Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа 511/3337/25
Номер провадження: 1-кп/511/342/25
14 листопада 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 , (дистанційно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162390000635, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.09.2026 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шевченкове, Роздільнянського район Одеської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
У зв'язку з військовою агресією збройних сил російської федерації, на підставі закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022№ 2102-ІХ, на всій території України з 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан, який діяв станом на 12.09.2025.
12.09.2025 року біля 08:30 ОСОБА_6 , перебуваючи на Роздільнянському ринку навпроти «Свято-Миколаївської Церкви» за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Привокзальна, 14, залишила свій електро-скутер марки «AIMA POWER EAGLE» білого кольору, без реєстраційного номеру, потужністю 1200 Wh, поблизу паркана церкви.
В цей час, обвинувачений ОСОБА_4 також перебував на ринку, де вживав алкогольні напої та близько 13 години, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 побачив електроскутер марки «AIMA POWER EAGLE» білого кольору, після чого у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення вказаного електроскутера.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, 12.09.2025 року, приблизно о 13 годині, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, розуміючи що його дії відбуваються у воєнний час та носять суспільно-небезпечний характер, з метою особистого збагачення, таємно, протиправно, шляхом вільного доступу, підійшов до паркану біля «Свято-Миколаївської Церкви» за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Привокзальна, 14 та здійснив крадіжку електро-скутеру марки «AIMA POWER EAGLE» білого кольору, без реєстраційного номеру, потужністю 1200 Wh, який належить ОСОБА_6 , після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим електро-скутером на власний розсуд, перемістивши (відкотивши) його до місця свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив матеріального збитку потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 26 166,67 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини справи і суду пояснив, що 12.09.2025 року він перебував на ринку, де вживав алкогольні напої. Біля 13.00 год він побачив на паркані біля «Свято-Миколаївської Церкви» за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Привокзальна, 14, електро-скутер марки «AIMA POWER EAGLE» білого кольору, підійшов, та здійснив крадіжку електро-скутеру марки «AIMA POWER EAGLE» білого кольору, без реєстраційного номеру, потужністю 1200 Wh та відкотив його до місця свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Наразі повністю розуміє характер своїх злочинних дій та дуже розкаюється в тому, що він вчинив.
Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, надавши через канцелярію суду заяву про розгляд кримінального провадження без її участі та повідомила, що їй електро-скутеру марки «AIMA POWER EAGLE» повернуто і вона претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має (а.к.п.16).
Також вина обвинуваченого підтверджується дослідженими судом письмовими доказами:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025162390000635, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.09.2026 року (а.к.п.33);
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або, що готується) від 03.04.2024 року (а.к.п.34);
- постановою про визнання предмету речовим доказом і залучення його до кримінального провадження (а.к.п.36-37).
Відтак обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення по всім обставинам пред'явленого йому обвинувачення, не оспорював фактичні обставини і не заперечував проти них.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд, вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення доведена, а його дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного кримінального злочину й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочину і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відносяться до тяжкого злочину, особу обвинуваченого та враховує ті обставини, що він характеризується задовільно за місцем проживання (а.к.п.40), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.к.п.39), раніше не судимого (а.к.п.41), добровільне відшкодування завданого збитку (а.к.п.38).
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно наданої суду досудової доповіді відносно ОСОБА_4 Роздільнянським районним відділом ДУ «Центр пробації», вбачається, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень (рівень впливу історії правопорушень на протиправну поведінку оцінюється як високий), а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, при середньому рівні небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( у т.ч. окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, уповноважений орган пробації вважає доцільним застосування ч. 1 п. 1, п. 2 ст. 76 КК України. (а.к.п.52-55).
Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ "Про пробацію" під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.
Згідно з п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про пробацію", досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.
За приписами ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду необхідно виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, зокрема форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали тощо.
Суд вважає, що згідно з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у мотивованих висновках суду при ухваленні вироку.
При цьому, щире каяття - це певний психічний стан особи винуватого, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї винуватості, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної злочином шкоди, тобто визнання винуватості є складовою частиною щирого каяття особи. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставин вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, досудової доповіді з інформацією про соціально психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з можливим звільненням його від відбування покарання, надавши іспитовий строк на підставі ст.75 КК України.
Також суд вважає необхідним по даній справі з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою обвинуваченого покласти на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Також суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.76 КК України додатково покласти на обвинуваченого обов'язки, а саме: п.2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
При цьому суд вважає що вказана думка суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к, яка є обов'язковою для застосування, у відповідності до якої судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість, зокрема, призначення покарання з випробуванням.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.100, 349, 368, 369, 371,373,374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, і призначити йому покарання за ч. 4 ст.185КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (три) роки іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно п.2, 4 ч.3 ст. 76 КК України покласти додатково на ОСОБА_4 обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробаці.
Запобіжний захід до засудженого ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази: електо-скутер марки «AIMA POWER EAGLE» білого кольору, без реєстраційного номеру, потужністю 1200 Wh, після набрання вироком законної сили, вважати повернутим потерпілій ОСОБА_6 (а.к.п.38)
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня отримання копії вироку учасниками судового провадження.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1