14 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 360/536/23
адміністративне провадження № К/990/23350/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 360/536/23
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року (головуючий суддя - Компанієць І.Д., судді: Гайдар А.В., Сіваченко І.В.)
І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (по тексту - Постанова КМУ № 168), у розмірі до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 28 вересня по 21 жовтня 2022 року, з 27 жовтня по 18 листопада 2022 року, з 24 листопада по 12 грудня 2022 року, з 17 грудня 2022 року по 20 січня 2023 року з урахуванням фактично сплачених сум;
- зобов'язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди з 28 вересня по 21 жовтня 2022 року, з 27 жовтня по 18 листопада 2022 року, з 24 листопада по 12 грудня 2022 року, з 17 грудня 2022 року по 20 січня 2023 року з урахуванням фактично сплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю відповідача, який не здійснив нарахування та виплату позивачу підвищеної винагороди, право на яку передбачено пунктом 1 Постанови КМУ № 168.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , проходить службу у Держприкордонслужбі. Наказом начальника ВЧ НОМЕР_1 від 15.09.2022 № 2902-ОС призначений інспектором прикордонної служби 3 категорії - помічником гранатометника третього відділення другої застави відділу № 2.
З 28.09.2022 по 20.01.2023 перебував у відрядженні у складі ВЧ НОМЕР_2 на ділянці українсько-білоруського кордону в межах Чернігівської області.
Довідкою ВЧ НОМЕР_2 від 20.01.2023 № 4473 підтверджено його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів із нацбезпеки й оборони у визначені періоди з вересня 2022 по січень 2023 року.
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 03.11.2022 № 3632-ОС йому не виплачено додаткову винагороду за жовтень-грудень 2022 року через перебування у стані алкогольного сп'яніння (протокол за ч. 3 ст. 172 КУпАП).
Водночас начальник відділу № 2 Володимир Вальчук рапортом від 01.12.2022 клопотав про виплату ОСОБА_1 підвищеної винагороди 70 000 грн за участь у бойових діях у листопаді 2022 року (25 діб), посилаючись на бойові розпорядження № 601-ДСК, № 668-ДСК, № 690-ДСК, № 699-ДСК та журнал бойових дій № 53 дск.
Наказом від 26.12.2022 № 4613-ОС йому виплачено 30 000 грн за грудень 2022 року (27 діб), що підтверджується списком на виплату, особовою карткою та архівною відомістю.
04.04.2023 адвокат Задорожня В.О. звернулася до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про нарахування підвищеної винагороди за участь у бойових діях за періоди з вересня 2022 по січень 2023 року.
Листом від 06.04.2023 № 25/2498-23-Вих відповідач повідомив, що документи від НОМЕР_4 прикордонного загону щодо підтвердження участі ОСОБА_1 у бойових діях не надходили, тому виплату не здійснено.
Тому останній звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 у справі № 360/536/23 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_1 ) задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність загону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди 100 000 грн відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р. за 26 діб жовтня, 25 діб листопада та 27 діб грудня 2022 р.
Загін зобов'язано нарахувати та виплатити зазначену винагороду. В іншій частині позову відмовлено.
Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 30.11.2023 скасував рішення суду першої інстанції у частині задоволених вимог - як щодо визнання бездіяльності, так і зобов'язання провести виплату, та ухвалив нову постанову про відмову в позові. В іншій частині рішення залишено без змін.
Верховний Суд постановою від 21.11.2024 рішення Луганського окружного суду від 07.07.2023 змінив у частині за жовтень-листопад 2022 року залишив висновок про задоволення позову без змін, однак мотивувальну частину викладено у новій редакції цієї постанови;
скасував рішення апеляційного суду у частині позовних вимог за 01 по 12 та 17 по 31 грудня 2022 року, та справу у цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог за період з 01 по 12 грудня 2022 року та з 17 по 31 грудня 2022 року, Верховний Суд зазначив, зокрема, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 за період з 01 по 12 грудня 2022 року, з 17 по 31 грудня 2022 року та не перевірив чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах вказаною довідкою В/ч НОМЕР_2 від 20 січня 2023 року № 4473 за вказаний період у сукупності з іншими доказами у справі.
Після нового розгляду рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 за 27 діб грудня 2022 року.
Зобов'язано В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 збільшену до 100 000,00 грн додаткову винагороду за 27 діб грудня 2022 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що сукупністю наданих доказів, а саме довідкою В/ч НОМЕР_2 від 20.01.2023, рапортами начальника відділу прикордонної служби № 2 В.Вальчука вх. № 6 від 01 січня 2023 року, вих. № 2195 від 22.12.2022, який листом військової частини НОМЕР_2 від 26.12.2022 № 22/5480-22-Вих скерований відповідачу, - підтверджується безпосередня участь позивача за 27 діб грудня 2022 року у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, тому позивач має право на підвищену додаткову винагороду відповідно до Постанови КМУ №168.
Перший апеляційний адміністративний суд 12.05.2025 року скасував рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до В/ч НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити відповідно до пункту 1 постанови КМУ № 168 збільшену до 100 000,00 грн додаткову винагороду за період з 01.12.2022 по 12.12.2022, з 17.12.2022 по 31.12.2022 відмовив.
Суд апеляційної інстанції установив, що в матеріалах справи наявні рапорти начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , за якими позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн за грудень 2022 року.
Інших рапортів чи документів, які б підтверджували нарахування або виплату збільшеної винагороди у розмірі 70 000 грн, до суду не надано.
Оцінюючи довідку В/ч НОМЕР_2 від 20.01.2023 № 4473, суд зазначив, що вона не є належним доказом безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях, оскільки містить лише загальну інформацію про відрядження та спирається виключно на бойовий наказ про направлення, без посилання на жодні бойові розпорядження, журнали бойових дій чи рапорти командирів.
Цей суд погодився із запереченнями відповідача, що сам факт обліку бойових розпоряджень у журналі службово-бойових дій не створює обов'язку для нарахування підвищеної винагороди. Необхідно встановити виконання конкретних бойових завдань позивачем на підставі розпоряджень, їх фіксацію у відповідному розділі журналу та подання рапорту командиром підрозділу.
Оскільки доказів виконання таких завдань суду не надано, а інформація довідки не підтверджується жодними іншими документами, зокрема бойовими розпорядженнями, журналами чи рапортами, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про відсутність підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 у розмірі 100 000 грн за грудень 2022 року.
IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
Позиція інших учасників справи
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким задоволені його позовні вимоги повністю.
Як на підставу оскарження рішення суду апеляційної інстанції представник позивача послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та зазначив про те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норми права, а саме пункт 2-1 Постанови КМУ № 168 та пункт 4 наказу № 392-АГ - без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 120/15494/23 щодо документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.
Також позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції, не врахував правові висновки Верховного Суду у справах № 120/4387/23 та № 120/4967/23, де суд касаційної інстанції вказав, що оформлена стосовно позивача довідка військової частини підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані у ній періоди.
Водночас звертає увагу, що під час дослідження документального підтвердження участі позивача у заходах, які надають право на виплату збільшеної додаткової винагороди протягом вересня 2022 року - січня 2023 року, судом апеляційної інстанції не було враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3141/23, щодо оцінки рапортів. Тому позивач вважає, що цей суд дійшов помилкового висновку про неналежність витягів з рапортів як доказів через відсутність зазначення у них підстав.
Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо реалізації права військовослужбовців Держприкордонслужби на збільшену додаткову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену Постановою КМУ № 168.
Верховний Суд ухвалою від 23 червня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, вказує, що в журналі службово-бойових дій відсутні конкретні записи про виконання позивачем бойових дій/завдань (є лише загальні фрази), тому немає документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях чи заходах, та підстав для виплати до 100 000 грн за грудень 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
У справі, що переглядається, військовослужбовець ДПС України солдат ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (В/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати йому збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за період його перебування у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні В/ч НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 прикордонний загін).
Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі бойового розпорядження Адміністрації ДПСУ від 16.09.2022 №165 солдата ОСОБА_1 з 28.09.2022 направлено у службове відрядження та оперативне підпорядкування до В/ч НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 прикордонний загін) у складі ВПС № 2 НОМЕР_5 прикордонного загону на строк перебування - до 20.01.2023.
У зазначений період позивач ніс службу з охорони та оборони визначеної ділянки державного кордону України з Республікою Білорусь у межах Чернігівської області (зона відповідальності НОМЕР_5 прикордонного загону).
Довідка В/ч НОМЕР_2 від 20.01.2023 №4473 підтверджує безпосередню участь у бойових діях або забезпечені заходів на теритроії Чернігівської області солдата ОСОБА_1 у 01- 12.12.2022 та 17- 31.12.2022 (разом 27 діб) .
Начальник ВПС №2 ОСОБА_4 звернувся до командування НОМЕР_6 прикордонного загону щодо нарахування додаткової винагороди за грудень 2022 року, у тому числі позивачу за періоди 01- 12.12 та 17- 31.12 (27 діб).
13- 16.12.2022 позивач перебував на амбулаторному лікуванні у Городнянській ЦРЛ (довідка №135 від 13.12.2022) тому за цей період виплату не пропонувалося здійснювати.
Начальник НОМЕР_4 прикордонного загону ОСОБА_5 скерував клопотання до начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (лист № 22/5480-22-вих від 26.12.2022). Того ж дня видано наказ № 4613-ОС від 26.12.2022 про виплату 30 000 грн за грудень 2022 року військовослужбовцям 3-го загону; у додатку під № 1534 зазначено ОСОБА_1 : 27 діб, 26 129,03 грн (перерахунок пропорційно фактичним дням).
Інших рапортів або повідомлень про призначення додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн за грудень 2022 року матеріали справи не містять.
Ключовим правовим питанням у цій справі є наявність підстав для виплати збільшеної додаткової грошової винагороди позивачу, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за період його перебування у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні В/ч НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 прикордонний загін) за період грудень 2022 року.
Після повторного розгляду суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги за грудень 2022 року. Цей суд встановив, що надані докази - довідка В/ч НОМЕР_2 від 20.01.2023, рапорти начальника відділу В. Вальчука та лист В/ч НОМЕР_2 від 26.12.2022 № 22/5480-22-Вих - підтверджують безпосередню участь позивача протягом 27 діб грудня 2022 року у заходах із національної безпеки й оборони, тому він має право на підвищену додаткову винагороду згідно з Постановою КМУ № 168.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, відмовив у виплаті додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ № 168 за період з 01 грудня 2022 року по 12 грудня 2022 року та з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року
Суд апеляційної інстанції установив, що в матеріалах справи наявні рапорти, за якими позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн за грудень 2022 року.
Інших рапортів чи документів, які б підтверджували нарахування або виплату збільшеної винагороди у розмірі 70 000 грн, до суду не надано.
Оцінюючи довідку В/ч НОМЕР_2 від 20.01.2023 № 4473, суд зазначив, що вона не є належним доказом безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях, оскільки містить лише загальну інформацію про відрядження та спирається виключно на бойовий наказ про направлення, без посилання на жодні бойові розпорядження, журнали бойових дій чи рапорти командирів.
Цей суд погодився із запереченнями відповідача, що сам факт обліку бойових розпоряджень у журналі службово-бойових дій не створює обов'язку для нарахування підвищеної винагороди. Необхідно встановити виконання конкретних бойових завдань позивачем на підставі розпоряджень, їх фіксацію у відповідному розділі журналу та подання рапорту командиром підрозділу.
Оскільки доказів виконання таких завдань суду не надано, а інформація довідки не підтверджується жодними іншими документами, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, про відсутність підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 у розмірі 100 000 грн за грудень 2022 року.
Позивач, не погоджуючись із рішенням апеляційної інстанції у цій частині у доводах касаційної скарги стверджує, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував положення (пункт 4) наказу № 392-АГ без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 120/15494/23.
З 1 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 9 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168».
Цей наказ дещо змінив перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
Пунктом 3 Наказу № 628-АГ визначено, що документами, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: 1) бойовий наказ (розпорядження); 2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них; 3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.
Згідно з пунктом 7 Наказу № 628-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 3 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.
Відповідаючи на доводи касаційної скарги, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 19.02.2025 у справі № 120/15494/23 сформував висновок щодо питання застосування наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ, від 9 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою КМУ № 168.
У вказаній постанові (аналогічно і в постанові від 06 серпня 2024 року у справі № 360/290/23) Верховний Суд указав, серед іншого, що згідно з пунктом 4 Наказу № 392-АГ, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а пунктом 3 Наказу № 628/0/81-22-АГ, визначено, що перелік підтверджувальних документів допускає альтернативність і не обмежується їх сукупністю.
У постанові від 05 серпня 2024 року (справа № 200/4100/23) Верховний Суд також зауважив, що, розглядаючи дану категорію справ, суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.
Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність доказів безпосередньої участі позивача у діях або заходів, які дають право на отримання додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168, ґрунтувався на відхиленні бойових розпоряджень (наказів) і неврахуванні довідки НОМЕР_4 прикордонного загону від 20 січня 2023 року № 4473.
Проте цей висновок суду апеляційної інстанції не враховує того, що згідно з пунктом 4 наказу № 392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу № 628/0/81-22-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.
Водночас невідповідності наявних доказів критеріям належності, достовірності та допустимості, визначених статтями 73-75 КАС України, суди не встановили.
У вимірі спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що за наявності бойового розпорядження, довідки НОМЕР_4 прикордонного загону є підтвердженою безпосередня участь позивача в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії протягом спірного періоду.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що Чернігівська область у грудні 2022 року була лише зоною «можливих бойових дій» на ділянці українсько-білоруського кордону, де він ніс службу, активних бойових дій не було, ця територія лише належала до зони можливих бойових дій і не межувала з окупованими районами, не враховує, що відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» № 1 від 2 січня 2023 року ця область у зазначений період входила до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій.
Заперечення відповідача щодо необхідності дотримання певної послідовності документального оформлення та твердження про недостатність лише факту обліку бойових розпоряджень у розділі 1 Журналу службово-бойових дій (із вимогою встановлення зв'язку між виконаними завданнями, їх відображенням у розділі 2 та поданням рапорту командиром підрозділу) не ґрунтуються на положеннях підпункту 2 пункту 3 Наказу № 628-АГ якими визначено 2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них.
Цей підпункт не встановлює обов'язкового формального зв'язку між обліком бойових розпоряджень у розділі 1 Журналу службово-бойових дій, відображенням завдань у розділі 2 цього Журналу та поданням рапорту.
Підтвердження безпосередньої участі у бойових діях забезпечується документами, визначеними пунктом 3 зазначеного Наказу - бойовими розпорядженнями, журналами, донесеннями (рапортами). При цьому сам Наказ не містить вимоги щодо їхньої форми чи змісту і не передбачає суворої послідовності їх оформлення.
Отже, відмова у виплаті додаткової винагороди не може ґрунтуватися на недотриманні формальної послідовності оформлення, зокрема, щодо журналу бойових дій чи витягів з них, оскільки така вимога щодо заповнення журналу бойових дій підпунктом 2 пункту 3 Наказу № 628-АГ не передбачена, та є невиправданим формалізмом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції безпідставно залишив поза увагою витяги з Журналів службово-бойових дій, на підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях (або у забезпеченні відповідних заходів) на території Чернігівської області у періоди з 01 по 12 та з 17 по 31 грудня 2022 року, вирішуючи питання щодо виплати додаткової грошової винагороди за цей час.
Також суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що недотримання органами Держприкордонслужби вимог стосовно обміну інформацію про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів чи наявність окремих недоліків документів, складених уповноваженими особами, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця.
Крім того, у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23 Верховний Суд наголосив, що порушення порядку передання документів між військовими частинами не є підставою для відмови у виплатах, якщо факт участі у бойових діях підтверджений іншими доказами.
Аналогічні висновки викладено також у постановах від 23.05.2024 року (страва № 120/4387/23), від 24.05.2024 (справа № 120/4967/23), від 28.05.2024 (справа № 120/5170/23) та від 08.08.2024 ( справа № 280/2754/23).
Узагальнюючи викладене, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 , а суд апеляційної інстанції - неправильно застосував норми матеріального права і помилково скасував це рішення.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог за грудень 2022 року.
Доводи, викладені у касаційній скарзі про те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції не врахував усталену практику Верховного Суду, знайшли своє підтвердження.
За правилами статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах установить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року підлягає скасуванню, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року - залишенню в силі.
VI. Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі № 360/536/23 скасувати, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк