13 листопада 2025 року
м. Київ
справа №280/10884/24
адміністративне провадження №К/990/44309/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сердюка Романа Вікторовича
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року
у справі №280/10884/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про звільнення з військової служби,
ОСОБА_1 24 листопада 2024 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправною бездіяльність щодо не звільнення з військової служби за рапортом від 14 листопада 2024 року через сімейні обставини та зобов'язати звільнити з військової служби. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що його брат ОСОБА_2 визнаний недієздатним та потребує сторонньої допомоги (ас1).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року, прийнятому у спрощеному провадженні, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.
До Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Сердюка Романа Вікторовича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі №280/10884/24.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У касаційній скарзі скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень, зокрема, зазначає пункт 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Так, в обґрунтування пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду викладені в постановах КАС ВС від 10 січня 2024 року у справі №240/4894/23, від 21 листопада 2024 року у справі №916/4323/23, від 07 травня 2025 року у справі №761/19104/15-ц, від 04 червня 2025 року у справі №760/20085/21. Також на переконання скаржника, судом не враховано висновки викладені в постановах від 27 листопада 2024 року у справі №341/1526/23 та від 04 грудня 2024 рок у справі №634/1126/23.
Скаржник зазначає, що конкретною нормою права, яка застосована без урахування висновків Верховного Суду, є положення пункту 3 частини дванадцятої статті 26 та підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Водночас Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами;
постанови Верховного Суду та конкретного висновку щодо застосування цієї ж норми, викладеного у ній;
висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду;
у чому полягає подібність правовідносин у справах (у тій, у якій викладено висновок Верховного Суду, і у тій, у якій подається касаційна скарга).
Підстави касаційного оскарження викладаються у касаційній скарзі із зазначенням конкретних висновків судів, рішення яких оскаржуються, та одночасним посиланням на положення (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосовано цими судами при ухваленні відповідного рішення. Це дає змогу суду касаційної інстанції, на виконання вимог статті 341 КАС України, перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Суд вважає за необхідне наголосити, що, вказуючи на неврахування висновків Верховного Суду щодо конкретної норми права, обов'язковою умовою є застосування Верховним Судом саме цієї норми права.
Верховний Суд звертає увагу, що норми права, які, на думку скаржника, застосовані без урахування висновків Верховного Суду, не застосовувалися у справах, на які він посилається. Отже, таке обґрунтування скаржника є безпідставним.
Водночас скаржник, обґрунтовуючи відсутність висновку Верховного Суду, зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 3 частини дванадцятої статті 26 та підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Отже, скаржник, посилаючись на пункти 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає одні й ті самі норми права, хоча такі підстави щодо застосування одних і тих самих норм є взаємовиключними.
Верховний Суд вбачає невизначеність скаржника у визначенні підстав касаційного оскарження судових рішень, оскільки одночасне посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах) та на пункт 3 частини четвертої цієї ж статті (відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах) щодо одних і тих самих норм права суперечать одне одному, тобто є взаємовиключними. Це, своєю чергою, призводить до невизначеності підстав, на підставі яких суд касаційної інстанції має відкрити касаційне провадження у цій справі.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само як і норму права, щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду, або норму права, яку, на його думку, застосовано всупереч таким висновкам. Такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) його відкриття (частина третя статті 334 КАС України).
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Таким чином, відповідно до частини 2 статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду уточненої касаційної, в якій навести передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сердюка Романа Вікторовича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі №280/10884/24 - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, шляхом надання до Суду:
- уточненої касаційної скарги, в якій обґрунтувати наявність передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, підстав касаційного оскарження судових рішень.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду