ф
14 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 380/11622/24
адміністративне провадження № К/990/49285/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №380/11622/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року (головуючий суддя Клименко О.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року (колегія суддів у складі головуючого судді Кухтея Р.В., суддів - Ільчишин Н.В., Шевчук С.М.)
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 травня 2020 року по 18 липня 2022 року та з 19 липня 2022 року по 30 квітня 2024 року в сумі 271249 грн 68 коп.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 травня 2020 року по 18 липня 2022 року та з 19 липня 2022 року по 30 квітня 2024 року в сумі 271249 грн 68 коп.
2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу установлено десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:
- документа про сплату судового збору у розмірі 2170 грн;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасну виплату при звільненні індексації грошового забезпечення у розмірі 39930 грн 20 коп., яка відбулася 01 липня 2021 року, із належним обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та наданням підтверджуючих відповідні обставини доказів.
3. Залишаючи позовну заяву без руху суд першої інстанції констатував, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду із указаною частиною позовних вимог, який визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України та не подав заяву про поновлення такого строку.
4. Суд зазначив, що у цій справі позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасну виплату при звільненні таких сум:
- індексації грошового забезпечення у розмірі 39930 грн 20 коп., яка виплачена на виконання рішення суду у справі №380/6222/20, 01 липня 2021 року;
- індексації грошового забезпечення у розмірі 69807 грн 87 коп., яка виплачена на виконання судових рішень у справі №380/4468/22, 30 квітня 2024 року.
5. Суд, з посиланням на постанову Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22, указав, що після фактичного розрахунку за зобов'язаннями з виплати індексації грошового забезпечення, що виплачувалася декількома частинами, позивач мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення на підставі статті 117 КЗпП України, але реалізувати це право він міг протягом одного місяця, відколи відбувся фактичний розрахунок за кожною з означених складових частин грошового забезпечення.
6. На виконання вимог указаної ухвали позивач 25 червня 2024 року подав до суду:
- квитанцію про сплату судового збору в розмірі 2170 грн;
- заяву від 24 червня 2024 року про поновлення процесуального строку.
7. У вказаній заяві представник позивача зазначив, що виплата індексації грошового забезпечення, здійснена відповідачем 01 липня 2021 року, не є днем фактичного розрахунку з індексації грошового забезпечення, оскільки такий розрахунок був оскаржений у судовому порядку. Надалі відповідач 30 квітня 2024 року здійснив перерахунок і доплату індексації за один і той же період та за один і той же вид грошового забезпечення. Оскільки виплата середнього заробітку стосується одного і того самого виду грошового забезпечення, а саме індексації грошового забезпечення, то проведена відповідачем 01 липня 2021 року виплата індексації не може вважатися проведенням остаточного розрахунку, оскільки така виплата була оскаржена у судовому порядку. Після проведеного відповідачем перерахунку та доплати індексації 30 квітня 2024 року, позивач звернувся з цим адміністративним позовом в межах місячного строку.
8. З огляду на викладене просив суд поновити строк звернення до адміністративного суду у частині позовних вимог.
9. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто в частині позовних вимог, які стосуються зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасну виплату при звільненні індексації грошового забезпечення у розмірі 39930 грн 20 коп., яку здійснено 01 липня 2021 року.
10. Надаючи оцінку доводам позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду суди повторно зазначили, що позивач мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення протягом одного місяця, відколи відбувся фактичний розрахунок за кожною з означених складових частин грошового забезпечення.
11. Констатували, що поважних та об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом у частині позовних вимог, які стосуються зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасну виплату при звільненні індексації грошового забезпечення у розмірі 39930 грн 20 коп., яка відбулася 01 липня 2021 року, представником позивача не зазначено.
12. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
13. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та направити справу №380/11622/24 до суду першої інстанції для продовження розгляду.
14. У тексті касаційної скарги позивач зазначає, що висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22, який ураховано судами попередніх інстанцій при постановленні оскаржуваних судових рішень, не є релевантним до спірних правовідносин, оскільки пропуск строку звернення до адміністративного суду у справі №560/11489/22 стосувався різних видів (складових) грошового забезпечення.
15. Указує, що виплата середнього заробітку стосується одного і того самого виду (складової) грошового забезпечення, а саме індексації грошового забезпечення, за один і той самий період служби.
16. Зазначає, що 01 липня 2021 року, на виконання рішення суду, відповідач нарахував позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 39 930 грн 20 коп., проте позивач не погодився з таким розрахунком індексації та оскаржив його у судовому порядку.
17. Переконує, що саме 30 квітня 2024 року є днем фактичного розрахунку з позивачем щодо належної йому індексації грошового забезпечення, що проігноровано судами першої та апеляційної інстанцій.
18. Від відповідача відзиву (заперечень) на касаційну скаргу позивача до Верховного Суду не надійшло, що, відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
19. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду 20 грудня 2024 року.
20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 грудня 2024 року для розгляду справи №380/11622/24 визначено колегію суддів у складі головуючого - Мартинюк Н.М., суддів Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.
21. Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі №380/11622/24.
22. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 вересня 2025 року, у зв'язку з відпусткою судді Мартинюк Н.М., для розгляду справи №380/11622/24 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Жука А.В., суддів - Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.
23. Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року справу №380/11622/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IV. Позиція Верховного Суду
24. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
25. У межах цього касаційного провадження необхідно перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із позовною вимогою про нарахування та виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні [несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, яку було здійснено 01 липня 2021 року на виконання судового рішення у справі №380/6222/20].
26. Відповідаючи на питання, які порушені у касаційній скарзі, у зіставленні з нормативно-правовим регулюванням цих відносин, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
27. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
28. Згідно зі статтею 117 КЗпП України (у редакції чинній на момент звільнення позивача) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
29. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» текст статті 117 КЗпП України викладено у такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.».
30. Указана редакція статті 117 КЗпП України набула чинності з 19 липня 2022 року.
31. Відповідно до правової позиції, сформованої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
32. У постанові від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду констатував, що спір про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні стосується проходження/звільнення з публічної служби, а тому строк звернення до суду із таким позовом регулюється спеціальною нормою частини п?ятої статті 122 КАС України, та складає один місяць.
33. Повертаючи позовну заяву у частині позовних вимог, суди попередніх інстанцій з'ясували, що відповідач виплатив ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення двома частинами:
- 01 липня 2021 року - 39930 грн 20 коп. на виконання судових рішень у справі №380/6222/20;
- 30 квітня 2024 року - 69807 грн 87 коп. на виконання судових рішень у справі №380/4468/22.
34. Суди вважали, що після фактичного розрахунку за зобов'язаннями з виплати індексації грошового забезпечення, що виплачувалася декількома частинами, позивач мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення на підставі статті 117 КЗпП України, але реалізувати це право він міг протягом одного місяця, відколи відбувся фактичний розрахунок за кожною з означених складових частин грошового забезпечення.
35. При цьому, суди попередніх інстанцій урахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22.
36. Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі №380/6222/20:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по листопад 2018 року включно;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по листопад 2018 року включно.
37. У межах указаної справи суди установили, що протягом січня 2016 року - листопаду 2018 року ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, проте указали, що визначення розміру індексації грошового забезпечення відноситься до компетенції відповідача.
38. На виконання указаних судових рішень відповідач 01 липня 2021 року виплатив ОСОБА_1 39930 грн 20 коп.
39. Позивач не погодився із розміром нарахованої індексації грошового забезпечення та оскаржив його у судовому порядку.
40. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року у справі №380/4468/22 позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправними дії щодо не нарахування та невиплати Військовою частиною НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 27 вересня 2018 року у повному обсязі;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, з урахуванням раніше виплачених коштів;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 27 вересня 2018 року - із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням висновків суду у рішенні та виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
41. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі №380/4468/22 рішення суду першої інстанції скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог. У цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено:
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 27 вересня 2018 року у фіксованій величині 3860 грн 58 коп. щомісячно, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум.
42. У межах справи №380/4468/22 судами констатовано, що Військова частина НОМЕР_1 нарахувала ОСОБА_1 [на виконання судових рішень у справі №380/6222/20] індексацію грошового забезпечення не у повному обсязі.
43. Отже, у справі №380/6222/20 судами вирішувалося питання про право позивача на індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по листопад 2018 року включно, а у справі №380/4468/22 - вирішено питання про розмір індексації грошового забезпечення за указаний період.
44. Колегія суддів ураховує, що Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі №4-рп/2012 розтлумачив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
45. Також у цьому Рішенні Конституційний Суд України указав, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
46. Отже, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
47. Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що у межах справ №380/6222/20 та №380/4468/22 вирішувалося питання про нарахування та виплату однієї і тієї ж складової грошового забезпечення ОСОБА_1 за один і той самий період, на підставі тих же норм Порядку №1078. Позивач не погодився із розміром нарахованої 01 липня 2021 року [на виконання судових рішень у справі №380/6222/20] індексації грошового забезпечення та оскаржив його у судовому порядку.
48. Отже, з урахуванням обставин саме цієї справи, відсутні підстави стверджувати про те, що 01 липня 2021 року є днем фактичного розрахунку за певною складовою частиною грошового забезпечення ОСОБА_1 , оскільки розмір указаної виплати у подальшому був оскаржений позивачем.
49. У постанові від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22, яку урахували суди попередніх інстанцій при постановленні оскаржуваних судових рішень, стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України було пов'язане з несвоєчасною виплатою позивачеві (у зв'язку зі звільненням) індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
50. Зазначені складові грошового забезпечення відповідач виплатив позивачу на виконання судових рішень у справах №560/3166/22 [індексацію виплачено двома частинами 07 вересня 2022 року та 14 вересня 2022 року] та №560/3085/22 [компенсацію за невикористані дні відпустки виплачено 06 жовтня 2022 року], після чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України.
51. Аналізуючи правовідносини у справі №560/11489/22 Верховний Суд дійшов висновку про те, що після фактичного розрахунку за зобов'язаннями з виплати індексації грошового забезпечення (яке виплачувалося на виконання судового рішення у справі № 560/3166/22 двома частинами 7 вересня 2022 року та 14 вересня 2022 року) позивач мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України, але реалізувати це право він міг протягом одного місяця відколи відбувся фактичний розрахунок за означеною складовою грошового забезпечення. Станом на 01 листопада 2022 року (дата звернення до суду з позовом) місячний строк для звернення до адміністративного суду з такими вимогами завершився.
52. Отже, оскаржувані судові рішення ґрунтуються на хибному застосуванні висновків Верховного Суду, а висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви у частині у зв'язку із пропуском строку звернення до суду є помилковим.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
53. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
54. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
55. У цій справі суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення судових рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.
56. За таких обставин, з огляду на заявлені до суду касаційної інстанції вимоги, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
V. Висновок щодо розподілу судових витрат
57. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі №380/11622/24 скасувати.
3. Справу №380/11622/24 направити для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Л.О. Єресько
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду