Справа № 620/7464/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ
12 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладене у листі б/н від 29.04.2024 про відмову у наданні звільнення ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, із збереженням грошового забезпечення з 12.01.2023 по 16.02.2023 включно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, із збереженням грошового забезпечення з 12.01.2023 по 16.02.2023 включно.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України було повідомлено про отриману травму, неможливість виконання службових обов'язків та подальше проходження лікування вдома його безпосереднього начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також прямого начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ОСОБА_2 . Долученими результатами медичного огляду було підтверджено наявність встановленого діагнозу, який унеможливлював виконання ним службових обов'язків, що вимагало подальшого його звільнення від їх виконання, шляхом оголошення наказу по військовій частині. Тому рішення відповідача, що викладене у листі від 29.04.2024 про відмову у наданні звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, із збереженням грошового забезпечення з 12.01.2023 по 16.02.2023 включно, позивач вважає протиправним.
Відповідачем подано відзив, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що наказами начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.01.2023 № 3-ВВ «Про особовий склад» та від 13.01.2023 № 9-ВВ «Про особовий склад» ОСОБА_1 було звільнено від виконання службових обов'язків через хворобу у період з 02.01.2023 по 12.01.2023. Зазначає, що 12.01.2023 позивач прибув до управління ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, але за медичною допомогою до медичного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України не звертався. Після закінчення звільнення від виконання службових обов'язків через хворобу ОСОБА_1 на службу не прибув, тому наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України від 20.01.2023 № 118-АГ було призначено службове розслідування. Також зазначив, що позивачу грошове забезпечення за січень 2023 року та лютий 2023 року виплачено у повному обсязі.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо неналежного розгляду рапортів ОСОБА_1 від 12.01.2023, 20.01.2023, 30.01.2023, та не вирішення питання щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.01.2023 по 16.02.2023.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) розглянути рапорти ОСОБА_1 від 12.01.2023, 20.01.2023, 30.01.2023 та прийняти рішення по суті порушених в них питань, з вирішенням питання про збереження грошового забезпечення за період з 12.01.2023 по 16.02.2023.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 12.11.2025.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
02.01.2023, рухаючись з місця тимчасового проживання до місця дислокації підрозділу, ОСОБА_1 отримав травму ноги.
У період з 12.01.2023 по 16.02.2023 позивач перебував на лікуванні у Державній установі «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області», про що повідомив командира ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Згідно копій наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 04.01.2023 № 3-ВВ, від 11.01.2023 № 7-ВВ, від 13.01.2023 № 9-ВВ позивач був звільнений від виконання службових обов'язків через хворобу, починаючи з 02.01.2023 по 12.01.2023.
У зв'язку з отриманою травмою, позивачем на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) були подані рапорти від 12.01.2023, 20.01.2023, 30.01.2023 з проханням продовжити лікарняний з 12.01.2023 до 17.02.2023 (а.с. 8-10).
Проте, вказані рапорти не були розглянуті відповідачем.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 по справі № 620/2106/23 (https://reestr.court.gov.ua/Review/119719693) позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не розгляду рапортів ОСОБА_1 від 12.01.2023, 20.01.2023, 30.01.2023; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) розглянути рапорти ОСОБА_1 від 12.01.2023, 20.01.2023, 30.01.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В решті позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024 по справі № 620/2106/23 (https://reestr.court.gov.ua/Review/116709837) рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) розглянути питання щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 12.01.2023 по 16.02.2023 року включно. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 залишено без змін.
На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 у справі № 620/2106/23, щодо розгляду рапортів від 12.01.2023, 20.01.2023 та 30.01.2023, відповідач листом від 29.04.2024 повідомив позивача, що у зв'язку з тим, що він не надав до медичної установи прикордонного загону довідки про тимчасову непрацездатністю рядового або начальницького складу про його лікування, прикордонний загін не може надати позивачу лікарняний відповідно до вказаних рапортів.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що за встановленими обставинами, рапорти ОСОБА_1 від 12.01.2023, 20.01.2023, 30.01.2023 не розглянуті командиром військової частини, рішення про задоволення або відмову у задоволенні рапортів позивача не було прийнято та доказів прийняття такого рішення матеріали справи не містять.
Суд не прийняв до уваги, лист б/н від 29.04.2024 про відмову у наданні звільнення ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, із збереженням грошового забезпечення з 12.01.2023 по 16.02.2023 включно, оскільки він підписаний представником ІНФОРМАЦІЯ_3 за довіреністю ОСОБА_3 , що суперечить чинному законодавству, яким передбачено право видавати накази по особовому складу надається командиру військової частини.
Таким чином на думку суду, не розглянувши рапорти позивача стосовно порушених у них питань, та не прийнявши за результатами їх розгляду відповідного рішення, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, чим допустив протиправну бездіяльність.
Суд звернув увагу, що обставини внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно ухилення позивача від військової служби, не впливають на встановлений вимогами чинного законодавства обов'язок відповідача щодо розгляду рапортів позивача, оскільки позивач, попри призупинення військової служби, залишається у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 та розпорядженні командира військової частини
Таким чином, суд виснував, що питання про наявність або відсутність правових підстав для збереження грошового забезпечення позивачу за період з 12.01.2023 по 16.02.2023 має бути вирішено під час прийняття наказу начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 за наслідками розгляду рапортів ОСОБА_1 від 12.01.2023, 20.01.2023, 30.01.2023, що не було здійснено відповідачем.
Суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково, шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) розглянути рапорти ОСОБА_1 від 12.01.2023, 20.01.2023, 30.01.2023 та прийняти рішення по суті порушених в них питань, з вирішенням питання про збереження грошового забезпечення за період з 12.01.2023 по 16.02.2023.
Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки:
- за результатами проведення службового розслідування ОСОБА_1 можливо вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, за відсутність його без поважних причин з 12.01.2023;
- грошове забезпечення ОСОБА_1 за січень 2023 року та лютий 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України виплачувалося в повному обсязі;
- Чернігівським окружним адміністративним судом питання щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 12.01.2023 по 16.02.2023 та докази які надав ОСОБА_1 розглядалися у справі № 620/2106/23.
Доводи апеляційної скарги позивача. Суд першої інстанції прийшов до необґрунтованих висновків про те, що рапорти від 12, 20 та 30 січня 2023 року не були розглянуті. Відповідач розглянув по суті рапорти від 12, 20 та 30 січня 2023 року і долучені до них документи, та не вчинив дій, які зобов'язаний був вчинити відповідно до ст. 257 Статуту. Також, наявність представницьких повноважень у Філімоненка Максима, підтверджується довіреністю наявній у справі, до яких також входить надання повідомлень про прийняте рішення командування військової частини, а не прийняття безпосередньо, як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася з Указами Президента України.
За приписами абзацу четвертого статті 1 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут), визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Дія Статуту поширюється на військовослужбовців, зокрема, Державної прикордонної служби України.
У відповідності до статті 12 Статуту, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
В силу вимог статті 14 Статуту, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтею 115 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-ХІV визначено, що вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Отже, військовослужбовець у разі часткової втрати працездатності має право подати рапорт командиру (начальнику), який повинен його розглянути та надати відповідь по суті порушених питань.
Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період, визначаються та регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009).
Згідно з абзацом 1 пункту 13 Положення № 1115/2009, право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, ректор вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які утримуються на окремих штатах і за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище.
Колегія суддів зауважує, що наслідком подання та розгляду рапорту військовослужбовця, є наказ по особовому складу про задоволення чи відмова у задоволенні рапорту, що свідчить про те, що, за загальним правилом, рапорт військовослужбовця має бути розглянутий командиром військової частини. Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення (наказ) та таке рішення (наказ) доведено до військовослужбовця належним чином.
Щодо доводів відповідача про те, що за результатами проведення службового розслідування ОСОБА_1 можливо вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, за відсутність його без поважних причин з 12.01.2023, колегія суддів зазначає наступне.
24.09.2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 до якої долучено рішення Старшого слідчого П'ятого слідчого відділу ДБР про закриття кримінального провадження № 42023272320000145 від 19.05.2023 року, відомості про яке були внесені за фактом відсутності на службі старшого сержанта ОСОБА_1 у період 13.01.2023 - 16.02.2023, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України.
Тому, доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, окрім того, не впливають на встановлений вимогами чинного законодавства обов'язок відповідача щодо розгляду рапортів позивача, оскільки позивач, попри призупинення військової служби, залишається у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 та розпорядженні командира військової частини.
Щодо доводів апелянта про те, що грошове забезпечення ОСОБА_1 за січень 2023 року та лютий 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України виплачувалося в повному обсязі, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 7 Розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306, грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Підпунктом 1 пункту 4 Розділу V вказаної Інструкції передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні, та тим, хто на день вибуття на лікування звільнений від посад, за весь період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою згідно з висновком військово-лікарської комісії, але не більше чотирьох місяців з дня вибуття з органу Держприкордонслужби (крім випадків, коли законодавством передбачені більш тривалі терміни перебування на лікуванні) виплачується грошове забезпечення за останніми штатними посадами, які вони займали.
Грошове забезпечення в цьому разі обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовці мали право на день звільнення від посад (звільнення від виконання службових обов'язків). У разі якщо в зазначені періоди у військовослужбовців відбулися зміни розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та додаткових видів грошового забезпечення або норм грошового забезпечення, грошове забезпечення перераховується з урахуванням нових розмірів за кожним з видів грошового забезпечення з дня, з якого відбулися відповідні зміни.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що питання про наявність або відсутність правових підстав для збереження грошового забезпечення позивачу за період з 12.01.2023 по 16.02.2023 має бути вирішено під час прийняття наказу начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) за наслідками розгляду рапортів ОСОБА_1 від 12.01.2023, 20.01.2023, 30.01.2023, що не було здійснено апелянтом.
Щодо аргументів апелянта про те, що Чернігівським окружним адміністративним судом питання щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 12.01.2023 по 16.02.2023 та докази які надав позивач розглядалися у справі № 620/2106/23 колегія суддів зазначає наступне.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 по справі № 620/2106/23 (https://reestr.court.gov.ua/Review/119719693) позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не розгляду рапортів ОСОБА_1 від 12.01.2023, 20.01.2023, 30.01.2023; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) розглянути рапорти ОСОБА_1 від 12.01.2023, 20.01.2023, 30.01.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В решті позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024 по справі № 620/2106/23 (https://reestr.court.gov.ua/Review/116709837) рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) розглянути питання щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 12.01.2023 по 16.02.2023 року включно. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 залишено без змін.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи № 620/7464/24 та встановлено судом першої інстанції, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 у справі № 620/2106/23, щодо розгляду рапортів від 12.01.2023, 20.01.2023 та 30.01.2023, апелянт листом б/н від 29.04.2024 повідомив ОСОБА_1 , що у зв'язку з тим, що він не надав до медичної установи прикордонного загону довідки про тимчасову непрацездатністю рядового або начальницького складу про його лікування, прикордонний загін не може надати позивачу лікарняний відповідно до вказаних рапортів.
Колегія суддів не приймає до уваги наявний в матеріалах справи лист б/н від 29.04.2024 про відмову у наданні звільнення ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, із збереженням грошового забезпечення з 12.01.2023 по 16.02.2023 включно, оскільки він підписаний представником ІНФОРМАЦІЯ_3 за довіреністю ОСОБА_3 , що суперечить чинному законодавству, адже не є рішенням суб'єкта владних повноважень, та право видавати накази по особовому складу надається командиру військової частини.
Натомість, Чернігівський окружний адміністративний суду у рішенні від 07 травня 2025 року у даній справі визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо неналежного розгляду рапортів ОСОБА_1 від 12.01.2023, 20.01.2023, 30.01.2023, та не вирішення питання щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.01.2023 по 16.02.2023.
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) розглянути рапорти ОСОБА_1 від 12.01.2023, 20.01.2023, 30.01.2023 та прийняти рішення по суті порушених в них питань, з вирішенням питання про збереження грошового забезпечення за період з 12.01.2023 по 16.02.2023.
Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими, оскільки не розглянувши рапорти ОСОБА_1 стосовно порушених у них питань, та не прийнявши за результатами їх розгляду відповідного рішення, апелянт діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, чим допустив протиправну бездіяльність.
У частині доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів зауважує, що питання про наявність або відсутність правових підстав для збереження грошового забезпечення позивачу за період з 12.01.2023 по 16.02.2023 має бути вирішено під час прийняття наказу начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) за наслідками розгляду рапортів ОСОБА_1 від 12.01.2023, 20.01.2023, 30.01.2023, проте, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази про те, що рапорти від 12, 20 та 30 січня 2023 року були прийняті та розглянуті у визначеному законодавством порядку.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апелянтів, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всі вимоги законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко