Справа № 588/748/25
провадження № 2/588/398/25
14 листопада 2025 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі:
головуючий суддя Лебедь О.В.,
за участю: секретар судового засідання Ноздріна В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Сумцов Євген Станіславович до ОСОБА_2 в інтересах якого діє представник адвокат Пирогова Оксана Трохимівна про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом виселення,
Позиції сторін
Представник позивачки адвокат Сумцов Є.С. у квітні 2025 року звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 , який мотивував тим, що позивачка є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 11.06.2014, який придбала за власні кошти, переважну частину яких склали кошти її матері ОСОБА_3 у сумі еквівалентно 5000 доларів США та кошти у сумі 1500 доларів США надані братом позивачки у позику.
До 23.08.2013 позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 . Надалі, деякий час ОСОБА_1 мала вільні від шлюбних стосунки з ОСОБА_2 . При цьому ніяких взаємних прав та обов'язків між сторонами не було і у кожного з них були інші статеві відносини. З початку повномасштабної агресії російської федерації проти України позивачка має статус біженця та переважно проживає у Швейцарії.
Востаннє позивачка приїжджала додому в Україну 15 липня 2023 року, а вже 28 липня 2023 року виїхала за кордон до Швейцарії. Потім ОСОБА_2 повідомив, що хтось намагався залізти в квартиру позивачки і зламав замок. Відповідач під цим приводом змінив замки і обіцяв передати ключі мамі позивачки - ОСОБА_3 . На прохання позивачки повернути ключі ОСОБА_2 лише тягнув час і використовував квартиру позивачки для власних потреб протягом всього часу, поки позивачка перебувала закордоном.
Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи за кордоном, дізналася, що ОСОБА_2 самовільно та без її згоди як власника, заволодів вищевказаною квартирою, змінив замки та по теперішній час чинить перешкоди матері ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника на підставі довіреності, реалізовувати права позивачки як власника на володіння та користування квартирою.
З листопада 2024 року по лютий 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка діяла в її інтересах, було подано кілька заяв до Відділення поліції №1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області щодо вчинення ОСОБА_2 правопорушень, пов'язаних з незаконним заволодінням ним вищевказаною квартирою.
Посилаючись на указані обставини, представник позивачки просить суд: 1) усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 або уповноваженій нею особі ключі від квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; 3) судові витрати покласти на відповідача.
23.06.2025 представниця відповідача ОСОБА_5 подала відзив на позовну заяву, у якій указала, що вважає вимоги позивачки необґрунтованими та недоведеними жодними доказами, оскільки із самого початку спільного проживання позивачки та відповідача між ними склалися гарні та довірливі стосунки, в яких останні прожили майже 13 років. За цей час сторонами було придбано спірну квартиру, в якій вони проживали.
Однак, у 2025 році мати позивачки змінила замок на вхідних дверях, таким чином перешкодила проживанню відповідача у ній. Представниця відповідача зазначила, оскільки спір щодо визнання об'єктом права спільної сумісної власності на придбану квартиру не розглянуто судом, відсутні підстави вважати відповідача таким, що не є членом сім'ї власника квартири, тому відсутні підстави для виселення ОСОБА_2 із спірної квартири.
23.06.2025 представниця відповідача ОСОБА_5 подала клопотання про зупинення розгляду справи до набрання законної сили рішенням суду про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 2011 року та визнання об'єктом права спільної сумісної власності на придбану у період проживання квартиру по АДРЕСА_1 .
25.06.2025 представник позивачки ОСОБА_6 подав клопотання, у якому просив відмовити стороні відповідача у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 02.05.2025 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання на 04.06.2025.
Ухвалою суду від 04.06.2025 підготовче засідання відкладено до 20.06.2025 за клопотанням представниці відповідача.
Ухвалою суду від 25.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 01.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16.07.2025.
Ухвалою суду від 16.07.2025 судове засідання відкладено до 02.09.2025 за клопотанням представниці відповідача.
Ухвалою суду від 02.09.2025 судове засідання відкладено до 18.09.2025 за клопотанням представниці відповідача.
Ухвалою суду від 18.09.2025 судове засідання відкладено до 16.10.2025 для виклику свідків.
Ухвалою суду від 16.10.2025 судове засідання відкладено до 23.10.2025 за клопотанням представниці відповідача.
Ухвалою суду від 23.10.2025 судове засідання відкладено до 28.10.2025 за клопотанням представниці відповідача. У клопотанні представниці відповідача про зупинення провадження відмовлено.
Ухвалою суду від 28.10.2025 судове засідання відкладено до 05.11.2025 у зв'язку із закінченням робочого часу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Фактичні обставини справи встановлені судом та мотиви суду
Судом установлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири укладеного 11.06.2014 та посвідченого державним нотаріусом Тростянецької державної нотаріальної контори Гребіником О.Д. за № 1660 власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с. 7-8).
Згідно з указаним договором продавець ОСОБА_7 отримала від покупця ОСОБА_1 сам на сам кошти у сумі 77350,00 грн готівкою до укладення цього договору.
На момент укладання договору ОСОБА_1 не перебувала у зареєстрованому шлюбі, є одноосібним власником придбаної квартири.
З довідки виданої 08.12.2020 № 202 КП Тростянецької міської ради «БТІ» вбачається, що за даними технічної інвентаризації квартира має наступні характеристики: розташована на 1 поверсі одноповерхового будинку, складається з двох житлових кімнат. Загальна площа квартири становить - 44,7 кв.м. в тому числі житлова площа квартири становить - 26,8 кв.м. (а.с. 11).
На підставі довіреності позивачка ОСОБА_1 надала право ОСОБА_3 на управління майном, а саме квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20).
У матеріалах справи знаходяться заяви ОСОБА_3 , яка зверталася до Відділення поліції №1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області щодо вчинення ОСОБА_2 правопорушень, пов'язаних з незаконним заволодінням ним вищевказаною квартирою (а.с. 21-28).
Представник позивачки адвокат Сумцов Є.С. 13.03.2025 направив відповідачу вимогу про усунення перешкод в користуванні квартирою (а.с. 43). Вимога не була виконана добровільно, що стало підставою для звернення до суду.
Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_2 не чинив перешкоди в користуванні квартирою позивачці, яка проживає у Швейцарії особисто не відповідають вимогам закону, оскільки статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Отже, факт перебування позивачки за межами країни не може звужувати наявні у неї права на квартиру. Права користування та розпоряджання своїм майном можуть реалізовуватись власником особисто або через представника.
Після заміни відповідачем замка, довірені особи власниці доступу до квартири не мають. Доступ до квартири має відповідач, який користується нею на власний розсуд, чинить перешкоди у доступі до квартири матері та іншим уповноваженим власницею особам.
Позивачка і відповідач надали підтвердження окремих понесених витрат на утримання квартири. Позивачка посилалась на те, що відповідач умисно здійснював оплату окремих комунальних послуг, щоб приховати від неї факт користування квартирою.
За будь яких умов, факт здійснення оплати комунальних послуг, погодження яких з власником не доведено, не створює правових наслідків у виді права на майно.
У судовому засіданні було заслухано свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 . Суд врахував той факт, що ОСОБА_3 це мати, а ОСОБА_8 - сестра позивачки, тому їх зацікавленість у результаті розгляду справи не можна виключати. Відповідно, їх пояснення сприймаються судом в тій частині, яка об'єктивно підтверджується і не суперечить іншим зібраним у справі доказам.
У своїх показаннях свідки підтвердили відсутність можливості доступу до квартири позивачки, вказали на хронологію подій внаслідок яких відповідач отримав повний контроль над приміщенням квартири. Обставини фактичного ефективного контролю над квартирою в цілому не заперечуються і представником відповідача, із зазначенням інших мотивів та аргументів.
Позивачка, представник відповідача та свідки приділили значну увагу питанням перебігу особистих стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Окремі висловлені позиції потребували додаткового обґрунтування, але при вирішенні справи суд спирається на юридичні факти підтверджені доказами. Тому деякі обставини історії стосунків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не потребують детального з'ясування через те, що виходять за межі предмету доказування у справі.
Судом встановлено той факт, що на момент розгляду справи ОСОБА_1 права на користування квартирою ОСОБА_2 не надавала, активно намагалась припинити порушення відповідачем своїх прав власника.
Надана відповідачем довідка голови вуличного комітету від 13.06.2025 про те, що ОСОБА_2 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 90) підтверджує факт порушення відповідачем прав позивачки, як власника квартири за цією адресою. Власниця заперечує, що надавала відповідачу право на користування своїм майном. Жодних доказів, на підтвердження підстав проживання ОСОБА_2 за цією адресою суду не надано. Той факт, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем і фактично несе службу поза межами м. Тростянець не спростовує того, що на час розгляду справи саме він здійснює контроль над квартирою без належних правових підстав не допускаючи до приміщення довірених осіб власниці.
Встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності є предметом судового розгляду в іншому цивільному провадженні. Незалежно від перебігу та результатів розгляду цивільної справи №588/1729/24 позивачка фактично позбавлена контролю над своїм майном, власником якого вона є навіть у випадку задоволення позовних вимог про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності.
Станом на час розгляду справи, факт спільного проживання з відповідачем позивачкою заперечується і рішенням суду не встановлений.
Користування відповідача житловим приміщенням позивачки в минулому визначалось нею, як власницею майна, і не мало жодного правового титулу. Зараз відповідач фактично користується майном, але не має підтвердження права власності чи права користування.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.
Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно до статті 379 ЦК України житло фізичної особи - це житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно до частини 1 статті 383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 травня 2015 р. у справі № 6-92цс15 передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Правовий висновок, викладений у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 у справі № 6-709цс16 вказує, що аналіз зазначеної норми (стаття 391 ЦК України) дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Цим закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь - які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) напрацьовані три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання у право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде дотримано.
В цьому випадку факт користування квартирою відповідачем, перешкоди ним у доступу до квартири довірених осіб позивачки не відповідають жодному з критеріїв втручання у право позивачки на мирне володіння своїм майном.
Також у справі Маркс проти Бельгії, рішення від 13 червня 1979 в §§ 63-64 ЄСПЛ вперше зазначив, що: “... Визнаючи, що кожен має право на мирне користування своєю власністю стаття 1, по суті, гарантує право власності … право розпоряджатися власністю складає традиційний і фундаментальний аспект права власності». З того часу ця позиція не змінилась.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У відповідності до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом були надані рівні права сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.
Позивачем вимоги позову доведені, на підставі наданих доказів, встановлені обставини, що свідчать про порушення його права, яке підлягає захисту в обраний позивачем спосіб.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач не укладав договору найму житла, не є членом сім'ї позивачки, в спірній квартирі не зареєстрований, факт створення відповідачем перешкод у користуванні квартирою, яка належить ОСОБА_1 доведено, а тому право ОСОБА_2 на користування чужим майном підлягає припиненню шляхом виселення на вимогу ОСОБА_1 , як власниці цього майна.
Враховуючи, що формою перешкод власнику у користуванні квартирою є заміна замків та контроль входу до приміщення, а також його використання на власний розсуд, для відновлення прав власника підлягає задоволенню також вимога зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 або уповноваженій нею особі ключі від квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати
Згідно зі статтею 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки 968,96 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись вимогами статей 15, 16, 321, 383, 386, 391 ЦК України, та статей 7, 12, 13, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Сумцов Євген Станіславович до ОСОБА_2 в інтересах якої діє представник адвокат Пирогова Оксана Трохимівна про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом виселення задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 або уповноваженій нею особі ключі від квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя О.В. Лебедь