Справа № 592/18462/25
Провадження № 3/592/3875/25
14 листопада 2025 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Титаренко Вікторія Володимирівна, розглянувши матеріали, які надійшли від Сумського РУП ГУ НП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого електромонтером, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
за ч. 3, 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 184 КУпАП,
02.11.2025 близько 20 год 24 хв за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у словесних образах, погроз фізичною розправою, чим завдав шкоди для психологічного здоров'я ОСОБА_2 , оскільки остання відчувала страх та тривогу. Крім того вказані дії відбувалися у присутності доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим завдав шкоди психологічному здоров'ю доньки, оскільки дитина була налякана та плакала.
Також, з протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 778461 від 02.11.2025 вбачається, що 02.11.2025 близько 20 год 24 хв за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки перебував за місцем мешкання у присутності дитини з ознаками сильного алкогольного сп'яніння, поводив себе агресивно та неадекватно, чим створив загрозу для життя та здоров'я доньки, чим порушив ч. 2 ст. 150 СК України.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.05.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 173-2, ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 510 грн.
Своїми діями ОСОБА_1 скоїв правопорушення, передбачені ч. 3, 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 184 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав, розкаювався. Пояснив, що трішки випив з друзями, прийшов додому та дійсно завдавав моральної шкоди доньці та дружині, фізичної шкоди не завдавав. Вказав про те, що донька дійсно плакала, він просив у неї вибачення, однак з донькою у нього нормальні відносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч. 3 ст. 173-2 КУпАП встановлено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Частиною першою статті 173-2 КУпАП встановлено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Диспозицією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП встановлено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Окрім власного визнання вини, вина ОСОБА_1 за ч. 2 і ч. 3 ст. 173-2 КУпАП в повному обсязі доводиться матеріалами справи, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії ВАД № 777230 та № 778465 від 02.11.2025; формою вивода; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.11.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_2 ; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 02.11.2025; копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серія АА № 557232; копією постанови Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.05.2025 у справі № 592/7656/25; відеозаписами.
Інших доказів та доводів, які б спростовували вищевказані дані та обставини про вчинене адміністративне правопорушення, при розгляді справи не встановлено.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
За викладених обставин, суд вважає, що в діяннях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 і ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КупАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, і це буде необхідним та достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення.
Крім того, ОСОБА_1 ставиться за провину вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 184 КУпАП настає за ті самі дії (ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей), вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція зазначеної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Отже, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, № 2402-III, статтями 150, 180 Сімейного кодексу України.
Обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст. 150 Сімейного Кодексу України. До кола обов'язків батьків входить турбота про здоров'я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. В розумінні положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
При цьому у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.
Виходячи з наведеного, ухилення від виконання батьківських обов'язків (об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП) може проявлятись у різних формах.
У цьому випадку суть порушення, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 184 КУпАП, та не містить всіх ознак об'єктивної сторони зазначеного правопорушення, які характеризують зовнішню сторону правопорушення.
За містом статей 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не має права у постанові за наслідками розгляду вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати.
Будь-які дані про ухилення чи невиконання покладених на ОСОБА_1 батьківських обов'язків щодо піклування про здоров'я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини ОСОБА_3 , у матеріалах адміністративної справи відсутні.
Відповідно до вимог статті 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь.
Так, проаналізувавши вищенаведені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів, які б доводили поза розумним сумнівом доводили вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч. 2 ст. 184 КУпАП, які б підпадали під ознаки ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо піклування про здоров'я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток ОСОБА_3 , за обставин викладених у протоколі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення за обставин викладених у протоколі, що є предметом розгляду.
З огляду на викладене, оскільки будь-яких доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП матеріали справи не містять, тому вважаю за необхідне на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити відносно неї провадження у справі.
На підставі ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись статтями 9, 17, 33-35, 40-1, 173-2, 184, 251, 252, 265, 280, 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 і ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 грн 60 коп. за наступними реквізитами: Отримувач ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 2040 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Відповідно до ч. 1 ст. 291 КУпАП постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Суддя Вікторія ТИТАРЕНКО