Справа № 493/788/24
Провадження № 2/493/46/25
05 листопада 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
ГОЛОВУЮЧОГО - СУДДІ ТІТОВОЇ Т.П.
ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ КРАВЧУК Н.В.
ПРЕДСТАВНИКА ПОЗИВАЧА - АДВОКАТА ЧУГУНОВА С.О.
ВІДПОВІДАЧА ОСОБА_1
ПРЕДСТАВНИКА ВІДПОВІДАЧА - АДВОКАТА КРЕСЮНА В.А.
ПРЕДСТАВНИКА ТРЕТЬОЇ ОСОБИ ТИЩЕНКО М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту перебування на утриманні онука,
16.05.2024 року ОСОБА_2 звернулася до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 за участю заінтересованих осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги, в якій вона просила визнати за нею право на грошову допомогу, передбачену ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 2 постанови КМУ № 168 від ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв'язку із загибеллю онука ОСОБА_4 , у якого вона перебувала на утриманні .
Ухвалою судді від 16.05.2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для виправлення недоліків, оскільки позивачем позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 177 ЦПК України.
23.05.2024 року від представника позивача ОСОБА_5 до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою судді від 24.05.2024 року провадження по даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
06.06.2024 року від представника Міністерства оборони України - Тищенко М.С. надійшли пояснення щодо позову, в якій вона просила залишити позовну заяву без задоволення.
17.07.2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Кресюна В.А. надійшов відзив на позовну заяву про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги, в якому він просив відмовити в задоволенні позову.
23.12.2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Кресюна В.А. надійшов відзив на позовну заяву про встановлення факту перебування на утриманні, в якому він просив відмовити в задоволенні позову.
28.02.2025 року від адвоката Чугунова С.О. надійшла заява про вступ у справу як представника.
22.05.2025 року від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Чугунова С.О. надійшла заява, в якій він просив прийняти уточнення позовних вимог в такій редакції: «Встановити факт перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні свого онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 .»
Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 22.05.2025 року уточнену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для виправлення недоліків, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України.
28.05.2025 року від представника позивача - адвоката Чугунова С.О. через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків уточненої позовної заяви.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною бабою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Розпорядженням Балтської районної державної адміністрації громадянку України ОСОБА_2. призначено опікуном над дітьми-сиротами ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке було прийнято у зв'язку з тим, що мати неповнолітніх - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , а батько записаний зі слів матері відповідно до ст. 55 Кодексу України про шлюб та сім'ю. Місцем проживання дітей визначено разом з опікуном ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . З 2012 року позивач у зв'язку із досягненням пенсійного віку стала непрацездатною, а саме - особою, яка досягла пенсійного віку, що дає право на призначення відповідної пенсії, проте продовжувала виконувати покладені обов'язки опікуна своїх двох онуків, які весь час після смерті матері, перебували на її утриманні. Після досягнення повноліття, 22.10.2021 року ОСОБА_4 , уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу. З цього часу ОСОБА_4 , почав здійснювати утримання своєї бабусі, яка вже не могла себе матеріально забезпечувати, що насамперед полягало у низькому розмірі її пенсії за віком, а допомога онука стала постійним і основним джерелом засобів до існування. Грошові кошти надавались переважно у готівковій формі або у натуральній формі. Кошти вона витрачала на оплату комунальних послуг, придбання ліків і продуктів харчування, отже фактично вона перебувала на його утриманні. У зв'язку із трагічною загибеллю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був військовослужбовцем ЗСУ, ОСОБА_2 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року. Листом від 04.01.2023 року № 943/226 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив їй, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги прийнято рішення, яким її документи повернено на доопрацювання, у зв'язку з тим, що нею не було надано доказів, які б підтверджували факт перебування на утриманні онука та надано змогу надати такі докази.
Зазначений лист став фактичною підставою для звернення позивача до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні онука з метою отримання в подальшому одноразової грошової допомоги після його смерті та нарахування пенсії, у зв'язку з втратою годувальника.
04.06.2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Кресюна В.А. через «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що у грудні 2018 року ОСОБА_3 познайомилась та почала підтримувати близькі відносини з ОСОБА_4 , під час яких ОСОБА_3 завагітніла. На 8 місяці вагітності батько ОСОБА_3 дізнався про її вагітність, після чого між ними відбулася розмова, під час якої ОСОБА_4 запевнив, що любить ОСОБА_3 і вони будуть жити разом. Через день до них приїхала ОСОБА_2 , з покійним чоловіком та ОСОБА_4 , вони забрали ОСОБА_3 з речами та молоді стали жити у ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . Таким чином починаючи з червня 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стали проживати однією сім'єю, вести спільне господарство і у них був спільний бюджет. ІНФОРМАЦІЯ_10 у пологовому будинку в м. Одеса у ОСОБА_3 народився син, якого 16.06.2020 року особисто ОСОБА_2 зареєструвала у Балтському відділі ДРАЦС як ОСОБА_8 , тому що хотіла, щоб ОСОБА_3 отримувала допомогу від Держави, як мати одиначка, бо сімейний бюджет у них був не великий. З пологового будинку м. Одеси ОСОБА_3 з сином приїхали до м. Балта, де їх особисто зустрічали: ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , в якої вони проживали до грудня 2021 року. ОСОБА_4 08.04.2021 року підписав контракт з ЗСУ і став служити у в/ ч НОМЕР_1 . Спочатку грошове утримання у ОСОБА_4 було не велике і ОСОБА_3 приходилося періодично висилати посилки для підтримки ОСОБА_4 тому, що її батько та бабуся мали своє господарство. Починаючи з 15 червня 2020 року і до ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_3 проживала з ОСОБА_4 та їхнім сином однією сім'єю та вели спільне господарство за адресою: в АДРЕСА_1 . З середини грудня 2021 року і по ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , проживали разом однією сім'єю у цивільному шлюбі без реєстрації та вели спільне господарство за місцем несення військової служби ОСОБА_4 в смт. Городок Радомишльського району Житомирської області та проживали на найманій квартирі до дня його загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батько ОСОБА_3 організував перевозку тіла загиблого солдата ОСОБА_4 з в/ч НОМЕР_1 до АДРЕСА_1 до будинку ОСОБА_2 звідки його і хоронили. ОСОБА_2 була опікуном ОСОБА_4 до його повноліття, а з 15.06.2020 року і до ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_3 проживала з ОСОБА_4 та сином ОСОБА_8 однією сім'єю та вели спільне господарство за адресою: в АДРЕСА_1 , а з середини грудня 2021 року і по ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , проживали разом однією сім'єю у цивільному шлюбі без реєстрації та вели спільне господарство за місцем несення військової служби ОСОБА_4 в смт. Городок Радомишльського району Житомирської області та проживали на найманій квартирі до дня його загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому ОСОБА_2 не була на його утриманні і не має право на страхові виплати. ОСОБА_2 є пенсіонеркою та отримує пенсію від Пенсійного Фонду України і не знаходилася на утриманні у онука ОСОБА_4 . ОСОБА_2 не надала до суду жодного належного та допустимого доказу про те, що вона знаходилася на утриманні у ОСОБА_4 , та те, що основним і постійним джерелом засобів до існування для ОСОБА_2 була допомога з боку онука, тому у в позові необхідно відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 01.08.2025 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Чугунова С.О. про зміну предмету позову у справі прийнято до розгляду.
13.08.2025 року від представника Міністерства оборони України - Тищенко М.С. надійшли пояснення щодо позову, в якій вона просила залишити позовну заяву без задоволення, оскільки вважає, що позовна заява є необґрунтованою та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, смерть військовослужбовця ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 . Отже, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є зазначена дата. В позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що перебувала на утриманні свого онука загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 . Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Згідно матеріалів справи вбачається, що позивач була опікуном загиблого ОСОБА_4 , а згідно ст. 77 СК України, піклування припиняється у разі досягнення фізичною особою повноліття (18 років). На момент загибелі ОСОБА_4 позивач не здійснювала над ним опіку і не мала прав та обов'язків забезпечення ОСОБА_4 . Також, з матеріалів справи не зрозуміло чи є у позивача власна сім'я, діти (крім померлої у 2010 році доньки позивача, матері ОСОБА_4 ), які повинні її утримувати. Також, наявна в матеріалах справи копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 є підтвердженням того, що ОСОБА_2 отримує пенсію від Держави. Позивачем не надано до суду доказів, щодо її перебування на утриманні загиблого ОСОБА_4 , таким чином, підстави для задоволення позовної заяви про встановлення факту перебування на утриманні онука - відсутні.
Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 20.08.2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги в пред'явленому уточненому позові.
Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.
Представник третьої особи Міністерства оборони України - Тищенко М.С. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у письмових поясненнях.
Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він є сусідом позивача. ОСОБА_2 виховувала ОСОБА_4 до його смерті. ОСОБА_4 пішов до армії та допомагав бабусі, привозив дрова, фарбував будинок. З 2018 року чи з 2019 року він знав загиблого, оскільки той проживав з бабусею ОСОБА_2 та своєю працею і силою допомагав їй. Тому ОСОБА_2 на даний час не вистачає єдиного помічника. Чи перераховував ОСОБА_4 кошти позивачу йому не відомо. ОСОБА_2 розповідала йому, що онук надсилав їй 1 чи 2 посилки з продуктами харчування. Служив ОСОБА_4 приблизно пів року.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача, її представника, третьої особи, та покази свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Ст. 1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачає право громадян України на одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до ч. 4 ст. 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З огляду на п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в редакції чинній на час виникнення у заявника права на отримання одноразової грошової допомоги, встановлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у п. 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх утримувачів, передбачених у ст. 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За загальним правилом судом може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії, відшкодування шкоди чи отримання грошової допомоги тощо. Факт перебування особи на утриманні померлого має місце за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю (заявнику), була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була неодноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Отже, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання позивачем інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Наведений вище правовий висновок та аналогічні йому викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 210/2422/16-ц, від 22 травня 2019 року в справі № 520/6518/17, від 22 жовтня 2020 року в справі №2 10/343/19, від 13 січня 2021 року в справі №592/17552/18, від 27 січня 2021 року в справі №584/1166/15-ц.
Як встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_2 на підставі розпорядження Балтської районної державної адміністрації було призначено опікуном над дітьми-сиротами ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке було прийнято у зв'язку з тим, що мати неповнолітніх - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , а батько записаний зі слів матері відповідно до ст. 55 Кодексу України про шлюб та сім'ю.
22.10.2021 року ОСОБА_4 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, що підтверджується його копією.
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 03.03.2022 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Городок Житомирської області, актовий запис № 157.
До матеріалів справи також долучено лікарське свідоцтво про смерть № 476, з якого вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Городок Житомирської області, причина смерті компресійна асфіксія, внаслідок виконання військових операцій з використанням вибуху.
Перебування на утриманні онука ОСОБА_4 , позивач доводить тим, що за життя онука не могла себе матеріально забезпечувати, що насамперед полягало у низькому розмірі її пенсії за віком, тому він матеріально утримував її під час несення служби в ЗСУ. Кошти вона витрачала на оплату комунальних послуг, придбання ліків і продуктів харчування.
Ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні
Згідно з ч. 1 ст. 31 цього ж Закону члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Факт перебування позивача на утриманні ОСОБА_4 , має значення для отримання одноразової грошової допомоги, яку може бути призначено та виплачено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування.
Після смерті ОСОБА_4 позивач звернулась із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її онука, однак такі виплати не отримала.
Відповідно до витягу протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 297 від 02.12.2022, заяву ОСОБА_2 про призначення виплати та виплати їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її онука ОСОБА_4 повернуто на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, на підставі яких було призначено пенсію в разі втрати годувальника, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.
З копії довідки № 42 від 15.03.2022 року виданої в/ч НОМЕР_1 вбачається, що на утриманні солдата ОСОБА_4 знаходиться сім'я в складі цивільної дружини ОСОБА_3 та син ОСОБА_8 .
З копії довідки № 449 від 17.03.2022 року виданої виконавчим комітетом Балтської міської ради вбачається, що на день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , до складу його сім'ї входили цивільна дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_8 , які знаходились на його утриманні, та з 15.06.2020 року по 10.12.2021 року вони проживали за адресою АДРЕСА_1 .
З копії довідки виданої головою мікрорайону від 14.03.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 була опікуном ОСОБА_4 , який з 2010 року по квітень 2021 року проживав разом з нею та допомагав по господарству. У 2020 році ОСОБА_4 призвали до лав ЗСУ, де він проходив службу. З 02.08.2021 року по 12.08.2021 року ОСОБА_4 був у бабусі у відпустці. ОСОБА_2 постійно відправляла онукові посилки та кожного дня спілкувалася з ним по телефону.
Згідно матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на підтвердження факту її перебування на утриманні ОСОБА_4 надала копії довідки виданої головою мікрорайону, розпорядження Балтської РДА № 412/А-2010 від 07.06.2010 року «Про встановлення опіки над дідьми-сиротами», свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , лікарського свідоцтва про смерть № 476, контракту про проходження ОСОБА_4 військової служби в ЗСУ і довідки голови мікрорайону від 14.03.2023 року.
Проте, вище вказані докази не можуть бути достатніми для підтвердження факту перебування її на утриманні онука, оскільки вказаними документами не можливо встановити, що утримання було повним або допомога, яка надавалась позивачу була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
Також матеріали справи не містять доказів того, що позивач отримувала доходи до проходження ОСОБА_4 військової служби за мобілізацією та необхідність і можливість ним надавати таку допомогу, відсутність інших осіб, які могли б її утримувати.
Як наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 592/17552/18, що постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому отримання особою інших виплат не може бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні.
Утримання може бути повним або частковим. Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Часткове утримання означає, що особа мала інші джерела доходів, однак допомога годувальника була постійним і основним джерелом засобів до існування.
Таким чином, предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують отримання позивачем допомоги, яка надавалась постійно та була основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї.
Ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша ст. 76 ЦПК України).
Таким чином, враховуючи наведені обставини та проаналізувавши надані позивачем докази додані до даного позову, суд не встановив факту перебування ОСОБА_2 на утриманні онука, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 . Надані заявником докази не є достатніми та переконливими доказами у розумінні ст. ст. 76-80 ЦПК України для того, щоб суд беззаперечно дійшов висновку про те, що надавалася систематична грошова допомога, за рахунок якої позивач проживала. А тому, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення відповідного факту.
На підставі викладеного, керуючисьст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,суд
В задоволенні позовуОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту перебування на утриманні онука - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено14.11.2025 року.