Справа № 522/23722/25
Провадження по справі № 1-кп/522/3421/25
про призначення судового розгляду та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
(повний текст)
13 листопада 2025 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12025162510001181 від 05.09.2025, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця рф, м. Усольє-Сібірськоє, Іркутська обл., громадянина України, маючого середню освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання у м. Одеса, раніше судимого:
- вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 17.06.2022, за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років;
- відносно якого 25.04.2025 до Київського районного суду м. Одеси направлено обвинувальний акт за ч. 1 ст. 309 КК України;
- відносно якого 16.05.2025 до Київського районного суду м. Одеси направлено обвинувальний акт за ч. 1 ст. 309 КК України;
- відносно якого 06.06.2025 до Київського районного суду м. Одеси направлено обвинувальний ак за ч. 1 ст. 309 КК України;
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
28 жовтня 2025 року в провадження судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025162510001181 від 05.09.2025, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 314 КПК України, після отримання обвинувального акту не пізніше п'яти днів з дня його надходження, суддя призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
Згідно ч. 2 ст. 314 КПК України, підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Прокурор в судовому засіданні просила суд призначити обвинувальний акт до судового розгляду та заявила клопотання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 оскільки є ризики, передбачені у п.п. 1,3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого покладається те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні та вчиняти нові кримінальні правопорушення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому та щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду - не заперечував.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що існують достатні підстави для призначення обвинувального акту до судового розгляду та продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, з наступних підстав.
Обвинувальний акт підсудний Приморському районному суду м. Одеси.
Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається.
Під час підготовчого судового засідання клопотань про здійснення виклику певних осіб, які братимуть участь у судовому розгляді не надійшло.
Підстав для повернення обвинувального акту прокурору для продовження досудового розслідування у порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України, закриття кримінального провадження у порядку, передбаченому ст. 284 КПК України, немає. Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.
Після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду
Відповідно до ст.2 вказаного Кодексу, завданнями кримінального провадження, наряду, із захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також те, щоб до кожного учасника кримінального провадження застосовувалась лише належна правова процедура.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст.199 КПК якими суд керується в силу положень ст.ст, 314,315 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставини, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто обґрунтованість подальшого застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Пунктом 9 рекомендацій, викладених у листі Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03.03.2022 №1/0/2-22 визначено, що при розгляді клопотань сторони обвинувачення, суд використовує всі наявні документи і матеріали, зокрема й судові рішення у формі, в якій їх внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (роздруківки з Реєстру). Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.
З огляду на наведене, суд розглядає клопотання прокурора в контексті наявності чи відсутності нових обставин, які могли би змінити підстави застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу порівняно з обставинами, які існують на теперішній час, а також з огляду на запровадження в Україні воєнного стану у зв'язку з військовою агресією РФ.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Суд зауважує на тому, що ризик це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для судового розгляду подій та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання.
Саме тому є необхідність продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що відноситься до категорії тяжкого, карається позбавленням волі до 8 років, обвинувачений раніше судимий, станом на теперішній час притягується судом у трьох різних провадженнях до кримінальної відповідальності, без постійного місця проживання, офіційно не працевлаштований, не одружений, що в цілому свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків.
На думку суду, наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Метою продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого є запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення.
Щодо ризику переховування від суду
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого. Санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі до 8 років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення ризику переховування від суду. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_3 у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування «пільгових» інститутів кримінального права у відповідній категорії справ, та наявність документів для виїзду закордон.
Отже, оцінюючи можливість обвинуваченому переховуватися від суду, суд вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу вбачається обґрунтованим.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству та КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Під час оцінки цього ризику суд виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Свідки в рамках вказаного кримінального провадження не допитані, тому наявність вказаного ризику має місце.
Щодо ризику вчинення нових кримінальних правопорушень, то суд вважає що він має досить вагомий характер з огляду на той факт, що ОСОБА_3 є раніше судимою особою, станом на теперішній час притягується судом до кримінальної відповідальності у трьох кримінальних провадженнях.
Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існують зазначені ризики.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Щодо застосування застави
Відповідно до практики ЄСПЛ, якщо тримання під вартою триває тільки через побоювання, що обвинувачений буде переховуватись від правосуддя, проте його слід звільнити з-під варти, якщо він представить відповідні гарантії, що не переховуватиметься від суду, наприклад внесе заставу (правова позиція, викладена у п.46 рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції»).
При цьому, суд звертає увагу, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для обвинуваченого ОСОБА_3 не буде безальтернативним, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.
Так, з положень ч. 3 ст. 183 КПК України, вбачається, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається суд, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про її особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченою покладених на неї обов'язків та не може бути завідомо непомірним для неї.
Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину (до даної категорії належить ОСОБА_3 складає від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 60 560 грн. до 242 240 грн.).
Водночас, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».
Суд також приймає до уваги позицію ЄСПЛ у рішенні «Істоміна проти України» від 13.01.2022, відповідно до якого: хоча національне законодавство дозволяло суду у «виключних випадках» встановлювати більші розміри застави (див. пункт 19), таке рішення мало передбачати ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування їх «виключного» характеру.
Прокурор просить визначити ОСОБА_3 заставу у розмірі 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 121 240 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Зважаючи на положення ч. 3 ст. 183 КПК України, приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до категорії тяжкого, який карається позбавленням волі на строк до 8 років, враховуючи майновий стан обвинуваченого, а також враховуючи особу обвинуваченого, вважаю за доцільне визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, у межах, встановлених КПК для інкримінованої обвинуваченому статті, а саме - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених КПК України.
Згідно ЗУ «Про Державний Бюджет 2025 року» 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить - 3028 гривень, а тому саме з цього розрахунку буде визначена сума застави.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду обвинувального акту обставини, враховуючи особу обвинуваченого, обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 132, 176- 178, 183, 314-316, 291, 376 КПК України, суд,
Обвинувальний акт відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, призначити до судового розгляду на 17.11.2025 року о 10 год. 20 хв. у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси у залі судових засідань № 131, за участю прокурора та обвинуваченого.
В частині призначення обвинувального акту до судового розгляду ухвала оскарженню не підлягає.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 11.01.2026 року включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 121 240 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за підозрюваного; провадження по справі 1-кп/522/3421/25.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1)прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;
2)повідомляти про зміну місця проживання, роботи та/або навчання.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду, без поважних причин не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Строк дії запобіжного заходу становить 60 днів і обчислюється з моменту винесення ухвали суду, тобто з 13.11.2025.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення.
Повний текст ухвали суду складено та проголошено 14.11.2025 о 12:30 годині в залі суду №131.
Головуючий суддя: ОСОБА_5