14 листопада 2025 р. Справа № 520/3209/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Шевченко О.В.) від 27.08.2025 по справі № 520/3209/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD"
до Київської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач, ТОВ ВКП "K.I.T. LTD", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA100430/2024/000025/2 від 31.10.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA100430/2024/000025/2 від 31.10.2024 є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 по справі № 520/3209/25 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA100430/2024/000025/2 від 31.10.2024.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (код ЄДРПОУ 30290694) судові витрати в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що 31.10.2024 до відділу митного оформлення № 3 митного поста «Вишневе» декларантом ТОВ «Стар Брок Сервіс» подано електронну митну декларацію (даліЕМД). ЕМД опрацьовано та присвоєно реєстраційний номер № 24UA100430287334U2. По вищезазначеній ЕМД спрацювали ризики АСАУР (Автоматизована система аналізу та управління ризиками), а саме: 105-2 «Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв»; 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Вказує, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з вищезазначеною митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Також зазначає, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Вказує, що Декларантом не надано жодних додаткових документів у відповідності до ст. 53 МКУ. Тобто, декларант не використав своє право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації згідно з ч.3.1 ст. 52 МКУ.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ ВКП "K.I.T. LTD" (вул. Новопроектна, буд. 7, м. Харків, 61044, код ЄДРПОУ 30290694) зареєстроване в якості юридичної особи.
26 вересня 2024 року між ТОВ виробничо-комерційним підприємством "K.I.T. LTD" (Покупець) та Iceland Seafood ehf (Продавець) укладено Контракт № 26.09, за умовами якого Продавець продає Покупцеві заморожену або охолоджену рибу та морепродукти (у подальшому Товар) згідно інвойсу та ціни, узгодженої Сторонами.
Інвойс є невід'ємною частиною цього контракту.
Додаткові умови і положення будуть відображені у додатках, які є невід'ємною частиною цього контракту.
З метою підтвердження митної вартості ввезеного товару, позивачем відповідно до вимог МК України надіслано до відділу митного оформлення № 3 митного поста “Вишневе» електронну митну декларацію № 24UA100430287334U2. Разом із вищевказаною ЕМД декларант подав відповідні документи.
За декларацією № 24UA100430287334U2 на підставі контракту № 26.09 від 26.09.2024 ввезено на митну територію України товар: Риба морожена морська: мойва с/м, ціла, нерозроблена (Mallotus Villosus), без теплової обробки, без харчових домішок. Розмірний ряд: 35-45шт/кг. Чиста вага нетто: 19600 кг, без врахування ваги крижаної глазурі, упаковано в 700 карт. коробів (з вкладенням п/е пакета, термоусадочна плівка, п/е тесьма) на дерев. палетах. Дата виробництва: 03/2023р., виробник: Iceland Seafood ehf (A351), країна виробництва: IS.
По вищезазначеній ЕМД спрацювали ризики АСАУР (Автоматизована система аналізу та управління ризиками), а саме: 105-2 “Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв», 106-2 “Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».
Митним органом направлено декларанту протокол обробки електронного документу (запит) від 31.10.2024 № 14252, в якому запропоновано декларанту надати митному органу додаткові відомості (а.с. 14 - 18).
31.10.2024 року Київською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2024/000025/2, в якому вказано наступне:
1) “Відповідно до наказу МФУ № 599 від 24.05.2012 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МКУ) подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів належать: транспортний договір: рахунок-фактура; заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленою рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного Транспортного засобу).
Декларантом до митного оформлення не надано заявку на здійснення транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
2) Відповідно до пункту 4.2 контракту від 26.09.2024 № 26.09 та інвойсу від 24.10.2024 № SR052832 умовою оплати за товар є передплата. Згідно наданого платіжного документа від 24.10.2024 № 61 зазначено, що оплата здійснюється за PROFORMA INVOICE від 24.10.2024 (№ AS050445, який не надано до митної декларації.
3) Відповідно до п. 2.2.9 договору на перевезення перевізник зобов'язаний забезпечити наявність полісу страхування - (відсутні страхові документи). Митна декларація країни відправлення від 28.10.2024р. № 24LTLU900019AC83A1 не якісне зображення що не дає можливості розпізнати зазначену інформацію.
Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст. 53, ст. 154, ст. 57 МКУ додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.
Декларантом не надано жодних додаткових документів у відповідності до ст. 53 МКУ. Тобто, декларант не використав своє право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації згідно з ч.3.1 ст. 52 МКУ.
Згідно частини 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Також, відповідно до частини 6 статті 54 і Кодексу митний орган може відмовити у заявленій декларантом митній вартості у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями частини 6 статті 54 та частиною 2 статті 58 Кодексу, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів які імпортуються визнати не можливо.
Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МКУ. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МКУ від декларанта не надходило.
За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору.
Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.
Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 11.06.2024 № 100430/2024/284139, від 02.07.2024 № 100430/2024/284576 (вартість товару “мойва с/м. ціла, нерозроблена (Mallotus Villosus). без теплової обробки, без харчових домішок. Розмірний ряд: 35-45 шт/кг. Країна виробництва: Ісландія» згідно джерела інформації - 1,21 дол.США/кг) (а.с. 10 - 13).
Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2024 року.
Через винесення митним органом картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, декларант подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ МД № UA100430/2024/000188 (а.с. 42 - 43). Позивачем було визначено митну вартість товару за резервним методом.
Також судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження заявленої в електронній митній декларації інформації №UA100430/2024/000188, зокрема, митної вартості товару, разом із декларацією було надіслано до митного органу наступні документи: Сертифікат якості (Certificate of quality) сертифікат якості від 24.10.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № SR052832 від 24.10.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 28.10.2024; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № IS-064876-1 від 24.10.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару № 61 від 24.10.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1-31/10/2024 31.10.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів) № 26.09 від 26.09.2024; Договір про надання послуг митного брокера № 07-12-22 від 07.12.2022; Договір (контракт) про перевезення № 1910 від 19.10.2024; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом “єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 12075899 від 31.10.2024; Копія митної декларації країни відправлення № 24LTLU900019AC83A1 від 28.10.2024.
Також, відповідно до частини 8, 9 статті 55 МК України декларантом надіслано до митного органу лист №б/н від 06.01.2025 про надання додаткових документів за митною декларацією № 24UA100430287334U2 від 31.10.2024 разом з наступними документами: Заявка № 2 від 19.10.2024 до договору № 1910 від 19.10.2024; Рахунок на оплату № 80 від 31.10.2024 за договором про транспортно-експедиційні послуги до договору № 1910 від 19.10.2024; Акт надання послуг № 80 від 01.11.2024 за договором про транспортно-експедиційні послуги до договору № 1910 від 19.10.2024; платіжна інструкція № 940 від 05.12.2024 на суму 45 000 грн.; платіжна інструкція № 1031 від 27.12.2024 на суму 25 000 грн.; платіжна інструкція № 12 від 05.01.2025 на суму 25 000 грн. Інші документи щодо виконання контракту на поставку товару: Проформа Інвойс № AS050445 від 26.09.24; Платіжна інструкція № 61 від 24.10.2024 на загальну суму 19600,00 доларів США (з підписом та печаткою підприємства); Копія митної декларації країни відправлення 24LTLU900019AC83A1 від 28.10.2024 (а.с. 44).
В заяві декларант просив розглянути додаткові документи та скасувати рішення Київської митниці ДМС України про коригування митної вартості товарів №UA100430/2024/000025/2 від 31.10.2024 року.
За результатами розгляду додаткових документів листом Київської митниці ДМС України від 09.01.2025 "Щодо розгляду додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару" повідомлено декларанта про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2024/000025/2 від 31.10.2024 року (а.с. 56 - 63).
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем до суду так і відповідачу, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документи на підтвердження митної вартості товару у повній мірі підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, у зв'язку з чим оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів необґрунтовані та підлягають скасуванню в судовому порядку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний органу має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.
При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.
Судовим розглядом встановлено, що під час митного оформлення позивачем (його декларантом) були надані посадовим особам відповідача документи, перелік яких наведений вище. При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з умов Контракту.
Також, матеріали справи свідчать, що позивач на отриманий запит митниці направив лист з інформацією та поясненнями стосовно запитуваної інформації та умов поставки товару.
В свою чергу, рішення митного органу про коригування митної вартості прийняті з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів.
Надаючи оцінку підставам, які покладені в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Так, що стосується зауважень митного органу до наданих позивачем документів на підтвердження транспортних витрат, відповідач посилався на те, що з транспортних документів на перевезення наявна лише довідка про транспортні витрати від 31.10.2024 № 1-31/10/2024, яка не може вважатися належним документом, оскільки він не є первинним документом у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
В свою чергу, судовим розглядом встановлено, що до митного оформлення надано позивачем надавалися такі документи на підтвердження транспортних витрат: 1) Договір № 1910 на транспортно-експедиційні послуги від 19.10.2024, укладений між ТОВ «Виробничо-комерційного підприємства «К.І.Т. LTD» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник); 2) Заявка № 2 до договору № 1910 від 19.10.2024 на перевезення партії мойви загальною вагою 19600,00 кг. від порту Клайпеда (Литва) до м. Київ (Україна) автомобілем MAN AC2012НО/ НОМЕР_1 ; 3) Міжнародна товарно-транспортна накладна б/н від 28.10.2024 щодо перевезення товару обумовленого інвойсом № SR052832 від 24.10.2024 автомобілем MAN державні номери АС2012HO//AC2012XG; 4) Акт № 80 від 01.11.2024 про надання послуг за договором № 1910 від 19.10.2024, Транспортного перевезення в міжнародному сполученні по маршруту: Клайпеда (Литва) - п/п Ягодин; а/м МАМ д/н:АС2СІ12НО н/п: НОМЕР_2 на суму 45000,00 грн; 5) Рахунок на оплату № 80 від 31.10.2024, виписаний ФОП ОСОБА_1 на суму 45000,00 грн; 6) Платіжна інструкція № 80 від 05.12.2024 про оплату 45000,00 грн на користь ФОП ОСОБА_1 послуг транспортного перевезення згідно рахунка № 80 від 31.10.2024; 7) Довідка про транспортні витрати № 1-31/10/2024 від 31.10.2024, видана ФОП ОСОБА_1 для митних органів про те, що вартість доставки вантажу при міжнародному сполученні державним номером НОМЕР_3 / НОМЕР_4 за маршрутом: автомобілем з Клайпеда (Литва ) -прикордонний перехід Ягодин становить 45000,00 грн. (Сорок п'ять тисяч гривень 00 коп.).
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, до переліку документів, які підтверджують митну вартість, відносяться транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Аналіз наведеної вище норми свідчить про те, що приписами чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини не визначено конкретний (виключний) перелік документів (доказів), якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, що свідчить про те, що такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).
Отже, довідка про транспортні витрати та інші надані позивачем документи є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Також суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Аналіз цієї норми ПК України свідчить про те, що в ньому йдеться про формування показників податкової звітності а не про інформацію, складену на підставі цих показників, якою є довідка про транспортні витрати. Крім того, довідка про транспортні витрати в розумінні цієї статті є іншим документом, інформацією, пов'язаною з обчисленням і сплатою податків і зборів.
Що стосується доводів митного органу про те, що для підтвердження витрат на транспортування товару декларантом надано рахунок на транспортні витрати, які видані ФОП ОСОБА_1 , проте згідно з даними зазначеними в автотранспортній накладній СМR від 28.10.2024 б/н інформація щодо перевізника товарів відсутня, колегія суддів зазначає, що позивачем вказані недоліки цього документа не заперечуються.
Разом з тим, позивач просив врахувати, що: заявка № 2 до договору № 1910 від 19.10.2024 на перевезення партії мойви загальною вагою 19600,00 кг. від порту Клайпеда (Литва) до м. Київ (Україна), як і СМR б/н від 28.10.2024 містить інформацію про перевезення товару автомобілем MAN AC2012НО/ НОМЕР_1 ; акт № 80 від 01.11.2024 про надання послуг за договором № 1910 від 19.10.2024, Транспортного перевезення в міжнародному сполученні по маршруту: Клайпеда (Литва) - п/п Ягодин як і СМR б/н від 28.10.2024 містить інформацію про перевезення товару автомобілем МАN д/н: НОМЕР_5 н/п: НОМЕР_2 на суму 45000,00 грн; рахунок на оплату № 80 від 31.10.2024, виписаний ФОП ОСОБА_1 на суму 45000,00 грн. за перевезення товару автомобілем МАN д/н НОМЕР_5 н/п: НОМЕР_2 , що співпадає із відомостями, визначеними СМR б/н від 28.10.2024.
Колегія суддів, що надані позивачем документи щодо транспортування товару підтверджуються факт надання таких послуг, та у своїй сукупності містять відомості про особу перевізника, вартість послуг, маршрут, тощо. При цьому, суд враховує, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Що стосується доводів митного органу про те, що СМR б/н від 28.10.2024 має ознаки підробки, оскільки до суду першої інстанції подано оформлену товарно-транспортну накладну із підписом та печаткою, позивачем надано пояснення, що він отримав від перевізника повний пакет документів, разом із оформленою СМR б/н від 28.10.2024 у тому вигляді, в якому надав цей документ суду. Крім того вважає, що дооформлення цього документу особою, що на це уповноваження, та проставлення на ньому дійсних печаток суб'єкта підприємницької діяльності не є підробкою.
Враховуючи обставини цієї справи та надані позивачем пояснення, колегія суддів відхиляє наведений вище довід митного органу, оскільки посилання на факт підробки СМR б/н від 28.10.2024 ґрунтується виключно на його припущеннях.
Щодо доводів митного органу про те, що декларантом до митного оформлення не надано заявку на здійснення транспортно експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури, судом встановлено, що згідно Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100430/2024/000188 та Листа б/н від 06.01.2025 про надання додаткових документів за митною декларацією 24UA100430287334U2 від 31.10.2024 до митного оформлення надано: 1. Договір № 1910 на транспортно-експедиційні послуги від 19.10.2024, укладений між ТОВ «Виробничо-комерційного підприємства «К.І.Т. LTD» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник). 2. Заявка № 2 до договору № 1910 від 19.10.2024 на перевезення партії мойви загальною вагою 19600,00 кг. від порту Клайпеда (Литва) до м. Київ (Україна) автомобілем MAN НОМЕР_6 / НОМЕР_1 . 3. Міжнародна товарно-транспортна накладна б/н від 28.10.2024 щодо перевезення товару обумовленого інвойсом № SR052832 від 24.10.2024 автомобілем MAN державні номери АС2012HO//AC2012XG. 4. Акт № 80 від 01.11.2024 про надання послуг за договором № 1910 від 19.10.2024, Транспортного перевезення в міжнародному сполученні по маршруту: Клайпеда (Литва) - п/п Ягодин ; а/м МАМ д/н:АС2СІ12НО н/п: НОМЕР_2 на суму 45000,00 грн. 5. Рахунок на оплату № 80 від 31.10.2024, виписаний ФОП ОСОБА_1 на суму 45000,00 грн. 6. Платіжна інструкція № 80 від 05.12.2024 про оплату 45000,00 грн на користь ФОП ОСОБА_1 послуг транспортного перевезення згідно рахунка № 80 від 31.10.2024. 7. Довідка про транспортні витрати № 1-31/10/2024 від 31.10.2024, видана ФОП ОСОБА_1 для митних органів про те, що вартість доставки вантажу при міжнародному сполученні державним номером НОМЕР_3 / НОМЕР_4 за маршрутом: автомобілем з Клайпеда (Литва ) -прикордонний перехід Ягодин становить 45000,00 грн. (Сорок п'ять тисяч гривень 00 коп.).
Що стосується доводів митного органу про те, що відповідно до п. 4.2 контракту від 26.09.2024 № 26.09 та інвойсу від 24.10.2024 № SR052832 умовою оплати за товар є передплата, а згідно наданого платіжного документа від 24.10.2024 № 61 зазначено, що оплата здійснюється за PROFORMA INVOICE від 24.10.2024 (№ AS050445, який не надано до митної декларації, колегія суддів зазначає наступне.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що митним органом вказуються невірні реквізити, що були зазначені у платіжній інструкції в іноземній валюті № 61 від 24.10.2024 та відповідач помилково вважає, що вона видана на підставі PROFORMA INVOICE № AS050445 від 24.10.2024, оскільки дійсна дата інвойсу, що значиться у цій платіжній інструкції - 26.09.2024, а призначення платежу виглядає так: “PREPAYMENT PROFORMA INVOICE AS050445 DD 26.09.24, Under the contract 26.09 DD 26.09.2024 FOR THE FISH». Крім того, згідно листа б/н від 06.01.2025 про надання додаткових документів за митною декларацією 24UA100430287334U2 від 31.10.2024 PROFORMA Invoice № AS050445 від 26.09.2025 надані митниці разом з іншими додатковими документами.
Що стосується доводів митного органу про відсутність страхових документів, колегія суддів зазначає, що згідно п. 2.2.9 договору № 1910 на транспортно - експедиційні послуги від 19.10.2024, укладеного між ТОВ ВКП "K.I.T. LTD" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник), Перевізник зобов'язується забезпечити наявність чинного полісу страхування відповідальності Перевізника (СМR - страхування) (а.с. 35 - 38).
Згідно з п. 1.2 договору конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці Замовника і узгоджуються з Перевізником, а за п. 3.1 договору вартість послуги зазначається в додаткових угодах до цього договору та узгоджується Сторонами у Заявках шляхом прийняття Заявки до виконання. Замовник зобов'язується в порядку й на умовах, певних даним Договором, оплачувати послуги з перевезення вантажу, транспортно-експедиторські послуги та відшкодувати документально підтверджені втрати Перевізника, пов'язаних з виконанням перевезення за заявками згідно даного Договору.
Згідно заявки № 2 до договору № 1910 від 19.10.2024 вартість послуг, витрат за заявкою складає 45000 грн. + 50000 грн.
Послуга, обумовлена цією заявкою виконана, її виконання закріплене в Акті надання послуг № 80 від 01.11.2024, який оплачений трьома платіжними інструкціями № 940 від 05.12.2024, № 1031 від 27.12.2024 та № 12 від 03.01.2025.
При цьому, умови договору свідчать про те, що виконання договору в частині страхування вантажу покладене на перевізника та прийняте Замовником і всі передані виконавцем документи були надані митниці.
Щодо доводів відповідача про те, що митна декларація країни відправлення від 28.10.2024р. № 24LTLU900019AC83A1 неякісне зображення що не дає можливості розпізнати зазначену інформацію, колегія суддів зазначає наступне.
Перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як “експортна декларація країни відправлення».
Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19
Отже, декларація країни відправлення не є обов'язковим для надання документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.
Що стосується доводів митного органу про те, що декларантом для підтвердження відомостей у графі 70 платіжної інструкції від 24.10.2024 № 61, разом із листом від 06.01.2025 б/н, надано проформу-інвойс від 26.09.2024 № AS050445, сума оплати за якою (19 600,00 дол.США) співпадає з відомостями у платіжній інструкції, а також про те, що у проформі-інвойсі від 26.09.2024 № AS050445 зазначено щодо « 100 % prepayment before departure» (неоф. переклад: 100 % передоплата перед відправкою), але надана проформа-інвойс містить дату відвантаження товару Покупцю «shipment date» 22.10.2024 (неоф. переклад: дата відвантаження), а тому відповідач вважає, що оплата товару повинна бути здійснена до 22.10.2024, що суперечить перерахуванню коштів пізнішою датою 24.10.2024 згідно з платіжної інструкції від 24.10.2024 № 6, колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови розрахунків між сторонами безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не є підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Що стосується виявлених митним органом розбіжностей в частині того, що відомості у вказаних платіжних інструкціях стосовно рахунку НОМЕР_7 та банку АТ «ПУМБ» Платника (Замовника за Договором) не відповідають рахунку НОМЕР_8 та банку АТ «Райффайзен Банк» Замовника згідно з Договором, суд зазначає, що застосування суб'єктом підприємницької діяльності двох або більше рахунків не заборонено законодавством, а платіж дійсно перерахований на рахунок виконавця послуг - ФОП ОСОБА_1 . Згідно платіжних інструкцій № 940 від 05.12.2024, № 1031 від 27.12.2024 та № 12 від 03.01.2025 платником за цими платіжними документами є ТОВ ВКП "К.І.Т. ltd", що відповідає умовам укладеного договору, а оплата за послуги з іншого рахунку не має впливу на правильність визначення митної вартості товару.
Що стосується доводів відповідача про те, що позивач повинен був здійснити митне оформлення транзитного документу форми Т1, а також сплатити за транзитне оформлення та перевезення по території країни Конвенції, колегія суддів зазначає, що документ T1 - це транзитна декларація, яка супроводжує товари при переміщенні через території країн-учасниць Європейського Союзу та інших країн, що беруть участь у загальній транзитній системі, без сплати мит та податків.
При цьому, MRN (Master Reference Number) - це унікальний 18-значний буквено-цифровий код, який надається будь-якій митній декларації в ЄС, включаючи Т1, що дозволяє як митним органам, так і учасникам перевезення контролювати переміщення вантажу.
Документ Т1 дозволяє переміщувати товари, імпортовані з-за меж ЄС, через територію ЄС без сплати митних платежів до прибуття до кінцевого пункту.
Отже, документ Т1 не є документом, що визначає митну вартість товару. Крім того, рішення про коригування митної вартості товару не містить жодних зауважень щодо транзитної декларації Т1, відтак, такі мотиви не покладено в основу рішення про коригування митної вартості товару та не були підставою для його прийняття, а наведені відповідачем лише у відзиві на позовну заяву, у зв'язку з чим доводи відповідача в цій частині суд також відхиляє.
Щодо наявності рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, текст оскаржених рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідачем зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах митним органом не враховано, що у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Проте, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 р. у справі № 640/29559/20.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 р. у справі № 804/1779/16.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.
Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб'єктами господарювання, вимога митного органу про надання додаткових відомостей у даному випадку є безпідставною.
На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття спірного рішення про відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах та відсутність документів.
Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.
Тобто, позивачем було надано всі можливі документи, які в повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару.
Що стосується посилання митного органу на те, що наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, а саме, у митних органів наявна цінова інформація на ідентичний товар, зокрема того ж самого виробника, у схожій кількості, оформлений на таких саме комерційних умовах у максимально наближений час, колегія суддів зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Колегія суддів звертає увагу на те , що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митний орган також зазначив, що при визначенні (збільшенні) митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься у базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України про товари, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений до митного оформлення час.
Тобто, основною підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, став аналіз цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України.
Наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.
При цьому, посилання у рішенні лише на номер митної декларації, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за резервним методом.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларацій, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішеннях про коригування митної вартості лише на номер митної декларації як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.01.2022 року у справі № 520/11061/2020.
Таким чином, використані позивачем відомості повністю підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні та/або всі складові митної вартості, необхідні для її обчислення, присутні, а інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем, що є підставою для відхилення аргументів Відповідача і в цій частині.
Колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а.
У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Таким чином, твердження відповідача щодо непідтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.
В свою чергу, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ціна, вказана платником в митних деклараціях, об'єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу необґрунтовано, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 по справі № 520/3209/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов