Справа № 295/3432/25
Головуючий у 1-й інстанції: Біднина О.В.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
12 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М.
за участю:
секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпеки на транспорті на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпеки на транспорті про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернулася до Богунського районного суду м. Житомира з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ №00003956 від 07.01.2025 року, про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. В обґрунтування вимог позивач зазначає, що її як власницю транспортного засобу Renault Premiuv 450/18, днз НОМЕР_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, як таку, що допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів визначених у п. 22.5 ПДР України: загальної ширини транспортного засобу 12,577 % (0.327) при дозволеній максимальній фактичній ширині 2.6 м. За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення 07.01.2025 року Державною службою України з безпеки на транспорті відносно позивача було винесено постанову серії АВ №00003956 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі та накладено штраф в розмірі 34 000 грн. Позивач з указаною постановою не погоджується та вважає її незаконною та винесеною з порушенням правил розгляду. За словами ОСОБА_1 , оскаржувану постанову вона не отримувала, а про накладення штрафу дізналася в мобільному додатку «Дія», а тому була позбавлена можливості заявити про обставини, що виключають адміністративну відповідальність. Позивач вказує, що відповідачем належним чином не обґрунтовано відповідність розміру процентного перевищення ширини транспортного засобу нормативно встановленому розміру ширини 2.6 м., не доведено чи врахована похибка при винесенні постанови та не описано розрахунку перевищення нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України. Також позивач посилається й на те, що вказаний транспортний засіб відповідно до договору оренди використовується Приватною ремонтно-будівельною фірмою «Комунальник», яка здійснює перевезення вантажу для будівництва фортифікаційних споруд у Житомирській області, тобто для забезпечення обороздатності держави під час воєнного стану, що з урахуванням змін, внесених до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України виключає відповідальність позивача за вказане вище порушення. На переконання позивача, відповідач при прийнятті спірної постанови не з'ясовував наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність, а тому оскаржувану постанову необхідно скасувати, провадження у справі закрити.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 вересня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову АВ №00003956 від 07.01.2025, винесену головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Теслюк Є.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закрито справу про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 07.01.2025 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Теслюк Є.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ № 00003956 (а.с. 13).
Згідно з постановою 31.12.2024 о 20 год. 34 хв. за адресою М-21, км 148+700 - 149+500, Житомирська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксований транспортний засіб марки Renault Premium 450.18Т, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідальною особою допущено рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п.22.5 ПДР України: перевищення загальної ширини транспортного засобу на 12.577% (0.327 м.) при дозволеній максимальній ширині 2.6 м., за що передбачено адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , власником транспортного засобу марки Renault Premium 450.18Т, державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_1 (а.с. 32-34).
Вищевказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн.
Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач оскаржила її в судовому порядку.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлено Правилами дорожнього руху.
Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення) рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема: б) фактичної маси: автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двомісним або трьохвісним причепом для автомобільних доріг державного значення - 40 тон, місцевого значення 24 тони;
двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра для автомобільних доріг державного значення 42 тони, місцевого значення 24 тони.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).
Вимоги цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж.
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б та в цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, а також вимоги підпунктів б та в абзацу першого цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, які виконують функції ремонту залізничних колій (комплекси зварювальні мобільні марки КСМ-005).
Відповідно до частини 2 статті 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (ч.1 ст. 247 КУпАП).
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що за змістом диспозиції норми частини 2 статті 132-1 КУпАП для визначення складу адміністративного правопорушення у розумінні вказаної норми з'ясуванню та перевірці підлягають факт перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величини, що обчислюються шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування.
Отже, дані вимірювання фактичної маси (ваги) транспортного засобу та фактичного навантаження на осі є визначальними для висновку про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення.
Так, на підтвердження порушення позивачем пункту 22.5 ПДР відповідачем надано фотографії транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, сертифікат перевірки типу, сертифікат відповідності, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
Колегією суддів встановлено, що фіксація адміністративного правопорушення здійснена відповідачем вимірювальним обладнанням автоматичного пункту комплексного технічного засобу марки WIM65, WAGA-WIM 40, CRUA-11-VVE, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №04/6345 чинне до 03 жовтня 2025 року (а.с.125).
Так, у спірній постанові зазначено, що ОСОБА_1 , як відповідальна особа, допустила рух транспортного засобу з перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України, а саме загальної ширини транспортного засобу на 12,577% (0327.), при дозволеній максимальній фактичній ширині 2,6м.
Встановлюючи справомірність притягнення позивача до відповідальності, колегія суддів зазначає, що особи, які порушують Правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ч.1 ст. 7 КУпАП).
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання відповідних доказів (ст. 251 КУпАП).
Згідно з п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75м), за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35м), за довжиною - 22м (для маршрутних транспортних засобів - 25м), фактичну масу понад 40т (для контейнеровозів - понад 44т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16т, строєні 22т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18т, строєні - 24т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т, здвоєні осі - понад 16т, строєні осі - понад 22т або фактичною масою понад 40т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18т, строєні осі - понад 24т або фактичною масою понад 44т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7т або фактичною масою понад 24т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Згідно з ч. 1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 за № 1388.
Відповідно до абз. 1 п. 7, абз. 1 п. 8 Порядку № 1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Разом з тим згідно з абз. 6 п. 16 Порядку № 1388 за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Водночас відповідно до п. 3 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1197 від 14.11.2018, підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є:
1) визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування;
2) визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем;
3) оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом;
4) користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички);
5) користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу;
6) оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.
Згідно з п. 21 Порядку № 1197 внесення до реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача.
Пунктом 23 Порядку № 1197 передбачено, що внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється також через: 1) вебдодаток, розміщений на офіційному вебсайті Головного сервісного центру МВС, шляхом заповнення електронної заяви за формою згідно з додатком 1 із застосуванням кваліфікованого електронного підпису власника транспортного засобу та належного користувача; 2) Єдиний державний вебпортал електронних послуг, шляхом заповнення електронної заяви у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, передбачених додатком 1, із застосуванням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, електронних підписів або кваліфікованих електронних підписів власника транспортного засобу та належного користувача.
В матеріалах справи відсутні дані щодо внесення до ЄДРТЗ відомостей про користувача транспортних засобів ПРБФ "Комунальник".
Колегія суддів звертає увагу, що у разі невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень, зокрема, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, є саме особа, за якою зареєстрований транспортний засіб, або керівник юридичної особи, за якою він зареєстрований.
Отже, ураховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що за умови відсутності відомостей про належного користувача у ЄДРТЗ, при розгляді справ про адміністративні правопорушення обґрунтовано визначено суб'єктом відповідальності особу, за якою зареєстрований транспортний засіб, а саме позивача.
Щодо встановлення факту використання транспортного засобу позивача для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування та наявність чи відсутність підстав для звільнення позивача від відповідальності колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів судової справи, відповідно до розпорядження №471 від 30.07.2024 Житомирської обласної військової адміністрації Приватну ремонтно-будівельну фірму «Комунальник» визнано підприємством, яке відповідає критеріям, зазначеним у пп. 4), 5), 6) п. 2 Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених постановою №76 (а.с. 45).
Відповідно до умов Договору №38-24 від 22.02.2024 р., укладеного між Департаментом регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації (Замовник) та Приватною ремонтно-будівельною фірмою «Комунальник» (Підрядник) на будівництво фортифікаційних споруд у Житомирській області, Приватна ремонтно-будівельна фірма «Комунальник» зобов'язалася на свій ризик, власними силами та/або залученими силами та засобами виконати роботи по об'єкту: «Нове будівництво фортифікаційних споруд на території Житомирської області (взводного опорного пунку) №34» (а.с. 46-61).
Апелянт вказує, що будь-якого повідомлення на адресу відповідача щодо використання зафіксованого транспортного засобу в цілях забезпечення обороноздатності не надходило. Під час винесення постанови, шляхом обробки інформації з реєстрів та огляду метаданих транспортного засобу, інспектор не виявив ознак того, що транспортний засіб використовувався в цілях обороноздатності. З огляду на що, підстав для виключення адміністративної відповідальності позивача не було.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що перевезення вантажу здійснювалось з метою перевезення вантажу для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, що повністю виключає адміністративну відповідальність передбаченою ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення згідно абз. 7 п. 22.5 ПДР України. На підтвердження здійснення перевезення вантажу позивачем долучено до матеріалів справи:
-договір оренди транспоного засобу від 13 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та ПРБФ “Комунальник “ про передачу в оренду транспортного засобу транспортного засобу за номерним знаком НОМЕР_1 ;
- договір № 38-24 будівельного підряду по об»єкту “Нове будівництво фортифікаційних споруд на території Житомирської області (взводного опорного пункту) №34» укладеного між підрядником - Приватною ремонтно - будівельною фірмою “Комунальник», в особі директора - ОСОБА_2 та Департаментом регіонального розвитку Житомирської обласної державної адмінінстрації, якому відповідно до приписів Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 N 389-VIII (далі Закон N 389- VIII) надано функції в розумінні положень ч. 1 ст. 3 Закону N 389-VIII спільно з військовим командуванням, яа саме: надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану. Додтковим підтвердження здійснення перевезення з метою обороноздатності держави є посилання у змісті договору підряду на постанови КМУ України від 09.06. 2021 року №590 “Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану в Україні» ; від 29.12.2023 року № 1415 “Деяки питання підвищення обороноздатності держави на період воєнного стану в України» та розпорядження начальника Житомирської обласної військової адмінінстрації (що наділені на період воєнного стану певними повноваженнями відповідно до норм законодавста Укрїни) “Про підвищення обороноздатності Житомирської області на період воєнного стану»;
- розпорядження Житомирської обласної державної адмінінстрації “Про критично важливе підприємство» від 30.07.2024 року №471, відповідно до якого визнано ПРИВАТНУ РЕМОНТНО БУДІВЕЛЬНУ ФІРМУ “КОМУНАЛЬНИК»(код ЄДРПОУ: 20425612);
- подорожній листвід 31.12.2024 року, пояснення водія транспортного засобу; фотодоказа та інше.
Дослідивши наведені аргументи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абз. 7 п.22.5 ПДР України вимоги до габаритно-вагових норм не поширюються на транспортні засоби, які в період воєнного стану здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.
Згідно з абз.16 ч.1 ст.1 Закону України "Про оборону України" військове командування - Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об'єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з'єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об'єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з'єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Отже, положеннями Закону України "Про оборону України" та «Про правовий режим воєнного стану» чітко визначено, хто відноситься до військового командування.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
Отже, військова адміністрація є тимчасовим державним органом, що створюється указом Президента в умовах воєнного стану для забезпечення безпеки, правопорядку та життєдіяльності на певній території. Основні завдання включають підготовку до оборони, координацію дій із військовим командуванням, забезпечення роботи критичної інфраструктури, а також контроль за виконанням законів та захист прав громадян. Вона може тимчасово перебирати на себе повноваження місцевих органів влади, якщо вони не можуть їх виконувати.
Дослідивши обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що військова адміністрація не відноситься до органів військового командування, а лише здійснює координацію дій з військовим командуванням, отже колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги, що рішення військової адміністрації не є рішенням військового командування. Тому помилковим є посилання позивача на норми ч. 1 ст. 4 Закону N 389-VIII, у зв'язку з чим у матеріалах справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача, що рішення Житомирської обласної військової адміністрації у розумінні абз. 7 п. 22.5 ПДР України в період воєнного стану для транспортних засобів, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави, прирівняно до рішення військового командування.
Саме по собі розпорядження Житомирської обласної військової адміністрації №471 від 30.07.2024 року про визнання ПРБФ "Комунальник" підприємством критично важливої інфраструктури та Договір №38-24 будівельного підряду по об'єкту: "Нове будівництво фортифікаційних споруд на території Житомирської області (взводного опорного пункту) №34" , укладений між Департаментом регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації та ПРБФ "Комунальник" не є рішенням військового командування, зазначеного абз.16 ч.1 ст.1 Закону України "Про оборону України" , у зв'язку з чим не підлягають застосуванню норми абз. 7 п. 22.5 ПДР України.
Крім того, колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять підтвердження наявності договорів між ПРБФ "Комунальник" та Міністерством оборони України, іншими військовими формуваннями про надання таким перевізником послуг з перевезення, в той час як саме наявність чинного договору (контракту) з Міністерством оборони України та іншими військовими формуваннями є документом, що підтверджує приналежність автомобільних перевізників, які здійснюють перевезення вантажу для забезпечення обороноздатності держави, зазначене підтверджується листом т.в.о. командувача Сухопутних військ Збройних Сил України бригадного генерала ОСОБА_3 (а.с.132).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що зафіксований транспортний засіб здійснював перевезення вантажів саме для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, в момент фіксації відповідних порушень.
З урахуванням встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач правильно встановив параметри транспортного засобу позивача, застосувавши до нього обмеження. У зв'язку із цим висновок відповідача про порушення позивачем пункту 22.5 ПДР є обґрунтованим, а притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП - правомірним.
За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що Державною службою України з безпеки на транспорті, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладає обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено перевищення нормативних параметрів, зазначених у п.22.5 ПДР, що свідчить про правомірність спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі АВ №00003956 від 07.01.2025 року
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та свідчать про невідповідність висновків суду 1-ї інстанції обставинам справи та неправильне застосування ним норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч.2 ст.317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпеки на транспорті задовольнити повністю.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 вересня 2025 року скасувати.
Ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.