Справа № 620/7464/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ
12 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладене у листі б/н від 29.04.2024 про відмову у наданні звільнення ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, із збереженням грошового забезпечення з 12.01.2023 по 16.02.2023 включно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, із збереженням грошового забезпечення з 12.01.2023 по 16.02.2023 включно.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року адміністративний позов - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо неналежного розгляду рапортів ОСОБА_1 від 12.01.2023, 20.01.2023, 30.01.2023, та не вирішення питання щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.01.2023 по 16.02.2023.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) розглянути рапорти ОСОБА_1 від 12.01.2023, 20.01.2023, 30.01.2023 та прийняти рішення по суті порушених в них питань, з вирішенням питання про збереження грошового забезпечення за період з 12.01.2023 по 16.02.2023.
В решті позову відмовлено.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій просив стягнути на його користь з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 13000,00 грн. за надання йому правничої допомоги адвокатом, а також 108,50 грн. вартості поштових послуг.
Представник відповідача надав суду клопотання, в якому заперечував проти задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат, посилаючись на те, що їх розмір витрат не відповідає складності справи та належним чином не обґрунтований та просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат.
Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Не погоджуючись із додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити додаткове рішення суду першої інстанції, заяву про стягнення судових витрат задовольнити в повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 12.11.2025.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суд першої інстанції ухвалюючи додаткове рішення, виходив з того, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».
Дана справа є справою незначної складності, цей спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині вивчення документів, складання позовної заяви та інших заяв по справі.
Як зазначив суд, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а також виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 3000,00 грн.
Що стосується відшкодування витрат на пересилання поштової кореспонденції позивачем, то суд критично оцінив надані позивачем докази, а саме квитанції АТ «Укрпошта» (а.с. 56), оскільки вказані докази не містять інформації щодо поштового вкладення, яке надсилалося позивачем.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки:
- заявлені позивачем витрати за надання правничої допомоги ґрунтувалися на підставі Рекомендацій Ради адвокатів Чернігівської області, щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, тобто розмір судових витрат на правничу допомогу, визначений по мінімальним ставкам, отже він не може бути менший;
- щодо відшкодування витрат на пересилання поштової кореспонденції, суд першої інстанції не надав оцінки наявним доказам, оскільки дати зазначені на квитанціях відправлення АТ «Укрпошта», відповідають датам, зазначених в поданих позивачем процесуальних документах;
- матеріалами справи достовірно встановлено, що саме зазначеними поштовими відправленнями, надсилалися процесуальні документи відповідачу і вказані судові витрати понесені саме в зв'язку з необхідністю вчинення процесуальних дій, щодо виконання обов'язку надіслання копій цих процесуальних документів сторонам провадження.
Колегія суддів частково погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. (ч. 1 ст. 252 КАС України)
Згідно норм ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Так, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Слід врахувати, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 виснував, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.
Аргументи апелянта про те, що заявлені витрати за надання правничої допомоги ґрунтувалися на підставі Рекомендацій Ради адвокатів Чернігівської області, щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, тобто розмір судових витрат на правничу допомогу, визначений по мінімальним ставкам, отже, він не може бути менший, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки Рекомендації Ради адвокатів Чернігівської області не є обов'язковими для врахування.
Колегія суддів наголошує на тому, що суд розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору, а не автоматично стягувати увесь заявлений стороною до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не надав оцінки наявним доказам відшкодування витрат на пересилання поштової кореспонденції, оскільки дати зазначені на квитанціях відправлення АТ «Укрпошта», відповідають датам, зазначених в поданих позивачем процесуальних документах, колегія суддів враховує наступне.
Як вбачається із матеріалів справи (а.с. 56) апелянтом надсилалися процесуальні документи на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), тому вказані судові витрати понесені у зв'язку з необхідністю вчинення процесуальних дій, пов'язаних із виконанням обов'язку передбачених ч. 2 ст. 163 КАС України, п. 2. ч. 4 ст. 162 КАС України.
Таким чином, на переконання колегії суддів, доводи апелянта в цій частині підлягають задоволенню.
Отже, з урахуванням опису кожної складової наданих послуг, беручи до уваги складність справи (розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження), та підстави, з яких суд першої інстанції виходив при прийнятті рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року - змінити.
Викласти абзац 1 резолютивної частини додаткового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року наступним чином:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. та 108,50 грн. витрат, пов'язаних із надсиланням поштової кореспонденції».
У іншій частині додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко