Справа № 640/15306/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шепелюк Віталій Леонідович
13 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Торг» до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Державна податкова служба України про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Торг» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Державна податкова служба України в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення від 17 червня 2020 року №0352813308.
Позов обґрунтовано тим, що позивачем була здійснена плата єдиного соціального внеску, однак, помилково зарахована на рахунок №UА798999980000037196201022652, відкритий в Казначействі України для адміністрування податків з ЄСВ, замість правильного рахунку №UA418999980000355679201002654, відкритий в Казначействі України для адміністрування податків з ЄСВ, що свідчить про помилковість нарахування штрафних санкцій.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17 червня 2020 року №0352813308.
В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахованого та не сплаченого у строки, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є недоїмкою та стягуються з урахуванням пені та нарахуванням штрафів.
На думку скаржника, оскільки чинним законодавством не передбачено звільнення від застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) єдиного внеску у разі невірного заповнення реквізитів.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 07 жовтня 2025 року.
У силу вимог частини першої статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2020 на адресу ТОВ «Київ-Торг» від ГУ ДПС у м. Києві надійшла вимога №O-1480-10 від 15.01.2020 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 70 3391,73 грн. зі сплати єдиного соціального внеску.
03 лютого 2020 року позивачем подано до ДПС України скаргу №03-02/1/2020 про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2020 №Ю-1480-10 ГУ ДПС у м. Києві.
Листом від 28.02.2020 №7935/6/99-00-08-06-01-06 ДПС України повідомило ТОВ «Київ-Торг» про те, що згідно даних інформаційної системи податкового органу, заборгованість ТОВ «Київ-Торг» погашена 28.01.2020, тобто сума боргу визначена в оскаржуваній вимозі - не обліковується.
Разом з тим, 07.05.2020 на адресу ТОВ «Київ-Торг» від ГУ ДПС у м. Києві надійшло рішення №0226393308 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі - 320122,29 грн штрафу та 18015,20 грн пені.
15 травня 2020 року позивачем подано скаргу №15-05/1/2020 до ДПС України про скасування рішення ГУ ДПС у м. Києві №0226393308 від 28.04.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 338 137, 49 грн.
У свою чергу, 09.06.2020 ДПС України своїм рішенням №18574/6/99-00-06-03-01-06, вирішила рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.04.2020 №0226393308 ГУ ДПС у м. Києві скасувати та вважати відкликаним з дня прийняття даного рішення, а скаргу ТОВ «Київ-Торг» від 15.05.2020 №15-05/1/2020 - задовольнити частково, зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві винести та направити нове рішення, згідно вимог чинного законодавства.
Як наслідок, 24.06.2020 на адресу ТОВ «Київ-Торг» від ГУ ДПС у м. Києві надійшло рішення №0352813308 від 17.06.2020 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 180 059,93 грн, у тому числі штрафу у розмірі 174 094,50 грн та пені 5 965,43 грн.
Як вказує позивач, платіжними дорученнями №427 від 21.11.2019 та №874 від 06.12.2019 ТОВ «Київ-Торг» здійснило сплату єдиного соціального внеску на суму заробітної плати за першу та другу половину листопада 2019 року на загальну суму 704 790,62 грн.
При цьому, сплату ЄСВ було помилково здійснено на рахунок №UA798999980000037196201022652, відкритий в Казначействі України для адміністрування податків з ЄСВ, замість правильного рахунку №UA418999980000355679201002654, відкритий в Казначействі України для адміністрування податків з ЄСВ.
Про вказані обставини, ТОВ «Київ-Торг» повідомило ГУ ДПС у м. Києві, шляхом подання заяви засобами електронного зв'язку в електронній формі №61850 від 28.12.2019 про перерахування помилково сплачених сум ЄСВ на невідповідний рахунок у відповідності з Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Мінфіну від 16.01.2016 №6.
До того ж, платіжними дорученнями: №1138 від 27.12.2019; №714 від 03.12.2019; №717 від 03.12.2019; №950 від 16.12.2019; №1004 від 18.12.2019; №1050 від 19.12.2019; №1055 від 20.12.2019; №1073 від 20.12.2019 ТОВ «Київ-Торг» здійснило сплату ЄСВ на суму заробітної плати за першу та другу половину грудня 2019 року на загальну суму 169 317,10 грн.
При цьому, також, сплату єдиного соціального внеску було помилково здійснено на рахунок №UA798999980000037196201022652, відкритий в Казначействі України для адміністрування - податків з ЄСВ, замість правильного рахунку №UA418999980000355679201002654, відкритий в Казначействі України для адміністрування податків з ЄСВ.
Про вказані обставини ТОВ «Київ-Торг» повідомило ГУ ДПС у м. Києві, шляхом подання заяви засобами електронного зв'язку в електронній формі №07/02/20-3 від 07.02.2020 про перерахування помилково сплачених сум ЄСВ на невідповідний рахунок у відповідності з Порядком №6 від 16.01.2016.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного внеску у строк, встановлений Законом №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску, відтак рішення ГУ ДПС у м. Києві від 17.06.2020 №0352813308 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
У відповідності до пунктів 36.1 та 36.5 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до вимог частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
У силу вимог пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Як встановлено п. 2 частини одинадцятої ст. 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (п. 10 частини одинадцятої ст. 25 Закону № 2464-VI).
При цьому, у статті 14 Закону № 2464-VI встановлені повноваження органів доходів і зборів, серед них визначено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Таким чином, нормами Закону № 2464-VI чітко встановлено, що повноваження та обов'язки щодо здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати платниками єдиного внеску, стягнення з платників несплачених сум єдиного внеску та застосування до таких платників фінансових санкцій у випадках, передбачених цим Законом, надані виключно органам доходів і зборів.
У відповідності до вимог п.п. 6, 7 статті 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пунктом 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення (п. 3 Розділу VI Інструкції №449).
Таким чином, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених законодавством.
Тобто, передумовою для формування податкової вимоги, є наявність у платника боргу, який обліковується в інформаційній системі органу доходів і зборів.
При цьому, за загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов'язку несе платник.
Це визначено статтею 109 ПК України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 111 ПК України передбачені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Разом з тим, нормами Бюджетного кодексу України, а саме, частиною першою статті 43 та частиною п'ятою п'ятою статті 45 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), закріплено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.
Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету.
Разом з тим, оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 808/3455/15.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі платіжних доручень №427 від 21.11.2019 та №874 від 06.12.2019 здійснив сплату ЄСВ на суму заробітної плати за 1 та 2 половину листопада 2019 року на загальну суму 704790,62 грн; платіжними дорученнями №1138 від 27.12.2019; №714 від 03.12.2019; №717 від 03.12.2019; №950 від 16.12.2019; №1004 від 18.12.2019; №1050 від 19.12.2019; №1055 від 20.12.2019; №1073 від 20.12.2019р. ТОВ «Київ-Торг» здійснило сплату єдиного соціального внеску на суму заробітної плати за першу та другу половину грудня 2019 року на загальну суму 169 317,10 грн,
Втім, зазначені суми були помилково сплачені на розрахунковий рахунок UA798999980000037196201022652.
Вказана помилка була виявлена позивачем та з метою її виправлення підготовлено та направлено листи до ГУ ДПС у м. Києві засобами електронного зв'язку в електронній формі №61850 від 28.12.2019, №07/02/20-3 від 07.02.2020 про перерахування помилково сплачених сум ЄСВ на невідповідний рахунок у відповідності з Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Мінфіну від 16.01.2016 №6.
Відтак, допущена позивачем технічна помилка, внаслідок якої кошти помилково були перераховані на помилковий розрахунковий рахунок була виявлена та самостійно виправлена шляхом написання відповідних листів.
Таким чином, оскільки помилкове перерахування позивачем коштів не вплинуло на виконання обов'язку платника перед Державним бюджетом України зі сплати з єдиного податку, відтак застосування до позивача штрафу за висновком суду є неправомірним.
У даному випадку, штрафні санкції застосовуються лише у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок.
Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №821/844/17 та в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №821/1897/17.
Докази, які б свідчили про несвоєчасну несплату позивачем податку до Державного бюджету апелянтом надано не було, обставин, що свідчать про умисне ухилення позивача від сплати такого податку податковим органом наведено також не було.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17 червня 2020 року №0352813308.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко