Справа № 507/1715/25
Провадження № 2/507/642/2025
Номер рядка звіту 9
"13" листопада 2025 р. Любашівський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді - Дармакуки Т.П.
при секретарі судового засідання - Копищик М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області, третя особи, які не заявляють вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно,
встановив :
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області, третя особи, які не заявляють вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно. В обґрунтування вимог у позові вказує, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло він на праві приватної власності набув права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 з 1993 року. Дану квартиру отримав від підприємства як працівник, і в подальшому приватизував. Також на земельній ділянці багатоквартирного будинку, де знаходиться його квартира, був гараж, сарай, літній душ та огорожа, які в той час передані йому у користування. Він сплачує за даний об'єкт нерухомого майна комунальні послуги, орендну плату за земельну ділянку. Відповідно до акту обстеження позивач користується даним майном на сьогоднішній день.
Позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно з питанням реєстрації права власності на нерухоме майно, однак 28 травня 2025 року отримав відмову у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно. Іншого шляху аніж звернутися до суду в позивача немає, оскільки законодавством не передбачено іншого механізму визнання права власності на нерухоме майно.
За таких обставин, позивач просив визнати за ним право приватної власності на гараж, 1991 року забудови, позначений на плані літерою «Е», сарай - позначений на плані літерою «Ш», літній душ, позначений на плані літерою «Т» та огорожу №1 розташовані за адресою: АДРЕСА_2
Представник позивача - адвокат Жмурко С.Л. надала до суду клопотання про розгляд справи у відсутність позивача та представника, позов просила задовольнити.
Відповідач: Любашівська селищна рада Подільського району Одеської області повідомлена про розгляд справи, надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника, заперечень по справі не має.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повідомлені про розгляд справи, надійшли клопотання про розгляд справи у їхню відсутність, заперечень по справі не мають.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 02 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в загальному порядку (а.с.30).
Ухвалою від 27 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с.50).
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно з метою реєстрації права власності на гараж за адресою: АДРЕСА_2 . Державний реєстратор рішенням № 79144768 від 28 травня 2025 року відмовив у проведенні реєстраційних дій за заявою, оскільки надані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно. (а.с.12).
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження органу приватизації № 111 від 02 серпня 1993 року ОСОБА_1 передано у приватну власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно акту обстеження від 21 серпня 2025 року, ОСОБА_1 користується гаражем, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Із технічного паспорту на квартиру, що знаходиться у власності ОСОБА_5 , вбачається, що біля багатоквартирного будинку є будівлі: гаражі та сараї. Згідно висновку про технічний стан господарських будівель та прибудов, надбудов та споруд КП «Бюро технічної інвентаризації Любашівської селищної ради» , який видано ОСОБА_1 , вартість гаражу із прибудовами , а саме: гаражу , позначений на плані літерою «Е», 1991 року забудови, сараю позначений на плані літерою «Ш», літнього душу - літера «Т» та огорожі №1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 становить 119 659 грн. (а.с.14).
Із договору оренди землі від 10.10.2012 року вбачається, що Любашівська селищна рада передала ОСОБА_1 в строкове платне користування земельну ділянку площею 74,1 кв.м. , яка знаходиться на території АДРЕСА_2 , із категорії житлової та громадської забудови, на якій є об'єкт нерухомого майна: індивідуальний гараж. (а.с.16)
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 1 ст. 15 ЦК України, частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із ч. 4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03.08.2004 р.) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, згідно з частинами 1 та 2 статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.
Порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва вперше встановлені постановою Кабінету Міністрів «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» від 05.08.1992 №449 (втратила чинність).
Враховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані в період до 05.08.1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції від 23.02.2016 №8.4-35/718/1).
Власник майна, згідно ст. 392 ЦК України, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Разом із тим, згідно ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позовна будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи необмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження усправі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд вважає, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Таким чином, враховуючи, що позивач позбавлений можливості оформити своє право власності на вищевказане нерухоме майно в позасудовому порядку, його право власності не заперечується учасниками справи, тому суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як, позивач не просив стягувати з відповідача судові витрати, тому судовий збір, який сплачено нею при подачі позову, суд залишає за позивачем.
Підстави для негайного виконання рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст.133, 141, 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України , суд
Позов ОСОБА_1 до Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області, третя особи, які не заявляють вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності на гараж, 1991 року забудови, позначений на плані літерою «Е», сарай - літ.«Ш», літній душ - літ. «Т» та огорожу №1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Т.П. Дармакука