14 листопада 2025 року
Київ
справа № 460/8004/24
адміністративне провадження № К/990/44702/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі №460/8004/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
30.10.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду поштою 27.10.2025.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, такі доводи наводяться не у взаємозв'язку із фактичними обставинами у цій справі і висновками судів попередніх інстанцій.
Так, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 44.6 статті 44 ПК України і не врахували висновки Верховного Суду з питання правильного його застосування. Також із посиланням на постанови Верховного Суду скаржник зазначає про необхідність дослідження питання, чи порушила права платника податків - фізичної особи (фізичної особи-підприємця) обставина проведення виїзної перевірки в приміщенні контролюючого органу.
Однак, з огляду на зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі, суди першочергово виходили з того, що на час початку проведення перевірки у контролюючого органу не було відомостей про вручення платнику податків наказу та повідомлень, а отже контролюючий орган не мав підстав для початку перевірки. На обґрунтування свого висновку суди послалися на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.10.2024 у справі № 380/11112/23.
Однак, касаційна скарга не містить обґрунтування неправильності висновків судів попередніх інстанцій в цій частині, а також незастосовності висновків Верховного Суду, викладених в зазначеній постанові суду, та/або неправильного її застосування чи тлумачення.
При цьому за встановленими обставинами, у цій справі була призначена позапланова документальна невиїзна перевірки позивача, а посилання скаржника в межах відповідних доводів на висновки Верховного Суду не містять обґрунтування їх застосовності у цій справі.
Також судові рішення містять низку висновків щодо суті виявлених порушень, в тому числі щодо проведених контролюючим органом розрахунків, однак, касаційна скарга не містить викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень в цій частині. Обґрунтування впливу пункту 44.6 статті 44 ПК України на такі висновки судів касаційна скарга не містить.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Цитуючи на початку касаційної скарги пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в подальшому не наводить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, як і не зазначає, які саме докази залишилися у справі не дослідженими, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 .
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі № 460/8004/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон