Справа № 240/5498/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
14 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледіс+" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,
рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування заявленої митної вартості товару №UА101020/2023/000123/1 від 20.09.2023.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101020/2023/001391.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледіс+" 6056,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.07.2023 №1/2023/11 укладено контракт купівлі-продажу між Продавцем SINDAL AUTOOPHUG A/S та Покупцем ТОВ «Ледіс+» предметом якого є купівля вживаного (пошкодженого) автомобіля. Умовами п.1 Контракту визначено зазначається, що товар продається на умовах, визначених Контрактом та Інвойсом. Водночас п.2.1 розділу 2 «Умови поставки» визначено, що Продавець поставляє Покупцю Товар на умовах «Inkoterms» - редакція 2020 р. Як передбачено умовами п.3.1 Розділу «Умови поставки» вартість кожної поставки зазначається в інвойсах. П.3.2 Розділу 3 визначено: В ціну товару за будь-яких умов постачання входить вартість пакування, маркування, тари. Доставка (транспортування) та страхування може додатково включатися в ціну товару в залежності від умов постачання згідно правил Інкотермс 2020 (а.с.21-23).
20.09.2023 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Житомир-центральний» Житомирської митниці подано митну декларацію №UA101020/2023/035923 з метою митного оформлення товару: «1.Вантажний автомобіль: марка-MERCEDES-BENZ; модель-SPRINTER; номер двигуна-нема даних; номер кузов- НОМЕР_1 ; кількість місць-3; призначення - для перевезення вантажів; тип двигуна-дизельний; тип кузова-фургон (відсутні доступні місця для встановлення сидінь та пристроїв безпеки); робочий об'єм циліндрів двигуна-2143см3; що був у використанні; маса в разі максимального завантаження-3,025т.; вантажопід'ємність-0,713т.; календарний рік виготовлення-2018; модельний рік виготовлення-2018; дата першої реєстрації-12.04.2018» (а.с.16).
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації надано такі документи:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) №1/2023/11 від 11.07.2023 (а.с.21-23);
- рахунок-фактура (інвойс) №0519361 від 12.07.2023 (а.с.17);
- технічний паспорт №209371128 від 10.08.2021 (а.с.19);
- платіжна інструкція в іноземній валюті від 13.07.2023 №243 (а.с.20);
- фотографії транспортного засобу (а.с.24-32);
- попередній рахунок 483025 від 06.07.2023 (а.с.18).
Митна вартість товару позивачем була визначена за ціною Контракту, щодо товару, який імпортується (основний метод).
Митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. У п.1 контракту від 11.07.2023 №1/2023/11 зазначається, що товар продається на умова визначених в контракті та рахунку-фактурі. В гр.20 митної декларації 23UA101020035923U2 зазначено умови поставки DAP Житомир. Разом з тим дане твердження не підтверджується контрактом від 11.07.2023 №1/2023/11 та рахунком-фактурою від 12.07.2023 №0519361. Контракт від 11.07.2023 №1/2023/11 підписано пізніше ніж надана фактура №483025 від 06.07.2023, по якій було здійснено перетин митного кордону та яка не зазначена у гр.44 ЕМД. Наданий до митного оформлення технічний паспорт від 10.08.2021 №20937128 реквізити якого не співпадають з даними зазначеними у гр.44 ЕМД.
20.09.2023 уповноваженою особою позивача до митного органу було подано додатково наступні документи (разом з супровідним листом - відповіддю) експортна декларація країни відправника №23DK00310029FA5E00.
Однак у подальшому, 20.09.2023 відповідач прийняв рішення №UA101020/2023/000123/1 про коригування митної вартості товарів за резервним методом, ґрунтуючись на раніше (визнаній) визначеній митним органом митній вартості схожого товару, яким збільшено митну вартість ввезеного товару в сумі розміром 12000 Євро.
У графі 33 вказаного рішення зазначено, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки митна вартість подібних товарів оформлених в попередньому періоді митними органами є значно вищою.
За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожого товару.
Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
У п.1 контракту від 11.07.2023 №1/2023/11 зазначається, що товар продається на умова визначених в контракті та рахунку-фактурі. В гр.20 митної декларації 23UA101020035923U2 зазначено умови поставки DAP Житомир. Разом з тим дане твердження не підтверджується контрактом від 11.07.2023 №1/2023/11 та рахунком-фактурою від 12.07.2023 №0519361. Контракт від 11.07.2023 №1/2023/11 підписано пізніше ніж надана фактура №483025 від 06.07.2023, по якій було здійснено перетин митного кордону та яка не зазначена у гр.44 ЕМД. Наданий до митного оформлення технічний паспорт від 10.08.2021 №20937128 реквізити якого не співпадають з даними зазначеними у гр.44 ЕМД Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Згідно із ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проводимо консультацію, в ході якої декларанту пропонуємо інформацію щодо вартості схожого товару. Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за митною декларацією від 17.01.2023 №23UA205050006353U6 - «1.Автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування:- марка: MERCEDES-BENZ, модель: SPRINTER, календарний рік виготовлення: 2018, модельний рік виготовлення: 2018, № кузова: НОМЕР_2 , тип кузова: вантажний фургон, тип двигуна: дизельний, робочий об'єм: 2143 см3, потужність: 84 Kw, номер двигуна: не визначений, колісна формула: 4X2, кількість місць включаючи водія - 3, вантажопідйомність: 923 кг, маса в разі повного навантаження: 3200 кг, категорія ТЗ за документами виробника: N1 виготовлений на базі вантажного автомобіля. Внутрішній простір ДТЗ не має стаціонарно встановлених місць для сидіння пасажирів та пристосування для їх кріплення, відсутні місця кріплення ременів безпеки, відсутні ознаки комфорту вантажного відсіку. Виробник; "MERCEDES-BENZ",DE. Торговельна марка - "MERCEDES-BENZ"» 12000 EUR за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (а.с.39-40).
Також, у зв'язку з коригуванням митної вартості Житомирською митницею Держмитслужби прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101020/2023/001391 та роз'яснено право щодо випуску товару у вільний обіг за умови надання належним чином оформленої митної декларації відповідно до вказаного рішення про коригування та сплати платежів в повному обсязі (а.с.41-42).
Вважаючи картку відмови Житомирської митниці та рішення про коригування митної вартості незаконними та протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Як передбачено ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості
Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) Митного кодексу України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 09.07.2020 у справі №804/5445/17, від 31.06.2020 у справі №809/1858/16, від 15.02.2022 у справі №826/12901/17, які в силу положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Як встановлено з матеріалів справи, у митній декларації позивача митну вартість задекларованого товару було визначено декларантом за основним методом.
Згідно з ст.57 Митного кодексу України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.
Відповідно до ч.4-5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 64 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту. (*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.
Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Згідно з ч.1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.
Відповідно до п.7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.
Cуд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Як встановлено з матеріалів справи підставами для коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих документах розбіжностей та неточностей.
Надаючи правову оцінку наведеним висновкам відповідача, суд зазначає наступне.
Оцінюючи правомірність рішення від 20.09.2023 про коригування митної вартості №UА101020/2023/000123/1, яким митна вартість ввезеного позивачем вантажного автомобіля була визначена за резервним методом в розмірі 12000 Євро, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, ґрунтуючись на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості схожого товару за митною декларацією №23UA205050006353U6 від 17.01.2023 суд зазначає, що визначення митної вартості відповідачем за резервним метолом зазначеним у рішенні про коригування митної вартості, є безпідставним, оскільки у оскарженому рішенні не наведено мотивів того, що транспортний засіб є подібним або аналогічним, має схожі технічні характеристики порівняно з товаром, що оцінюються, та вважається комерційно взаємозамінним, а оскаржене рішення містить лише посилання на те, що митна вартість транспортного засобу визначена митним органом, ґрунтується на митній вартості подібного (аналогічного) товару з завищеним розрахунком, ніж визначено позивачем. Разом з тим відповідачем не доведено, що при коригуванні митної вартості застосована митна вартість транспортного засобу, що за технічними характеристиками є подібним (аналогічним) оцінюваному транспортному засобу, і відповідно, така митна вартість є співставною із митною вартістю, та може бути застосована при коригуванні митної вартості.
Однак, здійснюючи коригування митної вартості транспортного засобу за митною декларацією від 17.01.2023 №23UA205050006353U6, відповідач використав зовсім інший вантажний автомобіль: «марка: MERCEDES-BENZ, модель: SPRINTER, календарний рік виготовлення: 2018, модельний рік виготовлення: 2018, № кузова: НОМЕР_2 , тип кузова: вантажний фургон, тип двигуна: дизельний, робочий об'єм: 2143 см3, потужність: 84 Kw, номер двигуна: не визначений, колісна формула: 4X2, кількість місць включаючи водія - 3, вантажопідйомність: 923 кг, маса в разі повного навантаження: 3200 кг».
Проте, митним органом не враховано наявність пошкоджень, комплектацію, вагу спорядження, технічно допустиму загальну вагу, дозволену загальну вагу, максимальне навантаження на вісь. У свою чергу, відповідач був зобов'язаний врахувати ці обставини при прийнятті спірного рішення, оскільки характеристики вказаних 2 вантажних автомобілів є різними.
Таким чином, митним органом не наведено у спірному рішенні про коригування митної вартості порівняння усіх, які впливають на ціну характеристик оцінюваного ним товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Стосовно посилань митного органу на те, що у п.1 контракту від 11.07.2023 №1/2023/11 зазначається, що товар продається на умовах визначених в контракті та рахунку-фактурі; в гр.20 митної декларації 23UA101020035923U2 зазначено умови поставки DAP Житомир. Разом з тим дане твердження не підтверджується контрактом від 11.07.2023 №1/2023/11 та рахунком-фактурою від 12.07.2023 №0519361. Контракт від 11.07.2023 №1/2023/11 підписано пізніше ніж надана фактура №483025 від 06.07.2023, по якій було здійснено перетин митного кордону та яка не зазначена у гр.44 ЕМД - не відповідає дійсності, так як в зазначених поданих до митного оформлення документах зазначена інформація про умови поставки даного транспортного засобу та всі ці документи були надіслані митному органу разом з митною декларацією 23UA101020035923U2.
Стосовно доводів митного органу, що наданий до митного оформлення технічний паспорт від 10.08.2021 №20937128 реквізити якого не співпадають з даними зазначеними у гр.44 ЕМД не відповідає дійсності, оскільки це механічна помилка уповноваженого позивача при заповненні митної декларації та яка не впливає на визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України.
Посилання митного органу на те, відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією - не відповідають дійсності, оскільки всі документи відповідно до ч.3 ст.53 Митного України декларантом були надіслані до Житомирської митниці разом з митною декларацією 23UA101020035923U2.
Таким чином, надані позивачем документи, для підтвердження митної вартості товару, містять всі обов'язкові документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, та які підтверджують складові визначення вартості товару, що підлягав розмитненню.
У постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №826/27412/15 викладені висновки відповідно до яких, митний орган може затребувати додаткові документи у разі наявності підозр у підробці поданих документів, відсутності документів, що підтверджують певні складові митної вартості (страхування товару, його транспортування тощо), якщо такі складові не включені у ціну, передбачену договором.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №821/110/18 органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Перелік додаткових документів, які може затребувати митний орган від декларанта, визначено Законом (стаття 53 Митного кодексу України), серед них, зокрема, договори (контракти) з третіми особами, пов'язаними з поставкою товарів (наприклад, з особами, в яких продавець купив товар, що поставляється), рахунки про здійснення платежів цим третім особам, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, виписки з бухгалтерської документації тощо.
Не зважаючи на те, що вказаний перелік є великим, проте це не свідчить, що митний орган вправі за будь-яких обставин витребувати від імпортера всі ці документи. Митний орган може додатково витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості (постанова Верховного Суду України від 30.06.2015 справа №814/283/14).
У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №813/1229/16 зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Таким чином, з системного аналізу норм Митного кодексу України, наведених вище правових позицій Верховного суду, суд дійшов висновку, що Житомирська митниця, приймаючи рішення про витребування додаткових документів без обґрунтування обставин, які викликають сумніви у правильності визначення митної вартості, діяла всупереч вимогам Митного кодексу України та сталій судовій практиці, висловленій Верховним Судом.
На виконання повідомлення митного органу позивач надав копію експортної декларації, яка підтверджує заявлену митну вартість імпортованого товару.
Додатково суд зауважує, що з урахуванням положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, то митниця повинна довести наявність цих фактів.
За таких обставин суд критично оцінює позицію відповідача щодо наявності у поданих декларантом документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Як визначено частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція висловлено Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Разом з тим, взяті відповідачем дані, що наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів, як основа для визначення митної вартості оскаржуваного автомобіля відрізняються та, як наслідок, не свідчать про достатні підстави правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості. Крім того, без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок використання автомобіля та його пошкодження (ДТП), що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.
Як наслідок, відповідачем не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування індивідуальних ознак товару, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару, таких як на наявність пошкоджень, комплектацію, вагу спорядження, технічно допустиму загальну вагу, дозволену загальну вагу, максимальне навантаження на вісь.
Тобто застосування вказаного методу без наявності відповідних висновків щодо оцінки вартості оцінюваного та взятого для порівняння товару не може вказувати на об'єктивність та правомірність такого методу митного оцінювання товару. У даному випадку зазначених висновків митним органом наведено не було.
Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.