13 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 420/9971/24
адміністративне провадження № К/990/39839/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬТРЕЙД»
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року (судді: Димерлій О.О, ШляхтицькийО.І., Осіпов Ю.В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬТРЕЙД»
до Рівненської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬТРЕЙД» (далі також - ТОВ «Мебельтрейд», Позивач) звернулось до суду з позовом до Рівненської митниці (далі також - Митниця, Відповідач), у якому просило визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 грудня 2023 року № UA204000/2023/000263 та визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 29 грудня 2023 року №UA204000/2023/000187/2.
Обґрунтовуючи позов, зазначив про невідповідність оскаржуваних індивідуальних актів вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), зокрема, з тих підстав, що:
- надані ним до митного органу документи повністю відповідали вимогам частин другої та третьої статті 53 Митного кодексу України (далі також - МК України) та у повному обсязі ідентифікували товар, не містили розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості та підтверджували ціну товару, сплачену відповідно до контракту (інвойсу).
- митний орган не навів належних підстав, чому заявлену митну вартість не може бути визнано. Зокрема, рішення про коригування митної вартості та рішення про відмову у скасуванні коригування не містять належного розрахунку скоригованої митної вартості та не обґрунтовують послідовного використання другорядних методів визначення митної вартості, передбачених статтями 59- 64 МК України;
- зауваження Митниці щодо нібито розбіжностей у поданих документах є формальними та не стосуються числових значень складових митної вартості товарів: (1) скориставшись правом, передбаченим статтею 55 МК України, він додатково надав другу сторінку платіжного доручення від 25 вересня 2023 року, де в графі 70 містяться деталі платежу; (2) наявність або відсутність деталей платежу, а також суперечності щодо умов і строків оплати не впливають на визначення митної вартості товару.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Одеський окружний адміністративний суд 23 вересня 2024 року ухвалив рішення, яким позов ТОВ «МЕБЕЛЬТРЕЙД» задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості та картку відмови.
Суд першої інстанції вважав, що декларант надав усі необхідні документи для визначення митної вартості за першим методом. Суд зазначив, що митний орган не обґрунтував належним чином, як виявлені неточності (наприклад, щодо умов оплати, проформ-інвойсів чи ваги) впливають на числове значення митної вартості товару. Суд також вказав, що посилання Відповідача на відомості з ЄАІС Держмитслужби про нижчий рівень митної вартості не є достатньою та самостійною підставою для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості.
П'ятий апеляційний адміністративний суд 17 червня 2025 року ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу Митниці задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував й ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ТОВ «МЕБЕЛЬТРЕЙД».
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у Митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої Позивачем митної вартості, оскільки вона була нижчою за рівень цін на ідентичні або подібні товари, оформлені раніше. Колегія суддів зазначила, що подані декларантом документи містили суттєві розбіжності, зокрема щодо умов поставки (CIF/FOB), ваги вантажу та ненадання експортних митних декларацій країни відправлення. У зв'язку з тим, що Позивач не надав додаткові документи, витребувані митним органом з метою усунення сумнівів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що митний орган не мав об'єктивної можливості визнати заявлену митну вартість за основним методом.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Між ТОВ «МЕБЕЛЬТРЕЙД» та Dongguan Designhome Furniture IMP and EXP Co. Ltd укладено контракт № DD23-0823 від 8 серпня 2023 року. Згідно з умовами контракту, Замовник розробляє ескізи меблів, формує заявки на виробництво, надає право використання торгової марки та доручає Виробнику виготовити меблі або організувати їх виробництво, а також здійснює оплату готової продукції. Виробник, у свою чергу, забезпечує виготовлення меблів самостійно або через третіх осіб, здійснює експортно-імпортні формальності та може залучати інших суб'єктів для митного оформлення. Вартість контракту становить 500 000 доларів США (пункт 3.1). Умови оплати, ціна та кількість товару визначаються у комерційних інвойсах або додатках (специфікаціях).
За комерційним інвойсом № DHF230910001 від 18 жовтня 2023 року умови поставки - FOB Shenzhen (Китай), строк поставки - до 30 січня 2024 року, з оплатою 100% передоплати до оформлення митної декларації.
На виконання контракту на митну територію України імпортовано меблі з металевим каркасом - столи BUTTERFLY CERAMIC у розібраному вигляді, що підтверджується зазначеним інвойсом.
Для митного оформлення 28 грудня 2023 року декларантом ТОВ «ЛАМАРІН» подано митну декларацію № 23UA204150000845U2 із комплектом документів, а саме: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № DHF230910001 від 18 жовтня 2023 року, коносамент (Bill of lading) № ZHWE23090280 від 21 жовтня 2023 року, накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 46712 від 14 грудня 2023 року, банківський платіжний документ, що стосується товару, від 25 вересня 2023 року, банківський платіжний документ, що стосується товару, від 24 жовтня 2023 року, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № LS-4524109 від 30 листопада 2023 року, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № LS-4524110 від 30 листопада 2023 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних із ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № DD23-0823 від 8 вересня 2023 року, договір про надання послуг митного брокера № LA-275/20 від 28 січня 2020 року, додаткова угода № 1 від 16 листопада 2020 року до договору про надання послуг митного брокера № LA-275/20 від 28 січня 2020 року, заявка на транспортно-експедиторське обслуговування від 30 листопада 2023 року № 1 та від 4 грудня 2023 року № 1 до договору від 30 листопада 2023 року № 30112023-02, копія митної декларації країни транзиту № 23PL322080NS6BFIX0 від 1 грудня 2023 року, копія митної декларації країни транзиту № 23PL322080NS6BFJ71 від 1 грудня 2023 року.
Позивач визначив митну вартість за основним методом - за ціною договору.
Під час контролю правильності визначення митної вартості Митниця встановила розбіжності між поданими документами, а саме:
- відповідно до комерційного інвойсу від 18 жовтня 2023 року № DHF230910001 умови оплати передбачають 100% передоплату до дати оформлення митної декларації при імпорті. Можлива оплата частинами, що підтверджується банківськими платіжними дорученнями від 25 вересня 2023 року на суму 59 079,50 доларів США та від 24 жовтня 2023 року на суму 8 347,25 доларів США. Однак друга сторінка платіжного доручення від 25 вересня 2023 року, де в графі 70 зазначено деталі платежу, не надана;
- згідно з пунктом 4.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, від 8 вересня 2023 року № DD23-0823, сторони погодили можливість здійснення передоплати (авансу) за товар відповідно до проформи-інвойсу на поставку товару. Умови та розмір передоплати для кожної поставки визначаються у відповідній проформі-інвойсі. Оскільки платіж від 25 вересня 2023 року було здійснено раніше, ніж оформлено комерційний інвойс від 18 жовтня 2023 року № DHF230910001, рахунки-проформи до митного органу не надані;
- у рахунках-фактурах на перевезення від 30 листопада 2023 року № LS-4524109 та № LS-4524110 зазначено договір на перевезення від 27 липня 2017 року № 2707/17, який вказаний у графі 44 митної декларації, однак до митного оформлення не поданий;
- у заявках на транспортно-експедиторське обслуговування від 30 листопада 2023 року № 1 та від 4 грудня 2023 року № 1 до договору від 30 листопада 2023 року № 30112023-02 зазначені умови поставки CIF, що суперечить даним комерційного інвойсу від 18 жовтня 2023 року № DHF230910001, у якому зазначено умови FOB Shenzhen;
- вага вантажу за заявками на транспортно-експедиторське обслуговування від 30 листопада 2023 року № 1 та від 4 грудня 2023 року № 1 до договору від 30 листопада 2023 року № 30112023-02 становить 16 167 кг, що не відповідає вазі, зазначеній у митній декларації та комерційному інвойсі від 18 жовтня 2023 року № DHF230910001;
- у графі 44 митної декларації під кодом документів « 9610 - копія митної декларації країни відправлення» зазначені номери від 1 грудня 2023 року № 23PL322080NS6BFIX0 та № 23PL322080NS6BFJ71, проте долучені супровідні документи T1 від 1 грудня 2023 року № 23PL322080NS6BFIX0 та № 23PL322080NS6BFJ71, які є митними деклараціями країни транзиту - Польща.
У зв'язку з цим Митниця повідомила декларанта про необхідність подати протягом 10 календарних днів додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини;
банківський платіжний документ від 25 вересня 2023 року;
рахунок-проформу, на підставі якої здійснено платіж від 25 вересня 2023 року;
договір про перевезення від 27 липня 2017 року № 2707/17;
договір про перевезення від 30 листопада 2023 року № 30112023-02;
відповідно до пункту 5.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу від 8 вересня 2023 року № DD23-0823 - пакувальний лист;
виписку з бухгалтерської документації;
каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
копії митних декларацій країни відправлення.
Також декларанту надано консультацію щодо рівня вартості товарів, якою володіє Митниця, і яку, за необхідності, можна застосувати до імпортованих товарів.
Декларант листами від 28 грудня 2023 року № 28/12-23-1 та від 29 грудня 2023 року № 29/12-23-1 повідомив, що можливості надати додаткові документи немає, та просив прийняти рішення без урахування строків, передбачених частиною третьою статті 53 МК України.
Митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 грудня 2023 року № UA204000/2023/000263, а також рішення про коригування митної вартості товарів від 29 грудня 2023 року № UA204000/2023/000187/2.
У графі 33 оскаржуваного рішення, у розділі «Обставини прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», зазначено:
Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:
1) декларантом не подано додаткових документів, витребуваних Митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, а також відповідно до частини п'ятої статті 54 МК України, де передбачено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право переконуватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що узгоджується з положеннями статті 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року.
2) подані до митного оформлення документи містять неточності:
- відповідно до комерційного інвойсу від 18 жовтня 2023 року № DHF230910001 умови оплати: 100% передоплата до дати оформлення митної декларації при імпорті; можлива оплата частинами, що підтверджується банківськими платіжними дорученнями від 25 вересня 2023 року на суму 59 079,50 доларів США та від 24 жовтня 2023 року на суму 8 347,25 доларів США. Однак друга сторінка платіжного доручення від 25 вересня 2023 року, де в графі 70 зазначаються деталі платежу, не надана;
- згідно з пунктом 4.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, від 8 вересня 2023 року № DD23-0823, сторони погодили можливість передоплати (авансу) за товар згідно з проформою-інвойсом на поставку товару. Умови оплати передоплати (авансу) і розмір передоплати (авансу) для кожної поставки товару вказуються у проформі-інвойсі. Оскільки платіж від 25 вересня 2023 року передував комерційному інвойсу від 18 жовтня 2023 року № DHF230910001, рахунки-проформи не надані;
- у рахунках-фактурах на перевезення від 30 листопада 2023 року № LS-4524109 та № LS-4524110 зазначено договір на перевезення від 27 липня 2017 року № 2707/17, який указаний у графі 44 МД, однак до митного оформлення не наданий;
- у заявках на транспортно-експедиторське обслуговування від 30 листопада 2023 року № 1 та від 4 грудня 2023 року № 1 до договору від 30 листопада 2023 року № 30112023-02 зазначені умови поставки CIF, що суперечить даним комерційного інвойсу від 18 жовтня 2023 року № DHF230910001 (умови FOB Shenzhen);
- вага вантажу за заявками на транспортно-експедиторське обслуговування від 30 листопада 2023 року № 1 та від 4 грудня 2023 року № 1 до договору від 30 листопада 2023 року № 30112023-02 становить 16 167 кг, що суперечить вазі, зазначеній у МД та комерційному інвойсі від 18 жовтня 2023 року № DHF230910001;
- у графі 44 митної декларації під кодами документів « 9610 - копія митної декларації країни відправлення» зазначено номери від 1 грудня 2023 року № 23PL322080NS6BFIX0 та № 23PL322080NS6BFJ71, проте приєднані супровідні документи T1 від 1 грудня 2023 року № 23PL322080NS6BFIX0 та № 23PL322080NS6BFJ71, що є митними деклараціями країни транзиту - Польща.
Вказане свідчить про наявність ризиків подання до митного оформлення неправдивих відомостей щодо умов придбання товару та невключення до митної вартості всіх належних складових з огляду на транспортування власними силами покупця. Рівненська митниця володіє ціновою інформацією щодо митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями від 30 жовтня 2023 року № 23UA209170089177U7 та від 4 жовтня 2023 року № 23UA209170080624U0, на рівні 4,01 долара США/кг.
Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана Митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком:
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
банківський платіжний документ від 25 вересня 2023 року;
рахунок-проформу, на підставі якої здійснено платіж від 25 вересня 2023 року;
договір про перевезення від 27 липня 2017 року № 2707/17;
договір про перевезення від 30 листопада 2023 року № 30112023-02;
відповідно до пункту 5.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, від 8 вересня 2023 року № DD23-0823 - пакувальний лист;
виписку з бухгалтерської документації;
каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
копії митних декларацій країни відправлення.
Митну вартість товару визначено на підставі цінової інформації щодо митної вартості аналогічного товару, митне оформлення якого здійснено за митними деклараціями від 30 жовтня 2023 року № 23UA209170089177U7 та від 4 жовтня 2023 року № 23UA209170080624U0, на рівні 4,01 долара США/кг. Числове значення митної вартості у валюті рахунку становить 114 077,28 доларів США, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення становить 4 291 518,90 грн (4,01 дол./кг Ч 28 448,2 кг Ч 37,6194 грн/дол.).
Випуск у вільний обіг товарів здійснено за митною декларацією від 29 грудня 2023 року № 23UA204150000888U8. Сума додатково нарахованих митних платежів унаслідок коригування митної вартості товару становила 315 702,38 грн.
15 лютого 2024 року Позивач звернувся до Рівненської митниці зі зверненням (вхідний митниці від 16 лютого 2024 року № 1658/13-15) про прийняття та розгляд додаткових документів щодо підтвердження ціни товару відповідно до частин сьомої та восьмої статті 55 МК України, а також про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29 грудня 2023 року № UA204000/2023/000187/2.
До звернення ТОВ «Мебельтрейд» були надані додаткові документи:
банківський платіжний документ від 25 вересня 2023 року з другою сторінкою, де в графі 70 зазначено деталі платежу;
проформа-інвойс від 12 вересня 2023 року № DHF230910001, на підставі якої здійснено платіж від 25 вересня 2023 року;
договір про перевезення від 27 липня 2017 року № 2707/17;
копії митних декларацій країни відправлення № 531620230162299925 та № 531620230162299340;
договір про перевезення від 30 листопада 2023 року № 30112023-02;
відповідно до пункту 5.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, від 8 вересня 2023 року № DD23-0823, - пакувальний лист;
прайс-лист виробника товару;
комерційна пропозиція, чинна з 5 вересня 2023 року до 18 жовтня 2023 року;
рахунки на оплату від 19 грудня 2023 року № 1621 та № 1625;
додаткова угода № 1 від 16 листопада 2020 року до договору від 27 липня 2017 року № 2707/17.
22 лютого 2024 року Рівненська митниця за результатами розгляду звернення Позивача з додатковими доказами, прийняла рішення № 7.13-1/15/13-15/1238 про відсутність підстав для скасування або перегляду рішення про коригування митної вартості від 29 грудня 2023 року № UA204000/2023/000187/2.
У зазначеному листі митниця навела перелік отриманих документів (банківський платіжний документ від 25 вересня 2023 року, проформа-інвойс від 12 вересня 2023 року № DHF23091001, договори від 27 липня 2017 року № 2707/17 та від 30 листопада 2023 року № 30112023-02, копії митних декларацій країни відправлення від 17 жовтня 2023 року № 531620230162299925 та № 531620230162299340, прайс-лист виробника від 1 вересня 2023 року, комерційну пропозицію від 5 вересня 2023 року, рахунки на оплату від 19 грудня 2023 року № 1621 та № 1625, а також додаткову угоду від 20 травня 2021 року до договору від 27 липня 2017 року № 2707/17).
При цьому Митниця зазначила, що:
1. надані платіжні документи від 25 вересня 2023 року (б/н) та від 24 жовтня 2023 року (б/н), подані до митного оформлення за митною декларацією від 28 грудня 2023 року №23UA204150000845U2, містять у графі 70 реквізити проформи інвойсу від 12 вересня 2023 року №DHF23091001. При цьому загальна сума здійсненої оплати не відповідає загальній вартості партії товару, зазначеній у цій проформі;
2. проформа інвойс від 12 вересня 2023 року №DHF23091001 містить перелік товарів, що підлягають оплаті відповідно до пункту 4.2 контракту від 8 вересня 2023 року №DD23 0823. Водночас пункт 1.4 контракту передбачає, що найменування, кількість, ціна товару та загальна вартість кожної поставки визначаються у комерційному інвойсі та/або додатках (специфікаціях), які є невід'ємною частиною контракту. Оскільки комерційний інвойс датований 18 жовтня 2023 року №DHF230910001, до звернення не було надано додатка (специфікації), який би узгоджував дані, наведені у проформі. Також митниця встановила розбіжності у відомостях щодо окремих артикулів і кількості товарів між проформою та комерційним інвойсом;
3. рахунки-фактури від 30 листопада 2023 року №LS4524109 і №LS4524110 містять реквізити договору від 27 липня 2017 року №2707/17. Відповідно до пунктів 1.3 та 3.1.10 цього договору клієнт має надавати експедитору заявки на кожне перевезення, однак такі заявки до звернення не подано;
4. згідно з пунктом 4.1.3 договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 27 липня 2017 року №2707/17 клієнт має сплатити послуги протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку. Банківські документи, що підтверджують оплату рахунків від 30 листопада 2023 року №LS4524109 та №LS4524110, не надано;
5. пункт 2.6 договору транспортного експедирування від 30 листопада 2023 року №30112023-02 визначає, що конкретні умови перевезення узгоджуються у заявках, які є його невід'ємною частиною. До митної декларації декларант надав заявки від 30 листопада 2023 року №1 та від 4 грудня 2023 року №1, у яких зазначено порт відправлення Yantian (Китай), що відповідає даним коносамента від 21 жовтня 2023 року №ZHWE23090280. При цьому в комерційному інвойсі від 18 жовтня 2023 року №DHF230910001 умови поставки визначено як FOB Shenzhen;
6. рахунки на оплату від 19 грудня 2023 року №1625 та №1621 містять реквізити договору транспортного експедирування від 30 листопада 2023 року №30112023-02, однак дані щодо найменування та вартості послуг у цих рахунках не узгоджуються з інформацією у заявках від 30 листопада 2023 року №1 та від 4 грудня 2023 року №1.
7. згідно з рахунком на оплату від 19 грудня 2023 року №1621 здійснено страхування вантажу, проте страховий поліс до звернення не подано, що суперечить вимогам частини другої статті 53 МК України.
8. відповідно до пункту 4.4 договору транспортного експедирування від 30 листопада 2023 року №30112023-02 клієнт має оплатити рахунки експедитора протягом п'яти банківських днів з дати отримання рахунку. Банківські документи, що підтверджують оплату рахунків від 19 грудня 2023 року №1625 та №1621, не долучено.
9.коносамент від 21 жовтня 2023 року №ZHWE23090280 і заявки на перевезення визначають порт прибуття Gdansk (Польща). Водночас, за залізничною накладною від 14 грудня 2023 року №46712 товар транспортувався маршрутом Славкув-Хрубешув-Ізов-Клевань, але транспортних документів за всім маршрутом до митного кордону України не подано, що створює ризик незаявлення повних відомостей про всі складові митної вартості.
10. митні декларації країни відправлення від 17 жовтня 2023 року №531620230162299340 та №531620230162299925 за своїми числовими даними відповідають комерційному інвойсу, проте їхня дата оформлення передує даті комерційного інвойсу. Крім того, через відсутність перекладу цих декларацій неможливо однозначно зіставити їх з документами, поданими до МД.
11. подані прайс-лист від 1 вересня 2023 року (б/н) і комерційна пропозиція від 5 вересня 2023 року (б/н) стосуються лише товарів, зазначених у комерційному інвойсі від 18 жовтня 2023 року №DHF230910001. Їхнє існування, на думку митного органу, суперечить пункту 1.1 контракту від 8 вересня 2023 року №DD23 0823.
Таким чином, Митниця підтвердила правомірність визначення митної вартості товару за другорядним методом (замість першого методу - за ціною договору).
Вважаючи, що рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 29 грудня 2023 року № UA204000/2023/000187/2 та картка відмови № UA204000/2023/000263 від 29 грудня 2023 року є протиправними, Позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Посилаючись на недотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Позивач вважає, що суд застосував норми Митного кодексу України без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:
- подання декларантом у межах 80-ти денного строку з дня випуску товарів у вільний обіг додаткових документів, які усувають сумніви у достовірності числових значень складових митної вартості оцінюваних товарів, є підставою для скасування рішення про коригування митної вартості та визнання митної вартості, заявленої декларантом. Позивачем подано до митного органу як основний пакет документів для підтвердження митної вартості імпортованих товарів (на стадії заявлення митної вартості), так і додаткові документи (після коригування митним органом митної вартості імпортованих товарів). Подача додаткових документів є правом декларанта та має своїм призначенням визначення належності обраних останнім підходів. На основі системного аналізу відповідних документів (як основного пакету документів, так й додаткових), контролюючий орган встановлює належність застосовуваного методу та власне саму митну вартість імпортованих товарів (постанова від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18);
- в оскаржуваних рішеннях митного органу наведений перелік додаткових документів, передбачених статтею 53 МК України, за умови подання яких заявлена митна вартість товарів може бути визнана митницею. Відповідно, рішення про коригування митної вартості товарів не є остаточними, оскільки декларант, надавши витребувані митним органом додаткові документи, міг законно розраховувати на визнання заявленої митної вартості товарів, скасування рішень про коригування такої митної вартості та повернення фінансової гарантії і що в такому випадку його права порушені не будуть і не буде жодної необхідності у зверненні до суду (постанови від 31 січня 2024 року у справі № 320/7953/21, від 13 квітня 2023 року у справі №200/6519/20-а).
Апеляційний суд, на думку Позивача, порушивши вимоги частин сьомої та восьмої статті 55 МК України, не врахував факт надання Позивачем до Митниці додаткових документів після прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому суд апеляційної інстанції обмежився лише констатацією, що такі документи подані після прийняття рішення, проте не дослідив питання, чи спричинила їх відсутність на момент прийняття рішення неповноту або недостовірність відомостей щодо митної вартості товарів.
Вважає Позивач помилковими висновок суду апеляційної інстанції щодо розбіжностей у документах, поданих під час митного оформлення і покликається при цьому на правові висновки, наведені у рішеннях Верховного Суду та Верховного Суду України від 8 липня 2022 року у справі № 815/1718/16, від 15 лютого 2024 року у справі № 815/5838/17, від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6803/17, від 14 травня 2015 року у справі № 804/9934/13-а, від 12 липня 2023 року у справі № 380/6441/22, від 7 листопада 2024 року у справі № 320/41592/23, від 30 липня 2024 року у справі № 420/32440/23, від 5 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, від 14 серпня 2018 року у справі № 821/1617/17, від 27 липня 2018 року у справі № 809/1174/17, від 4 вересня 2018 року у справі № 818/1186/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 820/17417/14, від 5 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15, а також від 3 липня 2015 року у справі № 808/212/15.
Як зазначає Позивач, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, орган доходів і зборів зобов'язаний у рішенні про коригування поряд із зазначенням номера та дати митної декларації, яка взята за основу, навести пояснення щодо зроблених коригувань - зокрема на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо. Крім того, при застосуванні резервного методу у рішенні має бути вказана докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості, що прямо передбачено пунктом 2.1 зазначених Правил.
Таким чином, відсутність у рішенні митного органу детального обґрунтування та пояснень щодо джерел і коригувань свідчить про порушення вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України та пункту 2.1 Правил, а також про неврахування апеляційним судом усталеної судової практики Верховного Суду щодо належного оформлення та мотивування рішень про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 21 грудня 2018 року у справі №815/1670/17 та від 19 вересня 2022 року у справі №1.380.2019.004890, відсутність у спірних рішеннях обґрунтування розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування. Зазначене, на думку Позивача, підтверджує, що орган доходів і зборів при здійсненні коригування митної вартості за резервним методом зобов'язаний не лише вказати номер і дату митної декларації, взятої за основу, а й навести детальні пояснення щодо зроблених коригувань, умов поставки, комерційних факторів та джерел інформації, використаних під час визначення митної вартості.
Суд апеляційної інстанції, на думку Позивача, порушуючи вимоги частини другої статті 55 МК України та пункту 2.1 Правил, не надав оцінки змісту прийнятого митницею рішення. У спірному рішенні митного органу відсутні відомості про обсяг партії, умови поставки, комерційні особливості та інші фактори, що впливають на формування вартості товарів, а також не наведено докладних пояснень щодо обраних джерел - зокрема, митних декларацій від 30 жовтня 2023 року №23UA209170089177U7 та від 4 жовтня 2023 року №23UA209170080624U0, які слугували підставою для коригування. Такі недоліки унеможливлюють перевірку правильності розрахунку скоригованої митної вартості.
Таким чином, висновки апеляційного суду не відповідають усталеній судовій практиці Верховного Суду, відповідно до якої факт ненадання декларантом частини документів не може автоматично свідчити про недостовірність заявленої митної вартості, якщо інші подані документи у своїй сукупності дозволяють встановити дійсну ціну товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Відсутність належного аналізу цих обставин з боку суду апеляційної інстанції, як доводить Позивач, свідчить про поверховий характер оцінки доказів і порушення принципів повного та всебічного дослідження матеріалів справи.
З урахування цього у сукупності Позивач просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
3.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, зазначає, що ця справа є справою незначної складності, а тому, на його думку, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для її перегляду в касаційному порядку.
На підтвердження правомірності дій Рівненської митниці щодо прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів Відповідач посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 8 вересня 2020 року у справі №817/1869/16. Верховний Суд у цій постанові зазначив, що митні органи мають право контролювати правильність визначення митної вартості декларантом, але таке право реалізується виключно у спосіб, передбачений законом. Зокрема, витребування додаткових документів можливе лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. При цьому, обов'язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові, а митний орган може витребовувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Подібний підхід підтверджено й іншими рішеннями Верховного Суду - від 14 липня 2020 року (справа №809/1557/17), 10 червня 2020 року (справа №1.380.2019.004752), 28 вересня 2020 року (справа №520/2133/19), 10 квітня 2020 року (справа №822/2806/15), у яких зазначено, що наявність розбіжностей у документах є підставою для витребування додаткових доказів, а у разі їх ненадання - для коригування митної вартості.
З урахуванням викладеного, Відповідач просить залишити касаційну скаргу ТОВ «Мебельтрейд» без задоволення, а постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року - без змін.
3.3. Позиція Позивача (викладена у відповіді на відзив на касаційну скаргу)
Позивач вказує, що Відповідач не навів жодних підстав і не обґрунтував, чому адміністративна справа №420/9971/24 не може бути розглянута в касаційному порядку. Водночас, у касаційній скарзі ТОВ «МЕБЕЛЬТРЕЙД» зазначало, що подана скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для скаржника і ці твердження були прийняті Верховний Судом.
Позивач, посилаючись на відповідну практику Верховного Суду, зазначає, що витребування митним органом переліку документів без конкретизації обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості товарів.
Отже, відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів може бути самостійною підставою для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості незаконним.
Відповідач не надав суду жодних доказів недостовірності заявленої Товариством митної вартості товару. Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявність у них розбіжностей, а також відмінність між рівнем заявленої митної вартості та рівнем вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність заявлених даних або для незастосування обраного декларантом методу визначення митної вартості.
Що стосується інформації з бази даних ЄАІС Держмитслужби, то така взагалі не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Позивач вважає, що контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права в межах, встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ключовим для розв'язання спору у цій справі є питання перевірки відповідності рішень Відповідача означеним вище вимогам законодавства у контексті з'ясування, чи мав митний орган обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ «МЕБЕЛЬТРЕЙД» подало неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, а також чи було правомірним коригування митної вартості ввезеного товару за резервним методом.
Частина перша статті 53 МК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частинах другій та третій статті 53 МК України деталізовано перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а також перелік додаткових документів, що зобов'язаний надати декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу у випадку виявлення останнім розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частина перша статті 55 МК України встановлює, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як підтверджується змістом рішення суду апеляційної інстанції, суд погодився з окремими доводами Відповідача щодо наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, які впливають на правильність визначення митної вартості товарів: щодо ваги товару, щодо умов поставки товару, відсутності договору перевезення, неподання експортних митних декларацій.
Ці висновки суд обґрунтував зокрема тим, що на момент прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості витребувані документи Позивачем подано не було, а також не наведено обґрунтованих причин їх неподання.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не урахував того, що відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.
За правилами частини восьмої статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів (частина дев'ята статті 55 МК України).
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом (частина десята статті 55 МК України).
У разі якщо митним органом протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів або якщо протягом строку, зазначеного у частині восьмій цієї статті, декларант або уповноважена ним особа не надала митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, кошти, внесені/переказані як грошова застава у розмірі суми митних платежів, перераховуються до державного бюджету в рахунок сплати відповідних митних платежів наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного у частині сьомій цієї статті (частина одинадцята статті 55 МК України).
Отже, положеннями частин сьомої - десятої статті 55 МК України регламентовано дії декларанта з метою випуску товару у вільний обіг у випадку, якщо останній не згоден з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів та має намір подати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.
Також положеннями частин сьомої та восьмої статті 55 МК України для декларанта передбачено можливість протягом 80 днів зібрати та подати митному органу додаткові документи у випадку, якщо про вказану незгоду буде заявлено під час митного оформлення і випуск товару у вільний обіг буде здійснено "під гарантію". Митний орган, в свою чергу, при надходженні додаткових документів у вказаний проміжок часу самостійно зможе переглянути винесене ним рішення про коригування митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 520/3246/2020 від 17 червня 2025 року у справі №160/20494/23.
Так, у постанові від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, на неврахування висновків якої покликається Позивач у касаційній скарзі, зазначено, що подання декларантом у межах 80-ти денного строку з дня випуску товарів у вільний обіг додаткових документів, які усувають сумніви у достовірності числових значень складових митної вартості оцінюваних товарів, є підставою для скасування рішення про коригування митної вартості та визнання митної вартості, заявленої декларантом.
Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перевірку правомірності індивідуальних актів, обмежився аналізом лише питання наявності або відсутності документів, поданих безпосередньо під час митного оформлення товару, і фактично не надавав оцінки тим документам, які були подані декларантом у порядку, передбаченому частинами сьомою - десятою статті 55 МК України.
Зокрема, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки змісту додаткових документів, поданих у межах передбаченого законом строку, та не встановив, чи могли вони об'єктивно усунути сумніви митного органу щодо достовірності заявленої митної вартості.
Варто зазначити, що сам факт неподання окремих документів безпосередньо на стадії митного оформлення в рамках цієї справи (виходячи із тих обставин, що установив суд першої інстанції) не звільняло суд від обов'язку дослідити всі докази, подані Позивачем у порядку частин сьомої - десятої статті 55 МК України, оскільки закон прямо передбачає можливість надання таких документів після випуску товару у вільний обіг із подальшим переглядом рішення митного органу.
Саме такий підхід і простежується із означених вище постанов Верховного Суду, на які й покликався зокрема Позив у касаційній скарзі.
Натомість суд апеляційної інстанції зосередив увагу переважно на констатації наявності розбіжностей у документах, поданих безпосередньо під час митного оформлення (зокрема, щодо умов поставки, вагових показників та відсутності експортних декларацій), а також на факті несвоєчасного, на думку суду апеляційного суду, подання додаткових документів, не дослідивши, чи усували подані згодом документи сумніви митного органу та чи могли вони вплинути на правомірність прийнятих у справі актів індивідуальної дії.
При цьому суд касаційної інстанції з урахуванням наведеного вище не знаходить підстав для перегляду конкретних висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності у митного органу обґрунтованих підстав для сумніву у правильності заявленої митної вартості, оскільки суд апеляційної інстанції не перевірив у повному обсязі подані документи, які могли мати правове значення для оцінки відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України оскаржуваних індивідуальних актів.
При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи Позивача про те, що суд апеляційної інстанції у своїй постанові лише констатував факт доведення Відповідачем можливості застосування попередніх методів визначення митної вартості, однак зміст постанови не свідчить про те, що суд апеляційної інстанції перевірив дотримання послідовності їх застосування та встановив, на якій саме інформації ґрунтувалося застосування резервного методу.
Так, у постанові Верховного Суду від 7 листопада 2024 року у справі № 320/41592/23, на яку є покликання в касаційній скарзі, зазначено, що норми МК України чітко визначають, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції у цій справі не надав належної оцінки доводам Позивача та висновкам суду першої інстанції щодо недотримання митним органом послідовності застосування методів визначення митної вартості товарів, а також не встановив і не перевірив обставини, на підставі яких митна вартість була визначена за резервним методом, що додатково підтверджує обґрунтованість доводів Позивача про неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій Верховного Суду щодо застосування відповідних положень МК України.
Отже, суд апеляційної інстанції, не дослідивши у повному обсязі всі наявні докази у їх сукупності (зокрема ті що були подані в порядку частин сьомої - десятої статті 55 МК України) та не надавши належної правової оцінки доводам Позивача, дійшов передчасного висновку про правомірність ухвалених у цій справі індивідуальних актів, що свідчить про неповне з'ясування фактичних обставин справи та неналежну оцінку доказів, наданих на їх підтвердження.
Оскільки наведені обставини та фактичні дані, зокрема щодо послідовності застосування митним органом методів визначення митної вартості товарів і належного розгляду документів, поданих декларантом у порядку частин сьомої - десятої статті 55 МК України, залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, який не наділений правом самостійно досліджувати докази та встановлювати обставини, відсутня можливість перевірити правильність висновків суду апеляційної інстанції по суті спору.
В свою чергу, вимоги частини четвертої статті 9 КАС України зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга цієї статті).
Відповідно до частини третьої статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.
З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.
Щодо доводів Відповідача про безпідставність відкриття касаційного провадження у цій справі, Суд зазначає, що, відкриваючи провадження, врахував, що справа є малозначною за критеріями КАС України. Разом з тим у касаційній скарзі наведено обґрунтовані доводи, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а саме що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для особи, яка подала касаційну скаргу.
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, а також не досліджено зібрані у справі докази, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 3, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬТРЕЙД» задовольнити частково.
Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
М.М. Яковенко