Справа№ 583/4743/25
2-а/583/76/25
14 листопада 2025 року м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючої судді Семенової О.С.,
за участю секретаря
судового засідання Гайдейчук К.С.,
учасників справи:
позивача ОСОБА_1 / в режимі відео конференції/,
представника позивача Набоки О.О. /в режимі відеоконференції/,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 в м. Охтирка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Набоку О.О., 10 жовтня 2025 року звернувся до суду з цим адміністративним, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржувана постанова є незаконною, такою, що прийнята з порушенням вимог закону, оскільки він із за стосунку Резерв+ дізнався про те, що 30 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову № R 1033323 про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу з підстав вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Диспозиція цієї статті носить банкетний характер і відсилає до інших актів законодавства, які визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона. Тому у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, яке саме законодавство про оборону та мобілізаційну підготовку порушено особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. Його було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він не прибув за викликом 19 жовтня 2024 року об 11-00 год до ІНФОРМАЦІЯ_2 / ІНФОРМАЦІЯ_3 / для уточнення даних, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Проте він такої повістки не отримував, про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 дізнався із за стосунку Резерв+, що перебуває у розшуку з грудня 2024 року через неявку за повісткою. Таким чином станом на 30 вересня 2025 року після його неприбуття за повісткою сплив строк, встановлений ст. 38 КУпАП, строк на притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст.. 210-1 КУпАП може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, отже перебіг строків на притягнення до адміністративної відповідальності завершився в лютому 2025 року.
Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 жовтня 2025 року було залишено адміністративний позов ОСОБА_1 без руху через несплату судового збору / а.с. 14/.
Після сплати позивачем судового збору 23 жовтня 2025 року ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2025 року було відкрито провадження та призначено судовий розгляд на 06 листопада 2025 року, в якому з технічних причин було оголошено перерву до 07 листопада 2025 року.
Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Набока О.О., в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні надав покази про те, що він є священнослужителем, його фактичним місцем проживання є АДРЕСА_1 , хоча він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Він своєчасно оновив свої дані та звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем свого постійного проживання в м. Харкові, з метою стати на облік, оскільки за родом своєї діяльності не може прибувати до РТЦК та СП за місцем реєстрації. Від працівників дізнався, що з грудня 2024 року він перебуває у розшуку за те, що не прибув за повісткою до відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_2 . Він цю повістку не отримував, так як не проживає за місцем реєстрації, але винуватість визнає, про те не згодний з накладенням на нього штрафу після сплину 3-х місячного строку від вчинення адміністративного правопорушення.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не прибув, 31 жовтня 2025 року подав відзив на позовну заяву, в якому просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав в повному обсязі. /а.с. 25-28/.
Свою позицію представник відповідача мотивує тим, що позовні вимоги є необгрунтованими, не підлягають задоволенню, оскільки позивач повинен був прибути за повісткою 19 жовтня 2024 року на 11-00 год до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення своїх облікових даних, або не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до ТЦК та СП повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до вказаного у повістці ІНФОРМАЦІЯ_5 або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує семи календарних днів. Він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 ні у семиденний строк з дня отримання повістки, у зв'язку з чим 01 грудня 2024 року звернення НОМЕР_1 його було подано у розшук. Доказів про наявність поважних причин неявки на виклик, передадбачений законодавством, від позивача чи його представників не надходило. Тому позивач без поважних причин не з'явився за повісткою, що свідчить про вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена чинним законодавством, тому у відповідача були достатні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАп може бути накладено протягом трьох місяців, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Оскільки позивач вчинив правопорушення 19 жовтня 2024 року/ дата неприбуття за повісткою/, то строк притягнення його до адміністративної відповідальності обчислюється саме з цієї дати, на день розгляду справи 30 вересня 2025 року цей строк не сплив, склад адміністративного правопорушення наявний, що є правовою підставою для накладення адміністративного стягнення за ст. 210-1 КУпАП.
Суд з урахуванням думки сторони позивача вважає за можливо провести судовий розгляд без участі представника відповідача.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, суд дійшов такого висновку.
В судовому засіданні встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні установлено, що відповідно до даних Резерв+ ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, дані уточнив вчасно, з 01 грудня 2024 року перебував у розшуку / а.с. 5-8/.
09 жовтня 2024 року ОСОБА_1 було направлено ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем реєстрації повістку № 474786 про необхідність прибути 19 жовтня 2024 року об 11-00 год для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_2 / ІНФОРМАЦІЯ_3 /, яку було повернуто так як адресат відсутній за вказаною адресою / а.с. 30-31/.
Відповідно до постанови № R103323 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП / за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності від 29 вересня 2025 року/ від 30 вересня 2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці / ст. 22 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», встановлений абз 7 ч. 3 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за що на нього накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн / а.с. 29/.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду України у п.1 Постанови від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Положеннями ч. 2 ст.19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може мати вигляд індивідуального акта, яким відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС є акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Одним з таких актів може бути постанова про накладання адміністративного стягнення, оскільки зазначений акт виноситься суб'єктом владних повноважень на виконання своїх владних функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та стосується лише прав та інтересів конкретно визначеної особи, яка піддається впливу накладеного адміністративного стягнення як форми адміністративної відповідальності, а дія такого акта вичерпується його виконанням.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про збройні сили України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з положеннями ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Відповідно дост. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності та громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, підготовки громадян України до військової служби, взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Пунктом 19 Порядку № 1497 встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Позивач, вважаючи зазначену постанову протиправною, стверджував, що відповідач пропустив строк накладення адміністративного стягнення.
Судом встановлено, що позивачу необхідно було з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 19 жовтня 2024 року для уточнення даних, проте він не прибув у визначений час та дату, що ним не оспорюється.
Таким чином, про факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідачу стало відомо 19 жовтня 2024 року, тобто в день, коли позивач не прибув за викликом для оновлення даних.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 38КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених участинах дев'ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Так, ч. 9 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбаченихстаттями 210, 210-1цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Отже, строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 19 жовтня 2024 року.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Судовим розглядом суду встановлено, що адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП, у зв'язку з чим провадження в адміністративній справі підлягало закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Отже, за таких обставин оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 254, 256, 277-279, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 229, 242-246, 286 КАС України,
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 /зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 / до ІНФОРМАЦІЯ_1 /юридична адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 / про визнання протиправної скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Визнати протиправною та скасувати постанову № R103323 по справі про адміністративне правопорушення за частию 3 статті 210-1 КУпАП від 30 вересня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області О.С.Семенова