Справа № 523/3155/19
Провадження №6/523/403/25
"13" листопада 2025 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Сувертак І. В.
при секретарі Мельніченко Г. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката судового наказу по справі №523/3155/19,
Встановив:
Заявник звернувся до суду з клопотанням про видачу дубліката судового наказу по справі №523/3155/19.
Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що вона втратила судовий наказ.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила її заяву задовольнити в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, заяву ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що заявлена вимога заявника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судове рішення (постанова, ухвала) - це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.
Нормами ст. 124 Конституції України визначено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов'язаної особи та обов'язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов'язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов'язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов'язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.
У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, згідно із п.17.4 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Аналізуючи зміст даної норми, єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа - є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази.
Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можна звернутися лише в межах строків пред'явлення їх до виконання. У разі пропуску такого строку одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Зі змісту вищезазначених норм законодавства вбачається, що дублікат виконавчого листа може видаватись у випадках втрати його оригіналу та в межах строку пред'явлення його до виконання.
Таким чином, під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа суд повинен належним чином перевірити, чи дійсно виконавчий лист втрачено. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Заявник повинен довести те, що оригінал виконавчого документа - судового наказу втрачено ним або виконавчою службою.
Заявнику необхідно надати довідку в виконавчої служби щодо того, чи перебував/перебуває на їх виконанні судовий наказ №523/3155/19 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНН НОМЕР_2 , проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти щомісячно на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття, починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 26 лютого 2019 року до досягнення сином ОСОБА_6 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 включно, а з 18 травня 2028 року аліменти на доньку ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 включно.
Виходячи з вищенаведеного, суд не знаходить підстав для задоволення поданої заяви, а тому приходить до висновку про відмову у її задоволенні.
Також суд роз'яснює заявнику його право на повторне звернення до суду з заявою про видачу дублікату судового наказу з належним її обґрунтуванням та доказами втрати судового наказу.
Керуючись ст.ст. 76-81, п. 1 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 259-261 ЦПК України, пп. 17.4 п. 17 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката судового наказу по справі №523/3155/19 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Суддя