13 листопада 2025 року
м. Київ
справа №560/7311/25
адміністративне провадження № К/990/43529/25
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Берназюка Я.О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі № 560/7311/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі також відповідач), в якому просив:
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не перерахунку та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2024 №ХС55780 про грошове забезпечення станом на 01.01.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2024 №ХС55780 про грошове забезпечення станом на 01.01.2023, з врахуванням виплачених сум.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.05.2025, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 позов задоволено:
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не перерахунку та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2024 № ХС55780 про грошове забезпечення станом на 01.01.2023.
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2024 № ХС55780 про грошове забезпечення станом на 01.01.2023, з врахуванням виплачених сум.
23.10.2025 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій скаржник просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши зміст касаційної скарги та документів, доданих до неї, суд установив, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.
Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. У свою чергу, скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Спір у даній справі виник через відмову контролюючого органу у перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Ця справа є справою незначної складності згідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України
Скаржником наведено наступні підстави для касаційного оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у цій справі незначної складності, які передбачені частинами четвертою і п'ятою статті 328 КАС України: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 21-322а14, від 10.12.2013 у справі № 21-329а13, Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 802/2196/17-а, від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, від 01.07.2025 у справі № 420/23756/24, від 17.07.2018 у справі № 521/21851/16-а, від 13.03.2019 у справі № 240/6263/18.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 10.12.2013 у справі №21-329а13, оскільки такий висновок сформований щодо нарахування та виплати недоплаченої основної державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, визначених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, а тому не може бути прикладом іншого правозастосування у даних правовідносинах.
Посилання скаржника на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25.11.2014 у справі № 21-322а14, відповідно до якого органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсійного забезпечення, а здійснюють його нарахування на підставі наданих їм іншими органами довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у таких довідках, та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.03.2019 у зразковій справі № 240/6263/18, в якому зазначено, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 перерахунок пенсії військовослужбовцям та деяким іншим особам здійснюється із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 01 березня 2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки спір у справі, рішення у якій оскаржуються, не стосується визначення розміру грошового забезпечення позивача.
Також Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 12.12.2018 у справі № 802/2196/17-а (предмет спору стосувався визнання протиправними дій обласного ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови в підготовці та наданні до Управління Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення), від 17.07.2018 у справі № 521/21851/16-а (предмет спору стосувався поновлення права на отримання державної пенсії як інваліду-ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС), оскільки обставини цієї справи та справ, зазначених скаржником з метою обґрунтування підстави касаційного оскарження, виникли за різних фактичних обставин, у різні періоди часу, з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування.
Водночас Суд вважає помилковим твердження скаржника про можливість застосування судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а та Верховного Суду, викладених у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, оскільки такі є нерелевантними до цієї справи, адже правовідносини у справі №510/1286/16-а виникли внаслідок неврахування особі, яка отримує пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премії до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат у справі, у справі № 240/12017/19 правовідносини виникли щодо соціального захисту громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, тоді як у цій справі правовідносини виникли щодо здійснення перерахунку та виплату пенсії позивачу відповідно до нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Таким чином, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також враховуючи те, що наведені скаржником постанови та оскаржувані судові рішення, прийняті з урахуванням різних фактичних обставин, у різні періоди часу, з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частиною п'ятою статті 328 КАС України скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 09.01.2023 у справі №380/24002/21, від 20.02.2025 у справі №560/10395/24.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 355, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі № 560/7311/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач: С.М. Чиркін
Судді Я.О. Берназюк
О.П. Стародуб