Справа №522/5172/25
Провадження № 2/522/4539/25
(ЗАОЧНЕ)
03 листопада 2025 року м. Одеса
Приморський районний суду м. Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
розглянувши на підставі наявних матеріалів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
17 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у якій позивач просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1 .
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Чернявській Л.М.
Ухвалою суду від 20 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Надано відповідачеві 15-ти денний строк для подання відзиву. Судове засідання по справі призначено на 19 травня 2025 року.
Засідання по справі, призначене на 19 травня 2025 року - не відбулося у зв'язку із виходом судді ОСОБА_3 у відставку.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси - Чукова Л.В. від 19.05.2025 року №796/24, було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за наслідками якого вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою суду від 03 червня 2025 року справу прийнято до розгляду. У зв'язку зі зміною складу суду розгляд справи розпочато з початку. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. З метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду витребувано з ДПС України відомості про перетин відповідачем державного кордону України. Підготовче засідання по справі призначено на 01 липня 2025 року.
09 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь з ДПС України на виконання ухвали суду від 03.06.2025 року.
01 липня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі.
У підготовче засідання, призначене на 01 липня 2025 року учасники справи у підготовче засідання - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Ухвалою суду від 01 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 02 вересня 2025 року.
02 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі.
У судове засідання, призначене на 02 вересня 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання у зв'язку із першою неявкою відкладено підготовчий розгляд справи на 06 жовтня 2025 року.
У судове засідання, призначене на 06 жовтня 2025 року з'явився представник позивача. Інші учасники справи у судове засідання - не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відкладено розгляд справи на 03 листопада 2025 року.
03 листопада 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача - Туві Віяни Рашідовни про розгляд справи без участі, у якій заявник просить здійснити розгляд справи за відсутності, проти ухвалення заочного рішення - не заперечує.
У судове засідання, призначене на 03 листопада 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду.
Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи - не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи те, що учасники справи у судове засідання - не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, а неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити заочний розгляд справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
На підставі рішення Виконавчого комітету Центральної районної ради депутатів трудящих міста Одеси від 05.11.1971 року №635, ОСОБА_1 передано під службове житло квартиру АДРЕСА_1 (а.с.32).
За вказаною адресою на ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується копією виписки з особового рахунку в КП «ЖКС «ФОНТАНСЬКИЙ» (а.с.42).
Зі змісту довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 22.11.2024 року №П7-268923-ю/о вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані наступні особи:
- ОСОБА_1 ;
- ОСОБА_4 ;
- ОСОБА_2 ;
- ОСОБА_5 (а.с.41).
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно зі статтею 65ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім'ї наймача в установленому законом порядку.
Згідно зі статтею 9 ЖК Україниніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
Статтею 71 ЖК України встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.
Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089 св 19) Верховний Суд зазначив, що вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім'ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.
Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов'язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв'язку з вибуттям наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК України).
На підтвердження того, що ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_2 , позивачем було подано:
- копію відповіді з КНП «МКЛ №11» ОМР від 10.01.2025 року №1-83/64, відповідно до якої ОСОБА_2 згідно журналу реєстрації звернення громадян у період з 01.01.2024 року по 01.01.2025 року - не значиться (а.с.72);
- копію заяви до КНП «Одеського обласного центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» ООР, у якій заявник просив надати відомості про те, чи були виклики екстреної медичної допомоги від імені ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_2 (а.с.73) та копію відповіді КНП «ООЦЕМДМК» ООР від 20.01.2025 року №145, з якої вбачається, що згідно інформації Єдиної оперативної диспетчерської служби фактів звернення за випадком, визначеним у запиті - не зафіксовано (а.с.75);
- пояснення ОСОБА_1 , який пояснив, що він проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 1972 року. Весною 2004 року загострилися стосунки із сином - ОСОБА_2 та після чергового конфлікту він забрав свої особисті речі та пішов із дому, після чого ОСОБА_1 сина не бачив, стосунків не підтримував, місце його проживання - не відоме (а.с.22);
- пояснення ОСОБА_5 , яка пояснила, що вона проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Вказує, що її брат - ОСОБА_2 проживав за вказаною адресою з моменту народження до початку 2004 року. Стосунки в сім'ї стали напружені через розбіжності у поглядах на життя з батьками, а тому, через постійні сварки з батьками ОСОБА_2 зібрав свої речі та покинув місце проживання. Вказує, що з 2009 року до моменту надання пояснень вона з ним не бачилася і не підтримує зв'язок, адреса його проживання - не відома (а.с.45);
- пояснення ОСОБА_6 , який пояснив, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Зі слів дружини знає що у неї є менший брат - ОСОБА_2 . Вказує, що протягом 10-ти років спільного проживання в сім'ї він жодного разу не бачив і не спілкувався з ОСОБА_2 , його місцезнаходження йому не відоме (а.с.60);
- пояснення ОСОБА_7 , яка пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_3 та підримує дружні стосунки з сім'єю ОСОБА_1 . Близько 2004 року звернула увагу на те, що давно не зустрічала ОСОБА_2 . На питання про те, що сталося, їй пояснили, що він часто вступав в конфлікти зі своїм батьком, та під час чергового конфлікту поїхав з дому. Вказує, що з того моменту вона не зустрічала ОСОБА_2 ні в дворі ні в будинку, де він мешкає зараз - їй не відомо (а.с.63);
- пояснення ОСОБА_8 , який пояснив, що він підтримує дружні стосунки з сім'єю ОСОБА_1 з 1970 року. Вказав, що їх сім'ї часто спільно проводили час та від слів ОСОБА_1 він дізнався про те, що в них часті конфлікти з сином. Навесні 2008 року він дізнався від ОСОБА_1 про те, що його син пішов з дому і не підтримує будь-які зв'язки із сім'єю. З того часу, приходячи в гості він не бачив ОСОБА_2 , не спілкувався з ним та не знає його місцезнаходження (а.с.67).
Надані позивачем докази підтверджують факт того, ОСОБА_2 не з'являвся у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 у строк, що перевищує шість місяців.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що існують обставини, за яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутніми особами понад шість місяців - надано не було.
Тому, оскільки ОСОБА_2 відсутній за місцем реєстрації у строк, що перевищує шість місяців, а його реєстрація перешкоджає у повній мірі реалізовувати ОСОБА_1 право користування об'єктом нерухомого майна, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання відповідача такими, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1 .
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 14 листопада 2025 року.
Суддя Косіцина В.В.
03.11.25