13 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/22400/24 пров. № А/857/8492/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Мікули О.І., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року (головуюча суддя: Кондратюк Ю.С., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
ОСОБА_1 , 01.11.2024 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у червні 2016 року та серпні 2017 року відповідно, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у червні 2016 року та серпні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», ураховуючи раніше виплачені суми.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при здійсненні розрахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення для виплати вказаних коштів не включено щомісячну додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій». Оскільки, на думку позивача, такі дії відповідача є протиправними і порушують його законні права та інтереси, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року позов задоволено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що у 2015-2017 роках позивачеві виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в межах встановленого граничного розміру у відповідності до вимог Інструкції № 260, якою ж і передбачено порядок та максимальний (а не фіксований) розмір її виплати. Визначаючи розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що, на думку суду першої інстанції, мав бути виплачений позивачеві у 2015-2017 роках, суд першої інстанції жодним чином не аргументує своєї позиції, чому матеріальна допомога позивачеві має бути виплачена саме в розмірі його місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, а не в якомусь іншому розмірі. Таким чином, вимога позивача щодо виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди є такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з січня 2016 року по лютий 2018 року ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні в НОМЕР_3 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_4 ), правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ).
На виконання наказу, Адміністрації ДПСУ № 52 «Про припинення діяльності Військової частини НОМЕР_4 у результаті реорганізації» від 01.06.2020, ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_4 ), 05.06.2020 в ході реорганізації припинив свою діяльність і приєднався до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 29.03.2021 припинено юридичну особу Військова частина НОМЕР_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) із визначенням правонаступника Військової частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 - на цей момент ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 07.08.2024 № 1056-ОС виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення штаб-сержанта ОСОБА_1 з 05.08.2024.
Позивачу проводились нарахування та виплати, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення у червні 2016 року у сумі 4932,15 грн, у серпні 2017 року у сумі 5010,05 грн, без включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди нарахованої у ці місяці у сумі 2 959,29 грн та у сумі 3 006,03 грн відповідно, виплату якої було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, і така виплачувалась із лютого 2016 року по лютий 2018 року щомісячно.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, що поведінка відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у червні 2016 року та серпні 2017 року відповідно, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», свідчить про протиправні дії відповідача, які не відповідають визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому такі дії потрібно визнати протиправними та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у червні 2016 року та серпні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 4 статті 2 цього Закону, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з статтею 40 Закон № 2232-XII, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991, (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з частиною 3 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», чинної на час виникнення спірних правовідносин, встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 4) військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 6) співробітникам кадрового складу (військовослужбовцям) Служби зовнішньої розвідки - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відповідно до пункту 2 цієї Постанови граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» Наказом Міністра оборони України № 550 від 24.10.2016 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, чинна на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Інструкція) якою визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.
Відповідно до пункту 3 зазначеної Інструкції до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Згідно з пунктом 5 цієї Інструкції винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 8 Інструкції).
Згідно з пунктом 9 вказаної Інструкції розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з архівними відомостями особистих карток грошового забезпечення під час проходження військової служби, позивачу проводились нарахування та виплата, розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення, зокрема грошової допомоги на оздоровлення у червні 2016 року у сумі 4932,15 грн, у серпні 2017 року у сумі 5010,05 грн, без включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди нарахованої у ці місяці 2 959,29 грн та у сумі 3 006,03 грн відповідно, виплату якої було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», і така виплачувалась із січня 2016 року по лютий 2018 року щомісячно, що не заперечується відповідачем.
В період з січня 2016 року по лютий 2018 року ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні в НОМЕР_3 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_4 ), правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).
При вирішенні цієї справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що питання віднесення щомісячної додаткової грошової винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 825/997/17.
Так, приймаючи постанову від 10.11.2021 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та Постанови № 889, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Отже, за встановлених обставин, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, однак, протиправно не була включена відповідачем при здійсненні відповідних нарахувань та виплат позивачу, а тому наявні правові підстави зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у червні 2016 року та серпні 2017 року, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі № 380/22400/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. І. Мікула
В. В. Ніколін