14 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/13715/24 пров. № А/857/25068/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Шинкар Т.І., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управлінню Пенсійного фонду України у місті Києві на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року (суддя Кравців О.Р., ухвалене в м. Львові) у справі № 380/13715/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управлінню Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.05.2024 №913090187894 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 02.05.2024 про перерахунок пенсії, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» і його юридичних попередниках з 01.01.2004 в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві провести з 01.05.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» і його юридичних попередниках з 01.01.2004 до 11.06.2010 та з 26.03.2012 до 30.04.2024 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 з 09.12.2010 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі рішення №913090187894 від 24.05.2022 ГУ ПФ України у Львівській області перевело позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою від 02.05.2024, в якій просив здійснити перерахунок пенсії за віком та зарахувати в подвійному розмірі стаж роботи з 01.01.2024 по теперішній час відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», та за принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду ГУ ПФ України в м. Києві, яке прийняло рішення від 08.05.2024 про відмову у перерахунку пенсії.
Дане рішення пенсійного органу мотивоване тим, що у зв'язку із набранням чинності 01.01.2004 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стаж в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» зараховується лише до 01.01.2004.
ОСОБА_1 вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернувся за захистом свої прав до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), згідно з частиною 1 статті 9 якого в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2022 по 31.12.2022 не менше 29 років. У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - від 19 до 29 років.
Приписами статті 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Статтею 24 Закону №1058-IV, зокрема, визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Слід зазначити, що Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян врегульовувалися Законом України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.
Також слід зазначити, що у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законом України “Про пенсійне забезпечення», вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України “Про пенсійне забезпечення» був прийнятий раніше за Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України “Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України “Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.
Пунктом 16 Розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України “Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), продовжують діяти і підлягають застосуванню після 01.01.2004.
Як вірно вказав суд першої інстанції, пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах встановлені статтею 60 Закону №1788-XII, відповідно до статті 60 якого робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Приписами статті 43 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 у спірний період з 01.01.2004 позивач працював в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» (Інфекційної клінічної лікарні м. Львів/ Комунальний заклад Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня»): з 01.03.1996 по 30.09.2008 на посаді завідуючого 3-м відділенням; з 01.10.2008 по 11.06.2010 на посаді головного лікаря; з 26.03.2012 по 18.04.2018 на посаді головного лікаря; з 19.04.2018 по 18.04.2023 на посаді директора Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня»; з 19.04.2023 на посаді виконувача обов'язків директора Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня».
Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що періоди робити позивача в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» (Інфекційна клінічна лікарня м. Львів/ Комунальний заклад Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») підтверджуються, зокрема, записами трудової книжки. При цьому, слід звернути увагу, що відповідачем не вказано зауважень щодо змісту записів трудової книжки позивача.
Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач надав довідку Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» №268 від 29.04.2024 щодо періодів роботи у вказаному інфекційному закладі охорони здоров'я.
Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що період робот позивача з 01.01.2004 по 29.04.2024 (дату видачі довідки) в інфекційному закладі охорони здоров'я - Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» (Інфекційній клінічній лікарні м. Львів/ Комунальному закладі Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») підтверджена належними та допустимими доказами.
Колегія суддів, з огляду на викладене погоджується з судом першої інстанції, що відповідно до статті 60 Закону №1788-XII та в силу приписів пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV період роботи в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі. (відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом в постановах від 22.12.2021 у справі №688/2916/17, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 08.06.2022 у справі №510/1593/16-а, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.05.2024 №913090187894 про відмову в зарахуванні стажу на пільгових умовах та перерахунку пенсії позивача слід скасувати.
Щодо дати, з якої пенсія позивача підлягає перерахунку, слід зазначити, що відповідно до частини 4 статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною 1 статті 35, частиною 2 статті 38, частиною 3 статті 42 і частиною 5 статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 02.05.2024 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка та долучив необхідний пакет документів. Отже, враховуючи викладені норми права та те, що за перерахунком пенсії позивач звернувся 02.05.2024, перерахунок пенсії слід здійснити з 01.05.2024.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язати відповідача зарахувати позивачу у подвійному розмірі періоди роботи з 01.01.2004 по 11.06.2010 та з 26.03.2012 по 29.04.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.05.2024, з урахуванням виплачених сум.
Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управлінню Пенсійного фонду України у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі № 380/13715/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді Т. І. Шинкар
Р. М. Шавель