14 листопада 2025 року
м. Київ
справа №990/554/25
адміністративне провадження №П/990/554/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кравчука В.М.,
суддів: Бучик А.Ю., Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,
розглянувши заяву судді Кравчука Володимира Миколайовича про самовідвід від участі у розгляді справи № 990/554/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень,
12.11.2025 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя (адреса місцезнаходження: вул. Студентська, 12-а, м. Київ, 04050; далі - відповідач, ВРП) та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (адреса місцезнаходження: вул. Генерала Шаповала, 9, м. Київ, 03109; далі - відповідач, ВККС). У позовній заяві заявлено вимоги:
1) визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 19.02.2024 № 58/ко-24 про результати кваліфікаційного оцінювання суддів Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді;
2) визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 14.10.2025 № 2103/0/15-25 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Фастівського міськрайонного суду Київської області на підставі пп. 4 п. 16-1 розд. XV «Перехідні положення» Конституції України.
13.11.2025 суддя Кравчук В.М. подав заяву про самовідвід від участі у розгляді цієї справи, у якій повідомив, що протягом періоду з 2018 по 2021 рік він був членом Ради суддів України, а Бутенко В.О. обіймав посаду заступника голови Ради суддів України.
В оскаржуваному рішенні ВККС від 19.02.2024 № 58/ко-24 про результати кваліфікаційного оцінювання суддів Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді зазначено, що Громадська рада доброчесності 16.07.2019 затвердила висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, а 06.01.2024 затверджено висновок у новій редакції про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, який містить частину питань, зазначених у висновку ГРД від 16.07.2019, мотивуючи їх, зокрема таким:
« 17.1 Суддя Бутенко В.О. допускав поведінку, яка вказує на недостатній рівень незалежності та спроможності не піддаватися впливу.
У 2019 році у засобах масової інформації широко висвітлювалась інформація про можливе втручання Адміністрації Президента України в діяльність судів та причетність до цього ОСОБА_1 . Підставами для висвітлення вказаної інформації стали: заява ОСОБА_2 , на той час голови Ради суддів України, про спроби Адміністрації Президента України підірвати довіру до здатності судової влади самостійно вирішувати внутрішні проблеми і завдання, зустріч заступника Ради суддів України Бутенка В.О. та заступника голови Адміністрації Президента України Руслана Рябошапки, оприлюднення Національним антикорупційним бюро України приватних розмов суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, в яких голова суду Павло Вовк та інші судді обговорюють вплив на суди та інші органи влади в Україні, а також плани із «захоплення» та «утримання» влади. Ці розмови стали основою для кримінального розслідування й існують обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 є фігурантом цих розмов, адже інформація, яка була на записах, співставна з подіями, що відбулися на початку 2019 року. На думку ГРД вказані події в очах розсудливого спостерігача створюють стійке враження залежності, заангажованості такого судді».
У взаємозв'язку із наведеним суддя Кравчук В.М. зауважив, що він як член Ради суддів України має власну думку щодо подій, які відбулися, та висловлював її на засіданнях Ради та публічно, фактично був учасником конфлікту, що виник внаслідок протиправних спроб вплинути на орган суддівського самоврядування. За таких умов, він не може бути неупередженим у справі за позовом ОСОБА_1 , а тому для того, щоб у сторін не виникало сумнівів у неупередженості та безсторонності суду, який розглядає цю справу, вважає за необхідне заявити самовідвід.
Обговоривши доводи заяви, колегія суддів виходить з такого.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
За правилами ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (ч. 3 цієї ж статті Кодексу).
Недопустима також повторна участі судді в розгляді адміністративної справи з підстав, визначених статтею 37 КАС України.
Частиною першою ст. 40 КАС України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Як установлено у п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
За змістом п. 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, п.п.27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 104 - 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09.04.2013 зазначено таке.
Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ)
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III)
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26.10.1984 у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Разом з тим, щодо об'єктивного критерію суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 52).
Суддя Кравчук В.М. повідомив про наявність обставин, які можуть завадити йому під час розгляду цієї справи бути безстороннім й неупередженим. Також наведені суддею у заяві фактичні обставини можуть об'єктивно свідчити на користь висновку про наявність достатніх підстав для виникнення у будь-якого стороннього спостерігача об'єктивно обґрунтованого сумніву у безсторонності суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що заява про самовідвід містить обставини, які свідчать про наявність інших підстав, що викликають сумнів у неупередженості участі судді Кравчука В.М. у розгляді справи № 990/554/25 у Верховному Суді як суді першої інстанції, а тому заява про самовідвід підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 31, 36, 39, 40, 243, 248, 256 КАС України, Суд
1. Задовольнити заяву судді Кравчука Володимира Миколайовича про самовідвід.
2. Відвести суддю Кравчука Володимира Миколайовича від участі у розгляді справи № 990/554/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень.
3. Передати матеріали адміністративної справи № 990/554/25 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя А.А. Єзеров
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя О.П. Стародуб