14 листопада 2025 року
м. Київ
справа №160/5640/24
адміністративне провадження № К/990/31767/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 160/5640/24
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, порушену
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Ключенкова Христина Владиславівна,
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року (головуючий суддя - Бондар М.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова С.М., суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.),
Обставини справи
1. 29.02.2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 01.07.2022 по 01.01.2023 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168);
1.2. зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 від 28.02.2022, в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 01.07.2022 по 01.01.2023.
2. Разом з позовною заявою позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, на обґрунтування якого зазначав, що 06.04.2023 Верховним Судом у зразковій справі № 260/3564/22 постановлено зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, починаючи з 24.02.2022. Враховуючи висновки Верховного Суду, 14.04.2023 представником позивача подана заява про збільшення позовних вимог, однією з яких було зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області виконати Постанову № 168: нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 в розмірі 30000 грн щомісячно на період дії воєнного стану, починаючи з 24.02.2022. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.11.2023 повернув без розгляду заяву представника позивача про збільшення позовних вимог. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі №160/15022/22 позов ОСОБА_1 задоволено, зокрема, в частині нарахування і виплати позивачу за період з 01.03.2022 по 30.06.2022 додаткової винагороди. Позивач зазначає, що про порушення своїх прав він дізнався, коли ознайомився з ухвалою та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/15022/22 та наводить доводи про те, що поважність причин пропуску строку на звернення до суду полягає у тому, що з текстом вказаних судових рішень він ознайомився лише 25.01.2024 в приміщенні суду.
3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду.
4. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2024, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства україни (далі - КАС України), позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачеві.
4.1. Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було виконано вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024, якою адміністративний позов залишено без руху у зв'язку з відмовою в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду.
5. Не погодившись із ухвалою про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою у якій вказував, що відносини сторін щодо невиплати позивачу додаткової винагороди на період дії воєнного стану за липень 2022 року виникли з 01.07.2022, тобто до набрання чинності статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), а тому, на переконання позивача, строк звернення за цією вимогою не обмежений будь-яким строком. Щодо відносин, які виникли після 19.07.2022 та поважності пропуску строку подання позовної заяви, то позивач стверджував, що про порушення своїх прав дізнався, коли ознайомився з ухвалою та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/15022/22.
6. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 в адміністративній справі № 160/5640/24 скасовано в частині повернення адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 01.07.2022 по 18.07.2022 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 та зобов'язання Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 01.07.2022 по 18.07.2022. В цій частині матеріали справи № 160/5640/24 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду; в іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 в адміністративній справі № 160/5640/24 залишено без змін.
6.1. Ухвалюючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до 19.07.2022 КЗпП України, до внесення змін Законом № 2352-IX, не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, але з урахуванням строку дії карантину, який завершився 30.09.2023.
6.2. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини в частині правомірності зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 в розмірі 30000 грн на місяць за період з 01.07.2022 по 18.07.2022, не обмежуються строком звернення до суду, що свідчить про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо правомірності повернення адміністративного позову позивача в цій частині.
6.3. Разом із тим суд апеляційної інстанції зауважив, що, адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 01.01.2023 був поданий позивачем поза межами строку, визначеного статті 233 КЗпП України, оскільки із позовом у цій справі позивач звернувся до суду першої інстанції 29.02.2024.
6.4. Оскільки позивач після отримання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024, якою у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено та залишено позов без руху, заяви про поновлення строку на подання адміністративного позову, як передбачено статтею 123 КАС України, не подав, апеляційний суд дійшов висновку, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 26.03.2024 обґрунтовано повернув адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 в розмірі 30000 грн на місяць за період з 19.07.2022 по 01.01.2023.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
7. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ключенкова Х.В., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині повернення адміністративного позову щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 за період з 19.07.2022 по 01.01.2023 та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду в розмірі 30 000 грн на місяць, починаючи з 19.07.2022 по 01.01.2023, а справу направити до суду першої інстанцій для продовження розгляду.
7.1. Підставою подання касаційної скарги є оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви після її перегляду в апеляційному порядку, зазначеної у частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права.
8. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на порушення норм процесуального права повернув позовну заяву на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України та наводить доводи про те, що позовна заява повертається позивачеві, якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними відповідно до пункту 9 четвертої статті 169 КАС України.
9. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не з'ясували, не дослідили і не встановили фактичні обставини справи за яких позивач своєчасно не реалізував своє право на звернення до суду та не надали належної оцінки доводам клопотання про поновлення строку звернення до суду і наполягає, що про порушення своїх прав дізнався ознайомившись 25.01.2024 із рішеннями у справі № 160/15022/22, а висновки судів попередніх інстанцій про те, що про порушення своїх прав позивачу було відомо наступного місяця після отримання грошового забезпечення за попередній місяць, вважає помилковими.
10. На переконання скаржника, повертаючи позов в означеній частині через пропуск строку звернення до суду та відсутність поважних причин для поновлення такого строку, суди першої та апеляційної інстанцій допустили надмірний формалізм у своїх оцінках.
11. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючого суддю - Єресько Л.О., суддів - Соколова В.М., Губську О.А.
12. Ухвалою Суду від 02.09.2024 касаційну скаргу залишено без руху, ухвалою від 10.09.2024 поновлено строк для усунення недоліків, а ухвалою від 14.10.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою в адміністративній справі № 160/5640/24.
13. Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області та Державна казначейська служба України отримали касаційну скаргу позивача 14.08.2024 о 18:50 через електронний кабінет, а ухвалу від 14.10.2024 про відкриття касаційного провадження - 16.10.2024 о 05:44, що підтверджується довідками про доставку електронних листів. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач та третя особа не скористалися, що, відповідно до статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
14. У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А., з метою дотримання строків розгляду справ, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06.05.2025 № 405/0/78-25, здійснено за допомогою автоматизованої системи документообігу суду заміну судді Губської О.А. на суддю Загороднюка А.Г.
15. Ухвалою Суду від 21.10.2025 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Позиція Верховного Суду. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
17. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі частини другої статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
18. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом, Суд виходить із такого.
19. Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
20. Суд зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
21. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема частиною другою цієї статті.
22. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
23. У постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
24. В означеній постанові Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
25. Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
26. Так, Судова палата виснувала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
27. Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
28. «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
29. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
30. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
31. Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
32. Установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
33. У Рішенні Конституційний Суд України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 зауважив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
34. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
35. Норми, які регламентують строки звернення до суду, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
36. У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
37. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
38. Отже, згідно із зазначеними нормами, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення його прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
39. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
40. Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
41. Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
42. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду для захисту прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду для вирішення спору, відносини стають стабільними.
43. Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
44. Згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
45. Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
46. При цьому поновлення строку не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
47. Процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Так, відповідно до частини першої статті 169 КАС України у випадку невиконання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - позовна заява залишається без руху.
48. Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
49. Суд зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.
50. При цьому, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.
51. У контексті доводів касаційної скарги Суд вважає за необхідне надати оцінку дотриманню процесуального закону при постановленні ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 в частині наявності/відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду, оскільки саме у зв'язку із визнанням неповажними причин пропуску процесуального строку позов було залишено без руху та оскаржуваною ухвалою від 26.03.2024, із урахуванням змін внесених постановою суду апеляційної інстанції від 18.07.2024, повернуто через неусунення недоліків позовної заяви щодо подання клопотання про поновлення строку звернення до суду.
52. Отже, залишаючи позов без руху Дніпропетровський окружний адміністративний суд в ухвалі від 05.03.2024 дійшов висновку, що на час порушення прав позивача діяла редакція статті 233 КЗпП України, яка передбачала тримісячний строк звернення до суду, про порушення права, яке стало підставою для звернення до суду позивачу було відомо наступного місяця після отримання грошового забезпечення за попередній місяць (у серпні 2022 року), позовну заяву подано позивачем до суду 29.02.2024. При цьому суд першої інстанції критично оцінив доводи позивача, що про порушення права він дізнався з рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/15022/22 та дійшов висновку, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності непереборних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
53. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 05.03.2024 відмовив у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позовну заяву залишив без руху та надав позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду, з доказами поважності причин пропуску відповідного строку. Крім того, цей суд роз'яснив позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
54. Як вже було зазначено, відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції, яка не обмежувала строк звернення до суду),у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ), яка передбачала тримісячний строк звернення до суду.
55. Отже з урахуванням змін, внесених постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024, Суд погоджується, що до спірного періоду з 19.07.2022 по 01.01.2023 має бути застосовано тримісячний строк звернення до суду, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022) необхідно обчислювати з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
56. Частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
57. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Щоб переконатись, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод, інтересів), суд повинен установити обставини, які б беззаперечно свідчили, що обізнаність особи була ймовірною, а ступінь ймовірності був високим і достатнім для висновку, що строк звернення до суду особа пропустила з поважних причин.
58. Застереження позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався ознайомившись 25.01.2024 із ухвалою та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/15022/22 на переконання Суду, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
59. Разом з тим суди попередніх інстанцій, перевіряючи дотримання строку звернення до суду, установили конкретні обставини, час, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, надавши оцінку доводам скаржника про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, дійшли обґрунтованого висновку про те, що зазначені позивачем доводи не дозволяють зробити висновок про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
60. Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024, якою адміністративний позов позивача було залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску такого строку.
61. Як встановлено судами попередніх інстанцій та убачається із матеріалів справи, копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 направлена на електронну пошту позивача, яка вказана у позовній заяві 11.03.2024, що підтверджується електронним витягом (а/с 43). Факт отримання наведеної ухвали 11.03.2024 позивачем не спростовується, у касаційній скарзі доводів щодо необізнаності про залишення позовної заяви без руху скаржник не вказував.
62. Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позаяк в установлений в ухвалі суду від 05.03.2024 строк, позивач не усунув недоліки позовної заяви, у зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
63. Частиною четвертою статті 169 КАС України окремими підставами для повернення позовної заяви позивачеві передбачені випадки, коли:
- позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1);
- у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (пункт 9).
64. За приписами частини другої статті 123 КАС України, якщо після залишення позовної заяви без руху у зв'язку з відсутністю клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду або ж якщо причини, вказані у клопотанні, будуть судом визнані неповажними, заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
65. Як слідує із змісту мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції від 26.03.2024 до цієї позовної заяви судом першої інстанції застосовані наслідки, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Однак, інших недоліків позовної заяви, ніж пропущення строку звернення до суду із цим позовом, судом першої інстанції в ухвалі від 05.03.2024 про залишення позову без руху не було зазначено.
66. Водночас наслідки, передбачені частиною другою статті 123 цього Кодексу та пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України до даної позовної заяви судом цієї інстанції не застосовано.
67. Наведене вказує на допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права в частині визначення підстав повернення позовної заяви.
68. Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
69. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позовна заява ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 01.01.2023 підлягає поверненню, однак мотиви, з яких повернуто позовну заяву, слід змінити, виходячи зі змісту цієї постанови.
70. У відповідності до статті 351 КАС України підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
71. За таких обставин, ураховуючи приписи частини першої статті 351 КАС України, Верховний Суд уважає за необхідне змінити мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції у нескасованій судом апеляційної інстанції частині та постанови суду апеляційної інстанції, виклавши їх в редакції цієї постанови.
72. З огляду на результат касаційного перегляду справи, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ключенкова Христина Владиславівна, задовольнити частково.
2. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у нескасованій судом апеляційної інстанції частині та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року змінити в частині мотивів, виклавши їх у редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов