14 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/15295/24 пров. № А/857/12394/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги представника адвоката Скржешевського Максима Станіславовича, діючого на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , та ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Скржешевського Максима Станіславовича, діючого на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця (суддя суду І інстанції: Дорошенко Н.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 21.03.2025р., м.Рівне; дата складання повного рішення суду І інстанції: 21.03.2025р.),-
13.12.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» (реєстрація судом першої інстанції - 16.12.2024р.) представник адвокат Скржешевський М.С., діючий на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 01.03.2018р. включно, з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 01.03.2018р. включно, з врахуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум (а.с.1-9).
Згідно ухвали суду від 19.12.2024р. вирішено розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами справи (а.с.28 і на звороті).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2025р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р.; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.42-46).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржили представник адвокат Скржешевський М.С., діючий на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , та ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В поданій апеляційній скарзі представник адвокат Скржешевський М.С., діючий на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції частково скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю (а.с.49-54).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції оминув питання визначення базового місяця для здійснення такого нарахування. Згідно усталеної судової практики суди повинні відразу зобов'язувати державні органи нараховувати і виплачувати військовослужбовцям індексацію грошового забезпечення з базовим місяцем - січень 2008 року, а не покликатися на дискреційні повноваження таких відповідачів.
Також згідно висновків суду касаційної інстанції державні органи не наділені дискреційними повноваженнями у питаннях, що стосуються нарахування і виплати індексації грошового забезпечення.
Окрім цього, представник позивача зверну увагу, що з 01.01.2008р. по 01.03.2018р. посадовий оклад позивача не змінювався.
У своїй апеляційній скарзі відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 , покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вказаних вимог відмовити (а.с.61-64).
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що відповідно до п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. При цьому Порядок № 1078 не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди.
Відтак, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі.
Окрім цього, у 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців. У зв'язку з цим, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України № 248/3/9/1/1150 від 31.12.2015р. щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин (установ, організацій) роз'яснення № 248/3/9/1/2 від 04.01.2016р. згідно яких, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р. (із змінами), згідно яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз'яснення.
Таким чином, індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення в розумінні ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Отже, відсутні підстави для визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_4 по невиплаті грошового забезпечення протиправними, оскільки керівництво ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до Інструкції № 260 виконувало роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/2 від 04.01.2016р., в якому було зазначено про ненарахування індексації грошового забезпечення.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, зокрема, у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно наказу т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) № 58 від 22.02.2023р. майора ОСОБА_1 , звільненого наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (по особовому складу) № 35 від 28.01.2023р., виключено зі списків особового складу територіального центру комплектування та соціальної підтримки та з усіх видів забезпечення з 22.02.2023р. (а.с.12).
Відповідно до довідки (повторно) про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абз.8 п.7 постанови КМ України № 393 від 17.07.1992р. (зі змінами, виданої майору ОСОБА_1 , (номер не читабельний) від 14.11.2024р. та довідки про грошове забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки у період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалася (а.с.13-14).
Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із адвокатським запитом, зокрема щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016р. по 01.03.2018р. (а.с.15-16).
Листом № 2/3/2/1357 від 14.11.2024р. ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив представника ОСОБА_1 про те, що підстав для перерахунку грошового забезпечення останньому та доплат немає. Зазначив, що у 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців. У зв'язку з цим, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України № 248/3/9/1/1150 від 31.12.2015р. щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових формувань роз'яснення № 248/3/9/1/2 від 04.01.2016р. згідно яких, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., індексація грошового забезпечення військовослужбовцям з 01.01.2016 не нараховувалась та не виплачувалась у зв'язку з плановим підвищенням грошового забезпечення, яке перевищувало очікувану суму індексації. Відповідно до ч.6 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Відповідно до п.7 наказу Міністра оборони України № 88 від 09.02.2017р. «Про Бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік» та наказу Міністра оборони України № 44 від 27.01.2016р. «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовців у 2016-2017 роках» здійснювалося за нормами, установленими законодавства України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення (а.с.17).
Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. індексація позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.
Складна фінансово-економічна ситуація в державі, обмеженість бюджетного фінансування жодним чином не впливають на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.
В сукупності викладених обставин, на підставі належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку, що позивач мав право на нарахування та отримання виплати з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р.
Водночас, в контексті наведених правовідносин суд звернув увагу на те, що питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
При цьому, повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018р. з урахуванням базового місяця - січень 2008 року відсутні. Отже, позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення за 01.03.2018р., оскільки постановою КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції від 24.02.2018р., яка набрала чинності з 01.03.2018р., було змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок. Відповідно до п.4 цієї Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2028р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення заявленого позову.
Разом тим, правильно по суті вирішивши справу, суд неправильно застосував норми матеріального права, з наступних підстав.
Предметом спору в цій справі є право позивача ОСОБА_1 на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. та правомірність відмови відповідача здійснити такі нарахування та виплати.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 вказаного Закону).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України № 1282-ХІІ від 03.07.1991р. «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до ст.1 цього Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ст.2 вказаного Закону).
Згідно з ст.5 зазначеного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз.8 п.4 наведеного Порядку).
Згідно з п.6 цього Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
В рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013р. у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі аналізу наведених положень законодавства суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005р., заява № 63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отож Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Твердження заявника про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки ч.6 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Також колегія суддів звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
В частині правильності обчислення належної позивачу індексації колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст.4 Закону України № 1282-ХІІ від 03.07.1991р. «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році -103 відсотка, у 2017 році -103 відсотка, у 2018 році -103 відсотка).
Відповідно до п.2 зазначеного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з п.4 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
За змістом п.5 цього Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Таким чином, системний аналіз наведених норм вказує на те, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати, є базовим при проведенні індексації.
Пунктом 3 постанови КМ України № 1294 від 07.11.2007р. затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008р.
Звідси, січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Із змісту довідки (повторно) про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абз.8 п.7 постанови КМ України № 393 від 17.07.1992р. (зі змінами, виданої майору ОСОБА_1 (номер не читабельний) від 14.11.2024р., довідки про грошове забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки та листа ІНФОРМАЦІЯ_4 № 2/3/2/1357 від 14.11.2024р. слідує, що позивачу у період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалася.
Згідно п.3 постанови KM України № 1013 від 09.12.2015p. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», відповідно до якого, зокрема, Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Отже, Міністерство оборони України зобов'язане було вжити заходів для підвищення з 01.12.2015р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 pоку, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Згідно абз.2 п.3 цієї постанови для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
Разом з тим, грудень 2015 року не може вважатися базовим, оскільки у даному місяці збільшення грошового забезпечення відбулося не за рахунок зростання посадового окладу, а завдяки іншим додатковим видам грошового забезпечення.
Таким чином, збільшення грошового забезпечення у грудні 2015 року відбулося не шляхом збільшення посадового окладу, а завдяки іншим видам грошового забезпечення, крім посадового окладу, а відтак це не призводить до того, що даний місяць став базовим для нарахування індексації з огляду на наступне:
Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики № 48/о/66-17 від 08.08.2017р., наданого на запит ДФ Міноборони № 248/3/9/1/863 від 18.07.2017р., зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
У роз'ясненні Мінсоцполітики № 28/0/66-18 від 18.04.2018р., наданого на запит Військової частини НОМЕР_1 № 2376 від 29.03.2018р., наголошено на тому, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.
Зі змісту роз'яснення Мінсоцполітики № 024-106 від 09.02.2005р. слідує, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.
Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики № 169/10/137-12 від 06.08.2012р. у разі, коли грошовий дохід, з урахуванням суми підвищення, менше суми грошового доходу, з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.
Щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена постановою КМ України № 889 від 22.09.2010р. «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та наказом Міністра оборони України № 595 від 15.11.2010р. «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України».
Така винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), тобто, така винагорода не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.
Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода не впливає на розмір індексації грошового забезпечення, відтак грудень 2015 року не повинен визначатися як базовий місяць, а виплата індексації повинна була здійснюватися за розрахунками попереднього базового місяця - січня 2008 року.
В такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що під час нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. слід застосовувати базовий місяць січень 2008 року.
01.03.2018р. вступила в дію постанова КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.
Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, у березні 2018 року відбулося зростання грошового забезпечення військовослужбовців.
Отже, після 01.03.2018р. базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що базовим місяцем для нарахування індексації ОСОБА_1 повинен бути січень 2008 року.
Базовим місяцем може бути лише місяць, коли на законодавчому рівні змінюється посадовий оклад військовослужбовця.
Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена постановою КМ України № 1294 від 07.11.2007р., яка набрала чинності з 01.01.2008р.
У подальшому після прийняття КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Звідси, на законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців встановився у січні 2008 року (постанова КМ України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (постанова КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»).
Таким чином, базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, повинен бути січень 2008 року; водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.
Рішення суб'єкта владних повноважень, які приймаються за зверненнями осіб, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне і правильне виконання рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав та апеляційній скарзі відповідач заперечував право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.
З цієї позиції можна зробити логічний висновок, що після визнання за позивачем права на здійснення індексації грошового забезпечення відповідачем буде здійснено її нарахування із використанням не того базового місяця, на який сподівається позивач.
Такі дії відповідача змусять позивача повторно звертатись до суду з позовом.
Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
На думку колегії суддів, позовні вимоги про захист права не можуть вважатися передчасними, якщо вони були предметом правовідносин, з яких виник спір. Позиція відповідача з цих питань відома з його відзиву на позов. Вона не залишає підстав сподіватися, що у разі визнання за позивачем права на нарахування індексації, вона буде перерахована так, як про це просив позивач.
І у позовній заяві, і у відзиві та апеляційних скаргах сторони висловили протилежні позиції, що є очевидним свідченням існування спору щодо цих аспектів нарахування та виплати індексації. Відтак, ці позовні вимоги не можна вважати передчасними.
Отже, за результатами розгляду цієї справи, з метою забезпечення ефективного правового захисту прав та інтересів позивача, та з метою недопущення необхідності наступного звернення до суду з позовом щодо перерахунку індексації у певному відсотковому розмірі, в межах розгляду цієї справи необхідно було надати відповідь (дослідити питання) щодо базового місяця для нарахування спірної індексації.
Окрім цього, за усталеною судовою практикою дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі № 21-1465а15.
Із врахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак помилково застосував норми матеріального права (не застосував закон, який підлягав застосуванню), через що оскаржуване рішення суду слід змінити.
В решті рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України належить понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.316, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційні скарги представника адвоката Скржешевського Максима Станіславовича, діючого на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , та ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2025р. в адміністративній справі № 460/15295/24 змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення суду в наступній редакції:
«Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р., із урахуванням базового місяця - січень 2008 року.».
В решті рішення суду залишити без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 14.11.2025р.