13 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 629/7429/24
провадження № 22-з/818/263/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін заяву Бурдиги Владислава Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого у шлюбі,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого у шлюбі.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено, визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/4 частку житлового будинку, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2866574763100, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/4 частину земельної ділянки, кадастровий номер 6323988501:00:002:0148, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 квітня 2025 року в оскаржуваній частині - залишено без змін.
21 жовтня 2025 року поштою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив стягнути витрати на правничу допомогу пов'язані із розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення у тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За вимогами ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах учасники процесу несуть певні витрати.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Види судових витрат, порядок їхньої оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 ЦПК України.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями ст. 59 Конституції України.
Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
З аналізу ч.3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).
Позивачем на підтвердження понесених ним витрат надано копії : укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Бурдига В.О. договору про надання правничої допомоги №49-2025 від 14.07.2025 року; акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом на суму 5000 грн від 21.10.2025 року; квитанцію про сплату 5000 грн відповідно до договору від 14.07.2025 року № 49-2025.
Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
ОСОБА_2 не заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, неспівмірність витрат на правничу допомогу позивача не довів.
З огляду на зазначене, враховуючи фактичний обсяг наданих позивачу юридичних послуг, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також, відсутність клопотання ОСОБА_2 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає вимоги позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, понесених у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн. обґрунтованими і такими,що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 137, 270, 381 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
Заяву Бурдиги Владислава Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова