Справа №592/12967/25
Провадження №2/592/2846/25
13 листопада 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючого судді Костенко В.Г., з участю секретаря судового засідання Сидоренко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя
з участю представника позивачки ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача Сергеєвої С.А.
Стислий виклад позиції сторін
Позивачка просить стягнути з відповідача компенсацію половини вартості квартири за адресою АДРЕСА_1 у сумі 457 870 грн. та визнати за відповідачем право на цю квартиру й стягнути процесуальні витрати.
Вимоги мотивує тим, що з 05.03.2011 по 21.03.2023 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу відповідач застосовував до неї насильство. За час шлюбу набули у власність зазначену двокімнатну квартиру. Після припинення шлюбу відповідач залишився проживати у квартирі, а позивачка з дитиною виїхала й натепер проживає та працює за межами України. Зазначає, що має рівні права на цю квартиру з відповідачем та на її поділ. Тому вважає, що у порядку поділу майна подружжя має право на отримання компенсації своєї частини, натомість частину залишити відповідачу на праві особистої власності.
Відповідач подав відзив у якому просив відмовити у задоволенні позову. Заперечення мотивувала тим, що пропонував позивачці різні варіанти вирішення подальшої долі квартири, встановити порядок користування, спільно продати, а кошти поділити порівну, або щоб вона сплатила компенсацію його частки. Також зазначив, що немає іншого житла. Вважає, що для задоволення позову необхідна його згода.
Позивачка подала відповідь на відзив та просила задовольнити її позов. Вказала, що спільне проживання неможливе через протиправну поведінку відповідача, що полягала у домашньому насильстві. Вважає, що має право на поділ квартири у заявлений нею спосіб. Відсутність коштів у відповідача не є перешкодою для поділу майна. Окрім того повідомила, що відповідач має у власності автомобіль, який придбав у грудні 2024 року. Вважає, що відповідач немає офіційних доходів через бажання ухилитися від військової служби, оскільки був пійманий при спробі незаконно перетнути кордон.
В судовому засіданні представник позивачки підтримала вимоги.
Відповідач та його представник підтримала заперечення.
Процесуальні рішення
14.08.2025 ухвалою суду прийнято заяву, відкрито провадження у справі за вказаною заявою та призначено судовий розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання о 09-00 год. 23.09.2025.
24.09.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження й призначено судовий розгляд о 09-00 год. 05.11.2025.
Фактичні обставини, встановлені судом
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані докази, дійшов наступного.
Суд установив, що з 05.03.2011 по 21.03.2023 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.02.2025 у справі №592/755/23.
У період перебування в зареєстрованому шлюбі сторонами на підставі договору купівлі-продажу від 23.05.2019 за спільні сумісні кошти набуто у власність двокімнатну квартиру загальною площею 43,4 кв.м, житловою площею 27,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано за Позивачкою.
Згідно висновку про вартість майна ТОВ "Оціночна фірма Юніт" від 14.07.2025 вартість двокімнатної квартири загальною площею 43,4 кв.м, житловою площею 27,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 визначена в сумі 915 700 грн.
Згоди щодо поділу квартири між сторонами не досягнуто.
Під час розгляду справи позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » у зв'язку з реєстрацією шлюбу 21.10.2025.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи наведений зміст положень ЦПК слід дійти висновку, що кожній особі гарантовано право звернутися до суду та захист порушеного права. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог та заперечень. Сторони повинні довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Разом з цим суд здійснюючи правосуддя, захищає права, у спосіб визначений законом.
З встановлених обставин вбачається, що спірні правовідносини між сторонами є сімейними й врегульовані ст. 60, 69, 70,71 СК України та пов'язаними нормами, які наведені нижче.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У відповідності до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.( ч. 2-4 ст. 71 СК)
З наведеного вбачається, що інституція поділу майна подружжя існує для забезпечення справедливого розподілу спільно нажитого майна між чоловіком і дружиною, особливо у випадку розірвання шлюбу або припинення спільного проживання. Після припинення шлюбу кожен з колишнього подружжя мають право на власне особисте життя один без одного. Реальний поділ майна існує для припинення спільних відносин колишнього подружжя, які припинили особисті стосунки. Сплата компенсації частини майна є справедливим способом припинити права на спільне майно й виключити продовження небажані стосунки.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначені деякі питання застосування законодавства при поділі майна подружжя.
Згідно з п.21 постанови поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Згідно з п.25 постанови вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації.
За нормами ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Аналогічні положення містить і статті 370 ЦК України щодо виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
При цьому виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, а якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Правовідносини, в яких позивачка просить припинити її право власності у спільному майні з виплатою компенсації, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Також згідно з висновком щодо застосування відповідних норм права, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.02.2020 у справі № 235/5146/16-ц (провадження № 61-37616св18) відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п'ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
Принцип обов'язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.
Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування.
У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.
Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов'язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц (провадження № 61-37616 св 18); від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18); від 30 вересня 2020 року у справі № 552/1514/19 (провадження № 61-21084 св 19).
З наведених положень закону та встановлених фактів вбачається, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя та неподільною річчю. Сторони мають право за взаємною згоду поділити спільне майно, а у разі відсутності домовленості у судовому порядку. Відтак оскільки квартира є неподільною річчю то позивачці можливо визначити розмір грошової компенсації її частки.
Щодо заперечення відповідача.
Відповідач заперечував проти позову з ряду підстав. Так він пропонував встановити порядок користування, спільно продати або сплатити йому компенсацію, та у нього немає коштів для сплати компенсації позивачці, а примусове стягнення може призвести до дисбалансу рівності прав. На ці заперечення слід зазначити наступне.
Встановлення порядку користування не може бути підставою для відмовити у задоволенні позову. Такий порядок не відповідає інтересам позивачки. Відповідач залишився проживати у спірній квартирі та забезпечив собі потребу в існуванні у частині забезпечення житлом. Натомість позивачка виїхала та немає потреби у забезпеченні житлом за рахунок зазначеної квартири. Окрім того квартира є неподільною та при встановленні порядку користування спільне користування квартирою не забезпечить реалізації права на особисте життя.
Спільно продати або сплатити відповідачу компенсацію його частини не узгоджується з заявленим позовом. Сторони мали право на поділ квартири або розпорядитися нею у позасудовому порядку згідно з положеннями статей 65 або 71 СК України, натомість позивачка звернулася до суду. Згідно з ч. 1 ст. 71 СК України поділ майна проводиться судом. Таким чином питання про спільний продаж не регулюється судом. Позивач не звертався з позовом до суду зі сплатою йому компенсації, що відповідно позбавляє суд підстав для вирішення цього питання.
Окрім то суд звертає увагу, що заперечуючи проти позову відповідач зазначав, що спірна квартира є його єдиним житлом. Такі заперечення вказують на те, що відповідачу є неприйнятними варіанти поділу квартири з позбавленням його прав на неї. Натомість стягнення з відповідача компенсації узгоджується з законом та з інтересами сторін. Позивачка залишила житло та немає інтересу щодо задоволення своїх потреб за рахунок квартири, а відповідач забезпечує свої потреби при використанні спірної квартири.
Щодо відсутності коштів на сплату компенсації слід зазначити, що у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Питання сплати вирішується у порядку для виконання судових рішень.
З огляду на наведене вище суд відхиляє заперечення відповідача.
Висновок суду по суті спору.
На підставі зазначеного у сукупності вбачається, що заявлений позов обґрунтований і підлягає задоволенню, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивачки компенсацію її частки, тобто 457 870 грн.(915 740/2), а останньому залишити квартиру на праві особистої власності.
Розподіл витрат
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у зв'язку з задоволенням позову з відповідача слід стягнути витрати позивачки понесені на сплату судового збору 7 325,25 грн.
Керуючись ст. 4, 5, 12,13, 81, 264, 265, 274 ЦПК України, суд
Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про поділ спільного майна подружжя.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію половини вартості квартири у сумі 457 870 грн., відшкодування витрат 7 325 грн 25 коп., а всього 465 195 грн. 25 коп.
Визнати право ОСОБА_2 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на праві особистої приватної власності на двокімнатну квартиру загальною площею 43,4 кв.м, житловою площею 27,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня складання повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення складене 13.11.2025.
Суддя Владислав КОСТЕНКО