Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 листопада 2025 р. Справа № 520/18777/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви) визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 03.07.2025 №084368 про застосування на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону "Про автомобільний транспорт" адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова від 03.07.2025 року №084368 винесена з порушенням норм чинного законодавства та є протиправною, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а отже така постанова підлягає скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 року відкрито спрощене провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував, наголошуючи на фактичному підтвердженні обставин вчиненого правопорушення та правомірного застосування до порушника зазначеного стягнення.
У відповіді на відзив позивач підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві, та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наполягав на правомірності винесення оскаржуваної постанови, оскільки на момент проведення перевірки встановлено факт відсутності документів, визначених статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт». Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
У своїй відповіді позивач наголошував на безпідставності наданих відповідачем заперечень та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Інспекторами Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (далі - Відділ), на підставі направлення на рейдову перевірку від 06.06.2025 року № ОНР 002305 09.06.2025 року проводилась рейдова перевірка за адресою: м.Харків, площа Привокзальна, 1.
Так, співробітниками Відділу був перевірений транспортний засіб марки Opel Movano (номер державної реєстрації НОМЕР_1 ) під управлінням водія ОСОБА_2 , що здійснював нерегулярне пасажирське перевезення. Перевіркою встановлено, що вказаний транспортний засіб належить та використовується у господарській діяльності позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), та здійснює перевезення пасажирів на підставі договору від 02.06.2025 року про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах між ФОП ОСОБА_3 (виконавець) та ФОП ОСОБА_4 (замовник). Згідно умов договору, виконавець здійснював перевезення пасажирів у кількості 1-14 осіб маршрутом: м.Лозова-м.Харків-м.Лозова, із зупинкою у м.Первомайський.
На момент проведення перевірки державними інспекторами Відділу встановлено порушення норм статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутність документу, що підтверджує оплату послуг з перевезення. На підставі цього складено акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.06.2025 №ОАР 063201.
Із вказаним актом водій транспортного засобу ознайомився та отримав копію, про що свідчить його особистий підпис.
За результатами проведеної перевірки, Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову 03.07.2025 №084368 про застосування до ФОП ОСОБА_3 адміністративно-господарського штрафу до в розмірі 17000,00 грн. за порушення вимог статті 39 Закону України від 05.04.2001 року №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 зазначеного Закону.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку даним спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи організації та регулювання діяльності у сфері автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344).
Відповідно до частини 7 статті 6 Закону № 2344 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11 лютого 2015 року (далі Положення №103) визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно із пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до частин 14 та 17 статті 6 Закону № 2344 державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно із пунктами 2, 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів (пункт 15 Порядку №1567).
Відповідно до приписів статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до статті 34 Закону № 2344 автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
У спірних правовідносинах, згідно висновків акту перевірки від 09.06.2025 №ОАР 063201, встановлено, що перевізником вчинено порушення статті 39 Закону 2344 - відсутність документу, що засвідчує оплату транспортних послуг.
Водночас, за матеріалами справи судом встановлено, що 02 червня 2025 року між позивачем, як автомобільним перевізником - фізичною особою-підприємцем, та замовником - ФОП ОСОБА_4 укладено договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів за маршрутом "Лозова - Харків - Лозова". В рамках цього договору передбачалась попередня оплата за надану транспортну послугу у розмірі 5 000 грн.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, під час спроби здійснення оплати на його банківський рахунок, відкритий на фізичну особу-підприємця, замовник повідомив про неможливість проведення платежу. Після відповідного звернення до банківської установи позивач отримав інформацію, що вказаний рахунок тимчасово заблоковано з технічних причин. З метою належного виконання зобов'язань перед замовником та забезпечення законності перевезення, позивач надав свій альтернативний банківський рахунок ФОП, на який замовник того ж дня переказав оплату. У призначенні платежу чітко вказано, що кошти сплачуються за пасажирські перевезення, визначені договором про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів від 02 червня 2025 року.
Крім того, факт оплати також підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 02.06.2025 року про оплату послуг за перевезення пасажирів, що здійснюється платником ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , на суму 5 000 грн.
Відповідно до п.2.2. вказаного договору, маршрут перевезення починався у м.Лозова 9.06.2025 року о 7.30 з проміжними зупинками у м.Первомайський (Берестин) та Харків, із поверненням до м.Лозова 09.06.2025 року о 13.15. Розділом V укладеного договору передбачено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. Так, пунктом 5.2. встановлено, що у разі невиконання однією із сторін своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавством України, на вимогу однієї із сторін цей договір може бути розірвано за згодою сторін, а також за рішенням суду.
Натомість, в матеріалах справи відсутні докази виникнення спору між замовником і виконавцем в частині виконання їхніх зобов'язань.
Щодо позиції відповідача про неможливість слугування доказом у справі наявної квитанції про оплату транспортних послуг через різницю реквізитів у договорі та квитанції, а також - дати оплати послуг, суд зазначає таке.
Згідно приписів статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Приписами статті 651 ЦК встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 652 ЦК регулюються умови зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. Зокрема, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Поряд з цим, статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Водночас у випадку необхідності змін умов договору про закупівлю, які не є істотними для даного договору, сторони керуються Цивільним та Господарським кодексами України.
Згідно наявних в матеріалах справи відеодоказів, водієм транспортного засобу надано представникам Відділу квитанцію про оплату послуг з перевезення пасажирів.
Приписами статей 39 та 48 Закону №2344 визначений чіткий перелік документів, який підлягає перевірці в межах здійснення своїх повноважень державними інспекторами Державної служби України з питань безпеки на транспорті. Правомірність послідовності договірних відносин між замовником транспортних послуг з перевезення пасажирів та їх виконавцем не входить до переліку підстав для застосування стягнень.
Тобто, підстава застосування адміністративно-господарського штрафу в даному спорі із застосуванням статті 39 Закону 2344 - за відсутність документу, що підтверджує оплату послуг з перевезення, є необґрунтованою.
Окрім того, судом не встановлено фактів розірвання або оскарження сторонами виконання умов договору.
Із наявної в матеріалах справи квитанції від 02.06.2025 року про оплату послуг за перевезення пасажирів судом встановлено, що оплата у розмірі 5 000 грн здійснена замовником перевезення - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 - відповідно до укладеного 02.06.2025 договору здійснення нерегулярних перевезень пасажирів за маршрутом "Лозова - Харків - Лозова". Платіж належно проведений, у квитанції чітко зазначено призначення платежу: "Сплата за перевезення пасажирів".
Суд зазначає, що даному випадку жодним чином не змінився склад учасників зобов'язання - перевізником залишився позивач, замовником - ФОП ОСОБА_4 , а предмет, ціна та дата договору ідентифікують конкретну господарську операцію.
Єдиною відмінністю є реквізит для зарахування коштів - інший рахунок, що не є істотною умовою, яка може нівелювати сам факт здійснення платежу.
Отже, вказана квитанція підтверджує факт оплати, і такий документ надавався під час проведення перевірки.
При цьому, сторони договору - перевізник та замовник - не заперечують проти зміни банківського рахунку для здійснення оплати, що підтверджується фактичним проведенням платежу із зазначенням відповідного призначення.
Зміна банківського рахунку з технічних причин не може вважатися порушенням, тим більше - таким, що тягне за собою адміністративно - господарську відповідальність.
До того ж, чинне законодавство не містить жодної норми, яка визнавала б платіжну квитанцію недійсною лише з підстави сплати коштів на інший рахунок, ніж той, що зазначений у договорі, якщо інші істотні умови залишаються незмінними.
Отже, суд дійшов висновку, що під час проведення перевірки перевізником пред'явлений належний документ про оплату послуг перевезення по договору від 02.06.2025, що підтверджено матеріалами справи.
З огляду на викладене, в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений абзацом третім частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки факту перевезення без документа, що засвідчує оплату, судом не встановлено, а відповідачем не доведено.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.07.2025 року №084368, якою Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стягнуто адміністративно - господарський штраф у сумі 17000,00 грн є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Щодо доводів позивача про відсутність повноважень відповідача у винесенні постанови, слід вказати на таке.
Згідно із пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Підпунктом 29 пункту 5 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення. Пунктом 6 зазначеного порядку встановлено, що Укртрансбезпека з метою організації своєї діяльності: 1) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх виконанням в апараті Укртрансбезпеки, її територіальних органах; 2) здійснює добір персоналу в апарат Укртрансбезпеки, планування та організацію заходів з питань підвищення рівня професійної компетенції державних службовців і працівників апарату Укртрансбезпеки та її територіальних органів, виконує інші функції з питань кадрового забезпечення, передбачені законодавством; 2-1) проводить атестацію працівників відповідно до законодавства у сфері професійного розвитку; 2-2) здійснює моніторинг діяльності територіальних органів з метою посилення контролю за їх діяльністю; 3) організовує планово-фінансову роботу в апараті Укртрансбезпеки, її територіальних органах, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; 4) здійснює співпрацю з інститутами громадянського суспільства, забезпечує участь громадськості у реалізації державної політики з питань, що належать до компетенції Укртрансбезпеки; 5) організовує ведення діловодства та архіву відповідно до встановлених правил; 6) забезпечує в установленому порядку самопредставництво Укртрансбезпеки в судах України через осіб, уповноважених діяти від її імені, а також забезпечує в установленому порядку представництво інтересів Укртрансбезпеки в судах України та інших державних органах; 7) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, здійснення контролю за її збереженням в апараті Укртрансбезпеки, її територіальних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери її управління, захист інформації з обмеженим доступом, а також технічний захист інформації, здійснення контролю за її збереженням.
Тобто, в даному спорі підставою для вчинення будь-яких дій від імені структурного підрозділу Державної служби України з безпеки на транспорті, а саме: Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях є наказ голови Державної служби України з безпеки на транспорті від 11.04.2025 року №510-К "Про покладення виконання обов'язків начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях на Черсунова Владислава", який міститься у матеріалах справи.
Тому, суд не погоджується з твердженнями позивача щодо неправомірності вчинення дій в.о.начальника Відділу.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, тому що не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 03.07.2025 №084368 про застосування на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону "Про автомобільний транспорт" адміністративно-господарського штрафу на суму 17000 грн.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м.Київ, вул.Фізкультури, буд.9, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 13.11.2025, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко