Справа №592/12916/25
Провадження №2/592/2840/25
14 листопада 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі
головуючого - судді Шияновської Т.В.,
з участю секретаря судового засідання Чайки Т.В.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки Нестеренка М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування майнової (матеріальної), моральної шкоди, втраченого заробітку,
Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нестеренко М.В., звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтований тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 12.04.2024 близько 08:05 в АДРЕСА_1 , внаслідок допущених відповідачем ОСОБА_2 порушень ПДР під час керування автомобілем «MERCEDES-BENZ 208D Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , її малолітній син ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, дифузного забою головного мозку важкого ступеня, наслідки мінімального ВШК та нашарування гемосидерину конвекситально, набряк ГМ, ДАП, САК, наслідки важкого гіпоксично-ішемічного уражень півкуль, БГ та стовбура ГМ, кома 2, судомний синдром, синдром спастичного тетрапарезу з переважним ураженням нижніх кінцівок, застій ДЗН, правобічний гайморит, перелом правого плечового суглоба, первинний субклінічний гіпотиреоз, ДН 3, носій трахеостоми.
Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.12.2024 у справі №592/11230/24, який не набрав законної сили, відповідача ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України, а також вирішено цивільний позов ОСОБА_1 в інтересах малолітнього потерпілого ОСОБА_3 , стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на її користь страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого ОСОБА_3 , його реабілітацією в розмірі 152708 грн.46 коп; страхове відшкодування шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатності ОСОБА_3 в розмірі 144 000 грн та у відшкодування моральної шкоди 14 835 грн 40 коп, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 136 грн в відшкодування майнової шкоди та 470 164 грн 60 коп в відшкодування моральної шкоди, завданої малолітньому ОСОБА_3 .
У період з 12.04.2024 по теперішній час малолітній ОСОБА_4 перебував на лікуванні в різних лікувальних закладах та вдома; за період з грудня 2024 по липень 2025 року позивачкою витрачено 371 986 грн 28 коп на лікування дитини, які не охоплені сумою, стягнутою вказаним вироком.
Позивачка з 07.11.2015 проходить службу в Національній поліції України на посаді старшого інспектора ситуаційного відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Сумській області. Спричинене відповідачем ОСОБА_2 каліцтво малолітнього сина ОСОБА_4 у ДТП зумовило необхідність здійснення постійного стороннього догляду матір'ю за сином, який оформлювався як листками непрацездатності, так і наказами про надання ОСОБА_1 різних видів відпусток. У зв'язку з чим позивачка втратила заробіток, зокрема, додаткову винагороду із розрахунку до 10 000 грн на місяць за період з 15.04.2024 по 18.05.2025 в сумі 131 139,83 грн; додаткову винагороду із розрахунку 30 000 грн на місяць за період з 19.05.2025 по 31.08.2025 в сумі 102 580,00 грн. Втрачений позивачкою середній заробіток за період з 05.04.2025 по 31.08.2025, за час перебування у відпустці для догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи А, складає суму 159 495 грн та разом з додатковою винагородою підлягає відшкодуванню ОСОБА_2 , як заподіяні збитки.
Крім того, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої малолітній син ОСОБА_4 зазнав тяжких тілесних ушкоджень, спричинила позивачці моральну шкоду, що полягає у щоденному співстражданні з дитиною, яка перебуває в комі вже більше року, не виявляє свідомості, живе за рахунок штучної вентиляції легень та зонда для харчування, полягає у емоційному виснаженні, страху за життя дитини, втрати звичного способу життя, невизначеності майбутнього та постійному фізичному і психоемоційному тиску.
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС». Згідно із страховим полісом страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 320 000 грн; залишок страхового відшкодування після стягнутої вироком суду суми 311 543,86 грн становить 8 456,14 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка ОСОБА_1 просить:
1.Стягнути з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на її користь страхове відшкодування моральної шкоди в сумі 8 456 (вісім тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн 14 коп.;
2.Стягнути з ОСОБА_2 на її користь:
-відшкодування моральної шкоди в сумі 591 543 (п'ятсот дев'яносто одна тисяча п'ятсот сорок три) грн 86 коп.;
-відшкодування майнової шкоди у вигляді витрат, пов'язаних із доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у закладах охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів за грудень 2024 року, березень-липень 2025 року в сумі 371 986 (триста сімдесят одна тисяча дев'ятсот вісімдесят шість) грн 28 коп;
-відшкодування втраченої додаткової винагороди із розрахунку до 10 000 грн на місяць за період з 15 квітня 2024 по 18 травня 2025 в сумі 131 139 (сто тридцять одна тисяча сто тридцять дев'ять) грн 83 коп.;
-відшкодування втраченої додаткової винагороди із розрахунку 30 000 грн на місяць за період з 19 травня 2025 по 31 серпня 2025 року в сумі 102 580 (сто дві тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп.;
-відшкодування втраченого середнього заробітку за період з 05 квітня 2025 року по 31 серпня 2025 в сумі 159 495 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн.;
3.Розподілити судові витрати.
Ухвалою суду від 12.08.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нестеренко М.В., про забезпечення позову; накладено арешт на належне ОСОБА_2 майно, в межах ціни позову у розмірі 1 365 201 грн. 11 коп., а саме: житловий будинок літ. Р-ІІ загальною площею (кв.м): 137.9, житловою площа (кв.м): 61.1 із надвірними господарського будівлями та спорудами: вхідний навіс, р', гараж, р, огорожа, №5-7,9 за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 318059159101; земельну ділянку кадастровий номер 5910136300:07:011:0184, площею: 0.042 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 309824659101.
Ухвалою суду від 12.08.2025 по справі відкрито загальне позовне провадження.
Відповідач АТ «СГ «ТАС» (приватне) надіслав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення про виплату страхового відшкодування було прийнято судом у вироці від 12.12.2024 у справі №592/11230/24, яким стягнуто з АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь позивачки страхове відшкодування в загальному розмірі 311 543,86 грн. Вимога про стягнення зі страхової компанії 8 456,14 грн заподіяної моральної шкоди позивачці не ґрунтується на вимогах ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема ст.26-1, згідно з якою страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
У клопотанні від 26.08.2025 представник АТ «СГ «ТАС» (приватне) просив провести судовий розгляд справи без його участі.
У наданій відповіді на відзив представник позивачки ОСОБА_5 вказує, що у даному позові розмір заподіяної здоров'ю шкоди становить 371 986,28 грн, п'ять відсотків від якої становить 18 599 грн; з врахуванням загальної суми страхової суми 320 000 грн нестягнутий вироком у кримінальному провадженні №592/11230/24 залишок страхового ліміту становить 8 456,14 грн, яка має бути стягнута зі страховика на користь позивачки в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, а решта 591 543,86 грн має бути відшкодована відповідачем ОСОБА_2 . Тому просить відхилити доводи представника страховика, викладені у відзиві на позовну заяву, задовольнивши позов ОСОБА_1 повністю.
Відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не подав.
Ухвалою від 15.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про зупинення провадження у справі, про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду; закрито підготовче провадження та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 14:00 08.10.2025.
У судовому засіданні позивачка та її представник вимоги позову підтримали та просили задовольнити з наведених у позові мотивів.
Додатково позивачка пояснила, що стан сина погіршується, з'являються супутні захворювання, посилився судомний синдром, для полегшення якого вкрай необхідно пройти реабілітаційний дороговартісний курс. Працювати та відповідно отримувати винагороду вона можливості немає, оскільки весь час перебуває поруч з дитиною, яку більше ні з ким залишити. Її доходи складають аліменти та соціальна виплата матері, що здійснює догляд дитини з інвалідністю, у розмірі 8 044 грн, яких є явно недостатньо для покриття витрат на лікування сина. Відповідач ОСОБА_2 на сьогодні частинами сплатив їй суму 358 тис грн. Вирок суду ним оскаржений в частині призначеного покарання.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кругляк В.В. у судовому засіданні, не заперечуючи того, що з дитиною сталося горе, звертав увагу суду на необхідність доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину саме вироком суду, який наразі законної сили не набрав. Заперечував в частині задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди на користь позивачки, оскільки вироком суду таку шкоду вже було стягнуто. В частині стягнення витрат на лікування дитини - покладався на розсуд суду.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини справи.
Судом установлено та не заперечується учасниками справи, що 12.04.2024 близько 08:05 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «MERCEDES-BENZ 208D Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Ковпака в напрямку вул. Чернігівська в м. Суми, перебуваючи неподалік від будинку №59/4 вул. Ковпака, знехтував безпекою дорожнього руху, проявив неуважність, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою, перевищив допустиму швидкість руху у населеному пункті, проїхав на заборонений червоний сигнал світлофора та допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перетинав проїзну частину по регульованому пішохідному переходу на зелений сигнал світлофора, справа-наліво відносно напрямку руху автомобіля.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №863 від 12.06.2024 малолітній ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, дифузного забою головного мозку важкого ступеня, наслідки мінімального ВШК та нашарування гемосидерину конвекситально, набряк ГМ, ДАП, САК, наслідки важкого гіпоксично-ішемічного уражень півкуль, БГ та стовбура ГМ, кома 2, судомний синдром, синдром спастичного тетрапарезу з переважним ураженням нижніх кінцівок, застій ДЗН, правобічний гайморит, перелом правого плечового суглоба, первинний субклінічний гіпотиреоз, ДН 3, носій трахеостоми; дані ушкодження утворились в результаті дії тупого предмета, про що свідчить їх характер, та могли утворитися при ДТП; вказані тілесні ушкодження були небезпечними для життя і за цією ознакою відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (а.с. 16).
Згідно з висновком комплексної судової фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи №КСЕ-19/119-24/6620 від 18.06.2024 водій автомобіля Mercedes-Benz 208D Sprinter н.з. НОМЕР_1 здійснював виїзд на перехрещення проїзних частин на червоний для водія сигнал світлофора; середня розрахункова швидкість руху автомобіля на ділянці проїзної частини вул. Ковпака на момент увімкнення жовтого сигналу світлофора для його напрямку знаходиться в діапазоні близько 64,6-70 км/год із врахуванням похибок; середня розрахункова швидкість руху автомобіля на ділянці проїзної частини вул. Ковпака при виїзді на перехрещення проїзних частин знаходиться в діапазоні близько 46,47-54,4км/год із врахуванням похибок; середня розрахункова швидкість руху автомобіля на ділянці проїзної частини вул. Ковпака на момент виходу (вибігання) пішохода на проїзну частину знаходиться в діапазоні близько 46,47-53,92 км/год із врахуванням похибок; в даній дорожній ситуації водій автомобіля Mercedes-Benz 208D Sprinter н.з. НОМЕР_1 з технічної точки зору повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.4, 8.7.3 «е», 8.10 Правил дорожнього руху; в даній дорожній ситуації водій автомобіля мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода; в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля Mercedes-Benz 208D Sprinter н.з. НОМЕР_1 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 12.4, 8.7.3 «е», 8.10 Правил дорожнього руху, із яких невідповідності його дій вимогам пункту 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. .
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с. 13).
З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 вбачається, що власником транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 208D Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, є ОСОБА_2 (а.с. 66 зв.).
Станом на 12.04.2024 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова Група «ТАС»; згідно з полісом №ЕР-216601351 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 320000грн (а.с. 67).
Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.12.2024 у справі №592/11230/24 ОСОБА_2 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України і йому призначене покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки десять місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки;
строк відбування покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з часу затримання; зарахувати в строк відбування покарання час перебування ОСОБА_2 під вартою з 12.04.2024 по 15.04.2024 включно; запобіжний захід у виді застави в розмірі 242240 грн не змінювати до набрання вироком законної сили;
позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітнього потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого ОСОБА_3 , його реабілітацією в розмірі 152708 грн. 46 коп.; страхове відшкодування шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатності ОСОБА_3 в розмірі 144000 грн. та в відшкодування моральної шкоди 14835 грн. 40 коп.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12136 грн. в відшкодування майнової шкоди та 470164 грн. 60 коп. в відшкодування моральної шкоди, завданої малолітньому ОСОБА_3 ;
постановлено суму застави в розмірі 242240 грн. звернути на виконання вироку суду в частині стягнення з ОСОБА_2 в відшкодування заподіяної шкоди; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати, пов'язані з залученням експертів в розмірі 24990 грн. 24 коп.; вирішено долю речових доказів (а.с. 14-15).
Вказаний вирок суду законної сили не набрав; ухвалою Сумського апеляційного суду від 21.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в якій він просить змінити вирок суду в частині призначеного покарання, застосувавши положення ст.75 КК України; апеляційний розгляд призначений на 14:00 12.11.2025 (а.с. 68-69).
ОСОБА_3 з 12.04.2024 по 26.04.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології і інтенсивної терапії КНП СОР «Обласна Дитяча Клінічна Лікарня» (а.с. 22), з 26.04.2024 по 05.06.2024 на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії Національної спеціалізованої дитячої лікарні НДСЛ «Охматдит» (а.с. 24), з 05.06.2024 по 09.07.2024 на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Національної спеціалізованої дитячої лікарні НДСЛ «Охматдит» (а.с. 26), з 09.07.2024 по 15.07.2024 у відділенні для дітей з ураженням ЦНС та порушенням психіки КНП СОР «Обласна Дитяча Клінічна Лікарня» (а.с. 27), з 16.07.2024 по 12.08.2024 у відділенні фізичної та реабілітаційної підтримки КНП СОР «Обласна Дитяча Клінічна Лікарня» (а.с. 29), з 13.08.2024 по 11.09.2024 у відділенні для дітей з ураженням ЦНС та порушенням психіки КНП СОР «Обласна Дитяча Клінічна Лікарня» (а.с. 31), з 12.09.2024 по 24.10.2024 у відділенні фізичної та реабілітаційної підтримки КНП СОР «Обласна Дитяча Клінічна Лікарня» (а.с. 32), з 24.10.2024 по 13.11.2024 у відділенні для дітей з ураженням ЦНС та порушенням психіки КНП СОР «Обласна Дитяча Клінічна Лікарня» (а.с. 33), з 14.11.2024 по 28.03.2025 у медичному реабілітаційному центрі «Місто Добра» благодійного фонду «Місто Добра» (а.с. 34-35), з 31.03.2025 по 10.05.2025 у медичному реабілітаційному центрі «Модричі» (а.с. 36), з 23.06.2025 по 26.07.2025 - перебував ШВЛ у Національній спеціалізованій дитячій лікарні НДСЛ «Охматдит» (а.с. 37).
Згідно з висновком ЛКК від 01.08.2024, ОСОБА_3 станом на серпень 2024 року самостійно не ходить, не має можливості себе обслуговувати самостійно та потребує сторонньої допомоги; оформлений медичний висновок, що ОСОБА_3 має категорію дитина з інвалідністю підгрупи «А» до 01.09.2026 (а.с. 42).
У період після постановлення вироку позивачка ОСОБА_1 понесла витрати на придбання лікарських засобів, реабілітацію та утримання сина ОСОБА_3 на загальну суму 366 995,79 грн, що підтверджується наданими копіями фіскальних чеків, квитанцій, платіжних інструкцій, зокрема, нею витрачено:
- у грудні 2024 року у сумі 1957 грн на купівлю ортезів (а.с. 71);
- у березні 2025 року на придбання ліків у сумі 2 340,78 грн (а.с. 72-73);
- у квітні 2025 року за перебування в «Медичному реабілітаційному центрі «Модричі» та пакет медичних та реабілітаційних послуг «Нейрореабілітація» в сумі 199 800 грн (а.с. 74-76), на придбання ліків, ентерального харчування та засобів догляду, бандажу для шиї та дитячої реабілітаційної коляски у сумі 43 333,58 грн (а.с. 77-93), всього 243 133,58 грн;
- у травні 2025 року на придбання ліків та ентерального харчування у сумі 21 998,37 грн (а.с. 94-101);
- у червні 2025 року на придбання ліків та ентерального харчування у сумі 20 574,69 (а.с.95-113);
- у липні 2025 року на придбання ліків, ентерального харчування, крісла - коляски у сумі 76 991,37 грн (а.с. 114-135).
При цьому суд не бере до уваги в якості належних доказів підтвердження таких витрат чеки переказу коштів від 20.05.2025 на суму 4 068 грн та від 08.07.2025 на суму 1 140,98, оскільки вони не містить призначення здійснення безготівкового переказу, а також витрати на придбання зубної щітки BioRepair на суму 147 грн - засобу гігієни, який не має жодного стосунку до ДТП.
За приписами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно зі ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Факт завдання шкоди здоров'ю/майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала.
Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Разом з тим, частиною 5 статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України), відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК України, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).
Таким чином, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим мають однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція завдавача шкоди.
Отже, для відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, достатньо лише трьох підстав: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
Дані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, що наведена у постанові від 26.04.2022 в справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тлумачення частини другої статті 1187 ЦК України свідчить про те, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.12.2023 у справі № 450/446/16-ц (провадження № 61-3140св23), від 13.03.2024 у справі № 569/4753/23 (провадження № 61-16332св23), від 26.06.2025 у справі № 947/3185/21 (провадження №61-9981св24), відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи не звільняє відповідача від обов'язку доказування своєї невинуватості.
З урахуванням наведеного, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 на момент ДТП 12.04.2024 був належним володільцем джерела підвищеної небезпеки, а тому має нести обов'язок з відшкодування завданої шкоди. Належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності вини відповідачем надано не було.
Водночас, суд зауважує, що правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка відповідає за шкоду, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, а відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до п. 24.1. статті 24 Закону №1961-ГУ 24.1.(в редакції станом на дату завдання шкоди) у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів (для скорочення - витрати, пов'язані із лікуванням).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, у постанові від 26.06.2025 у справі №947/3185/21.
Судом встановлено, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова Група «ТАС»; згідно з полісом №ЕР-216601351 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 320 000 грн.
Залишок страхового ліміту, який не стягнутий вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.12.2024 у справі №592/11230/24, становить 8 456,14 грн.
Водночас позивачкою ОСОБА_1 не заявлені позовні вимоги до відповідача ПрАТ «Страхова Група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування, пов'язаного з лікуванням малолітнього потерпілого ОСОБА_3 .
За таких обставин, зважаючи на вимоги ч.2 ст.264 ЦПК України, відповідно до яких суд не може виходити за межі позовних вимог, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, пов'язані з реабілітацією, придбанням лікарських засобів, утриманням потерпілого ОСОБА_3 у розмірі 358 539,65 грн (366 995,79-8 456,14), не покритим лімітом відповідальності страховика.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості; моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Враховуючи всі зібрані та оцінені у справі докази, суд вважає, що позивачка понесла моральні страждання у зв'язку з завданим каліцтвом її сину ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, скоєної 12.04.2024 ОСОБА_2 .
Так, з 15.04.2024 позивачка постійно знаходиться поруч із дитиною, яка перебуває в комі вже більше року, не виявляє свідомості, живе за рахунок штучної вентиляції легень та зонда для харчування; позбавлена можливості працювати повноцінно, вимушено перебуває у відпустках, на лікарняних, а з квітня 2025 року - у відпустці без збереження заробітної плати.
Вочевидь, щоденне співстраждання з дитиною, безперервний душевний біль через постійне очікування погіршення, невтішні прогнози лікарів, страх за життя дитини, втрата звичного способу життя зумовлює фізичний і психоемоційний тиск та завдає матері моральних страждань.
В той же час, з вироку Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.12.2024 вбачається, що відповідачем ОСОБА_2 відшкодовано заподіяну потерпілому моральну шкоду в розмірі 115 000 грн, також з нього та страхової компанії стягнуто на користь позивачки в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди ОСОБА_3 485 000 грн; зі слів позивачки ОСОБА_2 добровільно періодично частинами сплачує заподіяну моральну та матеріальну шкоду.
Відтак, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 в рахунок заподіяної моральної шкоди 500 000 грн.
При цьому цілком слушними є доводи представника відповідача ПрАТ «Страхова група «ТАС» про відсутність правових підстав стягнення зі страхової компанії 8 456,14 грн заподіяної моральної шкоди позивачці, оскільки у відповідності до ст.26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком відшкодовується моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди; в даному випадку позивачка ОСОБА_1 не є потерпілою, ушкоджень здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй заподіяно не було.
Отже, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова Група «ТАС» про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування відповідачем ОСОБА_2 втраченої додаткової винагороди за період з 15.04.2024 по 31.08.2025 та грошового забезпечення з 05.04.2025 по 31.08.2025 суд дійшов таких висновків.
Так, позивачка ОСОБА_1 з 07.11.2015 проходить службу в Національній поліції України на посаді старшого інспектора ситуаційного відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Сумській області (а.с. 143).
З довідки управління кадрового забезпечення ГУ НП в Сумській області від 01.07.2025 №6571-2025 вбачається, що ОСОБА_1 з 10.05.2024 по 23.05.2024, з 14.11.2024 по 20.03.2025 використала щорічні основні, додаткові оплачувані відпустки (а.с. 139).
З довідки управління кадрового забезпечення ГУ НП в Сумській області від 01.07.2025 №6571-2025 вбачається, що ОСОБА_1 видавались листки непрацездатності за періоди: з 15.04.2024 по 09.05.2024, з 24.05.2024 по 12.06.2024, з 13.06.2024 по 18:06.2024, з 19.06.2024 по 25.06.2024, з 26.06.2024 по 04.07.2024, з 05.07.2024 по 12.09.2024, з 03.10.2024 по 13.11.2024, з 21.03.2025 по 04.04.2025 (а.с. 140).
З витягу з наказу ГУНП в Сумській області по особовому складу від 03.04.2025 №183 о/с вбачається, що ОСОБА_1 з 05.04.2025 надана відпустка без збереження грошового забезпечення для догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи «А» по 01.09.2026 (а.с. 146).
З довідок про доходи від 16.06.2025 вбачається, що загальна сума доходу ОСОБА_1 з 01.01.2024 по 31.12.2024 складає 385 992,26 грн, з 01.01.2025 по 31.05.2025 - 125 255,81 грн (а.с. 144-145).
Порядком та умовами виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), затвердженого Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 №775, визначений механізм і розмір виплати додаткової винагороди, одноразової винагороди поліцейським на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) поліцейським із числа курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО МВС), передбачених пунктами 1-12 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану».
Відповідно до п.2 вказаного порядку, з 19.05.2022 на період воєнного стану поліцейським, які проходять службу на територіях Сумської міської територіальної громади, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць; до 18.05.2022 розмір цієї додаткової винагороди становив до 10 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
Згідно з п.14 Порядку, затвердженого Наказом МВС України від 28.11.2022 №775, додаткова винагорода не виплачується за умов, якщо поліцейські перебувають у відпустках - за час перебування у відпустках, звільнені від виконання службових обов'язків (навчання) на підставі документа, що підтверджує тимчасову непрацездатність.
Згідно з п.8 розділу ІІІ Порядку умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, поліцейським, яким відповідно до законодавства України надано додаткові відпустки без збереження грошового забезпечення, за час перебування в додаткових відпустках грошове забезпечення не виплачується.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18) зазначено, що тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Підставою для задоволення вказаної позовної вимоги ОСОБА_1 зазначила статті 22, 1166 ЦК України та посилається на заподіяну відповідачем ОСОБА_2 шкоду, яка полягала у недоотриманні нею додаткової винагороди на загальну суму 233 719,83 грн під час її перебування у відпустках та лікарняних.
Водночас, сума недоотриманої позивачкою додаткової винагороди не може вважатися збитками у розумінні положення ч.2 ст.22 ЦК України, оскільки забезпечення позивачки додатковою винагородою відповідно до Наказу МВС України від 28.11.2022 №775 не вважається доходом, який особа могла б реально одержати за звичайних обставин, а є складовою грошового забезпечення, надання якої пов'язується саме з виконанням поліцейським своїх службових обов'язків під час воєнного стану на визначеній території.
Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 втраченого позивачкою середнього заробітку за період з 05.04.2025 по 31.08.2025 за час перебування у відпустці без збереження грошового забезпечення для догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи «А», то діючим законодавством не унормовано відшкодування втраченого заробітку матері у зв'язку із здійсненням стороннього догляду за дитиною, яка зазнала каліцтва.
Відповідно до ч.1 ст.1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності; середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я; якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Застосовувати за аналогією положення ч.1 ст.1197 ЦК України в даному випадку суд підстав не вбачає, оскільки право на матеріальне забезпечення дітей з інвалідністю унормоване Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», Постановою КМУ від від 03.02.2021 № 79 «Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», положеннями яких визначений розмір надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А за рахунок коштів Державного бюджету України та порядок її призначення одному з батьків, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати, у разі якщо дитина з інвалідністю потребує домашнього догляду, і вони фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю.
До того ж вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.12.2024 у справі №592/11230/24 стягнуто з ПрАТ «Страхова група «Тас» на користь позивачки визначену ст.26 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності малолітнім потерпілим ОСОБА_3 в сумі 144 000 грн.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь втраченої додаткової винагороди за періоди з 15.04.2024 по 18.05.2025, з 19.05.2025 по 31.08.2025 у сумі 233 719,83 грн та втраченого середнього заробітку за період з 05.04.2025 по 31.08.2025 в сумі 159 495 грн задоволенню не підлягають.
Відтак, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з відповідача ОСОБА_2 на її користь підлягає стягненню 500 000 грн в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди та 358 539,65 грн витрат, пов'язаних з реабілітацією, придбанням лікарських засобів, утриманням малолітнього потерпілого ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що на підставі п.2 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позову про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, ціна позову становить 1 365 201,11 грн, а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на 63%, то на користь держави із відповідача ОСОБА_2 належить стягнути судовий збір у сумі 8 600 грн (13 652 грн * 63 %), пропорційно розміру задоволеної позовної вимоги, решту судових витрат слід віднести на рахунок держави.
Керуючись статтями 1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди та 358 539 (триста п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) гривень 65 коп відшкодування майнової шкоди.
У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 8 600 (всім тисяч шістсот) гивень.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», адреса 03062, місто Київ, пр. Берестейський, буд.65, ЄДРПОУ 30115243.
Повний текст рішення виготовлений 14.11.2025.
Суддя Тетяна ШИЯНОВСЬКА