10 листопада 2025 рокуСправа № 495/6265/25
Номер провадження 3/495/2089/2025
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Віталій МИШКО розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгороді-Дністровському матеріали справи, які надійшли із Головного управління ДПС в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фізичної особи підприємця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
14.08.2025 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із Головного управління ДПС в Одеській області на розгляд надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії №3/15-32-09-01 від 11.08.2025, складений щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу №3/15-32-09-01 від 11 серпня 2025 року, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, а саме 30.07.2025 року встановлено факт реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами в кафе готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснюється господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), чим порушив вимоги ст. 16 Закону України від 18 червня 2024 року №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями). Вищевказані порушення відображені в акті фактичної перевірки від 11.08.2025 №43359/15-32-09-01, який вручено платнику 11.08.2025.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.164 КУпАП.
В судове засідання адвокат Гафійчук С.Д. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не прибув, подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи копію договору оренди готельного комплексу від 23.05.2025 року, укладеного між власником готелю ОСОБА_2 та орендарем ОСОБА_1 . При цьому приміщення бару у користування на умовах оренди не передавалось і господарська діяльність ОСОБА_1 в приміщенні бару не здійснювалась.
Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як вбачається з положень ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед інших питань вирішує, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Частина 1 ст.164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Крім того, диспозиція норми ч. 1 ст. 164 є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних актів, які передбачають конкретні правила торгівлі тютюновими виробами, в даному випадку визначених Законом України ««Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Водночас, суд враховує що, поняття ліцензії визначено положеннями ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» відповідно до яких ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб'єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.
В силу дії норми ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №3 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Відповідно до вимог ч. ч.1, 2 ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення №3/15-32-09-01 від 11.08.2025 року, гр. ОСОБА_1 30.07.2025 року здійснив реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами в кафе готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснюється господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), чим порушив вимоги ст. 16 Закону України від 18 червня 2024 року №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями).
Відповідно до договору оренди від 23 травня 2025 року, складений між ОСОБА_2 (власник) та ОСОБА_1 (орендар), ОСОБА_1 (орендар) прийняв в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове ізольоване приміщення, загальною площею 508 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . При цьому приміщення бару у користування на умовах оренди не передавалось.
Проте, у матеріалах справи, зокрема в протоколі, відсутні докази, що саме ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність у зазначеному кафе та відсутні належні та допустимі докази того чи мав він відношення до функціонування зазначеного у протоколі кафе.
Інших доказів вини ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, не може бути єдиною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності та не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Таким чином, матеріали справи не містять доказів, які об'єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Частиною 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).
В силу вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З даних положень Основного Закону виходить, що суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Однією з обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а тому провадження відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 247, 252, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 10 /десяти/ днів з дня її винесення.
Суддя Віталій МИШКО