Справа № 583/4421/25
1-кп/583/425/25
"12" листопада 2025 р. м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
перекладача ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Охтирка обвинувальний акт у об'єднаному кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42024202520000050 від 31 травня 2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменії, громадянина Вірменії, з базовою загальною середньою освітою, одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України,
В провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області з 24 вересня 2025 року перебуває вказане кримінальне провадження.
Відносно обвинуваченого на досудовому розслідуванні ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2025 року було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16 червня 2025 року без визначення розміру застави, який було продовжено ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 червня 2025 року до 02 жовтня 2025 року / а.с. 53-57/, від 14 липня 2025 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 до 19 вересня 2025 року / а.с. 60-61/, від 19 вересня 2025 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 до 02 жовтня 2025 року / а.с. 63-64/, ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 вересня 2025 року до 27 листопада 2025 року / а.с. 138/.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке мотивує тим, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України, є обґрунтованою, підтверджена доказами: протоколами обшуку, допиту свідків, потерпілих, висновками експерта та іншими матеріали кримінального провадження в сукупності, було перевірено слідчими суддями під час досудового розслідування. Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 є: ч. 2 ст. 147 КК - особливо тяжким, ч. 1 ст. 263 КК - тяжким, ч. 1 ст. 345 КК - нетяжким, хоча теж передбачає покарання у виді позбавлення волі. Крім цього існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, такі як переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачений є громадянином іншої країни, не має обмежень виїзду за кордон, його сім'я теж перебуває за кордоном; незаконний вплив на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, зокрема потерпіла ОСОБА_4 є його співмешканкою; вчинення інших кримінальних правопорушень, зокрема продовжити свою злочинну діяльність, оскільки він ідентифікує себе як представника злочинної спільноти, що підтверджено висновком лінгвістичної експертизи № 53/Л/3/1 від 14 серпня 2025 року його розмов. Крім цього він не має офіційних законних джерел доходів, нічим не займається, не має власного житла, утриманців в Україні не має, тобто відсутні сталі соціальні зв'язки. Інші більш м'які запобіжні заходи не можна застосувати, оскільки існує реальний ризик переховування від суду, якщо він буде перебувати на свободі. Застава до ОСОБА_6 не може бути застосована, так як злочини, які йому інкримінуються, пов'язані із застосуванням насильства. Тому просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, так як судовий розгляд ще не розпочато /а.с. 178-184/.
Обвинувачений, його захисник, потерпіла ОСОБА_4 , її представник в судовому засіданні заперечили проти клопотання прокурора.
Потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в судове засідання подали кожен окремо заяви про проведення судових засідань без їх участі, крім засідань, під час яких буде проведено їх допит / а.с. 163-164, 177/.
З урахуванням думки учасників кримінального провадження суд вважає за можливо розглянути клопотання прокурора без їх участі.
Вивчивши матеріали справи /в межах заявленого клопотання/, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Вирішуючи питання, порушене у клопотанні прокурора, суд зазначає, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України, тобто з моменту оголошення йому про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень і до цього часу існує незмінність підстав для його обвинувачення в їх вчиненні, що є необхідною умовою для того, щоб відносно обвинуваченого взагалі міг бути обраний запобіжний захід.
Суд зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Вказані обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , на думку суду, дають підстави для висновку, що існують з боку обвинуваченого ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховування від суду,здійснення незаконного впливу на потерпілих та свідків, яких ще не допитано в судовому засіданні, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами, тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим таких дій.
Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні злочинів, суд вважає, що вказані обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчинити інше правопорушення.
При цьому дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні.
Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду.
Ризик того, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду, пов'язаний з тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 2 ст. 147 КК, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, тяжкого злочину за ч. 1 ст. 263 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, він може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання. Зазначений ризик існує, з огляду на те, що ОСОБА_6 є громадянином Вірменії, не має офіційних законних джерел доходу, власного житла, сім'я проживає окремо від нього за кордоном, що дає суду підстави дійти висновку, що в разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу він може змінити своє місце перебування, тим самим ухилитися від суду.
Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 фактично мешкає в одному населеному пункті разом з потерпілою ОСОБА_4 та може вчинити дії, пов'язані з незаконним впливом на неї шляхом насильницьких дій, залякування, вмовляння або підкупу з метою надання недостовірних показань.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
Ураховуючи засаду змагальності кримінального провадження, сторона обвинувачення на власний розсуд визначає коло свідків для доведення своєї правової позиції. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, позбавлений можливості втручатися у дискрецію сторони обвинувачення у побудову тактики і стратегії підтвердження або спростування обставин, які мають значення для кримінального провадження. Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
За таких умов ОСОБА_6 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з певними особами, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Суд враховує, що ОСОБА_6 є не судимою особою, молодого віку, нічим не займається, офіційних джерел доходу на території України та утриманців не має, має задовільний стан здоров'я, в судовому засіданні перекваліфікація його дій прокурором не здійснювалася.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, крім іншого, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд, розглядаючи клопотання прокурора враховує те, що стороною захисту на теперішній час не надано до суду переконливих доказів того, що наведені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 ризики на теперішній час суттєво зменшились або перестали існувати.
Приведені обставини, на думку суду, беззаперечно свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Завершити судовий розгляд до 27 листопада 2025 року не можливо, оскільки судом ще не розпочато судовий розгляд та не визначено обсяг порядок дослідження доказів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».
Суд наголошує, що сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для продовження дії обраного раніше запобіжного заходу, але при цьому, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сінькова проти України» роз'яснив, що питання стосовно розумності строку тримання під вартою не може оцінюватися in abstracto. Воно має оцінюватись у кожній справі згідно з її конкретними обставинами, причинами та належно задокументованими фактами. Тривале тримання під вартою може бути виправданим у конкретній справі тільки за наявності чітких ознак існування суспільного інтересу, який, незважаючи, на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, враховуючи сукупність досліджених судом обставин та тяжкість покарання за злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить його належну процесуальну поведінку та може запобігти вказаним ризикам та буде належною мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Запобіжний захід у вигляді його тримання під вартою є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості цього кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу, свідків.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
Крім того відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Оскільки злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_6 , пов'язаний із застосуванням насильства, то відсутні підстави для визначення йому розміру застави.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315, 331 КПК України, суд
Задовольнити клопотання прокурора та продовжити в кримінальному провадженні № 42024202520000050 від 31 травня 2024 року обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з 12 листопада 2025 року до 10 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави, з подальшим утриманням в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».
Визначити строк дії цієї ухвали до 24 години 00 хвилин 10 січня 2026 року.
Копію ухвали направити начальнику ДУ «Сумський слідчий ізолятор» для виконання та вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали проголошено 14 листопада 2025 року о 09 годині 10 хвилин.
Суддя Охтирського міськрайонного суду ОСОБА_1