ф
14 листопада 2025 року
м. Київ
справа №160/1885/25
адміністративне провадження № К/990/45538/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 160/1885/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новомосковської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Новомосковської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано скаржнику строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням підстав для поновлення строку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі № 160/1885/25.
Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Щодо оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року в касаційному порядку Верховний Суд вказує на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Частиною першою статті 328 КАС України обумовлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року не переглянуте по суті в апеляційному порядку, у відкритті касаційного провадження у цій частині слід відмовити.
Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у в касаційному порядку, Верховний Суд зазначає таке.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив таке.
Як убачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято 07 липня 2025 року, а апеляційну скаргу було подано до суду лише 26 серпня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Скаржником питання про поновлення строку на апеляційне провадження не порушувалося.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано скаржнику строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням підстав для поновлення строку.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 18 вересня 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою Третього апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що станом на 21 жовтня 2025 року (з урахуванням терміну більшого ніж необхідно на поштовий перебіг) недоліки апеляційної скарги не були усунуті, повідомлень щодо неможливості виконати ухвалу суду або заяви про продовження строку для усунення вказаних недоліків на адресу суду теж не надходило.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Скаржник у касаційній скарзі не навів конкретних обставин, які вплинули на несвоєчасність звернення до суду та не надав відповідних доказів, що саме вплинуло на пропуск ним строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 07 липня 2025 року.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.
Ураховуючи, що зміст ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги у частині оскарження ухвали суду апеляційної інстанції необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження у цій частині.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 296, 298, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 160/1885/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новомосковської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач СуддіІ.В. Желєзний М.В. Білак В.Е. Мацедонська