площею 12,3648 га, кадастровий номер 6324584200:09:000:0004.
Розірвано договір оренди земельної ділянки без номеру, укладений 12.01.2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермер-агро», відносно земельної ділянки площею 6,393 га, кадастровий номер 6324584200:09:000:0003.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 12,3648 га, кадастровий номер 6324584200:09:000:0004 та нарахування не неї у розмірі 25780,37 грн., з яких 24000,00 грн. - невиплачена орендна плата за 2022-2023 роки; 451,20 грн. - пеня, передбачена п.13 розірваного договору; 778,35 грн. - інфляційні витрати на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та 550,82 грн. - 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 6,393 га, кадастровий номер 6324584200:09:000:0003 та нарахування не неї у розмірі 15038,55 грн., з яких 14000,00 грн. - невиплачена орендна плата за 2022-2023 роки; 263,20 грн. - пеня, передбачена п.13 розірваного договору; 454,04 грн. - інфляційні витрати на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та 321,31 грн. - 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.
Всього за обома договорами оренди стягнуто з відповідача на користь позивача - 40818,92 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи у суді у розмірі 2906,88 грн.
Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету надмірно сплачену відповідно до платіжної інструкції (код документа 9338-2383-5185-0400 від 05.04.2024 року) суму судового збору в розмірі 726,72 грн.
У стягненні судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідач допустив по відношенню до позивача систематичну невиплату орендної плати (два рази у 2022 та 2023 роках, до 30 грудня включно) у зв'язку з чим укладені орендні договори між сторонами повинні бути розірвані. Невиплачена орендна плата підлягає стягненню на користь позивачів разом з встановленою умовами договорів пенею, трьома відсотками річних та інфляційними втратами.
Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «Фермер Агро» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд під час розгляду справи порушив норми процесуального права, а саме безпідставно не застосував положення п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України та не залишив позовну заяву без розгляду. Крім цього суд не повно встановив обставини у справі та дійшов висновків що не відповідають дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Матеріали справи не містять доказів порушення прав позивача. Орендна плата за укладеними між сторонами у справі договорами оренди землі була сплачена відповідачем в повному обсязі в 2020 та 2021 році за наступні 2022 та 2023 роки про що суду надані належні та допустимі докази. Суд вірно встановив факт отримання позивачем орендної плати від відповідача, у сумах значно більших , ніж зазначено у відповідних договорах оренди. Однак, незважаючи на це, суд зробив помилковий висновок про те, що відповідач не довів, що він здійснював авансування орендної плати позивачам під час виплат у більших, ніж це встановлено відповідними договорами оренди землі розмірах, оскільки головним є ті дані, що він використовував при поданні податкової звітності. Така оцінка доказів суду є суперечливою, не відповідає нормам права. Крім цього суд не звернув уваги на те, що на час ухвалення рішення строк дії договорів припинився, а тому вимога про розірвання договрів задоволена безпідставно.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.01.2018 були укладені договори оренди земельних ділянок між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермер-агро», відносно земельних ділянок, належних позивачеві, з кадастровими номерами 6324584200:09:000:0004, площею 12,3648 га та 6324584200:09:000:0003, площею 6,393 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 7 років (а.с.10-11,19-20).
Відповідно до п..п. 7, 8 договорів оренди земельних ділянок, укладених 12.01.2018 року між ТОВ «ФЕРМЕР-АГРО» та ОСОБА_1 , визначено розмір орендної плати за кожну земельну ділянку, а саме:
за земельну ділянку кадастровий номер 6324584200:09:000:0003 - 7000,00 (сім тисяч) гривень, строк дії договору 7 років;
за земельну ділянку кадастровий номер 6324584200:09:000:0004 - 12 000,00 (дванадцять тисяч) гривень, стррок дії договору 7 років.
Відповідно до наданих платіжних відомостей ТОВ «ФЕРМЕР-АГРО» здійснення виплати орендної плати позивачу у 2019-2021 роках, встановлено, що 22.11.2019 згідно платіжної відомості позивачем було отримано орендну плату в загальному розмірі 46 500,00 грн; у грудні 2020 року за видатковими ордерами позивачем було отримано орендну плату в розмірі 17 000,00 грн та 34 000,00 грн, платіжною інструкцією № 428 від 24.12.2021 ТОВ «ФЕРМЕР-АГРО» перерахувало на користь позивача ОСОБА_1 орендну плату в розмірі 34 000,00 грн. 24.12.2021 платіжною інструкцією № 429 ТОВ «ФЕРМЕР-АГРО» перерахувало на користь позивача ОСОБА_1 орендну плату в розмірі 17 000 грн. Таким чином, протягом 2019 - 2021 років позивачем було отримано від відповідача в якості орендної плати за належні позивачу земельні ділянки на підставі договорів оренди земельних ділянок від 12.01.2018 грошові кошти в загальному розмірі 148 500 грн, в той час як за вказаний період відповідно до умов договору виплачено 57 000 грн з урахуванням податків.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Зміст прав та обов'язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов'язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов'язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).
Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця, зокрема передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Відповідно до вимог статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
За загальним правилом частини першої статті 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини другої статті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другій статті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.
З огляду на наведені правила абзацу першого частини другої статті 651 ЦК України як цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих - для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів (зокрема, окремі правила статті 141 ЗК України, застосовні до догорів оренди землі), як це буде проілюстровано далі.
Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі єприписи статті 32 Закону України «Про оренду землі», а також статті 141 ЗК України, пункт «д» частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно вимог ч. 2 статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18) зроблено висновок, що «…застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.
Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби.
У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України.
Тобто якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати.
Погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди як на підставі частини другої статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).
У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 387/193/19 (провадження № 61-15879св19) зроблено висновок про те, що «чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою».
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17 (провадження № 61-32303св18).
Відповідно до вимог ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи свідчать про те, що 12.01.2018 року були укладені договори оренди земельних ділянок між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермер-агро», відносно земельних ділянок, належних позивачеві, з кадастровими номерами 6324584200:09:000:0004, площею 12,3648 га та 6324584200:09:000:0003, площею 6,393 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 7 років (а.с.10-11,19-20).
Відповідно до п..п. 7, 8 договорів оренди земельних ділянок, укладених 12.01.2018 року між ТОВ «ФЕРМЕР-АГРО» та ОСОБА_1 , визначено розмір орендної плати за кожну земельну ділянку, а саме:
за земельну ділянку кадастровий номер 6324584200:09:000:0003 - 7000,00 (сім тисяч) гривень, строк дії договору 7 років;
за земельну ділянку кадастровий номер 6324584200:09:000:0004 - 12 000,00 (дванадцять тисяч) гривень, стррок дії договору 7 років.
Згідно з пунктами 8 - 10 договорів оренди, орендна плата в розмірі визначеній в кожному окремому договорі орендарем вноситься в грошовій формі без врахування податків без урахуванням індексації. Орендна плата вноситься після збору урожаю у такі строки: до 30 грудня кожного року. За домовленістю сторін орендна плата може бути видана сільськогосподарською продукцією ( в натуральній формі). При цьому розрахунок у натуральній формі повинен відповідати еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.
Відповідно до наданих платіжних відомостей ТОВ «ФЕРМЕР-АГРО» здійснення виплати орендної плати позивачу у 2019-2021 роках, встановлено, що 22.11.2019 згідно платіжної відомості позивачем було отримано орендну плату в загальному розмірі 46 500,00 (сорок шість тисяч п'ятсот) гривень; у грудні 2020 року за видатковими ордерами позивачем було отримано орендну плату в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень та 34 000,00 (тридцять чотири тисяч) гривень, 24.12.2021 платіжною інструкцією № 428 ТОВ «ФЕРМЕР-АГРО» перерахувало на користь позивача ОСОБА_1 орендну плату в розмірі 34 000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень, 24.12.2021 платіжною інструкцією № 429 ТОВ «ФЕРМЕР-АГРО» перерахувало на користь позивача ОСОБА_1 орендну плату в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.
Таким чином, протягом 2019-2021 років позивачем було отримано від відповідача в якості орендної плати за належні позивачу земельні ділянки на підставі договорів оренди земельних ділянок від 12.01.2018 грошові кошти в загальному розмірі 148 500,00 (сто сорок вісім тисяч п'ятсот) гривень, в той час як за вказаний період мало б бути виплачено 57 000,00 (п'ятдесят сім тисяч) гривень з урахуванням податків.
Матеріали справи свідчать, що у позивача були наявні примірники договорів оренди землі, а відтак йому достеменно було відомо про зазначені в них істотні умови про розмір орендної плати, отримуючи суми набагато більші ніж визначені умовами договорів, позивач не оспорював вказані договори оренди землі в частині визначення розміру орендної плати, не просив визнати недійсним такі договори у судовому порядку, а отже був з такими умовами договорів згоден.
Оскільки чинне законодавство та умови укладених між сторонами у справі договорів оренди не містили заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою, матеріали справи містять докази виплати позивачу орендної плати у розмірі більшому, ніж це передбачено договорами, тобто наперед, суд дійшов помилкового висновку, що ТОВ «Фермер - Агро» систематично порушувались умови договорів оренди щодо сплати орендної плати позивачам за 2022, 2023 роки та існують підстави для стягнення заборгованості у заявленому у позові розмірі.
Крім цього станом на час звернення до суду ( 05.04.2024) строк дії укладених між стронами договорів оренди сплив, тому є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню вимога про їх розірвання.
Тому судова колегія доходить висновку, що рішення суду у частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню та у задоволенні позову про розірвання договорів оренди та у задоволенні позову про стягнення заборгованості орендної плати за 2022-2023 роки з урахуванням пені та штрафних санкцій належить відмовити.
Відповідно до п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, а апеляційна скарга ТОВ задоволена, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фермер-Агро» належить стягнути судовий збір в розмірі 3488 грн 26 коп.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро» - задовольнити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 14 квітня 2025 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Агро» (ЄДРПОУ 41519373) судовий збір в сумі 3488 (три тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн 26 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Повний текст постанови виготовлений 13 листопада 2025 року
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук