Справа № 522/1332/23
Провадження № 1-в/522/443/25
14 листопада 2025 року Приморський районний суд м. Одеси:
під головуванням судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника органу пробації ОСОБА_4 ,,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі подання начальника Приморського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кілія Одеської області, з середньою освітою, не одруженого, офіційно працевлаштованого на посаді слюсаря-сантехніка 3-го розряду виробничої ділянки №3 Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Хмельницький», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
засудженого 24.04.2024 року Приморським районним судом м. Одеси за ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України до покарання у вигляді 2 (двох) років виправних робіт з відбуванням за місцем роботи та відрахуванням в дохід держави 10 (десяти) відсотків із суми його заробітку,
У провадження Приморського районного суду м.Одеси надійшло подання начальника Приморського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2024 року ОСОБА_5 засуджено за ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України до покарання у вигляді 2 (двох) років виправних робіт з відбуванням за місцем роботи та відрахуванням в дохід держави 10 (десяти) відсотків із суми його заробітку.
Вирок набрав законної сили 27.05.2024 року.
На обліку в Приморському РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_5 перебуває з 30.07.2024 року. ОСОБА_5 офіційно працює слюсарем-сантехником 3-го розряду виробничої дільниці № З КП ЖКС «Хмельницький» з 01.09.2023 року по теперішній час. Під час відбування покарання у виді виправних робіт зарекомендував себе з позитивного боку: гарний робітник; відповідальна людина; сумлінно ставиться до виконання завдань. Порушень трудової дисципліни не допускав.
Відбування покарання у виді виправних робіт розпочато з 28.08.2024 року. Утримання із заробітної плати на користь держави у розмірі 10% здійснювалися правильно та своєчасно.
Станом на 13.10.2025 року ОСОБА_5 відбув 12 місяців покарання в виді виправних робіт, що складає половину строку покарання.
Під час перебування на обліку ОСОБА_5 до кримінальної і адміністративної відповідальності не притягувався, порушень порядку та умов відбуття покарання не допускав. Чесною і сумлінною працею довів своє виправлення.
Отже, доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що не заперечує проти задоволення клопотання, так як наявні усі законні підстави для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_5 .
Представник Приморського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання підтримала, просила задовольнити.
Засуджений ОСОБА_5 просив задовольнити клопотання органу пробації та звільнити його умовно-достроково від відбування покарання у виді виправних робіт.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши думку учасників провадження, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до наступного.
За правилами ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 537 та п.1 ч.2 ст.359 КПК України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Суд встановив, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2024 року ОСОБА_5 засуджено за ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України до покарання у вигляді 2 (двох) років виправних робіт з відбуванням за місцем роботи та відрахуванням в дохід держави 10 (десяти) відсотків із суми його заробітку.
Вирок набрав законної сили 27.05.2024 року.
На обліку в Приморському РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_5 перебуває з 30.07.2024 року. ОСОБА_5 офіційно працює слюсарем-сантехником 3-го розряду виробничої дільниці № З КП ЖКС «Хмельницький» з 01.09.2023 року по теперішній час. Під час відбування покарання у виді виправних робіт зарекомендував себе з позитивного боку: гарний робітник; відповідальна людина; сумлінно ставиться до виконання завдань. Порушень трудової дисципліни не допускав.
Відбування покарання у виді виправних робіт розпочато з 28.08.2024 року. Утримання із заробітної плати на користь держави у розмірі 10% здійснювалися правильно та своєчасно.
Станом на 13.10.2025 року ОСОБА_5 відбув 12 місяців покарання в виді виправних робіт, що складає половину строку покарання.
Під час перебування на обліку ОСОБА_5 до кримінальної і адміністративної відповідальності не притягувався, порушень порядку та умов відбуття покарання не допускав. Чесною і сумлінною працею довів своє виправлення.
Згідно з ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, за які засуджено ОСОБА_5 відносяться до проступку (ч. 1 ст. 190 КК України) та нетяжкого злочину (ч. 2 ст. 190 КК України).
Відповідно до вимог ст. 81 КК України (в редакції на момент вчинення кримінальних правопорушень, а саме з серпня 2022 року по січень 2023 року) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин, у разі якщо засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У постанові Пленуму Верховного суду України від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» ВСУ звернув увагу суддів на те, що умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України. При цьому умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: а) при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення; б) при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким того, що засуджений став на шлях виправлення (п.1,2 постанови Пленуму ВСУ).
Як роз'яснив Верховний суд України у постанові Пленуму від 26.04.2002 року №2, особу може бути умовно-достроково звільнено (повністю або частково) від відбування і додаткового покарання. При цьому таким додатковим покаранням, від якого можна звільнити достроково (тобто до закінчення строку), є лише позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. При умовно-достроковому звільненні від відбування основного покарання засудженого, щодо якого було застосовано додаткове покарання, суд може вирішити питання про його повне або часткове звільнення від відбування і додаткового покарання не тільки тоді, коли про це порушено питання у поданні органу, який відає виконанням покарання, а й за своєю ініціативою (п. 7, п. 8 постанови Пленуму ВСУ).
Оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Згідно зі ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізащї є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне завчання, громадський вплив.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та виконання всіх покладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів та обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеними висновки про можливість умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування основного покарання, оскільки достеменно можливо стверджувати, що на час звернення з клопотанням до суду, засуджений досяг необхідного ступеню виправлення та своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці, протягом всього відбутого строку покарання, довів своє виправлення, що є необхідною умовою для прийняття такого рішення, та станом на момент вчинення злочину, редакція ст. 81 КК України передбачала можливість такого звільнення після фактичного відбуття половини строку покарання.
Отже існують всі підстави, передбачені ч. 2 та п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України для застосування до ОСОБА_5 умовно-дострокового звільнення на невідбуту частину покарання у виді виправних робіт з відбуванням за місцем роботи та відрахуванням в дохід держави 10 (десяти) відсотків із суми його заробітку, призначених вироком Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2024 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, ст.154 КВК України, суд
Подання начальника Приморського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,задовольнити.
На підставі ст. 81 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умовно-достроково від подальшого відбування основного покарання у виді виправних робіт, з відрахуванням 10% заробітку в дохід держави щомісячно.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1