Справа № 588/1486/25
провадження № 2-о/588/93/25
14 листопада 2025 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі:
головуючий суддя Лебедь О. В.,
за участю: секретар судового засідання Ноздріна В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Сумцов Євген Станіславович, заінтересована особа: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловік та дружина та перебування на утриманні,
Зміст заяви
Представник заявниці Сумцов Є.С. звернувся до суду з цією заявою мотивуючи її тим, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю разом з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з 2015 до 2025 року (до дня його зникнення безвісті тобто до 24.07.2025).
Починаючи з березня 2015 року і до вересня 2017 року заявниця та ОСОБА_3 спільно проживали однією сім'єю за адресою АДРЕСА_1 .
З вересня 2017 року до мобілізації ОСОБА_3 заявниця з ним проживала у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Договори оренди житла за указаними місцями проживання заявниці та ОСОБА_3 не укладались.
Про проживання ОСОБА_3 та заявниці однією сім'єю свідчить і той факт, що остання зберігає оригінали особистих документів чоловіка, у тому числі: диплому про освіту та додатку до нього, свідоцтв про народження, про шлюб ОСОБА_3 та його розірвання, про шлюб батьків ОСОБА_3 , свідоцтва про смерть матері, тощо.
Заявниця та ОСОБА_3 свої стосунки від сторонніх людей не приховували, відвідували свята, спільно відпочивали.
Разом з тим, заявниця з 2009 по 2011 роки перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та має доньку від першого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 заявниця народила доньку - ОСОБА_6 , батьком якої записаний ОСОБА_7 на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Однак, вона є донькою ОСОБА_3 , який бажав визнати батьківство над новонародженою дитиною за собою та планував одружитися з заявницею. Проте цьому завадив його призов по мобілізації до лав ЗСУ у вересні 2024 року і перебуваючи на службі він очікував відпустки для проведення відповідних реєстраційних дій, які планували провести на перший день народження доньки.
Доходи, які отримував ОСОБА_3 до дня його зникнення безвісти були основним джерелом засобів для існування сім'ї.
12 серпня 2025 року заявницею були отримані особисті речі та документи зниклого безвісти ОСОБА_3 , які були надіслані Військовою частино. НОМЕР_1 на особисту адресу ОСОБА_1 .
Метою звернення заявниці до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні є можливість реалізації останньою своїх прав та обов'язків як члена сім'ї військовослужбовця, права на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, права на отримання інших видів грошової допомоги, можливість реалізації своїх прав як члена сім'ї, передбачених цивільним та сімейним законодавством.
Посилаючись на указані обставини, представник заявниці Сумцов Є.С. просить суд: 1) встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зник безвісти 24 липня 2025 року, проживали однією сім'єю як чоловік та дружина в період з 2015 по 2025 рік; 2) встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня його зникнення безвісти, тобто до 24 липня 2025 року.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 27.08.2025 було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.09.2025.
01.09.2025 представник військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 подав письмове пояснення, в якому вказав, що заявницею не надано вичерпних доказів щодо реєстрації шлюбу та спільного сумісного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 з 2015 по 2024 рік. Факт реєстрації та сумісного проживання потребує документального підтвердження. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були зареєстровані за місцем проживання за різними адресами. Представник Військової частини НОМЕР_1 просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловік та дружина та перебування на утриманні.
Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Ляшенко О.О. до судового засідання надіслав пояснення, у якому просить залишити заяву без розгляду, з тих підстав, що, на його думку, ця заява не може бути вирішена в порядку окремого провадження. Вважає, що у заявниці наявний спір про право. Зокрема, з органом, який призначає та виплачує відповідну допомогу, і який заперечує проти такого факту, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження. Також, зазначив, що заявницею не доведено належними, достовірними та достатніми доказами її спільного проживання із ОСОБА_3 однією сім'єю, ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов'язків, оскільки не доведено наявності між цими особами дійсно відносин, які носили характер сімейних, що вони були пов'язані спільним веденням господарства та мали взаємні прав і обов'язки
Тобто, Міноборони вважає, що можливий факт наявності спільного місця проживання у житловому приміщенні/будинку та пересилання грошових коштів не є підставами та доказами для визнання Заявниці особою, яка перебувала на повному утриманні та одержувала допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів її існування.
Протокольною ухвалою суду від 22.09.2025 розгляд справи перенесено на 17.10.2025 у зв'язку з клопотанням представника заявниці.
17.10.2025 було проведено допит свідків, розгляд справи відкладено до 05.11.2025 у зв'язку з клопотанням представника заявниці.
Заявниця та її представник адвокат Сумцов Є.С. у судовому засіданні 05.11.2025 заяву підтримали у повному обсязі, просили її задовольнити.
10.11.2025 вже після завершення судових дебатів та переходу суду на стадію ухвалення рішення від представника військової частини НОМЕР_1 в системі "Електронний суд" надійшло два клопотання: про долучення доказів, а саме копії обліково-послужної картки військовослужбовця ОСОБА_9 та клопотання про дослідження свідоцтва про народження дитини ОСОБА_1 .
Інформація яка була витребувана судом від військової частини ухвалою від 17.10.2025 фактично вже була надана листом військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2025 у вигляді витягу з електронної бази анкетних даних. Інформація досліджена в судовому засіданні, щодо свідоцтва про народження дитини ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , то судом вже з'ясовано, що дані про батька дитини внесені на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Отже, суд не знайшов підстав для долучення та розгляду клопотань військової частини НОМЕР_1 поданих після судових дебатів та підстав для повернення на стадію з'ясування обставин справи.
Фактичні обставини справи встановлені судом та мотиви суду
Суд, вислухавши пояснення заявниці та її представника, показання свідків, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Звертаючись до суду представник заявника просив встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та дружина без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з березня 2015 по 2025 рік до дня його зникнення безвісти, тобто до 24 липня 2025 року та перебування на його утриманні зазначивши, що встановлення указаного факту заявниці необхідне для реалізації своїх прав та обов'язків як члена сім'ї військовослужбовця, права на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, права на отримання інших грошових допомог, можливість реалізації своїх прав як члена сім'ї, передбачених цивільним та сімейним законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно із частиною 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно зі статтею 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України)».
Отже, при з'ясуванні наявності чи відсутності підстав вважати, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю, підлягають встановленню в сукупності такі факти, як спільне проживання однією сім'єю, спільний побут, наявність взаємних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що згідно з довідкою № 1341 від 15.09.2024 року ОСОБА_3 був мобілізований до лав Збройних Сил України та проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 (а.с. 9).
Відповідно сповіщення сім'ї (близьких родичів) №1/3308 від 29.07.2025 наданої ІНФОРМАЦІЯ_5 24.07.2025 ОСОБА_3 стрілець-помічник гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 зник безвісти в ході виконання бойових завдань поблизу АДРЕСА_3 (а.с.10). Надіслане сповіщення ОСОБА_1 . Отримання ОСОБА_1 сповіщення про зникнення безвісті ОСОБА_3 також свідчить про визначення заявниці як члена сім'ї.
Саме ОСОБА_1 зверталась до правоохоронних органів із заявою про зникнення безвісті цивільного чоловіка ОСОБА_3 (а.с. 60).
Факт проживання заявниці з ОСОБА_3 як чоловіка та дружини однією сім'єю без реєстрації шлюбу підтверджується іншими дослідженими в суді доказами.
Згідно з випискою по картковому рахунку ОСОБА_3 , останній постійно надсилав грошові кошти заявниці, що також свідчить про наявність стосунків між заявницею та загиблим (а.с.127-128).
Крім того, за наявними у справі доказами ОСОБА_3 надав заявниці доступ до банківської картки на яку надходило грошове забезпечення військовослужбовця. Використання картки відбувалось одночасно і за місцем служби ОСОБА_3 і в м. Тростянець за місцем проживання ОСОБА_1 .
Крім того, ОСОБА_3 робились перерахування на виконання ремонтних робіт з облаштування будинку в якому вони з заявницею планували спільно проживати після завершення служби.
Заявниця зберігала особисті документи ОСОБА_3 , копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 11-29).
Фотознімки надані заявницею також підтверджують факт спільного проведення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дозвілля, відпочинку, сумісні походи з дитиною заявниці до школи і охоплюють тривалий період життя (а.с. 30-31).
Із відповіді Військової частини НОМЕР_1 наданої 31.10.2025 № 1656/14993 вбачається, що в електронній базі даних останньої, саме ОСОБА_1 зазначена як цивільна дружина ОСОБА_3 (а.с. 173-174). Інших близьких родичів ОСОБА_3 не зазначив.
Відповіддю Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 01.01.2015 по теперішній час не мають записів про шлюб чи розірвання шлюбу (а.с. 103).
Попередній шлюб ОСОБА_3 розірвано 12.01.2010 року.
Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 підтвердили, що заявниця та ОСОБА_3 мали спільний побут, вели спільне господарство.
ОСОБА_12 яка тривалий час була сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час їх мешкання у квартирі по АДРЕСА_4 підтвердила, що протягом 7-8 вони проживали, як подружжя, вели спільний побут.
Свідки підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали у цивільному шлюбі. За час проживання однією сім'єю, як чоловіка та дружини, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися облаштуванням будинку, в якому спільно мешкали, робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, мали відкриті відносини та всі свята проводили в колі рідних та друзів. Крім того, у них народилася спільна дитина ОСОБА_6 , за якою ОСОБА_3 бажав визнати батьківство.
Суд вважає показання свідків правдивими та достовірними, оскільки вони об'єктивно підтверджуються сукупністю інших письмових доказів наявних в матеріалах справи. Судом враховано, що свідки ОСОБА_10 - мати заявниці та ОСОБА_11 - сестра заявниці по матері заявниці є близькими родичами заявниці, але надана ними інформація підтверджується іншими матеріалами справи.
Таким чином, представник заявниці та заявниця довели те, що остання проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 , мали спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Представником заявниці зазначено, що встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 заявниці необхідне для реалізації права отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, права на отримання інших грошових допомог, можливість реалізації своїх прав як члена сім'ї, передбачених цивільним та сімейним законодавством.
Також матеріалами справи, а саме показаннями свідків, випискою про рух коштів на рахунку ОСОБА_3 , інформацією про витрати, відомостями про доходи ОСОБА_1 підтверджено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 протягом всього часу їх спільного проживання до дня його зникнення безвісті 24.07.2025. ОСОБА_1 мала періодичні заробітки, а після народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_3 отримує лише допомогу при народженні дитини.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Відповідно до пункту 7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
У постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постановах від 05 червня 2024 року в справі № 557/1535/23, від 24 квітня 2024 року в справі № 694/2318/23, від 08 травня 2024 року в справі № 214/4921/23 та інших.
Під спором про право треба розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Тобто якщо, виникнення цивільного права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження (див. постанову Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 761/16555/23.
Доказів про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, матеріали справи не містять. З цих підстав у клопотанні Міністерстава оброни України про залишення заяви без розгляду судом було відмовлено.
З огляду на викладене, суд вважає, що сукупністю досліджених доказів представником заявниці доведено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, мали спільний побут та взаємні права й обов'язки, а тому доходить висновку про наявність правових підстав для встановлення факту їх проживання однією сім'єю чоловіка та жінки у період з 2015 по 2025 рік, який породжуватиме для заявниці юридичні наслідки щодо реалізації прав, визначених Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», встановити цей факт в позасудовому порядку вона не має можливості, тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Також судом встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 до дня його зникнення безвісти, тобто до 24 липня 2025 року.
На підставі викладеного, керуючись статтею 17 Конституції України, статтями 3, 21, 36 Сімейного кодексу України, статтями 1, 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтями 12, 76-81, 265, 293, 315-319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Сумцов Євген Станіславович, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловік та дружина та перебування на утриманні задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зник безвісти 24 липня 2025 року, проживали однією сім'єю як чоловік та дружина в період з 2015 по 2025 рік.
Встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 до дня його зникнення безвісти, тобто до 24 липня 2025 року.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лебедь