14 листопада 2025 року
м. Київ
справа №460/16043/24
адміністративне провадження № К/990/43816/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,
перевіривши касаційну скаргу Рівненської обласної державної адміністрації на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі №460/16043/24 за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до Рівненської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національний природний парк «Дермансько-Острозький», Спеціалізований сільськолісогосподарський виробничий кооператив «Острозький лісгосп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Мізоцький лісовик», Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
У 2024 році Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національний природний парк «Дермансько-Острозький», Спеціалізований сільськолісогосподарський виробничий кооператив «Острозький лісгосп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Мізоцький лісовик», Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невжитті заходів щодо оформлення охоронних зобов'язань на об'єкти природно-заповідного фонду загальною площею 229,5 га, що перебувають у користуванні Спеціалізованого сільськолісогосподарського виробничого кооперативу «Острозький лісгосп» (далі - ССЛВК «Острозький лісгосп»); загальною площею 568,7 га, що перебувають у користуванні філії «Костопільське лісове господарство» Державне підприємство «Ліси України»; загальною площею 772,4 га, які перебувають у користуванні Товариство з обмеженою відповідальністю «Мізоцький лісовик» (далі - ТОВ «Мізоцький лісовик»), що увійшли без вилучення до складу Національний природний парк «Дермансько-Острозький» (далі - НПП «Дермансько-Острозький»), та зобов'язати відповідача оформити охоронні зобов'язання на об'єкти природно-заповідного фонду загальною площею 229,5 га, що перебувають у користуванні ССЛВК «Острозький лісгосп»; загальною площею 568,7 га, що перебувають у користуванні філії «Костопільське лісове господарство» ДП «Ліси України»; загальною площею 772,4 га, які перебувають у користуванні ТОВ «Мізоцький лісовик», що увійшли без вилучення до складу НПП «Дермансько - Острозький».
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі №460/16043/24, відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі №460/16043/24, апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 скасовано та прийняти нове рішення, яким позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Рівненської обласної державної (військової) адміністрації, яка полягає у невжитті заходів щодо оформлення охоронних зобов'язань на об'єкти природно-заповідного фонду загальною площею 229,5 га, що перебувають у користуванні Спеціалізованого сільськолісогосподарського виробничого кооперативу «Острозький лісгосп»; загальною площею 568,7 га, що перебувають у користуванні філії «Костопільське лісове господарство» Державне підприємство «Ліси України»; загальною площею 772,4 га, які перебувають у користуванні Товариство з обмеженою відповідальністю «Мізоцький лісовик», що увійшли без вилучення до складу Національний природний парк «Дермансько-Острозький»;
- зобов'язано Рівненську обласну державну (військову) адміністрацію оформити охоронні зобов'язання на об'єкти природно-заповідного фонду загальною площею 229,5 га, що перебувають у користуванні Спеціалізованого сільськолісогосподарського виробничого кооперативу «Острозький лісгосп»; загальною площею 568,7 га, що перебувають у користуванні філії «Костопільське лісове господарство» Державне підприємство «Ліси України»; загальною площею 772,4 га, які перебувають у користуванні Товариство з обмеженою відповідальністю «Мізоцький лісовик», що увійшли без вилучення до складу Національний природний парк «Дермансько-Острозький».
27.10.2025 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі №460/16043/24, залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2025.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Скаржник, зазначаючи підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження вказує, що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Отже, наведені посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України мають загальний характер і не можуть вважатися винятковими.
Щодо посилання скаржника на підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження вказує, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності. При цьому скаржник не наводить аргументованих обґрунтувань щодо допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні питання щодо віднесення цієї справи до категорії справ незначної складності та розгляду такої по суті в порядку спрощеного позовного провадження.
Скаржник лише формально покликається на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, однак не зазначає конкретних підстав касаційного оскарження, та в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції і зазначає, що частиною 5 статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд» чітко встановлено обов'язок обласних державних адміністрацій щодо передання під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не містять належних підстав касаційного оскарження відповідно до статті 328 КАС України та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивача.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
КАС України передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності відповідно до підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Рівненської обласної державної адміністрації на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі №460/16043/24 за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до Рівненської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національний природний парк «Дермансько-Острозький», Спеціалізований сільськолісогосподарський виробничий кооператив «Острозький лісгосп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Мізоцький лісовик», Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін