Справа № 500/4106/25
14 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Микулинецької селищної ради про стягнення середнього заробітку за період затримки виконання рішення про поновлення на роботі, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Микулинецької селищної ради (далі - відповідач, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу виникнення обов'язку у відповідача поновлення позивача на роботі по день винесення судового рішення, допущений у зв'язку з невиконанням рішення суду про поновлення позивача на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №500/6053/24, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025, визнано протиправним та скасовано рішення сорок дев'ятої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області «Про припинення повноважень та звільнення старост» №2889 від 19.07.2024 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старости Дворічанського старостинського округу Микулинецької селищної ради та поновлено позивача на вказаній посаді. Вказане судове рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за один місяць звернено до негайного виконання. Оскільки на теперішній час рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді залишається невиконаним, тому позивач на підставі ст. 236 КЗпП України просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 14.07.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків.
23.07.2025 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 05.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Зобов'язано відповідачів подати суду докази разом із поданням відзиву.
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, з клопотанням про продовження процесуального строку для його подання не звертався.
Ухвалою суду від 10.10.2025 продовжено процесуальний строк розгляду справи, витребувано у відповідача: письмові пояснення щодо виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №500/6053/24; належним чином засвідчені копії доказів виплати/невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
21.10.2025 відповідачем на виконання ухвали від 10.10.2025 надано до суду: лист до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.07.2025 №1524; проєкт рішення Микулинецької селищної ради «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » з поіменними списками голосування; письмові пояснення відповідача; платіжну інструкцію №8 від 14.04.2025; лист Микулинецької селищної ради до ОСОБА_1 від 17.10.2025 №2149 з доказами його направлення.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує наступне.
ОСОБА_1 перебувала на посаді старости старостинського округу Микулинецької селищної ради.
19.07.2024 року рішенням сорок дев'ятої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради за № 2889 «Про припинення повноважень та звільнення старост» позивача звільнено, як старосту старостинського округу Микулинецької селищної ради, у зв'язку із достроковим припиненням повноважень, за скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України.
Вказані обставини встановлені рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/6053/24 від 05.03.2025, яке набрало законної сили 20.05.2025, а тому в силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України доказування не потребують.
Цим же рішенням суду задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Микулинецької селищної ради про визнання протиправними та скасування рішень в частині, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд вирішив:
«Визнати протиправним та скасувати рішення сорок восьмої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради від 17 травня 2024 року № 2874 “Про внесення змін до рішення № 1613 від 12.11.2021 року “Про утворення старостинських округів на території Микулинецької селищної ради» в частині внесення змін до п. 1 та п. 2 рішення № 1613 від 12 листопада 2021 року "Про утворення старостинських округів Микулинецької селищної ради" шляхом їх викладення в редакції, що зумовила припинення Дворічанського старостинського округу та позбавило уповноваження ОСОБА_1 представляти інтереси жителів цього округу, як старости.
Визнати протиправним та скасувати рішення сорок дев'ятої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області “Про припинення повноважень та звільнення старост» № 2889 від 19 липня 2024 року в частині:
- пункту 1 “Взяти до відома факт припинення достроково повноважень старости Дворічанського старостинського округу ОСОБА_1 , у зв'язку із ліквідацією Дворічанського старостинського округу»;
- пункту 4 “Звільнити ОСОБА_1 , старосту Дворічанського старостинського округу Микулинецької селищної ради, із достроковим припиненням повноважень, за скороченням штату за п.1 ст. 40 КЗпП, 22 липня 2023 року»;
Поновити ОСОБА_1 на посаді старости Дворічанського старостинського округу Микулинецької селищної ради з 23 липня 2024 року.
Стягнути з Микулинецької селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 липня 2024 року по 05 березня 2025 року у розмірі 170587,74 (сто сімдесят тисяч п'ятсот вісімдесят сім гривень 74 копійки) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 23 липня 2024 року на посаді старости Дворічанського старостинського округу Микулинецької селищної ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 23 882,85 грн (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні 85 копійок) підлягає до негайного виконання.»
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 по справі №500/6053/24 набрало законної сили та в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старости Дворічанського старостинського округу не виконане.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Порядок виконання судових рішень встановлений статтею 372 КАС України, частиною другою якої передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
На час незаконного звільнення з посади старости позивач мала статус посадової особи органу місцевого самоврядування, правовий статус якого врегульовано Законом України «Про місцеве самоврядування».
Разом з тим, відносини щодо поновлення на роботі незаконно звільненого посадовця органу місцевого самоврядування, компенсації за вимушений прогул та за затримку виконання рішення про поновлення на роботі нормами Закону України «Про місцеве самоврядування» безпосередньо не врегульовані.
Натомість, Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Частинами 1, 5 статті 235 КЗПП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
З аналізу вищевказаних положень слідує, що роботодавець зобов'язаний добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ або інший індивідуальний акт про поновлення працівника на роботі негайно - відразу після проголошення рішення суду з метою компенсації втрат такому працівнику від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникла у працівника, що був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. При цьому, закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Отже, наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов'язковою для задоволення заявлених вимог, оскільки у даній категорії справ наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція з цього спірного питання викладена і Верховним Судом, зокрема, в постановах від 16.02.2018 року у справі №807/2713/13-а, від 21.03.2018 року у справі №243/2748/16-ц, від 27.06.2019 року у справі №821/1678/16, від 17.07.2019 року у справі №825/1281/16, від 25.07.2019 року у справі №2а-3138/10/0370, від 27.11.2019 року у справі №802/1183/16-а.
Крім того, суд зазначає, що згідно пункту 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", роз'яснено судам, що стосовно до правил ст.24 КЗпП рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Разом з тим, КЗпП не містить визначення поняття "поновлення на роботі", як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення.
При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов'язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.
Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків.
При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливість виконання своїх обов'язків.
Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття "затримка" як "зволікання", затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу або іншого індивідуального акта про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Як слідує зі змісту наданого відповідачем листа від 23.07.2025 №1524, адресованого Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у відповідь на повторну вимогу виконавця, Микулинецька селищна рада зазначає, що поновити ОСОБА_1 на посаді старости Дворічанського старостинського округу Микулинецької селищної ради з 23.07.2024 з об'єктивних причин не являється можливим.
Відповідач зазначає, що Дворічанський старостинський округ Микулинецької селищної ради ліквідований шляхом приєднання до Ладичинського старостинського округу, виключений з нормативних документів Микулинецької селищної ради, посада старости Дворічанського старостинського округу відсутня, печатка ліквідована, відсутнє відповідне фінансування.
При цьому відповідачем вказано, що на виконання рішення суду у справі №500/6053/24 селищним головою надано на розгляд сесії селищної ради проєкт рішення «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », який був розглянутий на засіданні 59 сесії 8 скликання від 05.06.2025 та 60 сесії 8 скликання 23.06.2025, проте рішення не прийнято.
На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано до суду копії проєкту рішення 59 сесії 8 скликання Микулинецької селищної ради «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » з протоколом поіменного голосування від 05.06.2025 з відміткою «рішення не прийнято»; протокол поіменного голосування 60 сесії 8 скликання Микулинецької селищної ради від 23.06.2025 з відміткою «рішення не прийнято».
Також відповідачем надано копію протоколу поіменного голосування 63 сесії 8 скликання Микулинецької селищної ради від 12.09.2025 щодо проєкту рішення «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » з відміткою «рішення прийнято».
Проте, суд критично оцінює вказаний доказ на предмет його достовірності.
Так, згідно частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. (частина друга статті 59 цього Закону)
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. (частина третя статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування»)
З аналізу наведених правових норм слідує, що рішення ради вважається прийнятим у випадку голосування за його прийняття більшості депутатів від загального складу ради.
Натомість, згідно інформації, зазначеної у протоколі відкритого поіменного голосування від 12.09.2025, вирішуючи питання щодо ухвалення рішення про поновлення на посаді ОСОБА_1 , «ЗА» проголосувало сім депутатів з двадцяти двох, тобто меншість від загального складу ради, а тому відсутні підстави вважати рішення прийнятим.
З огляду на викладене суд не бере до уваги протокол поіменного голосування 63 сесії 8 скликання Микулинецької селищної ради в якості доказу, оскільки такий не відповідає критерію достовірності.
Інших доказів на підтвердження виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старости Дворічанського старостинського округу відповідачем не надано.
Враховуючи, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 по справі №500/6053/24, яке набрало законної сили згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 р., в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старости Дворічанського старостинського округу Микулинецької селищної ради, на теперішній час не виконано, тому відповідно до статті 236 КЗпП України позивач має право на виплату їй середнього заробітку за час затримки виконання вказаного судового рішення.
При цьому, суд не бере до уваги аргумент відповідача щодо неможливості поновлення ОСОБА_1 на посаді старости Дворічанського старостинського округу внаслідок його ліквідації, оскільки за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.09.2021 у справі №721/910/19, у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа - реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.
Визначаючись з періодом затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, суд враховує, що на момент розгляду даної справи рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі № 500/6053/24 в частині поновлення позивача на посаді не виконано.
Таким чином, в межах даних спірних правовідносин період затримки виконання судового рішення становить з 06.03.2025 (наступний день після ухвалення рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі № 500/6053/24) по 14.11.2025 р. включно (день винесення судового рішення у даній справі).
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується, зокрема, у випадках вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду. (підпункт «з» пункту 1 Порядку №100)
Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За правилами пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно наданої відповідачем довідки від 12.11.2025 №1661, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 919,44 грн.
Враховуючи, що період затримки виконання судового рішення з 06.03.2025 по 14.11.2025 становить 173 робочі дні, тому розмір середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, який підлягає стягненню на користь позивача, складає 159063,12 грн (919,44 грн. х 173 робочі дні).
Також суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання судового рішення слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі зібраних доказів, надаючи правову оцінку кожному доказу окремо та в їх сукупності, здійснивши системний аналіз положень законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, тому відповідно до статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Микулинецької селищної ради про стягнення середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі - задовольнити.
Стягнути з Микулинецької селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 06.03.2025 по 14.11.2025 включно у розмірі 159063 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч шістдесят три) гривень 12 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 14 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Микулинецька селищна рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Поштова, 1, Б,с-ще Микулинці,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,48120 код ЄДРПОУ/РНОКПП 04396302).
Головуючий суддя Мірінович У.А.