Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 листопада 2025 р. справа №520/19564/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Кисівське" до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач, приватне сільськогосподарське підприємство "Кисівське", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №084270 від 26 червня 2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова від 26.06.2025 року №084270 винесена з порушенням норм чинного законодавства та є протиправною, а отже підлягає скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 року відкрито спрощене провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував, наголошуючи на фактичному підтвердженні обставин вчиненого правопорушення та застосування до порушника об'єктивних норм стягнення.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
Інспекторами Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (далі - Відділ), на підставі направлення на рейдову перевірку від 11.04.2025 року №16 та щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті на території Донецькій, Луганській та Харківській областях у період з 14.04.2025 по 20.04.2025, 14.04.2025 року проводилась рейдова перевірка на 471 км автомобільної дороги М03 Київ-Харків-Довжанський.
Так, старшим державним інспектором зупинено транспортний засіб марки Volvo FM (номер державної реєстрації НОМЕР_1 ) з напівпричепом SCHMITZ SKI 24 SL 10.5. (номер державної реєстрації НОМЕР_2 ), що здійснював перевезення вантажу (пшениця) Приватного сільськогосподарського підприємства "Кисівське" (далі - ПСП "Кисівське") від с.Кисівка до смт.Новопокровка. На підставі виявленого в ході проведення габаритно-вагового контролю правопорушення, співробітниками Відділу складено акт №0055172 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Перевіркою встановлено порушення норм статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових норм - навантаження на одиночну вісь (номер 2) становило 12,09 т. при допустимих 11,5 т. - що у відсотковому еквіваленті становило 5,13% перевищення норми ваги. Результати перевірки зафіксовані у талоні зважування від 14.04.2025 року, складеному о 10.58, та підтверджені актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0055172, з отриманням водієм транспортного засобу копії документу.
У зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.04.2025 року №АР107299, з яким водій транспортного запису ознайомився та отримав копію.
Між тим, у зв'язку з відмовою водія транспортного засобу привести у відповідність з установленими нормативами вагові параметри в зоні контролю, після виявлення порушення, співробітниками Відділу складено також акт про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу №АБ003033 з подальшим розблокуванням транспортного засобу без указання підстави розблокування. Водночас, згідно талону про зважування від 14.04.2025 року складеного о 12.13, навантаження на вісь 2 було зменшено до 11,88 т., після чого відбулось розблокування транспортного засобу.
За результатами перевірки, Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову №084270 від 26.06.2025 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до ПСП "Кисівське" в розмірі 8500,00 грн за порушення вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України від 05.04.2001року №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт".
Позивач не погодився із висновками винесеної постанови, зокрема, наголосив про відсутність факту встановлення перевищення вагових параметрів у наявних доказах відповідача, а також на тому, що відповідач не врахував властивостей вантажу (пшениця), який є подільним вантажем і може переміщуватися по всім вісям транспортного засобу під час руху. Окрім того, позивач наголошує, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України, атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут метрології" (свідоцтво про атестацію №02-84-08), і вказана методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи організації та регулювання діяльності у сфері автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344).
Відповідно до частини 7 статті 6 Закону № 2344 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11 лютого 2015 року (далі Положення №103) визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно із пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до частин 14 та 17 статті 6 Закону № 2344 державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно із пунктами 2, 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
У пункті 16 Порядку № 1567 йдеться про те, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Натомість, габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Згідно абзацу 6 пункту 16 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе: здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів.
Частиною 2 статті 29 Закону України від 30.06.1993 року №3353-XII "Про дорожній рух" (далі - Закон №3353) визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 1 пункту 1 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 встановлено, що єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами встановлюють Правила №30 (далі - Правила №30).
Відповідно до пункту 3 Правил №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до пункту 22.5 Правил №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Між тим, за наявними у матеріалах справи доказами, судом встановлено, що транспортний засіб Volvo (номер державної реєстрації НОМЕР_1 ) при проведенні габаритно-вагового контролю мав загальну масу 39,65 т, з навантаженнями на вісь 1- 7,18 т., на вісь 2 - 12,09 т., на вісь 3 - 6,91 т., на вісь 4 - 6,81 т., на вісь 5 - 6,66 т., що свідчить про перевищення допустимих норм навантаження на вісь 2 - на 5,13% ( при максимально допустимих 11,5т).
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі - Порядок №879).
Так, пункт 3 Порядку № 879 встановлює, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно пунктів 12, 13 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану" від 05.04.2022 року №412 установлено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.
Судовим розглядом встановлено, що зважування транспортного засобу проводилось на автомобільних вагах для зважування у русі 20ВА-Д-2-1 WWS-0,9 (виробник ТОВ "Компанія "Ваговимірювальні системи"). За результатами повірки від 10.10.2024 року, засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010, сертифікату відповідності №UA.TR.113-0076/17F-20 від 17.09.2020 року та технічній документації виробника. Свідоцтво №4424 про повірку чинне до 10.10.2025 року, що підтверджує факт справності зазначеного у спірних правовідносинах вимірювального приладу.
Щодо доводів позивача про відсутність методики виконання вимірювань транспортних засобів з вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу у русі, слід вказати на таке.
Дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону №2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, Верховний Суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача про відсутність методики виконання вимірювань транспортних засобів з вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу у русі, оскільки пункт 19 Порядку № 879, яким було передбачено, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, скасовано постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671.
Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.
Вказана правова позиція щодо аналогічних спірних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №420/3371/21.
Згідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо доводів позивача стосовно того, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08, проте вказана методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі, суд зазначає таке.
В розумінні підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) це процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 19 Порядку № 879, у редакції чинній на час прийняття цього Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 671 Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні виключено пункт 19 Порядку №879.
Крім того, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 року по справі № 819/1381/16, відсутність такої методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.
Крім того суд зазначає, що відповідно до змісту пункту 22.2 Правил дорожнього руху водій перед початком руху зобов'язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху - контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху. Окрім того, пунктом 17.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, встановлено заборону перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
Тобто, водій повинен так закріпляти вантаж у транспортному засобі при перевезенні, а подільні (сипучі) вантажі перевозити у контейнерах, що унеможливить нерівномірне навантаження на вісі при транспортуванні вантажу.
Згідно із абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344 за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У спірних правовідносинах, перевіркою транспортного засобу встановлено порушення норм статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових норм - навантаження на одиночну вісь (номер 2) становило 12,09 т. при допустимих 11,5 т. - що у відсотковому еквіваленті становило 5,13% перевищення норми ваги. Результати перевірки зафіксовані у талоні зважування від 14.04.2025 року, складеному о 10.58, та підтверджені актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0055172, з отриманням водієм транспортного засобу копії документу.
Порушення позивачем вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем.
У зв'язку з чим, за порушення вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 оскаржуваною постановою №084270 від 26.06.2025 року до ПСП "Кисівське" застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500,00 грн , відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України від 05.04.2001року №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт".
Отже, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.06.2025 року №084270, якою з ПСП "Кисівське" стягнуто адміністративно - господарський штраф у сумі 8500,00 грн, прийнята Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України. Натомість, окремі недоліки цих документів не впливають на зміст встановленого порушення та не відміняють факту його вчинення, а відтак не можуть бути підставою для скасування спірної постанови.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, тому що не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 13.11.2025, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко