14 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/6849/24 пров. № А/857/25861/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року (головуючий суддя Друзенко Н.В., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №214917000705-22 від 05.03.2024.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року позов у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовільнити повністю.
Апелянт обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що до нього застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 53 307,00 грн за здійснення реалізації товарів, які і не обліковані у встановленому законом порядку та на які не надано документи, що підтверджують їх облік та походження за статтею 20 Закону №265/95-ВР, однак в акті зняття залишків складеному під час перевірки вказані товари які Позивачу не належать і які він не реалізовував. У відзиві на позов Відповідачем не спростовуються твердження Позивача про те, що він не був присутній під час перевірки внаслідок порушення, допущених під час призначення і проведення такої перевірки (особа вказана в акті перевірки не є представником чи працівником Позивача, що підтверджується самим Відповідачем) Позивач не здійснював торгівлю мобільними телефонами.
Спростовуючи вказані вище твердження Позивача суд посилався на те, що під час перевірки був присутній уповноважений представник Позивача - продавець ОСОБА_2 який представляв інтереси Позивача та підписував всі документи, зокрема суд зазначив:
«Про отримання Наказу від 13.02.2024 №348-п та ознайомлення з вказаними направленнями на перевірку, свідчить вчинений продавцем ОСОБА_2 запис (підпис) 14.02.2024 о 11:20 год.»
«Зауваження до акта перевірки «немає» - скріплено підписом (пункт 4.1. Акту). В пункті 4.2. Акту (висновки щодо зауважень до акта перевірки) вказано «порушення виникли внаслідок незнання законодавства» (скріплено підписом). Продавець ОСОБА_2 з актом перевірки ознайомлена під підпис (14.02.2024).»
Однак такі висновки спростовуються матеріалами справи.
В акті перевірки №1651Ж5//17-00-07-05-17/3010418780 від 14.02.2024, вказано, що акт підписано продавцем ОСОБА_2 , при цьому з акту неможливо встановити хто здійснював записи «Зауваження до акта перевірки немає», «порушення виникли внаслідок незнання законодавства» та хто саме скріплював такі записи своїм власним підписом.
Опис наявних купюр та монет скріплено підписом ОСОБА_2 , однак в описі вказано що ця особа є касиром.
В направленнях на перевірку від 13.02.2024 №605/ЖЗ/17-00- 07-05-15, №606/ ЖЗ/17-00-07-05-15, №606/ЖЗ/17-00-07-05-15 ОСОБА_2 вказана як продавець стажер.
Статтею 26 КЗпП України встановлено, що при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
Тобто умова про випробування повинна бути зафіксована в наказі (розпорядженні) про прийняття цього працівника на роботу. У період випробування на таких працівників поширюються всі вимоги законодавства про працю. І обов'язково передує цьому укладення трудового договору.
Відповідно вказана у вищезазначених документах ОСОБА_2 для того, що б дійсно бути продавцем, чи касиром, чи продавцем консультантом Позивача, тобто найманою особою Позивача, мала б укласти перед цим із Позивачем трудовий договір.
Однак Позивач на момент складання акту не мав та не міг мати жодного найманого працівника.
На момент проведення перевірки Позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та був платником єдиного податку першої групи, це зокрема підтверджується актом, в пункті 2.2.11 якого вказано, що Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, група платника єдиного податку І, ставка податку 10%.
Про це стверджував Позивач у своєму Позові, вказана обставина не заперечується Відповідачем у відзиві, тобто вказані обставини визнаються учасниками справи та підтверджуються матеріалами справи.
За приписами підпункту 1 пункту 291.4 статті 291 ПК України перша група платників єдиного податку це фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб.
Пункт 299.11 статті 299 ПК України визначає, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Однак в акті не зазначено, що позивач допустив порушення Глави 1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності ПК України, Позивач станом на перше число місяця, наступного за кварталом, в якому проводилася перевірка перебував на спрощеній системі оподаткування, змінивши групу платника єдиного податку з першої на другу, що підтверджується витягом № 2896 з реєстру платників єдиного податку від 10.10.2024.
Слід урахувати, що в акті ОСОБА_2 вказана продавцем, однак не вказано що продавцем Позивача, те саме стосується опису наявних купюр та монет та направлень на перевірку, в жодному із вказаних документів не вказано, що ОСОБА_2 є найманою особою саме позивача. Разом з тим в наказі Головного управління ДПС у Рівненській області №348-п від 13.02.2024 «Про проведення фактичної перевірки господарського об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 .», далі за текстом Наказ не вказано прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється, вказана лише адреса, відповідно Відповідач мав перевіряти особу, яка здійснювала діяльність за вказаною в Наказі адресою. Тобто всі пояснення ОСОБА_2 давала стосовно себе, а не Позивача.
Відповідно твердження суду першої інстанції про те, що під час перевірки був присутній уповноважений представник Позивача - продавець ОСОБА_2 який представляв інтереси Позивача та підписував всі документи від імені Позивача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Крім того Позивач посилався на те, що в порушення вимог статті 81 ПК України, яка визначає, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, у тому числі таких документів: копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) наказ Головного управління ДПС у Рівненській області №348-п від 13.02.2024 «Про проведення фактичної перевірки господарського об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 » не містить найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється).
Стаття 246 КАС України визначає, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
У порушення вказаної норми суд першої інстанції в рішенні не надав оцінку аргументу Позивача щодо невідповідності наказу вимогам статті 81 ПК України, хоча Позивач посилався у позові на те, що у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості покликатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Дана правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 08.06.2023 у справі № 826/7929/16.
Порушення Відповідачем вимог законодавства щодо проведення перевірки, у тому числі щодо не зазначення у Наказі прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється призвело до протиправності податкового повідомлення-рішення, так як фактично перевірялася інша особа, а Позивача навіть не було повідомлено про таку перевірку.
Разом з тим Позивач посилався на те, що у Наказі, податковий орган не конкретизує суть порушення.
Інформація на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.
Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №520/1304/2020 та від 04 грудня 2018 року у справі №820/4894/18, від 08 квітня 2021 року у справі № 640/21528/19.
Натомість в Наказі зокрема вказано наступне: «На підставі інформації, зазначеної в листі ДПС України від 22.06.2023 р. №14597/7/99-00-07-04-03-07 щодо ризиків у діяльності фізичних-осіб підприємців та юридичних осіб, які перебувають на податковому обліку, та відповідно до підпункту 80.2.2, пункту 80.2 статті 80, керуючись статтею 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктом 80.8 статті 80, пунктом 82.3 статті 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ....
Провести фактичну перевірку господарського об'єкту за адресою: АДРЕСА_2 ».
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 висловив наступну правову позицію:
« 56. Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.
57. З огляду на викладене, Судова палата акцентує увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
58. Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
59. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
60. Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, Судова палата, перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що інформацією, у зв'язку з якою прийнято спірний наказ, стала підготовлена Управлінням податкового аудиту доповідна записка № 2797/15-32- 07-06-11 від 20 квітня 2023 року.
61. Так, відділом фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області в ході проведення до перевірочного аналізу встановлено можливі порушення податкового та іншого законодавства, допущені суб'єктом господарювання ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ» у лютому місяці 2023 року, а саме: згідно з податковою накладною від 24 січня 2023 року, зареєстрованою 01 лютого 2023 року, яка відображена у декларації з податку на додану вартість за лютий, в розділі І. «Податкові зобов'язання» задекларована реалізація товару «Електрогенераторні установки Perkins з поршневим двигуном внутрішнього згорання із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) 75 кВхА, потужністю понад 7,5 кВхА, але не більше 75 кВхА» неплатнику податку на додану вартість по коду 100000000000 - на загальну суму 660330,00 грн, в т. ч. ПДВ 110055 грн.
Вказане може свідчити про здійснення розрахунків готівкою неплатником ПДВ з підприємством, фізичною особою-підприємцем або фізичною особою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами з порушенням меж граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідними Положенням НБУ № 148 від 29 грудня 2017 року «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (із змінами та доповненнями).
62. Судами першої та/або апеляційної інстанції не встановлено, що доповідна записка Управління податкового аудиту №2797/15-32-07-06-11 від 20 квітня 2023 року мала істотні недоліки, не утримувала в собі достатньої інформації, що була в наявності/отримана відповідачем в установленому законодавством порядку від державного органу, що може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій та не могла слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.».
Тобто Верховний Суд вказує на те, що формальне порушення «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки» не є підставою для задоволення позову у випадку, якщо судом буде встановлено «наявність підстав для проведення перевірки».
У цьому ж спорі у матеріалах справи відсутні докази того, що стосовно Позивача встановлено можливі порушення податкового та іншого законодавства, в листі Державної податкової служби України від 22.06.2023 №14597/7/99-00-07-04-03- 07 щодо ризиків у діяльності фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, який вказаний підставою перевірки, взагалі відсутня інформація щодо будь-яких можливих порушень як Позивачем так і будь-яким іншим платником податків, у цьому листі лише міститься інформація про те, що певна посадова особа ДПС України безпідставно вважає всіх платників податків порушниками, що суперечить вимогам статті 19 Конституції України.
Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України чітко визначає, що фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з таких підстав: 2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, тобто чітко визначено що йдеться про конкретного платника податків, а не про невизначене коло фізичних та юридичних осіб.
В апеляційній скарзі наводяться нові докази - витяг № 2896 з реєстру платників єдиного податку від 10.10.2024, який підтверджує обставини, які визнаються сторонами та які не були оцінені судом першої інстанції, який не був наданий суду першої інстанції, у зв'язку із тим, що був створений після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець 23.05.2005, 01.06.2005 взяття на облік як платника єдиного внеску. Видами господарської діяльності є: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний), 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами
Позивач здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , що нею не заперечується.
13.02.2024 Головним управлінням ДПС у Рівненській області видано наказ №348-п «Про проведення фактичної перевірки господарського об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 » - на підставі інформації, зазначеної в листі Державної податкової служби України від 22.06.2023 №14597/7/99-00-07-04-03-07 щодо ризиків у діяльності фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які перебувають на податковому обліку та відповідно до пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, керуючись ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.80.8 ст.80, п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 1 вказаного Наказу, фактична перевірка повинна бути проведена з 14 лютого 2024 року терміном 10 діб з метою перевірки: дотримання норм законодавства з питань обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Період діяльності, що перевіряється, згідно статті 102 Податкового кодексу України.
14.02.2024 посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці - кіоск АДРЕСА_3 , відповідно до направлень на перевірку від 13.02.2024 №605/ЖЗ/17-00- 07-05-15, №606/ЖЗ/17-00-07-05-15, №606/ЖЗ/17-00-07-05-15.
Про отримання Наказу від 13.02.2024 №348-п та ознайомлення з вказаними направленнями на перевірку, свідчить вчинений продавцем ОСОБА_2 запис (підпис) 14.02.2024 о 11:20 год.
Вказану перевірку проведено на підставі ст. 20, ст. 80 Податкового кодексу України з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України, Законів України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 01.06.2000 №1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зі змінами та доповненнями), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (зі змінами та доповненнями) та інших нормативно-правових актів, що підлягають перевірці.
14.02.2024 за наслідками проведеної посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області фактичної перевірки складено Акт фактичної перевірки від 14.02.2024 №1651 Ж5/17-00-07-05-17/3010418780 (далі - Акт) кіоску №41, розташованого за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 3, в якому позивач здійснює підприємницьку діяльність.
Початок перевірки: 14.02.2024 о 11 год 20 хв (п. 1.1. Акту).
У ході перевірки встановлено: «факт здійснення реалізації технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту, які не обліковані у встановленому законом порядку та на які не надано під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів що знаходяться у місці продажу на суму 53 307,00 грн» (п. 2.2.20 Акту).
Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та статті 24 Кодексу законів про працю України (п. 3.1. Акту).
Закінчення перевірки: 14.02.2024 о 12 год 30 хв (п. 3.2. Акту).
Зауваження до акта перевірки «немає» - скріплено підписом (пункт 4.1. Акту). У пункті 4.2. Акту (висновки щодо зауважень до акта перевірки) вказано «порушення виникли внаслідок незнання законодавства» (скріплено підписом). Продавець ОСОБА_2 з актом перевірки ознайомлена під підпис (14.02.2024). Вказане зазначено у примірнику відповідача та не заперечується позивачем.
Відповідно до опису наявних купюр і монет, сума готівкових коштів становить 1420,00 грн. Опис і перерахунок готівкових коштів зробила власноручно без фізичного та психологічного впливу у присутності посадових осіб державної податкової служби України - Троцко Л.М., що скріплено її підписом.
Відповідно до Акту зняття залишків технічно складних товарів, що потребують гарантійного ремонту, які фактично знаходяться в реалізації на момент проведення перевірки, станом на 14.02.2024 знаходяться товари, які не обліковані у встановленому порядку на загальну вартість 53307,00 грн (смартфони та телефони згідно з переліком).
Заперечення на Акт перевірки від 14.02.2024 не подавались.
05.03.2024 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення №214917000705-22, згідно з яким до позивача, за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку та на які не надано документи, що підтверджують їх облік та походження - застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 53307,00 грн, на підставі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
21.03.2024 позивач подала до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення №214917000705-22 від 05.03.2024, за результатами розгляду якої Державною податковою службою України 22.05.2024 прийнято рішення №15086/6/99-00-06-03-02-06, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до приписів пункту 61.1 статті 61 цього ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 статті 75 цього Кодексу).
Згідно з пунктами 80.1, 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2.).
Відповідно до пункту 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 вказаної статті).
За приписами пунктів 80.7, 80.9, 80.10 статті 80 ПК України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб (п. 82.3. статті 82 цього Кодексу).
Згідно пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Надаючи оцінку доводам позивача, як підставу для скасування податкового повідомлення-рішення, про те, що зі змісту наказу №348-п від 13.02.2024 не вбачається, яку саме інформацію про порушення платником податків тих вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, отримано ГУ ДПС у Рівненській області; відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено у рамках яких заходів ДПС України встановлено невідповідність діяльності вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені ризики у діяльності, суд першої інстанції встановив, що 13.02.2024 Головним управлінням ДПС у Рівненській області видано наказ №348-п «Про проведення фактичної перевірки господарського об'єкта за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 3» - на підставі інформації, зазначеної в листі Державної податкової служби України від 22.06.2023 №14597/7/99-00-07-04-03-07 щодо ризиків у діяльності фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які перебувають на податковому обліку та відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, керуючись ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. 80.8 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України.
Тому, суд першої інстанції підставно відхилив вказані вище доводи позивача та відповідно вказав, що наказ №348-п від 13.02.2024 складений у повній відповідності до норм Податкового кодексу України, зокрема узгоджується з пп. 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та відповідає положенням Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995.
Більше того, зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей та фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки, приписами підпункту 81.1 статті ПК України не вимагається.
Даний висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 03 листопада 2022 у справі №320/8042/21, від 12 серпня 2021 року у справі №140/14625/20, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 №460/1239/19 зазначено, що не зазначення такої підстави в наказі на проведення на перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.п. 81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.
Відтак суд першої інстанції підставно вважав, що процедурних порушень щодо здійснення фактичної перевірки, відповідачем не допущено.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судом вірно враховано, що згідно статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон №265/95-ВР) контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України (
Розділ ІІ Закону №265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб'єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов'язків, які висуваються законодавцем до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
До 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачав, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в наступній редакції (чинній на час існування спірних правовідносин): «Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння)».
Відповідно до Акту зняття залишків технічно складних товарів, що потребують гарантійного ремонту, які фактично знаходяться в реалізації на момент проведення перевірки, станом на 14.02.2024 знаходяться товари, які не обліковані у встановленому порядку на загальну вартість 53307,00 грн, а саме смартфони та телефони згідно з переліком.
При цьому, суд слушно зауважив, що відповідно до Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року №231, смартфони та мобільні телефони (код згідно з УКТЗЕД 8517120000) віднесені до технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Таким чином, правильним є твердження, що пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в третьому абзаці цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому, до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
Стаття 20 Закону №265/95-ВР (в редакції, чинній з 01 січня 2022 року) передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):
1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;
2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Отже, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з пунктами 85.4-85.9 статті 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.
Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
У разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.
З огляду на вказане, суд першої інстанції правильно вказав, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. В свою чергу, контролюючий орган має право, а не обов'язок, отримувати у платників податків належним чином завірені копії відповідних документів шляхом оформлення запиту.
Відхиляючи доводи ФОП ОСОБА_1 про те, що в акті зняття залишків, складеному під час перевірки, вказані товари, які позивачу не належать і які вона не реалізовувала (не здійснювала торгівлю мобільними телефонами), суд вірно зазначив, що позивачем не подано відповідних доказів на підтвердження того, що вона не реалізовувала товари і такі їй не належать, а п. 2.2.20 Акту підтверджується, що в ході перевірки встановлено: «факт здійснення реалізації технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту, які не обліковані у встановлено законом порядку та на які не надано під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу на суму 53 307,00 грн».
Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та статті 24 Кодексу законів про працю України (п. 3.1. Акту).
Відхиляючи доводи позивача, як підставу для задоволення позову, про те, що особа вказана в акті перевірки не є її представником чи працівником, суд вірно врахував, що відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 6-3) при укладенні трудового договору з домашнім працівником; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи. При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
З акту перевірки від 14.02.2024 вбачається, що в ньому зафіксовано порушення вказаної статті Кодексу законів про працю України: залучення до роботи найманого працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме під час проведення фактичної перевірки у кіоску №41 за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , розрахункові операції проводила продавець ОСОБА_2 (особу встановлено відповідно до належних документів), без оформлення в установленому законом порядку як наймана особа.
Крім того, відповідно до опису наявних купюр і монет, сума готівкових коштів становить 1420,00 грн. Опис і перерахунок готівкових коштів зробила власноручно без фізичного та психологічного впливу у присутності посадових осіб державної податкової служби України - ОСОБА_2 , що скріплено її підписом.
Отже, опис і перерахунок готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків: кіоску № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , розрахункові операції проводила продавець ОСОБА_2 власноручно, що підтверджується додатком до Акту перевірки від 14.02.2024.
При цьому, у матеріалах справи відсутня відмова особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки. Більше того, зауваження до акта перевірки «немає» та скріплено підписом (пункт 4.1. Акту). В пункті 4.2. Акту (висновки щодо зауважень до акта перевірки) вказано «порушення виникли внаслідок незнання законодавства» (скріплено підписом). Продавець ОСОБА_2 з актом перевірки ознайомлена під підпис (14.02.2024). Вказане зазначено у примірнику відповідача та не заперечується позивачем.
Як уже зазначалось вище, згідно пункту 86.5. статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР: розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Крім того як уже згадувалось вище перед початком фактичної перевірки (14.02.2024) кіоску №41 за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області було надано продавцю ОСОБА_2 для ознайомлення копію наказу від 13.02.2024 №348-п та направлення на перевірку від 13.02.2024 №605/ЖЗ/17-00- 07-05-15, №606/ЖЗ/17-00-07-05-15, №606/ЖЗ/17-00-07-05-15. Про отримання Наказу від 13.02.2024 №348-п та ознайомлення з вказаними направленнями на перевірку, свідчить вчинений продавцем ОСОБА_2 запис (підпис) 14.02.2024 о 11:20 год. Перевірка здійснена в присутності продавця ОСОБА_2 .
З огляду на вказане вище, суд обґрунтовано вважав, що особою, яка фактично проводила розрахункові операції була саме ОСОБА_2 , а оскільки у акті, що слугував підставою для притягнення позивачки до відповідальності, наявні як підписи посадових осіб податкового органу, так і особи, яка здійснювала розрахункову операцію (продавця ОСОБА_2 )., то відповідно до позивачки застосовано штрафні санкцій правомірно, відтак, податкове повідомлення-рішення №214917000705-22 від 05.03.2024 прийнято контролюючим органом відповідно до норм чинного законодавства.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі №460/6849/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.А. Пліш
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула