14 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/9387/24 пров. № А/857/32241/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року (головуючий суддя Кравців О.Р., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, -
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної у Львівській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за не використані дні відпустки ОСОБА_1 за 2016, 2019, 2021 та 2022 роки в кількості 119 днів;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області провести нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_1 за 2016, 2019, 2021 та 2022 роки в кількості 119 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення (31.08.2023).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року позов задоволено повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст. 92 Закону № 580-VIII поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Зазначає, що відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону № 580-VIII та п. 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 (далі - Порядок № 260), за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Беручи до уваги вищенаведене, обов'язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпуску є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення.
Із наказу про звільнення № 314 о/с від 28.07.2023 вбачається, що ОСОБА_1 виплачено компенсацію за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у 2023 році, тривалістю 02 доби основної відпустки та 09 діб додаткової відпустки.
Відтак, нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_1 за 2016, 2019, 2021 та 2022 роки є помилковими (119 днів) та необґрунтованими.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційна скарга ГУНП у Львівській області підлягає задоволенню.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 1998 року по 2023 рік проходив службу в органах Національної поліції.
Наказом начальника ГУ НП у Львівській області №314 о/с від 28.07.2023 позивача звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідно до змісту наказу невикористана частина відпустки за фактично відпрацьований час у 2023 році складає 02 доби основної відпустки та 09 діб додаткової відпустки. Стаж служби в поліції при звільненні у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги складає 26 років 09 місяць 29 днів, для призначення пенсії - 30 років 06 місяців 01 день.
З метою отримання інформації про кількість невикористаних днів щорічної чергової та додаткової відпусток та інформації про нараховану і виплачену компенсацію за 2015-2023 роки, позивач звернувся до відповідача із заявою.
Відповідач листом від 29.02.2024 повідомив позивача, що невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за період 2016-2022 роки становлять 119 днів. За 2016 рік у кількості 14 днів додаткової відпустки; за 2019 рік у кількості 15 днів додаткової відпустки; за 2021 рік у кількості 30 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки; за 2022 рік у кількості 30 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки. Позивачу здійснена компенсація за фактично відпрацьований час у 2023 році (рік звільнення) невикористані 02 доби основної та 09 діб додаткової відпусток.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про відпустки» №504/96-ВР від 15.11.1996 (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; 3) творча відпустка ; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Частиною 1 статті 24 Закону №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 83 Кодексу законів про працю України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Згідно з статтею 2 Закону №580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Частиною 1 статті 60 Закону №580-VIII передбачено, що відносини, які виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами 1-4 статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин 8, 9 та 11 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Згідно з частиною 10 статті 93 Закону №580-VIIІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Частинами 1 та 2 статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Крім того суд вірно врахував, що Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, котрий затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260) визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО).
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно абзаців 7 та 8 пункту 8 розділу III Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
При цьому суд першої інстанції вірно вказав, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
З урахуванням вказаного вище, правильним є твердження, що нормами Закону № 580-VIII не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що такий є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що з огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII та Порядку №260, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору, підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України «Про відпустки».
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до вже зазначених частини 1 статті 24 Закону №504/96-ВР і частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19. В подальшому підтриманий Верховним Суду у постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 520/12296/2020, від 14.04.2021 у справі №620/1487/20, від 29.04.2021 у справі №200/602/20-а, від 26 травня 2021 року у справі № 360/1362/20.
Разом з тим, суд першої інстанції вірно відхилив покликання відповідача на правову позицію, сформовану Верховним Судом в постанові у справі №808/2122/18, відповідно до якої вимоги Закону №580-VІІІ та Порядку №260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року, бо Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого у постанові Верховного Суду у справі №808/2122/18 та вказав, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.
З матеріалів справи вбачається, що позивач під час проходження служби в органах поліції з 1998 року по 2023 рік не використав: за 2016 рік дні додаткової відпустки у кількості 14 днів; за 2019 рік дні додаткової відпустки у кількості 15 днів; за 2021 рік дні основної відпустки у кількості 30 днів та додаткової відпустки у кількості 15 днів; за 2022 рік дні основної відпустки у кількості 30 днів та додаткової відпустки у кількості 15 днів.
При цьому, Головне Управління Національної поліції у Львівській області при звільненні здійснило нарахування та виплату компенсації за невикористані 02 доби основної та 09 діб додаткової відпусток дні лише за фактично відпрацьований час у 2023 році. Проте не здійснив нарахування та виплати компенсації невикористаних днів відпустки за 2016, 2019, 2021 та 2022 роки.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_1 за 2016, 2019, 2021 та 2022 роки у загальній кількості 119 діб..
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі №380/9387/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.А. Пліш
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула